Сучасні проблеми молодої сімї

Немає ніякої підстави стверджувати, що тільки людина схильна афектам, так  як і у тварин виявляються подібні  явища; однак, тільки людина, в силу свого вищого духовного розвитку, здатний пригнічувати в собі і приборкувати афект.

3. Значення афекту для людини

Характерною особливістю  афекту є його владність, на короткий час підкоряти людину і позбавляти її можливості критично оцінити ситуацію і розумно керувати своєю поведінкою. Звуження свідомості, при якому увага людини цілком зосереджена на обставинах, що викликали афект. Виключно сильні афекти можуть завершитися втратою свідомості і пам'яті на минуле. Важлива особливість цього емоційного стану – бурність, яскравість його зовнішнього прояву, дуже виразна і різка міміка, пантоміміка (виразні руху всього тіла), мова, дії [9].

Змістом афекту можуть бути гнів, обурення, досада, страх, що доходить до жаху і паніки, горе. Афективні  спалаху можуть виникати і при  сильних позитивних емоцій ("не пам'ятає себе від радості", "втратив  голову від захоплення"). У стані  афекту людина зазвичай втрачає над  собою контроль, однак відповідальність особи за дії в стані афекту зберігається.

Афектам особливо схильні  люди, які не звикли до самоконтролю, не вважають за необхідне стримувати себе. Афективність особистості, схильність до бурхливих емоційних проявів залежить не тільки від темпераменту (холерики в цьому відношенні різко відрізняються від флегматиків), але і рівня її моральної вихованості, яка передбачає самовладання. В той же час трапляються афекти, викликані безтактністю партнера по спілкуванню.

Афект характеризується високим  ступенем емоційних переживань, яка  призводить до мобілізації фізичних і психологічних ресурсів людини. У практиці досить часто зустрічаються  випадки, коли фізично слабкі люди в  стані сильного душевного хвилювання здійснюють дії, які не змогли б зробити  в спокійній обстановці. Наприклад, наносять велику кількість смертельних ушкоджень або одним ударом висаджують дубові двері [10].

Ще одним з проявів афекту є часткова втрата пам’яті, яка характеризує не кожну афективну реакцію. У деяких випадках суб'єкт не пам'ятає подій, що передували афекту, і подій, які відбулися під час останнього.

Афект супроводжується порушенням всієї психічної діяльності. В  результаті цього в особи відбувається зниження контролю над своєю поведінкою. Ця обставина призводить до того, що скоєння злочину в стані афекту тягне за собою специфічні правові  наслідки.

Афект впливає на психічну діяльність людини, дезорганізуючи її і зачіпаючи вищі психічні функції. Мислення втрачає гнучкість, знижується якість розумових процесів, що обумовлює усвідомлення особою тільки найближчих цілей своїх дій, а не кінцевих. Увага цілком концентрується на джерелі подразника. Тобто особи внаслідок сильного емоційного напруження обмежується можливістю вибору моделі поведінки. Через це відбувається різке зниження контролю над власними діями, що призводить до порушення доцільності, цілеспрямованості та послідовності дій.

Афект розвивається в критичних  умовах при нездатності суб'єкта знайти адекватний вихід з небезпечних, найчастіше несподіваних ситуацій. Володіючи властивостями домінанти, він гальмує не пов'язані з ним психічні процеси і нав'язує якийсь стереотипний спосіб "аварійного" вирішення ситуації (наприклад, заціпеніння, втеча, агресія).

Інша важлива регулююча  функція афекту – утворення афективних слідів "афективних комплексів", які формуються на основі пережитих афектів. Вони можуть працювати без достатнього усвідомлення що викликали реакцію причин – при зіткненні з окремими елементами породила афект ситуації, і попереджають про можливе її повторення [1].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО РОЗДІЛУ 1:

1. Авсиевич М.Т., Мельник Л.И. Супружеские конфликты и пути их преодоления. – М., 1995.
2. 163 Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М., 1999.
3. Гребенников И.В., Ковинько Л.В. Семейное воспитание: Краткий словарь. – М.: Политиздат, 1990.
4. 168 Гурко Т.А. Влияние добрачного поведения на стабильность молодой семьи. Психология семьи: Хрестоматия. М., 1998.

5. Добрынина А.И. Социально-психологический климат в семье: Семейная психология. М., 1993

6. 165 Калмыкова Е.С. Психологические проблемы первых лет супружеской жизни. Психология семьи: Хрестоматия. М., 1998.
7. Кочетов А.И. Начала семейной жизни. – Мн.: Полымя, 1987.
8. Культура семейных отношений. Сб. Статей. – М.: Знание, 1996.
9. 167 Меньшутин В.П. Помощь молодой семье. М.: Мысль, 1999.
10. 164 Стуколова М. Семейные конфликты и их особенности // Вопросы психологии. 2000. № 4.

11. Сысенко В.А. Супружеские конфликты – www.psychology-online.net

12. Шуман С.Г., Шуман В.П. Конфликты в молодой семье: причины, пути устранения. – Мн.: Университетское, 1994.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДО РОЗДІЛУ 2:

1. Анохин П.К. Эмоции // Психология эмоций: Тексты – М., 1984.
2. Васильев В.П. Юридическая психология. Санкт-Петербург 1998.
3. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений – М., 1984.
4. Выготский Л.С. Лекции по психологии. СПб., 1999.
5. Выготский Л.С. Учение об эмоциях // Собр.соч.: В 6-ти т. Т.6.
6. Изард К.Е. Эмоции человека. – М., 1980.
7. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. – СПб., 2001.
8. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М., 1982.
9. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции. М., 1971.
10. Немов Г.С. Психология. Уч-к. В 3-х кн. // Кн.1. Общие основы психологии. – М., 1999.
11. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб., 2003.
12. Словарь психиатрических терминов. В.М. Блейхер, И.В. Крук.