Основні Конвенції МОП в галузі охорони праці

Незадовільний стан охорони праці  важким тягарем лягає на економіку  підприємтсв, організацій, всієї держави. Щорічно майже 17 000 осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність пенсіонерів по трудовому каліцству торік перевищіла 150 000, а пенсіонерів у зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку — 50 000 осіб. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсії по трудовому каліцтву, вишкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов’язання з цим, сьогодні становить від 10-15 відсотків фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах — від 15-30 відсотків. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємтсвах галузей з високим рівнем професійного ризику.

Викликає занепокоєння стан охорони  праці та забезпечення соціальних гарантій на підприємствах недержавного сектору економіки, який все збільшується. Тут порушення правил безпеки носять масовий характер, допускається приховання нещасних випадків, свавілля роботодавців в додержанні тривалості робочого часу, відпочинку, ухилення від виплат і компенсацій за заподіяну шкоду від нещасних випадків.

Приоритети в роботі з охорони  праці, як і раніше, спямовані не на здійснення профілактичних заходів, а на надання різних компенсацій та пільг. У значній мірі це пов’язано нестраховим характером механізму соціального захисту від професійних ризиків, а також із відсутністю організаційного зв’язку меж системами охорони праці і соціального страхування.

Нові умови господарювання вимагають  і нових, ефективніших форм та методів  профілактичної роботи. Мається на увазі перехід на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Органи та принципи державного нагляду  за охороною праці.

Відповідно до Закону України „Про охорону праці" (ст. 44) державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють:

—  Комітет по нагляду за охороною праці України (Держнагляд- 
охоронпраці);

—  Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

—  органи державного пожежного нагляду управління пожежної 
охорони Міністерства внутрішніх справ України;

—  органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби 
Міністерства охорони здоров'я України.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону  праці здійснюється Генеральним  прокурором України і і підпорядкованими йому прокурорами.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних  адміністрацій і Рад народних депутатів та діють1 відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України Л

Посадові особи органів державного нагляду за охороною npaujj (державні інспектори) мають право:

—  безперешкодно в будь-який час відвідувати підконтрольні 
підприємства для перевірки дотримання законодавства про охорону 
праці, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та 
інформацію .з даних питань;

— надсилати керівникам підприємств, а також їх посадовим особам, 
керівникам структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, 
місцевих Рад народних депутатів, міністерств та інших центральних 
органів державної виконавчої влади, обов'язкові для виконання 
розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків в галузі 
охорони праці;  

- зупиняти експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, 
дільниць, робочих місць і обладнання до усунення порушень вимог щодо 
охорони праці, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих;

— притягати до адміністративної відповідальності працівників, 
винних у порушенні законодавчих та інших нормативних актів про 
охорону праці;

— надсилати власникам, керівникам підприємств подання про 
невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати 
в необхідних випадках матеріали органам прокуратури для притягнення 
їх до кримінальної відповідальності.

Органи державного нагляду за охороною праці встановлюють порядок опрацювання  і затвердження власниками положень, інструкцій та інших актів про  охорону праці, що діють на підприємствах, розробляють типові документи з цих питань.

Власник повинен безплатно створити необхідні умови для роботи представників  органів державного нагляду за охороною праці.

Посадові особи органів державного нагляду за охороною праці несуть відповідальність за виконання покладених на них обов'язків згідно з законодавством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фонд соціального  страхування від нещасних випадків: джерела фінансування, страхові тарифи, страхові виплати.

Страхування від нещасного  випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. До складу правління Фонду включаються  представники трьох представницьких сторін: держави; застрахованих осіб; роботодавців.

Представники держави  призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) представників визначається кожним об'єднанням самостійно.

Від кожної із трьох представницьких  сторін, призначається і обирається (делегується) по 15 членів правління  Фонду з вирішальним голосом  та по 5 їх дублерів, які за тимчасової відсутності членів правління за рішенням голови правління цього Фонду виконують їх обов'язки.

^ 5. Страхові експерти з охорони праці,  
їх функції і повноваження

 Виконання статутних  функцій та обов'язків Фонду  соціального страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці.

Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.

Страхові експерти з охорони  праці мають право:

1) безперешкодно та в  будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;

2) у складі відповідних  комісій брати участь у розслідуванні  нещасних випадків на виробництві  та професійних захворювань, а  також у перевірці знань з  охорони праці працівників підприємств;

3) одержувати від роботодавців  пояснення та інформацію, в тому  числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види здійснюваної діяльності;

4) брати участь у роботі  комісій з питань охорони праці  підприємств;

5) вносити роботодавцям  обов'язкові для виконання подання  про порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої влади з нагляду за охороною праці – подання щодо застосування адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров'ю або життю працівників;

6) складати протоколи  про адміністративні правопорушення  у випадках, передбачених законом; 

7) брати участь як незалежні  експерти в роботі комісій  з випробувань та приймання  в експлуатацію виробничих об'єктів,  засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю.

Страхові експерти з охорони  праці провадять свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони  праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.  
             6. Фінансування страхових виплат,  
соціальних послуг та профілактичних заходів.  
Джерела фінансування Фонду

Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених Законом, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Фонд бере участь у фінансуванні заходів, передбачених державними цільовими, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони, безпеки та гігієни праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдьження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.

Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:

· внесків роботодавців: для підприємств – з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

· капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

· прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

· коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їх посадових осіб відповідно до закону;

· добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного  випадку.

Кошти на здійснення страхування  від нещасного випадку не включаються  до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом  Міністрів України.

Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління Фонду.

Порядок розміщення тимчасово  вільних коштів, у тому числі резерву  коштів Фонду, на депозитному рахунку  визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Прибуток, одержаний від  тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.

7. Страхові тарифи. Страхові виплати. Обов’язки  та права суб’єктів страхування  від нещасних випадків

Страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.

Сума страхових внесків  страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків повинна забезпечувати:

· фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, передбачених Законом;

· створення відповідно до Закону резерву коштів Фонду для забезпечення його стабільного функціонування;

· покриття витрат Фонду, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

^ Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

¨ для роботодавців – у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;

¨ для добровільно застрахованих осіб – у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються  в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом  Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.