Педагогiчнi технологii в сучасному освiтньому просторi

Освітні технології відбивають загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору, їх призначення – прогнозування розвитку освіти, його конкретне проектування і планування, передбачення результатів, а також визначення відповідних освітнім цілям стандартів. Прикладами освітніх технологій можуть бути концепції освіти, освітні системи. На сучасному етапі – це гуманістична концепція освіти.

 Якщо освітні технології  відбивають стратегію освіти, то педагогічні технології втілюють тактику її реалізації у навчально-виховному процесі шляхом впровадження моделей навчально-виховного процесу і тотожних йому моделей управління цим процесом. Наприклад, модель особистісно орієнтованого розвивального навчання, модульно-розвивального навчання, проблемного навчання та інші. Отже, педагогічна технологія відображає модель навчально-виховного і управлінського процесів освітнього закладу і об’єднує в собі зміст, форми і засоби кожного з них.

Навчальна технологія – це поняття відбиває шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. Потребує спеціальної організації навчального змісту, адекватних йому форм і методів навчання. Наприклад, предметне навчання, ігрова технологія, технологія проблемного навчання (на рівні методу), інформаційні технології, технології використання опорних схем, дистанційне навчання тощо.

На одному рівні з навчальними технологіями знаходяться виховні технології та технології управління, які відповідно охоплюють зміст, форми і методи виховного та управлінського процесів. Слід зазначити, що технології навчання, виховання, управління пов’язані з педагогічними технологіями, освітніми технологіями загальною ідеєю відповідної освітньої концепції, педагогічними парадигмами, змістовим наповненням функцій.

З поняттям технологія тісно  пов’язане також поняття «педагогічна техніка», яка характеризує рівень майстерності педагога. Адже від того, якими методами і прийомами він володіє, залежить і ступінь розвитку суб’єктів навчання (виховання).

ІІ. Структура  педагогічної технології.

Педагогічна технологія повинна задовольняти деяким основним методологічним вимогам, або критеріям технологічності:

• Концептуальність (опора на певну концепцію, що містить філософські, психологічні, дидактичні, соціально-педагогічні обґрунтування освітніх цілей);
• Системність (педагогічна технологія повинна мати всі ознаки системи);
• Логічність (процесу, взаємозв’язок усіх його частин, цілісність);
• Керованість (можливість цілепланування, проектування процесу навчання, поетапної діагностики, варіювання методами і засобами з метою корекції результатів);
• Ефективність (оптимальність витрат, гарантованість досягнення запланованого результату);
• Відтворюваність (можливість застосування в інших однотипних умовах, іншими суб’єктами);
• Єдність змістової і процесуальної частини, їх взаємозумовленість.

Якщо дотримуватись  позиції, що педагогічна технологія — це проектування і опис процесу формування особистості учня з метою досягнення попередньо визначеного результату навчання і виховання, то закономірно виникає питання: чи має цей опис певну структуру?

Дослідник Герман Селевко  та інші науковці визначають таку структуру педагогічної технології. Вона має три складові:

1) концептуальна чистина; 

2) змістовна частина; 

3) процесуальна частина.

Концептуальна частина технології - це короткий опис ідей, гіпотез, принципів, які сприяють її розумінню, трактовці її побудови, вияву керівних (головних ) ідей.

Концептуальну основу технології складають філософські, психолого-педагогічні  ідеї, гіпотези, які виступають в  різних концепціях, результати передового педагогічного досвіду, досвід минулих  років, етнопедагогіка. Значно впливають на розробку концептуальних засад технології соціальні перетворення у сучасному суспільному житті, розвиток нового педагогічного мислення. У цьому контексті можна говорити, що розробка педагогічної технології є відгуком на актуальні проблеми сучасного життя, намаганням запропонувати педагогічний варіант їх розв'язання.

Так, наприклад, історія  виникнення особистістно орієнтованихі  технологій є відгуком на процеси  демократизації та гуманізації суспільного  життя з кінця 80 років XX століття, посилення уваги до формування особистості, життя особистості дитини у школі.

Змістовна частина технології визначається мета навчання виховання, а також на розвиток яких особистісних структур вона спрямована. Це можуть бути:

а) знання, уміння, навички;

б) способи розумових дій (порівняння, аналіз, синтез, абстрагувань індукція, дедукція, рефлексія; предметно-дієві, наочно-образні);

в)механізми самоврядування особистості (потреби, спрямованість, концепція);

г) сфера формування естетичних і моральних якостей особисто (почуття краси, свободи, гідності, відповідальності, доброти, тощо).

Описуються також особливості  змісту освіти або виховання, які  використовуються в даній технології.

У процесуальній частині описується технологічний процес, а сама організація навчально-освітньої роботи; методи і форми діяльності учнів вчителя; етапи навчально-виховного процесу, його планування, корекція регламент; категорія учнів, на яку розрахована технологія, витрати часу навчання.

Опис технології завершується визначенням її програмово-методичного забезпечення: визначаються необхідні навчальні плани і програми, навчальні та методичні посібники, дидактичний матеріал, наочні та технічні засоби навчання, інструментарій для діагностики педагогічних процесів.

Отже, аналіз структури  педагогічної технології дає можливість говорити, що в ній синтезуються досягнення науки і практики, здобутки минулого досвіду і сучасності, поєднуються традиції і новаторство, класичні ї альтернативні підходи до розв'язання навчально-виховних завдань.

Хочеться звернути увагу ще на одну особливість структури педагогічної технології. Усі її частини - концептуальна, змістовна, процесуальна - не є механічною сукупністю окремих елементів. Вони утворюють цілісність, систему, в якій кожна частина підпорядковується іншій і в той же час визначає її зміст (мета навчання визначає його зміст, а зміст - вибір засобів організації навчання).

Знання структури технології, уміння її розпізнати - обов'язкова умова  ефективної діяльності учителя. Адже, сьогодні учитель має можливість самостійного вибору і використання будь-якої педагогічної технології, яка „поставляється" у педагогічний простір. Зорієнтуватися в цій технологічній „мозаїці" допоможе аналіз структури педагогічної технології і її класифікаційної характеристики.

Щоб зробити правильний вибір педагогічної технології, необхідно провести експертизу її структури на предмет можливості використання в конкретних умовах педагогічної діяльності. Орієнтовна програма такої експертизи:

1. Визначення актуальності  технології для даного досвіду організації навчальне-виховного процесу - аналіз цільових орієнтирів, концептуальних положень, результатів навчання і виховання.

2. Встановлення відповідності  процесуальної частини умовам, можливостям  роботи учителя (склад і особливості  учнів класу, наявність досвіду роботи, рівень педагогічної майстерності, матеріальної забезпеченості навчання і виховання дітей, тощо.).

3. Аналіз доцільності  запропонованої витрати часу, інтелектуальних  зусиль.

В залежності від отриманих  відповідей учитель приймає рішення про можливість використання цієї педагогічної технології.

ІІІ. У сучасній педагогічній теорії і практиці існує багато варіантів класифікацій педагогічних технологій. Найбільш детально така класифікація відображена у Г.К.Селевка, який класифікує технології за суттєвими та інструментально значимими властивостями: цільовій орієнтації, організацією навчання, особливостями змісту освіти, орієнтацією на особистісні структури. Він виділяє кілька класів технологій.

 Кожна педагогічна  технологія має свої процесуальні характеристики (н-д, мотиваційна, управлінська), а також програмно-методичне забезпечення (навчальні плани, програми, методичні посібники, дидактичні матеріали, наочні засоби навчання, засоби діагностики).

Отже, за рівнем застосування технології поділяють на:

• загальнопедагогічні;
• предметні;
• локальні та модульні.

       За провідним чинником психічного розвитку:

• біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);
• соціогенні (переважають соціальні чинники);
• психогенні (переважна роль належить психічним чинникам).

За  філософською основою:

• матеріалістичні та ідеалістичні;
• діалектичні та метафізичні;
• наукові та релігійні;
• гуманістичні та антигуманні;
• антропософські і теософські;
• вільного виховання та примусу.

За  науковою концепцією засвоєння досвіду:

• асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);
• біхевіористські (за основі взято теорію научіння);
• розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);
• сугестивні (засновані на навіюванні);
• нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні);
• гештальттехнології (засновані на психотерапевтичному впливі).

За  ставленням до дитини:

• авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);
• дидактоцентристські (центровані на навчанні);
• особистісно-орієнтовані (в центрі уваги – розвиток особистості);

За  орієнтацією на особистісні структури:

• інформаційні (формування знань, умінь, навичок);
• операційні (формування способів розумових дій);
• емоційно-художні та емоційно-моральні (формування сфери естетичних і моральних відносин);
• технології саморозвитку (формування самоуправляючих механізмів особистості);
• евристичні (розвиток творчих здібностей);
• прикладні (формування дієво-практичної сфери).

За  типом організації та управління пізнавальною діяльністю:

• структурно-логічні технології навчання (поетапне формулювання дидактичних завдань, вибору способу їх розв’язання, діагностики та оцінювання одержаних результатів);
• інтеграційні технології (дидактичні системи, які забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь);
• ігрові технології;
• комп’ютерні технології;
• діалогові (інтерактивні) технології (пов’язані зі створенням комунікативного середовища, розширенням простору співробітництва на суб’єкт-суб’єктному рівні);
• тренінгові технології (система діяльності щодо відпрацювання певних алгоритмів навчально-пізнавальних дій і способів розв’язання типових завдань – тести, психологічні тренінги).

До найвідоміших сьогодні освітніх технологій відносять: технологію розвиваючого навчання, модульно-розвиваючу технологію, проектну технологію, технологію Монтессорі, Вальфдорську технологію та інші. З деякими з них ми ознайомимось більш детально, з деякими – оглядово.

На завершення сьогоднішньої  лекції слід сказати, що використання вчителем, а також психологом у  своїй роботі тих чи інших технологій (або їх елементів) лише тоді буде давати позитивний результат, коли використовуватиметься вчителем грамотно, буде органічно поєднуватись з його індивідуальними особливостями та завданнями навчально-виховного процесу.