Розвиток української юридичної психології

Український філософ-просвітник та юрист Л. Лодій (1764-1829 рр.) у праці "Логічні настанови, спрямовані на пізнання та розмежування істинного і помилкового" (1815 р.) намагався обґрунтувати кримінально-правові поняття за допомогою психології. Він визнавав лише ті покарання, що виступають як засоби психологічного примусу, вважав, що покарання має відповідати духу злочину.
Актуальні проблеми юридичної психології завжди залучали пильну увагу українських дослідників (як юристів, і психологів). На початку XX в. як і в інших країнах судово-психологічні дослідження, в основному проводились в інституціях і кабінетах з вивчення особистості злочинця та злочинності, які почали організовуватися з 1923 р.