Витрати підприємства та собівартість продукції

де Н₀, Н - норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур, один.;

Ц- ціна одиниці  матеріального ресурсу, грн.;

М - обсяг випуску  продукції після здійснення заходу, натур, один.;

             б)   та росту  продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості                           виготовлення продукції (Е_т):

           Е_Т = [( • С_г0 - С_ГІ) • (1 + % дод/100) - (1 + % соц.зах/100)] , грн.,      (2.9)

де  — трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;

С_го, - середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу,

грн./год.;

% дод - середній  процент додаткової заробітної  плати для певної категорії робітників;

% соц-зах.  – встановлений процент відрахувань  на соціальні заходи;

              в)   удосконалення організації виробництва і праці спричиняє економію витрат за  рахунок  поглиблення спеціалізації і розширення кооперування виробництва (Е_ск) [ 7, с. 305];

                      

                                            ,                                        (2.10)

 

де С - собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од.;

Цс - гуртова  ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн./од.;

Т_р — транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од.;

- кількість виробів, що отримують  по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур, один.;

              г)  зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат (Е_у._п):

 

                                                   грн.,                                   (2.11)

 

де  — приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

— сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

     4)    Визначають планову собівартість продукції ( ):

                     

                                                      грн.,                                           (2.12)

 

де Е_сум - сума економії витрат з усіх техніко-економічних факторів, грн.

     5)  Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році ( ):

 

                                                 грн.,                                           (2.13)

 

     6) Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в плановому році порівняно з базовим ( )[ 7, с. 306]:

                                             %                                  (2.14)

     Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх чинників укрупненим способом.

     1) Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них ( ):

                                                 ,%,                                               (2.15)

 

де  - індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

- індекс зміни цін на одиницю  матеріального ресурсу;

П_мз - питома вага матеріальних затрат у собівартості продукції, %.

     2)  Зниження собівартості продукції за рахунок росту продуктивності праці ( ):

                                            , %,                                             (2.16)

І

 

де І_зп - індекс росту середньої заробітної плати;

І_пп - індекс росту продуктивності праці;

П_зп - питома вага заробітної плати в собівартості продукції, %.

     3) Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умовно-постійних витрат ( ) [ 7, c. 306]:

 

                                         ,%,                                              (2.17)

 

де І_у._п - індекс росту умовно-постійних витрат;

- індекс росту обсягу виробництва продукції;

- питома вага умовно-постійних затрат у собівартості продукції, %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

     Під час  написання курсової було детально  вивчено поняття, види, структуру  та правила складання кошторису  виробництва, відбулось ознайомлення  із питанням, що таке собівартість  та методи її калькуляції. Основним  завданням було повне теоретичне ознайомлення з цією темою та здобуття певних практичних знань, що є ще більш важливим, що і було зроблено. Підрахунок собівартості та складання кошторису витрат на виробництва є однією з основних частин діяльності кожного підприємства, а теоретичні і практичні знання по цій темі дадуть змогу ближче ознайомитись студенту із порядком діяльності підприємств у цілому та добре орієнтуватись у порядку створення та підрахунку собівартості.

     Кошторис виробництва  — це витрати підприємства, зв'язані  з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва складають за економічними елементами.

     Кошторис виробництва,  узагальнюючи поелементні витрати  підприємства, показує їхню ресурсну  структуру (витрати на матеріали,  персонал, основні фонди), що надзвичайно  важливо для аналізу факторів  формування та зниження собівартості продукції.

     У практиці  кошторисного планування застосовуються  дві форми кошторисів: кошторис  доходів і видатків складають,  як правило, установи освіти  й охорони здоров'я, які, крім  бюджетних коштів, одержують кошти  від комерційної діяльності (надання платних послуг); кошторис видатків складають органи державної влади й управління, оборони та правоохоронні органи, суди і прокуратура.

     Кошторис охоплює  всі витрати підрозділу на  виробництво продукції (надання  послуг) за плановий період незалежно від ступеня її готовності. У підрозділах з коротким виробничим циклом виготовлення продукції кошторис і виробнича собівартість кінцевої продукції за певний період, як правило, збігаються.

 

     Затрати, витрати, собівартість, є найважливішими економічними категоріями. Їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності. Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.

     Собівартість продукції – один з найважливіших показників економічного аналізу. У ньому фокусуються у грошовому вираженні витрати матеріально – технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.

     Собівартість продукції  (робіт, послуг) підприємства складається  із затрат природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів та інших затрат на виробництво та реалізацію. Отже, собівартість - це виражені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

     У системі  техніко-економічних розрахунків на підприємстві важливе місце займає калькулювання — обчислення собівартості окремих виробів.

Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних  завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва, аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.

     Під час  виконання курсової роботи отримані  ґрунтовні теоретичні знання  про кошторис виробництва, собівартість  продукції та її калькуляцію, та навчилися використовувати їх на практиці, тобто складати кошторис та проводити калькуляцію.

 

 

 

РОЗДІЛ 3

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: ЧАСТКОВІ ПОКАЗНИКИ ВИКОРИСТАННЯ МЕТАЛОРІЗАЛЬНИХ ВЕРСТАТІВ

Варіант 27

У поточному році машинобудівне  підприємство має такі дані щодо екстенсивного та інтенсивного завантаження металорізальних верстатів:

1) календарний фонд часу – 365 днів; кількість вихідних і святкових днів становить – 112, тривалість робочої зміни – 7,9 годин, металорізальне устаткування на підприємстві задіяне у дві зміни на добу.

2) дійсний фонд робочого часу металорізальних верстатів, обсяг наявних та установлених верстатів, їх фактична та нормативна продуктивність наведено у таблиці 1.

3) результати разового обстеження рівня позмінного екстенсивного використання металорізальних верстатів у цехах підприємства наведено у таблиці 2.

Таблиця 1.

Парк металорізальних  верстатів, дійсний фонд їх робочого часу, фактична та нормативна продуктивність

 

Назва цеху	Наявна кількість верстатів, одиниць	Установлена кількість верстатів, одиниць	Середній фактичний випуск продукції одного верстату за зміну, шт.	Середній технічно обґрунтований випуск продукції одного верстату за зміну, шт.	Дійсний фонд робочого часу верстатів протягом року, год.
1. Механічний цех №1	127	125	11	12	3800
2. Механічний цех №2	108	108	10	12	3750
3. Інструментальний цех	25	24	10	10	3860
4. Ремонтно-механічний цех	20	16	6,5	9	3860
Разом по підприємству	280	273	9,4	10,75	3810

 

Таблиця 2.

 

 Парк металороздільних  верстатів (фізичних одиниць) і рівень їх екстенсивного використання на машинобудівному заводі

 

Назва цеху	Кількість установлених верстатів	Кількість верстатів, що працювали  протягом зміни		Кількість відпрацьованих верстатогодин за зміну
		перша	друга	перша	друга
1	2	3	4	5	6
1. Механічний цех №1	125	102	86	720	560
2. Механічний цех №2	108	99	78	694	496
3. Інструментальний цех	24	21	16	146	99
4. Ремонтно-механічний цех	16	14	11	101	65
Разом по підприємству	273	236	191	1661	1220

 

1. Визначте по окремих цехах і підприємству в цілому: коефіцієнт залучення у виробництво металорізальних верстатів; часткові показники використання металорізальних верстатів. Зробіть висновок щодо рівня завантаження верстатів на підприємстві.
2. Визначте коефіцієнт змінності роботи металорізальних верстатів по окремих цехах і підприємству в цілому двома способами (без урахування та з урахуванням внутрішньо змінних витрат робочого часу). Зробіть висновок про те, який із застосованих способів визначення коефіцієнта змінності роботи устаткування більш точно характеризує екстенсивний рівень його використання.

Примітка: коефіцієнти розрахувати з точність до 0,001

 

 

Розв’язання:

 

     1) Коефіцієнт залучення у виробництво металорізальних верстатів. 
              Аналіз складу обладнання на підприємстві:

 

	Наявна кількість верстатів	Установлена кількість верстатів	Працююче обладнання	Відношення працюючого обладнання до наявного,	Відношення працюючого обладнання до установленого
Механічний цех №1	127	125	102	80,3%	81,6%
Механічний цех №2	108	108	99	91,7%	91,7%
Інструментальний цех	25	24	21	84%	87,5%
Ремонтно-механічний цех	20	16	14	70%	87,5%
Разом по підприємству	280	273	236	84,3%	86,4%