Використання інформаційно-комунікаційних технологій в роботі сучасного дошкільного навчального закладу

Використання інформаційно-комунікаційних технологій

в роботі сучасного дошкільного навчального закладу

                                                                                                «Перехід суспільства від індустріальної до

                                                                                                інформаційної стадії розвитку приводить

                                                                                        до якісної зміни освіти, яка в повному розумінні

                                                                                                         робиться «точкою опори», що перетворює світ»

С.В. Панюкова

Актуальність

         Стрімкий розвиток інформаційного суспільства, поява і широке розповсюдження технологій мультимедіа, електронних інформаційних ресурсів, мережевих технологій дозволяють використовувати інформаційні технології (ІТ) як засіб навчання, спілкування, виховання, інтеграції в світовий простір. Сукупність традиційних і інформаційних напрямів впровадження інформаційній технології створює передумови для реалізації нової інтегрованої концепції застосування ІТ в освіті

У сучасній науці існує багато різних підходів до визначення терміну «інформаційні  технології» (ІТ). Даний термін пов'язаний з двома поняттями: інформація і  технологія. Перш за все, звернемося до визначення категорій «інформація» і «технологія».

Технологія (від грецьких «techne» - майстерність, мистецтво і «logos» - поняття, учення) визначається як сукупність знань про способи і засоби здійснення процесів, при яких відбувається якісна зміна об'єкту. У іншому розумінні технологія - це сукупність процесів, прийомів обробки або переробки матеріалів, вживаних в якій-небудь справі, майстерності, мистецтві, а також науковий опис способів виробництва, сукупність знань про способи і засоби здійснення процесів, при яких відбувається якісна зміна об'єкту.

Термін  «інформація» (від латинського «informatio» - роз'яснення, виклад) спочатку позначає відомості, що передаються від однієї людини до іншого усно, письмово або за допомогою яких-небудь умовних сигналів або з використанням яких-небудь технічних засобів. З середини XX століття поняття інформації стало загальнонауковим. Цим поняттям почали позначати будь-які відомості, що передаються: від людини до людини, від людини до автоматичного пристрою, від одного автоматичного пристрою до іншого і тому подібне.

Враховуючи  вище сказане, визначимо термін «ІТ», виходячи з сукупності розглянутих нами вище за поняття: «технології» і «інформації».

Інформаційна технологія - поєднання процедур, що реалізовують функції збору, отримання, накопичення, зберігання, обробки, аналізу і передачі інформації в організаційній структурі з використанням засобів обчислювальної техніки, або, іншими словами, сукупність процесів циркуляції і переробки інформації і опис цих процесів.

     Метою ІТ є якісне формування і використання інформаційних ресурсів відповідно до потреб користувача. Інформаційні технології призначені для зниження трудомісткості процесів використання інформаційних ресурсів, засновані на використанні засобів комп'ютерної техніки, комунікацій і новітніх технологій перетворення інформації.

Основними складовими інформаційних технологій є:

• збір первинної інформації або даних;
• обробка даних і отримання результатної (новою) інформації;
• передача результатної (нової) інформації користувачеві для ухвалення на її основі рішень.

Основи  інформаційної технології складають  наступні технічні досягнення:

1. Поява нових  засобів, накопичення інформації на машиночитаємих носіях.

2. Розвиток  засобів зв'язків, що забезпечують доставку інформації практично в будь-яке місце, без обмеження часу і простору.

Інформатизація  на базі впровадження комп'ютерних  і телекомунікаційних технологій є реакцією суспільства на потребу в істотному збільшенні продуктивності праці в інформаційному секторі суспільного виробництва, де зосереджена більше половини працездатного населення. Так, наприклад, в інформаційній сфері США зайнято більше 60% працездатного населення, в СНД — близько 40%.

До  початку 1980-х років інформаційні технології були представлені головним чином великими ЕОМ і використовувалися для потреб лише половини корпоративної «піраміди», оскільки із-за їх високої собівартості було неможливо автоматизувати вирішення управлінських завдань. Автоматизація процесів обробки інформації, що повторюються, була порівнянна з автоматизацією ручної праці на основі застосування машин, що замінили людей.

Сучасна – «Нова інформаційна технологія» — це інформаційна технологія з «дружнім» інтерфейсом роботи користувача, що використовує персональні комп'ютери і телекомунікаційні засоби. Нова інформаційна технологія базується на наступних основних принципах:

• інтерактивний (діалоговий) режим роботи з комп'ютером;
• інтегрованість з іншими програмними продуктами;
• гнучкість процесу зміни даних і постановок завдань.

Як  інструментарій інформаційної технології використовуються поширені види програмних продуктів: текстові процесори, видавничі  системи, електронні таблиці, системи  управління базами даних, електронні календарі, інформаційні системи функціонального  призначення. Все це різноманітність  програмних продуктів вимагає від педагога ІКТ-компетентності.

У словнику С.І. Ожегова «компетенція»  визначається як: 1. Круг питань, в яких хто-небудь добре обізнаний. 2. Круг чиїх-небудь повноважень.

Згідно словнику Д.Н. Ушакова,  «компетенція» це: 1. Круг питань, явищ, в яких дана особа володіє авторитетністю, пізнанням, досвідом. 2. Круг повноважень, область тих, що підлягають чиєму-небудь веденню питань, явищ (право).

А.И. Турчинов розуміє під компетентністю «ступінь вираженості, проявлености властивого людині професійного досвіду в рамках компетенції конкретної посади».

Отже, володіти компетентністю - означає мати певні знання, певну характеристику, бути обізнаним в чому-небудь; володіти компетенцією – означає володіти певними можливостями в якій-небудь сфері.

У документі «Стратегія модернізації освіти» наголошується, що поняття компетентності включає не тільки когнітивну і операціонально - технологічну складові, але і мотиваційну, етичну, соціальну і поведінкову. Воно включає навчання (знання і уміння), систему ціннісних орієнтацій, звички і ін.

Отже, компетентність – це сплав теоретичної  і практичної готовності людини до педагогічної діяльності. А професійна компетентність – це є професіоналізм і педагогічна майстерність сучасного  педагога, яка так необхідно в  інформаційному суспільстві.

На  думку С. А. Хрісточевського  інформаційне суспільство - «суспільство, в якому більшість тих, що працюють, зайнято виробництвом, зберіганням, переробкою і реалізацією інформації, особливо вищої її форми – знань».

Учені вважають, що в інформаційному суспільстві процес комп'ютеризації дасть людям доступ до надійних джерел інформації, позбавить їх від рутинної роботи, забезпечить високий рівень автоматизації обробки інформації у виробничій і соціальній сферах. Рушійною силою розвитку суспільства повинно стати виробництво інформаційного, а не матеріального продукту. Матеріальний же продукт стане більш інформаційноємким, що означає збільшення частки інновацій, дизайну і маркетингу в його вартості.

У інформаційному суспільстві зміняться не тільки виробництво, але і весь устрій життя, система цінностей, зросте значущість культурного дозвілля по відношенню до матеріальних цінностей. В порівнянні з індустріальним суспільством, де все направлено на виробництво і споживання товарів, в інформаційному суспільстві проводяться і споживаються інтелект, знання, що приводить до збільшення частки розумової праці. Від людини буде потрібно здібність до творчості, зросте попит на знання.

Матеріальною  і технологічною базою інформаційного суспільства стануть різного роду системи на базі комп'ютерної техніки і комп'ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв'язку.

Отже, впровадження інформаційних технологій у всі сфери людського життя  криється в об'ємі інформації, з якою людина зустрічається щодня, що зростає з кожним днем, з переходом суспільства до інформаційної цивілізації. Такі глобальні процеси не могли не торкнутися і системи освіти в якій використання інформаційних технологій в педагогічному процесі стає однією з пріоритетних компетенцій сучасного педагога.

Термін «інформаційна  компетентність» відноситься до ключових термінів освітніх стандартів другого покоління і визначається як «здатність і уміння самостійно шукати, аналізувати, відбирати, обробляти і передавати необхідну інформацію за допомогою усних і письмових комунікативних інформаційних технологій», що є інноваційною діяльністю педагога дошкільного навчального закладу.

Готовність педагога до інноваційної діяльності  у сфері  інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) є внутрішньою умовою його професійної творчої самореалізації. Сьогодні, коли запрацювали механізми впровадження інновацій до освітніх установ (використання ІКТ- технологій, використання методу проектів, портфоліо педагога, сучасні освітні програми), педагогічна наука прийшла до ідеї про органічне співіснування режимів функціонування і розвитку традиційного і інноваційного навчання. Феномен інновації і творчості перетворюється на природну складову освітньо - виховного процесу освітньої установи, що розвивається.

              Дуже важливо, щоб педагоги уміли і, найголовніше, мали можливість і бажання використовувати ІКТ в своїй роботі.   Одна з найголовніших умов успіху інформатизації учбового і виховного процесів – оволодіння педагогами новими для них формами роботи.

Форми і методи підвищення ІКТ-компетентності педагогічного колективу:

1.Дистанційні  курси, що постійно діють, або  система експрес-консультацій з ІКТ-грамотності;

2.Організація  і постійне поповнення єдиного  банку інформаційних освітніх ресурсів, в якому педагоги можуть почерпнути необхідні відомості про методику використання можливостей ІКТ в учбово-виховному процесі, і побачити всі можливості ІКТ.

3.В  рамках методичної роботи організація методичних конкурсів (фестивалів) розробок занять з використанням ЦОР, а також проведення різних семінарів і майстер-класів.

4.Активне  включення педагогів в розробку учбових матеріалів із застосуванням ІКТ, участь в конкурсах.

5.Заходи  щодо інформування педагогічного  колективу про новинки в області  ІКТ.

6. Формування проекту по підвищенню  якості освіти через активне впровадження у виховно-освітній процес інформаційних технологій.

7. Систематизація, оновлення і поповнення  інформаційних ресурсів освітнього  процесу; 

8. Розробка і апробація технологій мультимедійного супроводу виховно-освітнього процесу;

9. Розширення використання інформаційно-комп'ютерних  технологій у виховно-освітньому  процесі; 

10. Розробка системи організації  консультативної методичної підтримки  в області підвищення інформаційної  компетентності педагогів; 

11 Створення банку комп'ютерних повчальних програм, дидактичних і методичних матеріалів по використанню інформаційних технологій в роботі дошкільного закладу;

12. Створення комплексної інтегрованої моделі інформаційно-методичного забезпечення виховно-освітнього процесу дошкільного закладу.

      У практику роботи рекомендується включити такі форми роботи з педагогами, які направлені на підвищення їх кваліфікації, майстерності і підвищення ІКТ-компетентності педагогів:

тижні педагогічної майстерності;

педагогічні майстерні і наставництво;

повчальні семінари;

робота  в парі;

тематичні семінари.

У період, коли йде пошук застосування інформаційних  технологій у всіх ланках освіти, актуальним і своєчасним є дослідження впливу комп'ютерно орієнтованих засобів навчання на результати навчально-виховного  процесу в дошкільних закладах. Не викликає сумніву, що великий вплив  на розвиток особистості, її інтелектуальну, емоційну сферу і фізичне здоров'я  має предметно-ігрове середовище, в  якому знаходиться дитина і ті умови й засоби діяльності, якими  вона користується. В сучасних умовах важливим елементом предметно-ігрового розвивального середовища стають нові інформаційні технології, в основі яких лежить використання комп'ютерної техніки.

У зв'язку з цим особлива увага приділяється створенню інтегрованого розвивального предметно-ігрового середовища, де комп'ютер як засіб найбільш природно поєднується з іншими дидактичними засобами та методами. При такому підході комп'ютер стає розвивальним та збагачувальним сучасним засобом самостійної діяльності дитини. Використання комп'ютера в якості ще одного принципово нового знаряддя дитячої діяльності в системі дидактичних засобів сприятиме успішному вирішенню завдань розвитку особистості дитини.