Інформаційне суспільство

Мануель Кастельс, на відміну  від Пітера Дракера, не говорить про  захід капіталізму, а навіть навпаки, стверджує, що суспільство мережевих  структур є буржуазним суспільством. Проте цей різновид капіталізму  суттєво відрізняється від своїх  попередників двома основними ознаками: глобальний характер (що наступив після  розпаду соціалістичного табору) і базування  
на мережі фінансових потоків. Сучасні фінансові потоки не знають меж  
і національностей, фінансові операції відбуваються в долі секунди і в цьому «вселенському казино», яким управляють комп’ютери, циркуляція капіталу визначає долю корпорацій, сімейних заощаджень, національних валют  
і навіть регіональних економік.

5. Електронний  бізнес і нова економіка.

У роботі «Галактика Інтернет» (2001 р.) М. Кастельс сконцентрував увагу  на трансформації суспільних стосунків  у різних сферах під впливом розвитку Інтернету. Важливо, що розвиток електронного бізнесу і нової економіки ним проаналізовано з урахуванням кризи нової економіки після різкого падіння акцій високотехнологічних компаній (індекс NASDAQ2)  
в 2000-2001 рр. М. Кастельс попереджає про ілюзорність уявлень про те,  
що так звана «нова економіка» – це фантастична країна необмежено високого економічного зростання, здатна відмінити цикли ділової активності  
і несприйнятлива до криз. Ці ілюзії були достатньо широко розповсюджені до 2000 р. і частково послужили переоцінці акцій інтернет-компаній – так званих дот-комів (від англ. dot-com, тобто «.com»). Якщо є нова економіка, відзначає М. Кастельс, то також є і будуть нові форми циклу ділової активності й економічні кризи, що видозмінилися під впливом специфіки нової економіки.

Свій аналіз специфіки  нової економіки М. Кастельс починає  
з дослідження моделі «мережевого підприємства», як організаційної основи електронного бізнесу. Під мережевим підприємством розуміється організаційна форма, що є результатом співпраці між різними компонентами різних фірм, які об’єднуються в одну мережеву структуру на період роботи над конкретним бізнес-проектом і реконфігурують свої мережі для реалізації кожного з проектів1. Мережеве підприємство розвивається використовуючи різні мережеві стратегії. М. Кастельс приводить чотири основні типи стратегій, підкреслюючи, що у кожному конкретному випадку можлива своя комбінація.

1. Розв’язання стратегічного  завдання розвитку крупної корпорації  
за рахунок внутрішньої децентралізації фірми, залучення інтегрованих горизонтальних структур, що забезпечують співпрацю в процесі реалізації конкретного завдання.

2. Кооперація структур  малого і середнього бізнесу,  що об’єднують свої ресурси  для досягнення критичної маси, достатньої для успіху проекту.

3. Пов’язування між собою  мереж малого і середнього  бізнесу  
з компонентами крупних корпорацій з метою реалізації конкретного проекту або довгострокової програми.

4. Стратегічні альянси  і партнерство між крупними  корпораціями  
і їх допоміжними мережами.

Таким чином, мережеве підприємство – це не мережа підприємств  
і не внутрішньо-фірмова мережева структура, – це додатковий чинник  
для управління економічною діяльністю, що орієнтується на конкретні бізнес-проекти, які реалізуються за допомогою мереж різного складу  
і походження. Тобто мережа – це підприємство. Компанія в процесі цього продовжує залишатися організаційною одиницею, що забезпечує накопичення капіталу, права власності та стратегічне управління, а практика ділових стосунків реалізується за допомогою мереж, що утворюються  
під конкретний проект або програму (мережі ad hoc1).

Мануель Кастельс у процесі  цього нагадує, що мережеве підприємство, як метод ведення бізнесу задовго  передувало розвитку Інтернету і формулює набір чинників, які допомогли істотним чином підвищити ефективність мережевих структур, що спираються на інтернет-технології.

Масштабованість мережі. Застосування Інтернету дозволяє включати  
до складу мережі стільки компонентів, скільки потрібно для здійснення кожної операції, кожної угоди або всього проекту. Тим самим мережа може розвиватися, оперативно розширюватися або скорочуватися згідно ділової стратегії, що змінюється, без значних витрат.

Інтерактивність. Мережа, реалізована  з використанням інтернет-технологій, дозволяє обійтися без вертикальних каналів зв’язку і забезпечити  багато-спрямований обмін інформацією  і сумісне ухвалення рішень. Результатом  є поліпшення якості інформаційного обміну і досягнення взаєморозуміння  між партнерами в процесі їхньої ділової співпраці.

Гнучкість управління. Можливість поєднання методів стратегічного  управління з технологіями децентралізованої  взаємодії безлічі партнерів  має вирішальне значення для досягнення мережею сформульованих цілей  
і поставлених завдань.

Брендінг. Для одержання  інвестицій потрібний символ загальновизнаної здатності додавати товарам і  послугам ціннісні якості. В світі  складних мереж виробництва і  дистрибуції брендінг може здійснюватися  головним чином на основі управління процесом впровадження інновацій і  суворого контролю кінцевих результатів. Ефективне використання інтернет-технологій дозволяє забезпечити зворотний  зв’язок між всіма компонентами мережі та процесами виробництва/реалізації, а також виявлення  
і виправлення помилок.

Орієнтація на споживача. Нині все важче задовольняти різнопланові потреби ринку через стандартизоване  масове виробництво. Оптимальне співвідношення між масовим виробництвом і виробництвом, орієнтованим на споживача, може бути забезпечено через використання великомасштабної виробничої мережі, але з підгонкою кінцевого  продукту, товару або послуги під  конкретного замовника. Це завдання розв’язується в багатьох системах через інтерактивну взаємодію, що персоналізується, із замовником в режимі он-лайн.

М. Кастельс продемонстрував  застосування цих чинників на прикладах  розвитку декількох успішних компаній, що ефективно застосували мережеві принципи і що створили навколо себе мережу партнерів і клієнтів (Cisco, Nokia й ін.).

Значну увагу в процесі  аналізу становлення і функціонування нової економіки М. Кастельс приділяє питанням трансформації ринків капіталу  
і специфіки ринкової оцінки інтернет-компаній1. Важливим компонентом цього процесу є венчурне фінансування. Без фінансування нових підприємств (дот-комів) венчурними фондами2 не було б зростання нової економіки.  
В результаті утворився якийсь замкнутий круг: венчурні фонди змогли продовжувати активно фінансувати все нові і нові ризиковані почини,  
не дивлячись на високий коефіцієнт смертності підтриманих підприємств (біля третини всіх проектів в США), тільки завдяки високим доходам компаній, що вижили, унаслідок безпрецедентної оцінки їх ринкової капіталізації.

Типовий цикл фінансування інновацій у сфері електронного бізнесу  
в кінці 1990-х років в Кремнієвій долині починався із сміливого бізнес-плану і якогось набору уявлень про ефективність пропонованого почину, викладених швидше з погляду бізнес-новаторства, чим технологічній інновації. Після цього бізнес-план пропонується венчурному фонду, який знаходиться по близькості (третина всіх венчурних капіталів у США інвестується саме в Кремнієвій долині). В більшості випадків інвестори  
не є чисто фінансовими компаніями, а є фірмами, зобов’язаними своїм походженням індустрії високих технологій. У більшості випадків творці венчурного фонду знайомі з сферою, в яку вони збираються вкладати засоби, і привертають до діяльності свого фонду інші інвестиційні компанії,  
що прагнуть вийти на нові ринки. Після ухвалення рішення про фінансування інноваційного проекту, венчурний фонд тісно взаємодіє з новоутвореною компанією і фактично здійснює керівництво бізнес-проектом і ця опіка продовжується так довго, поки дана компанія і сфера діяльності розглядатиметься як перспективна для залучення інвестицій. У якийсь момент опікувана компанія може бути продана, а виручені засоби поступають до венчурного фонду і використовуються для подальших інвестицій.

У процесі цього багато проектів терплять крах, не досягнувши стадії реалізації, або терплять невдачу  на ринку. Проте фінансова віддача  від підприємств, що успішно діють, виявляється настільки велика, що доходи венчурних фондів в середньому набагато вищі за прибутковість традиційних  фінансових інвестицій.

З використанням початкових інвестицій, одержаних від венчурного фонду, ініціатори інноваційної ідеї засновують компанію, наймають основних виконавців і розплачуються з ними опціонами, тобто очікуваними доходами майбутніх років. У процесі цього проводиться робота щодо публічного розміщення акцій нової компанії на фондовому ринку (IPO1).

Результативність процесу  IPO, тобто оцінка проекту інвесторами  
на фінансовому ринку, в значній мірі визначає життя або смерть даного проекту. Якщо досягнутий успіх на фондовому ринку, компанія використовує оцінку ринкової капіталізації для одержання додаткового капіталу, після чого може включитися в серйозний бізнес, не сподіваючись на швидке одержання прибутків і/або поступово перетворюється  
на конкурентоспроможну компанію, або одержується крупнішою компанією. В процесі цього, в разі придбання, розрахунки проводяться акціонерним капіталом і таким чином, підприємці після продажу стають багатшими на папері, перетворюючись на «компаньйонів великої мрії» з гарними шансами справити враження на фінансовому ринку в довгостроковій перспективі. Реакція ринку, відзначає М. Кастельс, завжди відповідає прагматичним правилам економіки – здатності компанії здобувати доходи і одержувати прибуток, проте терміни формування такої оцінки варіюються в дуже широких межах. Очікування високих доходів досить часто може пролонгувати терпіння інвесторів, тим самим даючи інновації шанс проявити себе.

Модель швидкого розвитку інноваційної компанії включає три  основні чинники:

– наявність інноваційної ідеї і відповідних технологічних  розробок;

– підприємницьку креативність;

– фінансову підтримку  ринку, засновану на очікуваннях  венчурного капіталу.

На думку М. Кастельса  ця схема застосовується не лише серед  новоутворених інтернет-компаній (найвідоміші  – Yahoo!, e-Bay, Amazon),  
але і крупних технологічних компаній (Intel, Cisco, Sun Microsystems, Dell, Oracle, EMC і навіть Hewlett Packard і Microsoft на початку їх існування).

6. Проблеми  розвитку мережевого суспільства.

Нова соціальна форма  – мережеве суспільство – розповсюджується  
по планеті у всьому різноманітті своїх проявів і демонстрацією істотних відмінностей в тому, що стосується наслідків цього процесу для життя людей. Специфіка трансформацій залежить від історичних, культурних  
і інституційних чинників і ці процеси приносять як сприятливі можливості, так і негативні наслідки.

У вступі до своєї роботи «Галактика Інтернет» М. Кастельс сформулював  основні проблеми, що перешкоджають  у даний час розвитку мережевого суспільства. На його думку, опір розвитку мережевого суспільства і незадоволеність цим світом в значній мірі пов’язані з низкою незадоволених вимог.

1. Управління Інтернетом, тобто свобода як така. Інтернет, як мережа мереж поступово  стає комунікаційною основою  мережевого суспільства, проте  є небезпека, що ця інфраструктура  може опинитися в чиїйсь власності,  а доступ до мережі може  стати об’єктом контролю.

2. Наявність значної кількості  виключених з мережі. Така сегрегація  відбувається різними шляхами  і з різних причин: через відсутність  технічної інфраструктури; внаслідок  економічних або інституційних  перешкод щодо доступу до мереж;  недостатність освітніх і культурних  можливостей  
для використання потенціалу Інтернету; недоліків у виробництві мережевого контенту.

3. Проблеми з розвитком  здібностей до обробки інформації  і генерації відповідних знань.  Під цим М. Кастельс має на  увазі не уміння  
в користуванні Інтернетом, а освіту в ширшому і фундаментальнішому сенсі – тобто придбання інтелектуальної здатності до навчання тому,  
щоб навчатися впродовж усього життя, знаходженню і переробці інформації, її використанню для виробництва знань.

4. Проблеми, пов’язані з  трансформацією трудових стосунків.  Поява мережевого підприємства  та індивідуалізація схем зайнятості  приводить  
до зміни механізмів соціального захисту, на яких ґрунтувалися виробничі стосунки індустріального світу.

5. Нова економіка запізнюється  з впровадженням нових гнучких  процедур інституційного регулювання.  Зрушення у бік комп’ютеризованих  глобальних мереж як організаційна  основа капіталу в значній  мірі підірвали регулятивні здібності,  як національних урядів, так і  міжнародних інститутів. Системна  непостійність світових фінансових  ринків і величезні диспропорції  у використанні людських ресурсів, на думку М. Кастельса, вимагають  нових форм регулювання, адаптованих  до нових технологій і нової  ринкової економіки.

6. Небезпека підвищення  інтенсивності експлуатації природних  ресурсів і посилення деградації  навколишнього середовища. М. Кастельс  відзначає, що мережеві технології  можуть стимулювати економічне  зростання в збиток навколишньому  середовищу, однак є й альтернативні  тенденції: ефективне управління  природоохоронною інформацією перешкоджає  хижацькій експлуатації природи  і дозволяє природоохоронним  організаціям забезпечувати моніторинг  цього процесу.