Естетичне виховання школярів засобами мистецтва

 

 

Курсовая на тему Естетичне виховання школярів засобами мистецтва

 

Замрій Яна. 31 група

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

 

Розділ 1. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання школярів

1.1 Сутність естетичного  виховання 

1.2 Естетичне виховання  в системі освіти 

1.3 Шляхи і засоби естетичного  виховання школярів 

Розділ 2. Умови формування естетичного виховання школярів

2.1 Музика як один із засобів естетичного виховання школярів

2.2 Методика формування естетичної вихованості учнів засобами музичного та образотворчого мистецтва та художньої літератури

 

Висновок

Список літератури

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження. Останніми роками зросла увага до проблем теорії і практики естетичного виховання як найважливішому засобу формування відношення до дійсності, засобу етичного і розумового виховання, тобто як засобу формування всесторонньо розвиненої, духовно багатої особистості.

А  формувати особистість і естетичну культуру, - відзначають багато письменників, педагоги, діячі культури (Д.Б. Кабальовський, А.С. Макаренко, Б.М Неменський, В.А. Сухомлинський, Л.М. Толстой, К.Д. Ушинський), - особливо важливо в найсприятливішому для цього шкільному віці. Відчуття краси природи, оточуючих людей, речей створює в дитині особливі емоційно психічні стани, порушує безпосередній інтерес до життя, загострює допитливість, розвиває мислення, пам'ять, волю і інші психічні процеси.

Навчити бачити прекрасне навкруги себе, в навколишній дійсності покликана система естетичного виховання. Для того, щоб ця система впливала на дитину найефективніше і досягала поставленої мети, Б.М. Неменський виділив наступну її особливість: "Система естетичного виховання повинна бути, перш за все єдиної, об'єднуючої всі предмети, всі позакласні заняття, все суспільне життя школяра, де кожний предмет, кожний вид заняття має свою чітку мету в справі формування естетичної культури і особи школяра."

Але у всякої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. Такою основою в системі естетичного виховання ми можемо рахувати мистецтво: музику, архітектуру, скульптуру, живопис, танець, кіно, театр і інші види художньої творчості. Мотив для цього нам дали ще Платон і Гегель. На підставі їх поглядів стало аксіомою, що мистецтво є головним змістом естетики як науки, і що краса є основне естетичне явище. Мистецтво містить в собі великий потенціал для розвитку особи.

Зі всього вищесказаного, можна припустити, що, залучаючи молодшого школяра до багатющого досвіду людства, накопиченого в мистецтвах, можна виховати високоморальну, різносторонньо розвинену сучасну людину.

Це припущення і визначило тему дослідження: "Роль естетичного виховання у формуванні підростаючої особистості школярів".

Предмет дослідження -      особливості використання засобів естетичного виховання школярів.

Об'єкт дослідження - естетичне виховання школярів засобами мистецтва.

Мета  -  виявлення можливостей засобів естетичного виховання.

Гіпотеза - естетичне виховання ефективне, якщо використовувати в учбовій діяльності засоби мистецтва, культури, природи та взагалі навколишнього світу.

Завдання:

1. Вивчити і проаналізувати літературу по проблемі естетичного виховання школярів.

2. Визначити засоби та методи формування естетичної свідомості школярів.

3. Розробити методику роботи з естетичного виховання школярів.

Методи дослідження:

1. теоретичний аналіз літератури,

2.  спостереження,

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Теоретичні підходи до проблеми естетичного виховання школярів

У цьому розділі ми розглянемо основні теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів до проблеми естетичного виховання молодших школярів, розкриємо поняття "естетичне виховання", виявимо його мету, завдання, розглянемо основні категорії естетичного виховання і їх особливості в молодшому шкільному віці, а також шляхи і засоби естетичного виховання.

 

1.1 Сутність естетичного  виховання

Дорослі і діти постійно стикаються з естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, в побуті, в міжособистісному спілкуванні - скрізь прекрасне і потворне, трагічні і комічні виконують істотну роль. Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує. Трагічне учить співчуттю. Комічне допомагає боротися з недоліками.

Ідеї естетичного виховання зародилися в глибокій старовині. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завданнях, цілі змінювалися починаючи з часів Платона і Арістотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмету. Термін "естета" походить від грецького "aisteticos" (сприйнятий відчуттям). Філософи-матеріалісти (Д. Дідро і Н.Г. Чернишевский) вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія і лягла в основу системи естетичного виховання.

У наш час проблема естетичного виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури одна з найважливіших завдань, що стоять перед школою. Вказана проблема розроблена достатньо повно в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Серед них Д.Н. Джола, Д.Б. Кабальовський, Н.І. Киященко, Б.Т. Ліхачов, А.С. Макаренко, Б.М. Неменський, В.А. Сухомлинський, М.Д. Таборідзе, В.Н. Шацкая, А.Б. Щербо та інші.

У використаній літературі є безліч різних підходів до визначень понять, вибору шляхів і засобів естетичного виховання. Розглянемо деякі з них.

У книзі "Загальні питання естетичного виховання в школі" під редакцією відомого фахівця з естетичного виховання В.Н. Шацької ми знайшли таке формулювання: "Радянська педагогіка визначає естетичне виховання як виховання здатності цілеспрямовано сприймати, відчувати і правильно розуміти і оцінювати красу в навколишній дійсності - в природі, в суспільному житті, праці, в явищах мистецтва."(1; 47)

У короткому словнику по естетиці естетичне виховання визначається як "система заходів, направлених на вироблення і вдосконалення в людині здатності сприймати, правильно розуміти, цінувати і створювати прекрасне і піднесене в житті і мистецтві". В обох визначеннях йдеться про те, що естетичне виховання повинне виробляти і удосконалювати в людині здатність сприймати прекрасне в мистецтві і в житті, правильно розуміти і оцінювати його. В першому визначенні, на жаль, упущена діяльна або творча сторона естетичного виховання, а в другому визначенні підкреслюється, що естетичне виховання не повинне обмежуватися тільки споглядальною метою, воно повинне також формувати здатність створювати прекрасне в мистецтві і житті.

Д.Б. Ліхачов в своїй книзі "Теорія естетичного виховання школярів" спирається на визначення дане К. Марксом: "Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування творчо активної особи дитини, здатної сприймати і оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті і мистецтві, жити і творити "по законах краси" (2; 51). Автор підкреслює провідну роль цілеспрямованої педагогічної дії в естетичному становленні дитини. Наприклад, розвиток у дитини естетичного відношення до дійсності і мистецтва, як і розвиток його інтелекту, можливий як некерований, стихійний і спонтанний процес. Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина, так чи інакше, естетично розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюється естетичне сутність предметів, а розвиток часто обумовлений прагненням до розваг, до того ж без втручання ззовні у дитини можуть скластися невірні уявлення про життя, цінності, ідеали. Б.Т Ліхачов, також як і багато інших педагогів і психологів, вважає, що тільки цілеспрямована педагогічна естетично-виховна дія, залучення дітей в різноманітну художню творчу діяльність здатні розвинути їх сенсорну сферу, забезпечити глибоке збагнення естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва, краси дійсності і прекрасного в людській особі (2; 42).

Існує безліч визначень поняття "естетичне виховання", але, розглянувши лише деякі з них, вже можна виділити основні положення, кажучи про його сутність.

По-перше, це процес цілеспрямованої дії. По-друге, це формування здатності сприймати і бачити красу в мистецтві і житті, оцінювати її. По-третє, завдання естетичного виховання формування естетичних смаків і ідеалів особи. І, нарешті, по-четверте, - розвиток здібності до самостійної творчості і створення прекрасного.

Своєрідне розуміння сутності естетичного виховання обумовлює і різні підходи до його цілей. В цьому проблема цілей і завдань естетичного виховання вимагає особливої уваги.

У процесі дослідження я звернула увагу, що часто серед педагогів існує помилкова думка про тотожність естетичного і художнього виховання. Проте ці поняття необхідно чітко розмежовувати. Так, наприклад, В.Н. Шацька ставить перед естетичним вихованням наступну мету: "Естетичне виховання служить формуванню… здібності активного естетичного відношення учнів до витворів мистецтва, а також стимулює посильну участь в створенні прекрасного в мистецтві, праці, в творчості та законах краси"(3;14). З визначення видно, що автор важливе місце в естетичному вихованні відводить мистецтву. Мистецтво - це частина естетичної культури, як художнє виховання частина естетичного, частина важлива, вагома, але вона охоплює тільки одну сферу людської діяльності. "Художнє виховання є процес цілеспрямованої дії засобами мистецтва на особистість, завдяки якому у виховуваних формуються художні відчуття і смак, любов до мистецтва, уміння розуміти його, насолоджуватися ним і здатність по можливості творити мистецтво" (3; 61). Естетичне ж виховання набагато ширше, воно зачіпає як художню творчість, так і естетику побуту, поведінки, праці, відносин. Естетичне виховання формує людину всіма естетично значущими предметами і явищами, у тому числі і мистецтвом як його наймогутнішим засобом. Естетичне виховання, використовуючи для своїх цілей художнє виховання, розвиває людину в основному не для мистецтва, а для його активної естетичної життєдіяльності.

В "активізації здатності творчо трудитися, досягати високого ступеня досконалості своїх результатів праці, як духовної, так і фізичної" бачить мету естетичного виховання Волкова А.С. (8; 16).

І.Д. Звєвєв дотримується тієї ж точки зору. "Успіх діяльності особистості в тій або іншій області визначається широтою і глибиною розвитку здібностей. От чому всебічний розвиток всіх дарувань і здібностей особистості є кінцева мета і одна з основних завдань естетичного виховання" (10; 29). Головне - виховати, розвинути такі якості, такі здібності, які дозволять особі не тільки досягти успіху в певній діяльності, але і бути творцем естетичних цінностей, насолоджуватися ними і красою навколишньої дійсності.

Крім формування естетичного відношення дітей до дійсності і мистецтва, естетичне виховання паралельно робить внесок і в їх всебічний розвиток. Естетичне виховання сприяє формуванню моральності людини, розширює його пізнання про світ, суспільство і природу. Різноманітні творчі заняття дітей сприяють розвитку їх мислення і уяви, волі, наполегливості, організованості, дисциплінованості. Таким чином, найбільш вдало, на наш погляд, відобразив мету естетичного виховання Василенко В.Ф., який вважає: "Кінцева мета [естетичного виховання] - гармонійна особистість, всесторонньо розвинена людина… утворена, прогресивна, високоморальна, володіюча умінням трудитися, бажанням творити, розуміюча красу життя і красу мистецтва" (15; 142). Ця мета також відображає і особливість естетичного виховання, як частину всього педагогічного процесу.

Будь-яка мета не може розглядатися без завдань. Більшість педагогів (Г.С. Лабковська, Д.Б. Ліхачов, Н.И. Киященко і інші) виділяють три провідні завдання, які мають свої варіанти і у інших учених, але при цьому не втрачають головної суті.

Отже, по-перше, це "створення певного запасу елементарних естетичних знань і вражень, без яких не можуть виникнути схильність, тяга, інтерес до естетично значущих предметів і явищ".

Суть цієї мети полягає в накопиченні різноманітного запасу звукових, колірних і пластичних вражень. Педагог повинен вміло підібрати по вказаних параметрах такі предмети і явища, які відповідатимуть нашим уявленням про красу. Необхідні також конкретні знання про природу, самому собі, про світ художніх цінностей. "Різносторонність і багатство знань - основа формування широких інтересів, потреб і здібностей, які виявляються в тому, що їх володар у всіх способах життєдіяльності поводиться як особа" (15; 60), що естетично творить, - наголошує на В.Ф. Василенко.

Друге завдання естетичного виховання полягає в "формуванні на основі одержаних знань і розвитку здібностей художнього і естетичного сприйняття таких соціально-психологічних якостей людини, які забезпечують їй можливість емоційно переживати і оцінювати естетично значущі предмети і явища, насолоджуватися ними".

Ця мета говорить про те, що трапляється коли діти цікавляться, наприклад живописом, лише на загальноосвітньому рівні. Вони квапливо дивляться картину, прагнуть запам'ятати назву, художника, потім звертаються до нового полотна. Ніщо не викликає в них подиву, не примушує зупинитися і насолодитися досконалістю твору.

В. Лановик відзначає, що « …таке збігле знайомство з шедеврами мистецтва виключає один з головних елементів естетичного відношення – милування» (21; 168).

З естетичним сприйняттям тісно пов'язана загальна здібність до глибокого переживання. «Виникнення гамми піднесених відчуттів і глибокої духовної насолоди від спілкування з прекрасним; відчуття огиди при зустрічі з потворним; відчуття гумору, сарказму у момент споглядання комічного; емоційного потрясіння, гніву, страху, співчуття, ведучих до емоційного і духовного очищення, що виникає в результаті переживання трагічного, - все це ознаки справжньої естетичної вихованості», - відзначає той же автор (21; 169).

Глибоке переживання естетичного відчуття нерозривно пов’язано із здатністю естетичної думки, тобто з естетичною оцінкою явищ мистецтва і життя. А.І. Буров визначає естетичну оцінку, як оцінку, "засновану на певних естетичних принципах, на глибокому розумінні сутності естетичного, яке припускає аналіз, можливість доказу, аргументування" (6; 120). Порівнянний з визначенням В. Лановик. "Естетична думка - доказова, обгрунтована оцінка явищ суспільного життя, мистецтва, природи" (21; 20). На наш погляд, ці визначення аналогічні. Таким чином, одна з складових цього завдання - сформувати такі якості дитини, які дозволили б їй дати самостійну, з урахуванням вікових можливостей, критичну оцінку будь-якому твору, виказати думку з приводу свого власного психічного стану.