А.С. Макаренко про роль колективу у формуванні та розвитку особистості

Міністерство Освіти і Науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Педагогічний коледж

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему:

«А.С. Макаренко про роль колективу у формуванні

та розвитку особистості»

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи ДШС–31

Баляр Наталя Володимирівна

 

Керівник:

Проць Марта Орестівна

 

 

 

 

Львів - 2012

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. КОЛЕКТИВ – ЯК ВАЖЛИВА УМОВА І ЗАСІБ               ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЗА ПРИНЦИПОМ                                              А.С. МАКАРЕНКА 5

1.1. Основні принципи педагогічної системи А.С. Макаренка 5

1.2. Сутність поняття  про колектив. Структура і функції                  колективу 9

1.3.  Шляхи розвитку і згуртування колективу 12

1.4. Виховний вплив колективу на особистість 18

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ А.С. МАКАРЕНКА 21

2.1. Основні технології  А.С. Макаренка у колективному                    вихованні 21

2.2. Сучасне застосування технології колективного виховання

А.С. Макаренка 26

ВИСНОВКИ  30

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  35

 

ВСТУП

 

Проблема взаємин особистості й колективу хвилювала багатьох філософів, психологів, педагогів (В.Сухомлинський, С.Русова). Ідея виховання в колективі – одна з провідних у спадщині Русової. Колективне виховання має великий вплив на соціалізацію особистості. В основу колективного виховання педагог покладала суспільну мету і спільну діяльність, спрямовану на її досягнення.

Видатний педагог В.Сухомлинський  виступав проти підпорядкування  окремої особистості колективу, виключав будь-які форми конформізму: “як всі, так і я”, “колектив завжди правий”. Колектив, на його думку, стає дійовою силою лише тоді, коли особа вкладає сили своєї душі в іншу людину, турбується про неї. Одне з найжиттєдайніших джерел виховної сили колективу є в тому, що вихованець прагнув бути хорошим, щоб про нього добре думали.

Актуальність проблеми полягає  в тому, що на різних етапах розвитку суспільства трактування співвідношення між індивідуальним і соціальним було неоднаковим.

На поч. ХХ ст. одним з основних у праці став принцип виховання  особистості в колективі і через колектив. Власний внесок у розробку теорії колективного виховання зробив педагог А.С.Макаренко.

Науково-педагогічна спадщина А.С.Макаренка  збагатила педагогічну науку, в  її основних, найважливіших аспектах; про педагогічну логіку; про шкільний колектив та органи колективу; внутрішньоколективні та міжколективні стосунки; перспективи колективу та особистості; про педагогіку прямої і паралельної дії, індивідуальний підхід до виховання, стиль, тон, традиції колективу.

Предмет дослідження –роль колективу у формуванні та розвитку особистості.

Об’єкт дослідження – ролько колективу у формуванні особистості за А.С.Макаренко.

Мета дослідження – полягає  у здійсненні аналізу та систематизації поглядів А.С.Макаренка про роль колективу у формуванні та розвитку особистості.

Завдання:

1. Ознайомитися з основними принципами виховання особистості А.С.Макаренка.
2. Проаналізувати вплив колективу на формування та розвитку особистості за поглядами А.С.Макаренка.

3. Розкрити

3. Здійснити аналіз основних технології колективного виховання за А.С.Макаренка .

 

РОЗДІЛ 1.

КОЛЕКТИВ –  ЯК ВАЖЛИВА УМОВА І ЗАСІБ ВИХОВАННЯ  ОСОБИСТОСТІ ЗА ПРИНЦИПОМ А.С. МАКАРЕНКА

 

1.1. Основні принципи педагогічної системи А.С. Макаренка

 

Основоположним принципом  педагогічної системи А.С.Макаренка  є принцип виховання в колективі. Колектив розглядався ним як універсальний метод комуністичного виховання, що є загальним і єдиним, а водночас дає можливість кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність, іти вперед лініями своїх нахилів. А.С.Макаренко розробив і апробував методику колективістського виховання, технологію її втілення.

Думки А.С.Макаренка про  головні напрями організації  колективу містять у собі різноманітні аспекти діяльності та багатосторонній  вплив на особистість вихованця. Дослідник творчості А.С.Макаренка М.П.Ніжинський виділяє їх за такими напрямками:

- уповноважені колективу  повинні добиватися всебічного  підвищення його політичного  і культурного рівня, регулювати  товариські взаємини, привчати дітей розв’язувати конфлікти без сварок і бійок, рішуче боротися з найменшими спробами насильства старших або більш сильних над молодшими і слабшими;

- кожен член колективу  щоденно повинен виявляти себе  в праці, а тому особливим  завданням активу є виховання  у кожного поваги до праці, до відпочинку і занять інших. Це виховання передбачає не тільки засвоєння правильних уявлень, а й вироблення правильних звичок. Зазначених вимог обов’язково треба додержуватися і в процесі шкільних занять;

- дисципліна завжди  виступає як форма суспільного добробуту людей. Такою вона може бути тільки в тому випадку, якщо будується за системою активізації особистості в найрізноманітніших галузях трудового і громадського життя. Отже, дисциплінованість – результат виховного процесу в цілому, результат насамперед зусиль самого колективу дітей, що виявляються в усіх сферах його життя. Але для того щоб дисципліна сприймалася як явище моральне і політичне, у кожному колективі дітей слід роз’яснювати її необхідність, забезпечувати додержання доцільного точного режиму. Покарання, спрямовані на зміцнення дисципліни, повинні, головним чином, впливати на колектив і мати форму морального осуду;

- громадська думка  – регулятор поведінки учнів.  Для радянських людей загальні  збори є вищим органом, який  відбиває громадську думку колективу. Тому дитячим загальним зборам слід приділити велику увагу. Для формування особистості вони матимуть особливу цінність, коли предметом їх обговорення будуть щоденні справи і перспективнілінії розвитку закладу, які пов’язують вихованців із загальнонародними інтересами;

- розвиток перспективи  закладу в цілому і кожної  дитини зокрема слід нерозривно  пов’язувати зі стилем роботи  в колективі. Кожний дитячий  заклад повинен мати свій стиль  і тон, а нормальний тон може  бути тільки один – життєрадісність, спокійна ділова обстановка що виключає постійну крикливу бурхливість. Мажор, бадьорість колективу забезпечується злагодженістю й організованістю його, крім того, єдністю, активністю людей і одночасно вмінням гальмувати себе, коли потрібно. Особливою формою гальмування є ввічливість, яку треба всіляко рекомендувати вихованцям.

Таким чином, у процесірізноманітності діяльності колективу кожен його член розвиває в собі потребу бути уважним до інтересів інших людей, потребу високої моральності, тобто бажання збагачувати духовне життя.

Ці думки А.С.Макаренка  неоднозначне оцінювалися в СРСР. Хоч офіційно владні структури створювали культ “вчення А.С.Макаренка”, насправді  ж положення талановитого педагога повсюдно ігнорувалися. Взяти хоча б його погляди на дитячий колектив. А.С.Макаренко вважав первинним колективом не звичайне об’єднання дітей для навчальної роботи, а значно ширше. У своїй лекції “Педагогіка індивідуальної дії” він писав: “У моєму досвіді я прийшов до такої організації, коли первісний колектив не охоплював ні класних шкільних інтересів, ні виробничих інтересів, а був тим осередком,в який і шкільні, і виробничі інтереси приходили від різних груп. Ось чому я останнього часу зупинився на загоні, до якого входили й школярі різних класів і робітники різних виробничих бригад”. Отже, за А.С.Макаренком первинний колектив не клас, в якому об’єднані однолітки для розв’язання навчально-виховних завдань, інтереси такого об’днання випливають із “соціального синтезу”. Такого колективу практика радянської школи не створила, і експериментальнедосягненння видатного педагога не знайшло підтримки в системі такзваного комуністичного виховання.

Первинний колектив А.С.Макаренко  бачив різновіковим, у радянській же школі ним вважався клас, тобто  об’єднання однолітків. За твердженням А.С.Макаренка, первинний колектив об’єднує 10 – 12 осіб, а колектив учнів школи не повинен перевищувати тисячі. Приклади ігнорування поглядів педагога на організацію навчання і виховання учнівської молоді можна продовжувати. Сюди ж варто віднести і його бачення системи перспективних ліній, основних етапів розвитку колективу, його законів руху тощо.

А.С.Макаренко запропонував класифікацію колективів за стадіями розвитку, виділяючи при цьому  наступні чотири стадії:

• перша – колективу ще нема, керівник змушений виступати у ролі “диктатора”;
• друга – виділяються активісти, які підтримують керівника і беруть на себе частину його повноважень;
• третя – колектив повністю склався, більшість функцій керівника переходить до органів самоврядування;
• четверта – кожний перебуває на рівні самовиховання, ставлячи колективну вимогу сам до себе.

Важливою умовою розвитку дитячого колективу А.С.Макаренко називав  “Закон руху вперед”. Цей закон  означає те, що виховну роботу треба  будувати так, щоб неперервно росла потреба творити щось нове. У цьому зв’язку А.С.Макаренко розробив систему перспективних ліній, яка ставила перед вихованцями далекі і близькі цілі, дозволяла жити колективу напруженим, цілеспрямованим життям. Ця система виглядала так: близька перспектива – віра в завтрашню радість,середня перспектива – проект колективної дії, дещо віддаленої в часі; далека перспектива – майбутнє вихованця чи майбутнєзакладу .

Велике значення у  згуртуванні колективу А.С.Макаренко віддавав традиціям, які мають змогу зберегти досвід минулих років і здійснити наступність поколінь. Вони є тим колективним законом, який регулює поведінку іпозбавляє необхідності вирішувати щоразу, як діяти. Живучи за встановленими традиціями, вихованці почувають себе в обстановці особливого закону, гордяться ним і намагаються його поліпшити.

А.С.Макаренко попереджав, “за правило треба взяти таке: жоден вчинок вихованців не повинен бути непомічений. У навчально – виховній частині треба постійно реєструвати всі порушення дисципліни”.

Досвід А.С.Макаренка як соціального педагога, унікальний. Мало хто в історії соціальної педагогіки зумів так вдало втілити свою теорію в практикуі добитися вражаючих результатів, маючи справу з важкими підлітками. Є статистика: за 15 років своєї роботи (1920 – 1935 рр.) через колективи, створені А.С.Макаренком пройшло біля 3000 правопорушників і безпритульних, що стали гідними людьми, кваліфікованими спеціалістами. Возвеличення А.С.Макаренка почалось ще в 30-ті роки, і довгий час він вважався одним з найбільш видатних вітчизняних педагогів. Його ім’я і праці широко відомі за кордоном. У кінці 80-х – 90-х рр. ХХ ст. окремі погляди Антона Семеновича Макаренка піддавалися критиці. Були опубліковані критичні статті Г.Г.Ващенка з приводу діяльності А.С.Макаренка. Проте здобутки виховної системи Антона Семеновича Макаренка є незаперечними, а соціально – педагогічні ідеї актуальні на сучасному етапі, коли загострилися соціальні проблеми суспільства.

 

1.2. Сутність поняття про колектив. Структура і функції колективу

 

Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.

Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною корисною діяльністю (навчанням, працею, спортом, громадською роботою).

Характерними рисами колективу є суспільно значуща  мета, щоденна спільна діяльність, спрямована на її досягнення, наявність  органів самоврядування, встановлення певних психологічних стосунків  між його членами. Дитячий колектив відрізняється від інших колективів віковими межами, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, потребою в педагогічному керівництві. У сучасній літературі поняття «колектив» вживається в двох значеннях: як будь-яка організована група людей (наприклад, колектив підприємства) і як високоорганізована група. У педагогіці колективом називають об'єднання вихованців, якому властивий цілий ряд важливих ознак. Розглянемо їх.

1. Загальна соціально значима мета. Ціль колективу обов'язково повинна збігатися з суспільними цілями, не суперечити пануючій ідеології, конституції і законам держави.
2. Спільна суспільно корисна діяльність, яка складає основний зміст його життя. Основним видом діяльності школярів є учіння, пов'язане з працею, іншими видами суспільно корисної діяльності. В організованому колективі діє тенденція постійного збагачення його життєдіяльності і розширюється діапазон суспільно корисних справ, поглиблюється зміст окремих видів діяльності. Саме у цьому найповніше реалізується зміст навчально-виховного процесу.
3. Організована структура. Єдиний шкільний колектив складається з колективу педагогів і загального колективу учнів. Загальний учнівський колектив поділяється на первинні колективи — класи. Організація, спілкування і відносини в колективі забезпечують формування особистості, розвиток її здібностей, талантів, гуманістичну спрямованість.
4. Учнівський колектив має органи управління: загальні збори, учнівський комітет і рада колективу, комісії, штаби; у первинних колективах також працюють загальні збори та інші органи самоуправління, обираються уповноважені особи та ін. Самоуправління покликане задовольнити інтереси всіх і кожного.
5. Наявність у відносинах між членами колективу певної морально-психологічної єдності, яка терпима до плюралізму думок, але не суперечить домінантній системі ідей, ідеології колективу, яка виховує у своїх членів відданість обраним ідеалам.