Використання трудових традицій українського народу у вихованні учнів молодшого шкільного віку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

Житомирський державний  університет імені Івана Франка  

ННІ педагогіки

Кафедра дошкільного  виховання і педагогічних інновацій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Використання  трудових традицій українського  народу у вихованні учнів молодшого  шкільного віку

 

 

 

 

 

                                                   Курсова робота з педагогіки

                                                   студентки 3 курсу  31 групи

                                    ННІ іноземної філології 

                            Можарівської О. М.

 

 

                          Науковий керівник

                                            кандидат педагогічних  наук,

                                              заступник директора інституту

                                           з виховної роботи і взаємодії

                                             з громадськими об’єднаннями                                                            

                      Клименюк Ю. М.

 

 

 

 

 

 

                                            Житомир – 2012

Зміст

 

Вступ ...……………………………………………………………………………3

Розділ1. Психолого-педагогічний аспект виховання учнів на українських традиціях ……………………………………………..………………………….8

1.1. Формування основ національної свідомості учнів молодшого шкільного віку засобами народних звичаїв та традицій ...………………………………....8

1.2. Методи виховання і навчання учнів молодшого шкільного віку в народній педагогіці……………………………………………………………...12

Висновки до розділу 1 ...…..…………………………………………………...18

Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота ……………...………………20

2.1. Педагогічний потенціал національно-культурних традицій українського народу ……………………………………………………………………………20

2.2. Феномен- національно культурні традиції українського народу ……….25

2.3. Експериментальна технологія виявлення рівня впливу трудових традицій українського народу на національної свідомості молодших школярів……...29

Висновки до розділу 2 …………………………………………………………45

Висновки ………………………………………………………………………..47

Список використаної літератури ……………………………………………49

Додатки ………………………………………………………………………….52

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  дослідження

Нинішні економічні, політичні  та національно-духовні реалії, які  визначають Україну як незалежну  державу, актуалізували проблему забезпечення якісно нового рівня вихованості  національної самосвідомості підростаючої особистості. У контексті такого реформування освіти особливо актуальною є проблема виховання в школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв.

Теоретико-методологічні  основи дослідження проблеми виховання  в учнів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу частково окреслено в працях Г.Ващенка, С.Гончаренка, І.Зязюна, О.Кононко, В.Мадзігона, Ю.Мальованого, Н.Миропольської, Н.Ничкало, О.Савченко, О.Сухомлинської, М.Ярмаченка. Вітчизняні вчені основним джерелом розвитку особистості вважають соціокультурну ситуацію в якій вона функціонує [15;280].

Збагачення змісту та педагогічних засобів навчально-виховного  процесу загальноосвітньої школи  народним досвідом виховання особистості  обґрунтовано в дослідженнях: О.Воропай, М.Грушевського, О.Духновича, П.Житецького, Я.Каменського, М.Костомарова, П.Куліша, М.Максимовича, В.Сухомлинського, К.Ушинського, П.Чубинського, Д.Яворницького (виховання особистості на традиціях і звичаях українського народу); Т.Байбари, В.Киричок, М.Лєщенко, Л.Масол, О.Савченко, В.Сироти, О.Рудницької, Г.Тарасенко, В.Тименка, К.Чорної, Т.Шевчука (дидактичні аспекти реалізації змісту навчання, збагаченого національними традиціями і звичаями); Н.Бібік, М.Вашуленка, В.Ільченко, Л.Кочиної, В.Паламарчук, О.Савченко, В.Тименка (дидактичні напрями інтеграції багатокомпонентного змісту початкової освіти в сучасних умовах); А.Бакушинського, І.Богуславської, В.Василенка, В.Вишняківської, В.Воронова, В.Прядко (взаємозв’язок змісту національного виховання з традиціями, звичаями та календарно-обрядовими святами); О.Воропай, Б.Гринченко, Л.Данченко, Л.Любарської, Н.Миропольської, І.Огієнка, М.Стельмахович, С.Русової (спільна художньо-трудова діяльність батьків, учнів та педагогів у сюжетних дійствах календарно-обрядових ритуалів та свят).

Проблемі виховання  позитивного ставлення до традицій і звичаїв українського народу присвячені і дослідження, здійснені в останні  роки. З- поміж них: морально-етичне виховання учнів на традиціях  українського народу в процесі вивчення літератури (Л.Драчук); трудові традиції українців Карпат кінця ХІХ - початку ХХ століть (Н.Дуда); народні ремесла як засіб морально-трудового виховання дітей (Л.Калуська); традиції етнопедагогіки як фактор формування національної свідомості молодших школярів (Т.Кловак); позанавчальна виховна робота в педагогічних умовах засвоєння молодшими школярами народних звичаїв і традицій (В.Стрельчук).

Отже, проблема виховання  позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу займає значне місце в теорії та методиці виховання. Особливо гостро постали такі проблеми: визначення змісту позакласної виховної роботи, побудованої з урахуванням трудових традицій і звичаїв українців; виявлення ефективних педагогічних умов запровадження досвіду народної педагогіки у навчально-виховний процес сучасної початкової школи; навчально-методичного забезпечення гурткової роботи, побудованої на трудових традиціях і звичаях українського народу [12;153].

Отже, зважаючи на необхідність повнішої реалізації навчально-виховних, пізнавальних та розвивальних можливостей художньо-трудової діяльності молодших школярів із застосуванням національного досвіду трудового виховання й зумовили вибір теми нашого дослідження: „Використання трудових традицій українського народу у вихованні учнів молодшого шкільного віку ”.

Об’єкт дослідження – використання трудових традицій українського народу у виховання молодших школярів в загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження – педагогічні умови виховання в учнів 1-4 класів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу у процесі виховної і трудової діяльності.

Мета дослідження полягає у виявленні, науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов виховання позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу в процесі виховання.

Завдання дослідження.

1. З’ясувати стан проблеми  в педагогічній теорії та виховній  практиці.

2. Уточнити сутність  поняття „позитивне ставлення особистості до трудових традицій і звичаїв українського народу”, розкрити зміст, визначити структуру, показники й критерії його прояву у дітей молодшого шкільного віку.

3. Визначити та науково  обґрунтувати педагогічні умови  виховання в молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу.

4. Експериментальним  шляхом дослідити ефективність  розробленої методики виховання  в учнів 1-4 класів позитивного  ставлення до трудових традицій  і звичаїв, узагальнити одержані результати та на їх основі розробити практичні рекомендації.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущеннях про те, що підвищення рівня вихованості у молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу в процесі виховання можливе за таких педагогічних умов:

- динамічного оформлення  соціального середовища розвитку  дитини атрибутами календарно - обрядових  свят українського народу впродовж  навчального року;

- використання методу  художніх проектів у процесі відтворення річного циклу українських традицій і звичаїв;

- врахування вікових  і психологічних особливостей  дітей молодого шкільного віку  при ознайомленні з традиціями  та звичаями українського народу.

Методи дослідження:

- теоретичні: історико-логічний  аналіз (при вивченні теоретичних засад дослідження проблеми виховання в молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу), синтез, порівняння й узагальнення (під час визначення напрямів дослідження);

- діагностичні: анкетування, спостереження, опитування, бесіда, тестування.

- математичної статистики (під час узагальнення одержаних результатів дослідження).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше отримані дані, які підтверджують концепцію про функціональну структуру позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу, як орієнтовну основу виховної діяльності педагога;

- збагачено наукові  уявлення про ефективні педагогічні  засоби виховання у молодших школярів позитивного ставлення до української трудової обрядовості і звичаєвості в процесі виховання;

-  уточнені дані  про необхідність динамічного  оформлення соціального середовища  розвитку дитини атрибутами календарно - обрядових свят українського  народу впродовж навчального року.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає:

- в обґрунтуванні необхідності  використання трудових традицій  українського народу у процесі  відтворення річного циклу українських  календарно - обрядових свят;

- у систематизації змісту, форм та методів виховання у молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу в процесі виховання на уроках та в позакласній роботі, які збагачені традиційною народною обрядовістю та звичаєвістю, фольклором, українською дитячою іграшкою, народними дитячими іграми, посильною суспільно-корисною і продуктивною працею школяра.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Психолого-педагогічний аспект виховання учнів на українських традиціях

 

1.1. Формування основ національної свідомості учнів молодшого шкільного віку засобами народних звичаїв та традицій

 

             Кожна нація, кожен народ, навіть  кожна соціальна група мають  свої традиції, звичаї, обряди та  свята, становлення яких відбувалося  протягом багатьох століть. Традиції – це ті найміцніші елементи, що об’єднують і цементують окремих людей в один народ в одну націю, підтримуючи її цілісність та зв’язок між поколіннями. Народні традиції охоплюють усі сфери людського життя, регулюючи сімейні та суспільні відносини.  Українська родинна система виховання, яка історично склалася протягом багатьох віків нашим народом, головним об’єктом виховання визначає дитину, а суб’єктами - батьків, родину, громадськість. У результаті виховних дій мільйонів людей сформувався певний педагогічний досвід, який згодом викристалізувався у велику педагогічну мудрість – народну педагогіку. Отже, народна педагогіка є сумою здобутих народом знань і вмінь у справі виховання і навчання. Цілі, завдання і засоби народної педагогіки відображені у фольклорі (казках, легендах, приказках, піснях) [11;329], а також іграх, мистецтві, музиці, святкових обрядах і традиціях трудового і сімейного виховання

Обрядово-звичаєва сфера  – це ті прикмети й ознаки, по яких розпізнається народ не тільки в  сучасному, але й у його історичному минулому. Адже вона охоплює всі ділянки особистого й суспільного життя кожної окремої людини. Святково-звичаєва спадщина, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують і цементують окремих людей в один народ в одну націю [27;88].

Роль традицій в розвитку людства можна порівняти з  роллю пам’яті в розвитку окремої  людини. Основна функція пам’яті  полягає в збереженні набутого досвіду. Отже, це функція консервативна. Проте, коли б  людина не володіла пам’яттю, коли б вона не зберігала попередніх вражень, уявлень і думок, вона не тільки рухалась би вперед, а взагалі не могла б існувати, бо тільки попередній досвід дає їй можливість з успіхом пристосуватись до умов життя й боротись за своє існування. Таке ж саме значення в розвитку людства й окремих націй. Поступ можливий лише тому, що молодші покоління отримують від старших певні здобутки культури. Через це молодшим поколінням не треба започатковувати культурний рух: їм залишається продовжувати і вдосконалювати те, що вже здобули предки.  Націю звичайно визначають як цілісність поколінь минулих, сучасних і майбутніх. Таку цілісність підтримують передусім традиції. Завдяки їм зберігається все те, що створює обличчя народу, що відрізняє його від інших народів. Отже, відмовлення від національних традицій рівнозначне відмовленню від своєї національності. Тому поки нація дотримується своїх традицій, можна сказати, що вона справді існує [16;20].