Сучасні засоби виховання підлітків в літніх таборах

5. Принцип «каменю вкинутого у воду». Будь-яка дитина повинна реалізуватися. А отже кожного потрібно «кинути як камінь у воду» в колективну діяльність, щоб «пішли круги результативності», з’явилися творчі успіхи.
6. Принцип опори на позитивні емоції дитини. Існує стара мудрість: шукай у дитині хороше, його завжди більше. Побачити погане набагато простіше, чим помітити позитивне. [4, c.79]

Дуже важливо якомога  швидше запам’ятати їх імена. Любити дітей мало – потрібно їм подобатися. Тут потрібно дотримуватися правила «бути поряд, але трішечки попереду» - спілкування нарівні, але із певною дистанцією. Як справедливо зауважив Макаренко: «Діти поважають не тих, хто усіляко демонструє свою любов до них, а тих хто добре і впевнено робить свою справу і того самого вимагає від інших». [28, c. 155]

Ні в якому випадку неможна заводити улюбленців: діти це дуже гостро відчувають, а інколи навіть раніше ніж сам вожатий зрозуміє що приділяє комусь більше уваги ніж іншим.[4, c. 47]

Іще один із важливих компонентів  успіху – це планування. Створення  плану діяльності допомагає визначити  зміст, шлях і засоби досягнення цілей  і задач роботи педагога із дітьми.

Виходячи із проаналізованих  джерел,  можна зробити висновок, що головною умовою соціально-педагогічної діяльності являється професійна компетентність педагога-організатора і використання ним різноманітних, але доцільних методів і методик.

Вони представляють собою способи спільної діяльності педагога і вихованця у вирішенні конкретної проблеми.

Методи роботи педагога-організатора що застосовуються на практиці можна класифікувати на:

1. загальні методи соціально-педагогічної роботи;
2. методи групової соціально-педагогічної роботи із різноманітними групами населення;
3. методи індивідуальної педагогічної роботи;
4. методи загально-педагогічної роботи;
5. методи психологічної психотерапії;
6. методи соціальної діагностики, направлення на конкретне вивчення особистості;
7. методи соціального виховання, направлені на відповідальну участь дорослих, всіх соціальних інститутів у вихованні дитини, створення гуманного середовища виховання;
8. методи педагогічної підтримки направлені на надання допомоги людині засобами виховання, освіти, соціальної роботи;
9. методи активного навчання, направлені на озброєння необхідними знаннями, уміннями, навичками, життєво необхідними для самостійного вирішення своєї проблеми;

10)методи педагогічної корекції, направлені на виправлення дефектів характеру, поведінки дитини.[19,c.237]

У своїй роботі ми вирішили розглянути деякі направлення роботи педагога у дитячому оздоровчому таборі більш детально. На основі проведених досліджень ми спробували зібрати, зіставити і структурувати власний матеріал, котрий можна розділити на два направлення:

1. Педагогічна діагностика для дослідження і визначення наступних задач роботи із дітьми і тимчасовим колективом.
2. Психологічні ігри, тренінги, вправи для активізації процесів самопізнання, гармонічного розвитку особистостісних якостей, емоційно-пізнавальної сфери, міжособистісної взаємодії.

1.3 Висновки до 1 розділу

Таким чином виховна діяльність, яка відбувається поза навчального процесу має велике значення для формування дитячої особистості, ціннісного відношення до людини у процесі виховання дисциплінування особистості. Величезні можливості у цьому сенсі надає літній оздоровчий табір.

Нажаль, у цього впливу є один суттєвий недолік – він  короткочасний і обмежується 21 днем, тому потребує суворого дотримання певних технологій та стратегії виховної діяльності. Адже при формуванні дитячої особистості (особливо у підлітковому віці) слід прораховувати свою діяльність до дрібниць, які, доречі, можуть бути  незначними для дорослих, але залишають значні сліди у дитячій душі.

Для того, щоб розібратися  зі стратегію виховної діяльності слід проаналізувати фактори, які сприяють рішенню поставленої задачі, з’ясувати  причини, які затруднюють таке рішення, намітити методичні підходи і педагогічну інструментовку всієї роботи напротязі зміни і кожному етапі життя загону, зокрема вікові особливості і характери дітей колективу із яким працюватимеш.  Дуже часто педагоги-організатори забувають про ці фактори і розцінюють дії і вчинки своїх підопічних за своїми (дорослими) мірками, а тим часом маючи за плечима мінімальний багаж знань про психологію певного дитячого віку можна побачити набагато більше ніж здається на перший погляд, а отже і скорегувати уникнувши багатьох конфліктів і проблем.

Забезпеченість комфортного  перебування дітей і підлітків у ЛОТ залежить від:

• цікавої програми, бажано пройшовшої методичну експертизу в даному закладі і затвердженої адміністрацією табору;
• індивідуально-психологічних особливостей і якостей педагога-організатора
• наявність компетентності і знань у педагогічного колектива
• прикладних умінь усіх учасників виховного процесу (уміння грати на гітарі, співати, танцювати, організовувати ігри і тренінги, тощо).

Розділ 2. Сучасні засоби виховання підлітків в літніх таборах

1. Організаційно-методичні моменти роботи із підлітками

Цілі, які ставляться вихователем  дитячого табору при використанні тих  чи інших діагностуючих прийомів можна згрупувати таким чином:

1. Вивчення індивідуально-психологічних особливостей дитини (цінності, установки, цілі, мотивація, особисті якості, здібності і таке інше), які допомагають педагогу швидше зрозуміти підлітка, своєчасно надати йому допомогу у вирішенні і виявленні його психологічних проблем.
2. Вивчення міжособистісних відносин у тимчасовому дитячому колективі (його емоційно-психологічний клімат, соціометричний статус, спілкування, лідерство, взаємовідносини, дружба і т.ін.)

Використовувані для даних цілей методики повинні відповідати таким вимогам:

• простота і процедурна доступність для проведення дослідженя педагогом;
• не довга тривалість процедури у часі;
• наявність цікавих єлементів (бажано у ігровій формі);

Параметри діагностування у  рамках певної зміни задаються задачами поставленими перед педагогічним колективом табору.

Карасєва Н.А. і Руденкова Г.І. пропонують наступні діагностичні інструментарії:

1. Самооцінка за шкалою Дембо-Рубінштейн.
2. Тривожність по Спілбергу.
3. Методики основані на малюнках: «Неіснуюча тварина», «Кінетичний малюнок сім’ї».
4. Тест руки Вагнера. [Додаток 1]
5. Соціометрія.
6. Популярні тести: Командувати чи підкорятися?; Хто я?; Що я?; Якщо вам підставили ногу; Не варто перебивати не дослухавши, Рука довіри.
7. Тест на оцінку керівних здібностей. [15, c.154]

Але перераховані вище методики є скоріше індивідуальними для  кожного вихователя і використовуються ним за його вибором і в залежності від колективу яким він керує. Існує також комплекс стандартних  методик, які є обов’язковими при роботі будь-якого педагога-організатора у будь-якому ЛОТ. Їх ми можемо поділити за декількома параметрами в залежності від часу знаходження у таборі:

Вхідна діагностика (діагностика  орг. періоду). Необхідно зібрати наступні данні про дитину: загальні данні про дитину, очікування дитини, її інтереси і схильності, а також інформацію про її уміння, соціально-психологічні якості особистості, самооцінку, круг інтересів. Вона допомагає зорієнтуватися чим дитина захоплюється і чого хоче досягти, а також у якому середовищі живе і як воно на неї впливає. Проаналізувавши дану інформацію можна визначити шляхи взаємодії із цією дитиною.

Протікаюча діагностика (основний період). Вона визначається емоційно-психологічним кліматом у колективі, емоційним самопочуттям дитини у загоні, характер міжособистісних відносин дітей. Така діагностика показує чи правильно було обрано шлях взаємодії педагога-організатора і колективу, та можливі корективи, які необхідно внести у цей процес.

Заключна діагностика (заключний  період). Діагностується особистий  ріст кожної дитини, задоволеність  дитини перебуванням у таборі. За допомогою неї можна зрозуміти наскільки плідною була робота педагога.

 Важливо пам’ятати  що при виконанні діагности  необхідно оформляти її у цікаву форму, тоді діти відповідатимуть чесно і із задоволенням, а не ставитимуть відповіді навмання. [7, c. 42]

Освітні можливості сучасного  позашкільного закладу дозволяють запроваджувати широкий спектр інноваційних технологій навчання, виховання і  розвитку творчої особистості учня. Планомірне виховання і розвиток творчих здібностей на всіх етапах перебування дітей у Л.О.Т.  потребує застосування у навчально-виховному  процесі активних форм і методів  навчання, які в свою чергу забезпечують розвиток творчого мислення, проблемного  бачення, творчої уяви та фантазії.

Актуальними насьогодні є  використання методології теорії розв’язання  винахідницьких завдань (далі ТРВЗ), що дає змогу урізноманітнити форми  педагогічного впливу на розвиток природних здібностей та обдарувань у підлітків. Оскільки частою проблемою сьогодення є те, що діти які прекрасно знають правила орфографії не можуть правильно писати, або учні, які пишуть контрольні навідмінно не можуть вирішити логічних задач. Перспективною метою використання ТРВЗ у навчально-виховному процесі позашкільного закладу є виховання творчої особистості, підготовленої  до розв’язування складних проблем в різних сферах діяльності через формування культури творчого мислення. Особливостями її є можливість розробки й адаптації технології для різних напрямів діяльності. Найпопулярнішим методом ТРВЗ як відомо є мозковий штурм, в умовах табору діти постійно прибігають до його використання, оскільки з власного досвіду можу сказати – якщо педагог-організатор хоче щоб діти прекрасно виступили на святі чи конкурсі те що вони роблять повинно їм подобатися, а отже бути створеним ними ж. [30, c. 15] У літніх оздоровчих таборах застосування ТВРЗ спрямоване на вирішення таких виховних завдань:

• навчити умінню бачити проблему, інтегрувати і синтезувати інформацію, аналізувати проблемну ситуацію і розв’язувати її з максимальним ступенем ідеальності;
• формувати пошукове мислення та вміння передбачувати наслідки і приймати нестандартні рішення, що дасть змогу знизити стереотипність, шаблонність, та так звану психологічну інерцію і вирішить безліч проблем у побуті, спілкуванні;
• формувати вміння відчувати радощі від маленьких, але самостійно зроблених відкриттів;
• розвивати почуття впевненості, яке базується на свідомій самооцінці з розумінням переваг і вад у собі самому і в оточенні;
• розвивати природні здібності, обдарування, творчу ініціативу, оригінальність мислення, уяви, фантазії. [6, c. 48]

2. Форми та способи організації життя дітей у Л.О.Т.

На данний момент існує дуже багато цікавих форм роботи для розвитку творчих якостей, активізації процесів самопізнання, гармонійного розвитку особистісних якостей та міжособистісних стосунків.

Колективна творча справа (КТС) – особливий спосіб організації життєдіяльності дітей та дорослих, що передбачає спільну діяльність направлену на покращення спільного життя. Колективна творча справа являється найважливішим структурним компонентом методики колективно-творчого виховання. Дана методика передбачає широку участь у роботі кожного. Кожному надається можливість визначити для себе долю й характер своєї участі і відповідальності. Колективні творчі справи допомагають створити у таборі широке ігрове творче поле діяльності, яка заклечається у тому, що кожен учасник знаходиться у ситуації коли активно працює його фантазія, тобто створює щось нове. У процесі такої діяльності діти отримують нові навики спілкування, вчаться працювати, ділити успіхи і поразки, дізнаються один про одного багато нового. Таким чином ідуть два важливих процеси одночасно – формування і згуртування колективу і формування особистості дитини, розвиток тих чи інших її якостей. Під час планування і організації колективної творчої справи діти і дорослі набувають великий організаційний досвід, кожний може подати ідею, запропонувати новий спосіб діяльності, взятися за реалізацію певного етапу справи. [дивись додаток 3]

Тренінг – це форма педагогічної роботи, що має за ціль – створення  у дітей засобами групової практичної психології різних аспектів позитивного комунікативного досвіду, досвіду спілкування (досвіду взаємопізнання і взаєморозуміння, досвіду спілкування та поведінки у різних ситуаціях). [10,c. 23]  [додаток 2]