Художньо – мовленнєвий розвиток дошкільників як психолого – педагогічна проблема

Робота над розумінням іносказань дітьми займає особливе місце  в системі мовленнєвого розвитку дошкільників. Знайомство з досвідом роботи дошкільних закладів з навчання розумінню значень фразеологізмів, прислів’їв, байок переконує нас у тому, що педагоги відчувають труднощі при здійсненні цієї роботи, припускають помилки у формуванні в дітей розуміння значення слів, в тому числі й іносказань. Методика роботи над алегоріями вимагає адаптування відповідно до віку дітей, оскільки народні твори несуть відтінок історичної давності. Знання вихователем літературно-художньої структури тексту дозволяє доцільно організувати навчання дітей. У народних творах досить часто вживаються слова, що не використовуються в розмовному мовленні. Це ускладнює розуміння переносних значень і вимагає грамотного педагогічного керівництва з боку вихователя. Багатозначність та різноманітність фольклорної тематики вимагають від педагога не лише вміння володіти деякими художніми навичками виконання, але й душевної щирості, повноти почуттів і особистої зацікавленості. Часто дитина намагається сама осмислити слова, надаючи їм нового значення, і тут на допомогу приходить педагог, пояснюючи смисл незнайомих дитині слів (С.Цейтлін) [24].

Завдання формування художньо-мовленнєвої компетенції в дошкільному закладі:

• ознайомити дітей з фольклорними творами, творами письменників- класиків, творами сучасних українських письменників, творами зарубіжних авторів;
• навчити дітей слухати і розуміти зміст художніх творів, виховувати інтерес до слухання художніх творів; вчити відповідати на запитання за змістом прослуханих творів; прищеплювати вміння відтворювати зміст знайомих творів у активній художньо-мовленнєвій діяльності;
• розвивати поетичний слух, бажання вивчати вірші напам'ять, виховувати виразність художнього читання у процесі відтворення змісту художніх творів;
• виховувати оцінні судження, адекватні естетичні та моральні оцінки поведінки героїв;
• формувати самостійність у художньо-мовленнєвій і театрально- ігровій діяльності;
• виховувати вибіркове ставлення до книги, охайність у роботі я книгою;
• вчити визначати жанр художнього твору, запам'ятовувати його автора;
• виховувати бережливе ставлення до книги, бажання лагодити книжки;
• залучати до чергування в куточку книги, до роботи «в дитячій бібліотеці».

Провідною формою роботи з художньою літературою є заняття різного типу: фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні, які чергуються рівномірно впродовж тижня, місяця, кварталу [6, с.68].

Художнє виховання здійснювалося  в дошкільних закладах двома шляхами: а) шляхом виховання здатності естетично  сприймати явища дійсності як безпосередньо в довкіллі, в житті, так і через твори мистецтва; б) шляхом діяльності, пов'язаної з мистецтвом: співи, танці, читання віршів, розповідання казок, ігри-драматизації, малювання, ліплення [15, с.54].

Проблема сприймання літературних творів різних жанрів дошкільниками складна та багатоаспектна. Дитина проходить довгий шлях від наївної участі в зображуваних подіях до більш складних форм естетичного сприйняття. На основі аналізу літературного твору в єдності його змісту і художньої форми, а також в активному освоєнні засобів художньої виразності, діти оволодівають здібністю передавати в образному слові певний зміст (Н.Гавриш, О.Ушакова) [18, с. 3-6].

Попереднє вивчення теоретичних  засад дослідження показало, що для  виникнення та активізації художньо-мовленнєвих  проявів дітей необхідно створити сприятливі умови, занурити дошкільника у світ творчості, оточити необхідними художніми матеріалами, урізноманітнити його художній, естетичний, емоційно-чуттєвий досвід. Науковці зауважують на важливість такої умови, як інтерес дорослих до художньої діяльності дітей, цілеспрямована підтримка [4, с.103-104]. Величезний розвивальний потенціал мають художньо-мовленнєві комунікаційні прийоми. Спеціальна лексична робота (уточнення значення малозначних слів й висловів по ходу читання, застосування мовних ігор на матеріалі фольклорних та літературних творів різних жарів), що передує художньо-естетичним сприйманням, дає змогу розвинути мовленнєві здібності дітей дошкільного віку.

На основі вищесказаного було зроблено аналіз діючої програми «Я у Світі» та нового «Базового компоненту», щодо художньо – мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку.

 

Таблиця 1.1.

Аналіз програми щодо художньо – мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку.

Я у Світі [1, с.154]

Створювати сприятливі умови для розуміння тем та змісту вірша, казки, оповідання; зв'язку між назвою та змістом; гумористичного змієту, невідповідностей у веселих віршах, жартівливих казках. Збагачувати художній досвід дітей народними та авторськими творами; вправляти в запам'ятовуванні їхніх назв та авторів; розрізненні окремих художніх творів за жанрами — вірш (звучить складно), казка (незвичайна, чарівна історія), оповідання (зображення реальних подій); давати уявлення про призначення та жанрові особливості малих фольклорних форм (загадок, лічилок, колисанок, утішок, чистомовок, прислів'їв); учити помічати в художньому тексті та усвідомлювати значення окремих образних виразів (епітетів, означень, порівнянь), розуміти доцільність їх використання в тексті.

Новий БКДО [2, с.21]

Цілісно відтворює зміст  поетичного та прозового твору, ідентифікує почуття та вчинки персонажів із власними, висловлює особисту позицію; вирізняє зачин, основну частину, кінцівку, повтори в казці, оповіданні. Уміє декламувати вірші напам'ять, переказувати українські народні казки, застосовувати усну народну творчість в іграх, інсценуванні, розвагах, фольклорних святах. Вдається до римування, словотворчості, гуманних змін і продовження казки, оповідання, виявляє навички образного мовлення. Виявляє творчу активність, інтерес до улюблених літературних творів, самостійно інтегрує в них елементи інших мистецьких діяльностей (спів, образні рухи, малюнки-декорації, маски).

 

Отже з таблиці, аналіз програм показує, що сучасна програма навчання і виховання дітей в дошкільному навчальному закладі спрямована на реалізацію завдань, окреслених у Базовому компоненті дошкільної освіти.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА СТАНУ ДОСЛІДЖУВАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ В СИСТЕМІ РОБОТИ СУЧАСНОГО ДНЗ                                                                                                                 

            2.1. Характеристика рівнів художньо – мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку

         Експериментальне дослідження здійснювалось  на базі дошкільного навчального  закладу №89 м. Кривий Ріг. До дослідження було задіяно 40 дітей шостого року життя, по 20 осіб у експериментальній і контрольній групах.

Експериментальне дослідження  включало три етапи: констатувальний (виявлення рівня художньо - мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку на початок експерименту), формувальний (художньо-мовленнєвий розвиток дітей середнього дошкільного віку з використанням програмових художніх творів) та контрольний (виявлення змін у рівні сформованості художньо – мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку). Кожний з них мав свою мету і методику дослідження.

Мета констатувального етапу експерименту: визначити рівні сформованості художньо – мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку.

Завдання  констатувального етапу експерименту:

• Визначити критерії і показники художньо – мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку.
• Розробити систему програмових художніх творів для дітей з метою підвищення рівня художньо – мовленнєвого розвитку дошкільників;
• Виявити рівні сформованості художньо-мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку з використанням програмових художніх творів.

         Започатковуючи експеримент нами  були розроблені критерії та  показники художньо-мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку на основі аналізу програм виховання і навчання дітей дошкільного віку.

Таблиця 2.1.

Критерії та показники розвитку художньо-мовленнєвого розвитку дітей

середнього дошкільного віку

 

№	Критерії	Показники
1.	Первинно-ознайомлювальний	1. вживання слів у переносному значенні. 2. вживання в мовленні епітетів.
2.	Продуктивно-моделюючий	1. лексична наповнюваність усного продукування казкового тексту 2. вживання в мовленні зачинів та кінцівок.

По кожному показнику  нами визначені три рівня сформованості словника: високий, середній, низький. Охарактеризуємо їх.

Високий рівень: діти вживали в мовленні слова з різними смисловими відтінками і навантаженням, доречно їх використовували. У них наявні експресивні засоби. Діти, які проявляли стійкий інтерес до мовлення дорослого, виконували мовленнєві інструкції дорослого, нерідко виявляли ініціативу у виконанні доручень, часто коментували й мотивували власні дії.

Художній текст викликав інтерес: такі діти активно слухали, запитували незрозуміле, відповідали на запитання, охоче брали участь у переказі невеликих за обсягом простих текстів, розповідали вірші. В активному словнику були присутні різні частини мови: іменники, дієслова, прикметники, займенники.

Мовлення емоційно  забарвлене, багате типовими казковими формулами, казковими клішованими виразами (кінцівка, зачин). Наявні творчі процеси щодо самостійного вживання експресивної лексики. Під час складання образної характеристики персонажів твору використовують смислові відтінки слів. У процесі переказу улюбленої казки, оповідання, розповіді вірша використовують жестову символіку (міміка, пантоміміка), змінюють темброве забарвлення (уподібнення  до голосу персонажів художнього твору, часткове перевтілення).

Середній рівень: усне мовлення характеризується нерівномірністю, відзначено інтерес до мовлення дорослого, виконання мовленнєвих інструкцій та доручень дорослого, при цьому власна ініціатива виявлялася дітьми дуже рідко. Діти вживають обмежену кількість експресивних засобів у розмовному мовленні – використовують здебільшого після нагадування (словесна інструкція, поданий початок). Лексична наповнюваність висловлювань дорівнює 35-40% від загального лексичного масиву.

Ці діти уважно слухали  художній текст, за допомогою дорослого відповідали на запитання, на прохання декламували вірші напам'ять. Діти легко виконували завдання щодо систематизації предметів та предметних картинок за різними ознаками, подекуди припускалися помилок.

Вживання експресивних засобів у мовленні носить здебільшого епізодичний характер. Найуживанішими залишаються епітети, повтори, порівняння, віршовані рядки. Проте найповніше означені тропи вживаються в мовленні у процесі переказу казок та оповідань за поданим початком, або після попереднього нагадування. В активному словнику були присутні іменники, займенники, дієслова, рідше – прикметники, слова-узагальнення другого та третього ступеня, зустрічались узуальні слова.

В мовленні діти майже  не використовують мовленнєві звороти, що наявні в казковому тексті.  У дітей відсутнє розуміння семантичного значення експресивних одиниць,  вони не можуть пояснити додаткове значення лексики, що наявна в художньому творі.

Низький рівень: Діти не виявляли стійкого інтересу до мовлення дорослого, виконували інструкції та прохання, спрямовані безпосередньо на них, при цьому мовленнєвих проявів не спостерігалось. Користувались словами-узагальненнями третього ступеня на рівні розуміння. В активному мовленні діти часто користувались узуальними словами. Діти використовують лише поодинокі елементи експресивності, віршовані рядки пригадують тільки з допомогою вихователя (окремі слова). Використання в усних висловлюваннях епітетів часто призводить до втрати основної думки повідомлюваного. Художній текст привертав увагу дітей лише на короткий час; діти могли тільки доповнити вірш, який розповідав дорослий, одним-двома словами. Клішовані вирази в мовленні відсутні. Діти не відтворюють їх у мовленні, навіть, після нагадування.

Критерій 1. Первинно-ознайомлювальний

Показник: вживання слів у переносному значенні.  
Завдання 1. «Відгадай слово».

Мета: виявити вміння дітей вживати слова в переносному значенні.

Форма спілкування: індивідуальна.

Процедура виконання: Експериментатор читає дитині висловлювання, в якому слово виступає у прямому значенні. Потім пропонує пригадати значення виразу в переносному значенні та за експресивною характеристикою відгадати, про кого йшлося. Працюючи за запропонованим матеріалом, діти давали експресивну характеристику тварин.

Критерії оцінювання:

Високий рівень – дитина самостійно впоралась із завданням.

Середній рівень – дитина потребувала допомоги з боку дорослого.

Низький рівень – дитина навіть з допомогою не змогла виконати завдання.

Показник: вживання в мовленні епітетів.

Завдання 2. «Який? Яка?»

Мета: з’ясувати вміння дітей вживати в мовленні епітети.

Форма спілкування: групова

Процедура виконання. Експериментатор пропонує дітям за допомогою епітетів охарактеризувати казкових героїв. Зачитує листа від Колобка.

Після того, як Колобок познайомить дітей зі своїми друзями, експериментатор пропонує дібрати якнайбільше епітетів для характеристики героїв. Наприклад: заєць –довговухий, куцохвостий, спритний, пухнастий, маленький, беззахисний…; Вовк - злий, хижий, зажерливий…; Лисиця –руда, лукава., хитра…. тощо.

Пропоновані звірі (півник, миша, ведмідь, журавель, котик, бичок, собака, коза, качечка, жаба, соловейко, свиня, гусак, віл тощо). 
          Критерії оцінювання:

Високий рівень – дитина вживає 4-5 епітетів.