Характеристика рівнів сформованості словника у дітей старшого дошкільного віку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКА У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРЕДМЕТНИМ ДОВКІЛЛЯМ…………………………………………..……………7

1.1 Збагачення словника у дітей дошкільного віку у процесі ознайомлення з властивостями і якостями предметного оточення ……………………………..…….7

1.2 Особливості розвитку словника дітей старшого дошкільного віку ………………………………………………………………………………………….11

Висновки до I розділу………………………………………………………………...20

РОЗДІЛ II ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ ДИДАКТИЧНИХ ІГОР НА ЗБАГАЧЕННЯ ТА АКТИВІЗАЦІЮ СЛОВНИКА ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ……………………………………………………………….21

2.1 Характеристика рівнів  сформованості словника у дітей  старшого дошкільного віку……………………………………………………………………………………21

2.2 Використання дидактичних ігор  з дітьми старшого дошкільного  віку в процесі ознайомлення  з предметним довкіллям……………………………………………..27

Висновки до II розділу………………………………………………………………..32

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………..32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження полягає в тому, що серед багатьох важливих завдань виховання і навчання дітей дошкільного віку в дитячому навчальному закладі є навчання рідної мови. Це спільне завдання складається з ряду завдань: виховання звукової культури мовлення, збагачення, закріплення та активізації словника, вдосконалення граматичної правильності мовлення, формування розмовної (діалогічної) мови, розвитку зв'язного мовлення, виховання інтересу до художнього слова, підготовки до навчання грамоті.

Психолого-педагогічні особливості і механізми розвитку словника дітей розкриваються в працях Л.С. Виготського, А.А. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна й ін. Усі дослідники свідчить про необхідність спеціального мовного виховання (А.А. Леонтьєв, Л. В. Щерба) [26] .

Розвиток словника дітей у вітчизняної методиці має багаті традиції, закладені у працях К.Д. Ушинського, Л. Н. Толстого. Основи методики розвитку активного словника дошкільнят визначені у роботах М.М. Кониной, А.М. Леушиной, Л.А. Пеньевской, О.И. Соловйова, Є.І. Тихеевой, О.П. Усовой, Е.А. Флериной. Проблеми забезпечення і методів розвитку словника дітей у дитсадку плідно розроблялися А.М. Бородич, Н.Ф. Виноградовой, Л. В. Ворошниной, В.В. Гербовой, Е.П. Коротковой, Н.А. Орлановой, Е.А. Смирнової, Н.Г. Смольниковой, О.С. Ушаковой, Л.Г. Шадриной та інших

Проблемою збагачення, розширення словника займалися визначні вітчизняні психологи, педагоги, методисти: А.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, Н.Г. Морозова, Є.В. Водовозова, В.В. Гербова, М.М. Коніна та інші [14].

Наукові дослідження низки психологів і сучасних педагогів показали, що період дошкільного дитинства є особливо сензитивным до засвоєння мови.

Дитина повинна оволодіти таким словником, який дозволив би йому спілкуватися з однолітками і дорослими, успішно навчатися в школі. Розвиток словника розуміється як тривалий процес оволодіння словниковим запасом, накопичених народом у процесі його історії.  Говорячи про якісну характеристику словника, слід мати на увазі поступове оволодіння дітьми соціально закріпленим змістом слова, що відображає результат пізнання. Цей результат пізнання закріплюється в слові, завдяки чому усвідомлюється дитиною і передається в процесі спілкування з однолітками [1].

В силу наочно-дієвого і наочно-образного характеру мислення дитина опановує насамперед назвами наочно представлених або доступних для його діяльності груп предметів, явищ, якостей, властивостей, відносин, які відображені в словнику дітей досить широко. Цим же пояснюється або відсутність у словнику дошкільнят таких слів, які позначають більш абстрактні поняття чи спотворення їх змісту. Іншою особливістю є поступове оволодіння значенням, смисловим змістом слова. Так як понятійне мислення у дитини-дошкільника ще не склалося, то і сенс слова, якими він оволодіває, не може бути на певному віковому етапі понятійним. Спочатку дитина відносить слово лише до конкретного предмету або явищу. Дитина дістає свої перші конкретні уявлення про навколишню дійсність за допомогою органів чуттів. Відчуття і сприймання відіграють величезну роль у пізнанні світу та в практичному житті людини. Тільки на основі відчуттів і сприймань можливе ознайомлення з предметом, формування уявлень про нього і закріплення його в слові [2]. .

По мірі того як дошкільник освоює дійсність - предмети, явища (особливості, властивості, якості), він починає узагальнювати їх за тими чи іншими ознаками. Часто узагальнення робляться за ознаками несуттєвим, але емоційно значущим для дитини. У цьому випадку слово позначає узагальнення, але його зміст часто розходиться з соціально закріпленим, будучи або надмірно вузьким, або надмірно широким. У період дошкільного дитинства в дитини виникають перші уявлення про світ, формується вміння встановлювати найпростіші взаємозв'язки та закономірності про явища в нашому житті, і навіть самостійно застосовувати отримані знання на доступною практичної дійсності [16].

Предметне довкілля - предмети, люди, тварини, картини, іграшки, природа - надає багатого матеріалу, що має бути використаний для розширення дитячого сприйняття і збагачення словника [23]. Ознайомлення з оточуючим - один із засобів розвитку словника в дітей віком 5-6 років. Тому проблемою нашого дослідження постало питання: як робота з ознайомлення з довкіллям впливатиме в розвитку словника дітей старшого дошкільного віку [17].

Мета дослідження - виявлення особливостей розвитку словника дітей старшого  дошкільного віку; розробка й експериментальна апробація комплексної системи дидактичних ігор по формуванню словника в процесі ознайомлення з предметним довкіллям.

Об'єктом дослідження є процес розвитку словника дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – вплив процесу ознайомлення дітей старшого дошкільного віку з предметним оточенням

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

1. Вивчити особливості збагачення словника дітей старшого дошкільного віку.

2. Визначити зміст роботи з ознайомлення з довкіллям з дітьми старшого дошкільного віку.

3. Накреслити й експериментально апробувати комплексну систему форм і методів збагачення словника дітей старшого дошкільного віку у процесі ознайомлення з предметним довкіллям.

         Гіпотеза -  ми припускаємо, що рівень збагачення  словника дітей старшого дошкільного віку підвищиться, якщо: будуть систематично організовуватися спеціальні дидактичні ігри в процесі ознайомлення з предметним довкіллям, з якостями і властивостями предметів побуту. В ході проведення дидактичних ігор будуть створені всі необхідні умови для збагачення словника дітей та задоволення їх пізнавальної активності. Зміст дидактичних ігор буде подаватись у цікавій формі, будуть присутні елементи експериментування.

         Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів дослідження:

• Емпіричні: спостереження, бесіда, розповідь, педагогічний експеримент. 
• Статистичні: кількісне оцінювання отриманих даних під час проведення експерименту.

        Експериментальна база дослідження – ДНЗ №22 м. Миколаєва, група «Веселка» дітей старшого дошкільного віку.

          Структура курсової роботи складається зі вступу (4), двох розділів: першого (13) та другого (10), таблиць (8), діаграм (3), висновків, списку використаних джерел 28джерел, додатків (1). Загальний обсяг роботи 38 сторінки. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗБАГАЧЕННЯ СЛОВНИКА У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ У ПРОЦЕСІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРЕДМЕТНИМ ДОВКІЛЛЯМ

 

1.1 Збагачення словника у дітей дошкільного віку у процесі ознайомлення з властивостями і якостями предметного оточення

 
          Велике значення для розвитку дитини мають предмети. Вони оточують його з моменту народження і супроводжують все життя. Ще до того, як дитина починає діяти з предметами, вони вже входять в його життя, допомагають адаптуватися до нового соціального середовища, в яке дитина потрапляє з моменту народження. У будь-якому предметі закладений соціальний досвід, відображений рівень розвитку суспільства, технічного прогрессу, що розкривається у фізичних і динамічних властивостях, якостях і відносинах [5].

Предметний світ в дослідженнях педагогів розглядається як сукупність предметів, що характеризуються формою, величиною, кольором, матеріалом, будовою, функцією, призначенням, його створенням і перетворенням.

В. І. Логінова визначає функцію предмета як спосіб використання предметів дитиною, а призначення - як здатність задовольнити певні потреби, те заради чого вони створені. При цьому чітко проявляється ознака предмета - результат праці, продукт діяльності людини. Наповнюючись таким конкретним змістом, предмет несе в собі доступну для дошкільника інформацію про навколишньої дійсності і допомагає йому пізнати її [21].

Предметний світ має великий вплив на формуються потреби маленької людини, служить йому своєрідною опорою в спілкуванні з іншими людьми. Через предмет малюк дізнається, що світ володіє різними властивостями та якостями: він і теплий, і холодний, і жорсткий, і гладкий, і солодкий, і солоний. Дитина оволодіває способами дій з предметами, і це допомагає йому здобувати владу над світом в якому він живе. Предметний світ доцільно розглядати з позицій користі для дитини, складаються з трьох груп предметів.

Перша група предметів - це ті, з якими дитина не діє, оскільки діти в силу об'єктивних причин позбавлені можливості безпосереднього контакту з ними, їх ставлення соціально опосередковано дорослими (наприклад, предмети, що полегшують працю дорослих на виробництві). Однак завдання цих предметів велика: вони служать зразком творчої діяльності дорослого, дитина отримує інформацію про них як про результат праці людини, про те, що ці предмети створені для задоволення потреби людей. У дітей формуються уявлення про предмети, проявляється інтерес до них, а також до людини - їх творця і перетворювача.

Друга група - предмети, які входять в найближче оточення дитини, вони діють з ними, бачить їх різноманіття, користуються ними в діяльності, праці,навчанні, грі.

Третя група - предмети, з якими дитина діє, оскільки вони доступні його перетворювальної діяльності в різних діапазонах. Ці предмети за змістом наближені до реального життя, тобто мають аналогію з предметами, що знаходяться в обігу у дорослих, дозволяють дітям долучатися до творчої діяльності, формувати у дитини творчий інтерес до світу предметів і світу дорослих. Відповідні дії з ними сприяють виробленню таких моральних якостей, як сумлінність, акуратність при виконанні перетворень, розуміння того, що від сумлінності і старанності, річ стає більш красивою, зручною, довше служить людям. Саме ця група предметів є найбільш значущою для активного творчого освоєння предметного світу дошкільниками [20].

Така представленість предметного середовища (включеність продуктів творчої діяльності дорослих, які задовольняють різні потреби дитини) містить велику кількість можливостей для пізнавальної і практичної активності дітей, для реалізації завдань соціально-морального розвитку.

Відправною точкою ознайомлення з речами дітей шостого року життя є найближчі речі і більш широке оточення: будинок, дитячий садок в цілому, вулиця, місто, а іноді і країна. Речі, що оточують старших дітей, - це вже не тільки конкретні предмети, використовувані індивідуально і колективно, але і «розумні речі» - прості і більш складні, винайдені людьми [4].

Предметне середовище має в житті дитини величезне значення: будучи першим об'єктом діяльності дошкільника, вона стає і одним з перших об'єктів пізнання навколишньої дійсності. Дитина виступає дійовою особою в предметному оточенні. У міру дорослішання він починає знайомитися з властивостями об'єктів, їх просторовими відносинами; певним чином діяти з ними; займає активну позицію по відношенню до предметного оточення, передбачає прагнення перетворити і вдосконалювати предмети у відповідності зі своїми потребами [9].

Самостійно дитина не може осягнути світ речей, якісь властивості предметів можна відкрити самому - форму, колір, вагу. Але головне в предметі - як він використовується дитиною. А цього можна досягти, тільки наслідуючи дії дорослого, отримуючи від нього відомості про речі і явища. Передавання дітям досвіду дій з предметами відбувається переважно на заняттях, індивідуальній роботі, іграх, режимних процесах. Зробити це можна з допомогою мови.

Так розвиток мовлення породжує необхідність спілкуватися з дорослими, а саме розвиток мови робить можливим подальший психічний розвиток. Мовне спілкування абсолютно необхідно для того, щоб вже у маленької дитини намітилося різне ставлення до хорошого і поганого, до красивого і потворному. 
Малюкові добре знайомі його особисті речі, предмети побуту, необхідні для задоволення життєвих потреб, та інші об'єкти найближчого оточення. Особливу категорію складають спеціальні предмети, що стимулюють пізнавальну активність - дидактичні іграшки. Будучи як би мікросвітом для маленької дитини, вони дають узагальнену інформацію не тільки щодо форми, величини, кольору предметів, але і чіткі елементарні уявлення про зв'язки і відносини речей, їх взаємодію. Тому дидактичні іграшки незамінні в розвитку чутливих (сенсорних) уявлень про різноманіття і властивості предметного світу [6].

Багате і різноманітне предметне середовище групи стимулює малюків до різних дій, сприяє збагаченню його почуттєвого досвіду, розвитку мислення. Предмети, іграшки та матеріали знаходяться у відкритому доступі і розміщені так, що діти виробляють самостійний вибір у відповідності з їх інтересами та вподобаннями, і діють разом з ними. Так само передбачено наявність однакових наборів іграшок, щоб діти могли наслідувати один одному в діях з предметами.