Економічні потреби суспільства та їх взаємозвязок з виробником. Економічні інтереси

1) полярне (в чорнобілих  тонах) бачення проблеми, всього  спектру відносин власності, відсутність  плюралізму внаслідок фіксування  форм власності, властивих суспільству  кілька століть тому. Це суперечить  реаліям дійсності і не відповідає  вимогам діалектики, однією з  яких є необхідність визначення  проміжної (між власністю, що  належить окремій особі (сім'ї), і державною власністю) ланки, якою є колективний тип і форми власності;

2) ігнорування окремого, відносно самостійного, до того  ж панівного, типу економічних  інтересів у сучасному суспільстві.  Оскільки економічні інтереси  є формою вияву відповідних  відносин власності, то ігнорування колективної власності означає відкидання і колективних економічних інтересів, ототожнення їх з приватними. За цих умов між ними не можуть існувати суперечності, що не відповідає дійсності;

3) відсутність в теорії  і на практиці стимулювання  пошуку мотивів і механізмів  посилення ролі колективних інтересів  у підвищенні ефективності виробництва, продуктивності праці тощо, тобто вагомої рушійної сили соціальноекономічних перетворень;

4) ігнорування колективної  власності як основи економічної  свободи трудових колективів. Відповідно  суспільна власність є основою  економічної свободи суспільства  загалом, умовою задоволення його  суспільних потреб (розвиток освіти, охорона здоров'я, навколишнього  середовища тощо);

5) проповідування застарілої  догми щодо наявності лише  суспільної (тотожної з державною власністю) і приватної форм власності;

6) штучний розрив колективного  характеру праці переважної більшості  працівників з відповідною формою  власності (привласнення).

Намагаючись теоретично обґрунтувати тезу про наявність в економічній  системі тільки двох форм власності (приватної та публічної), деякі вчені  стверджують, що колективна власність  — похідна від приватної, а  тому її недоцільно виокремлювати. Але при цьому до уваги беруть лише процес виникнення приватної власності, а не її роль у сучасній економічній системі. Аналогічно публічну власність можна визначити як похідну від приватної. У такому разі проігноровано й те, що колектив не є арифметичною сумою працівників, а має власні специфічні інтереси, особливості та закономірності розвитку.

Останніми десятиліттями  у розвинутих країнах завдяки широкому розповсюдженню акцій серед трудящих, появі й розвитку трудової колективної власності інтереси безпосередніх працівників спрямовуються і на розвиток власності на засоби виробництва, отже, — і привласнення частини додаткового продукту. Побічно такі інтереси (але значно меншою мірою) внаслідок використання різноманітних сучасних методів мотивації до праці поширюються на інші категорії працівників.

Найглибша сутність економічних  потреб розкривається в законі зростання  потреб.

Список використаної літератури:

1. Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: Ч.1. Загальна економічна теорія; Ч.2, Спеціальна економічна теорія: Підручник. – К.: НікаЦентр: Ельга, 2000.
2. Бернгольц П. Основи політичної економії / Пер. з нім. К., 1997.
3. Бернгольц П., Браер ф. Основи політичної економії. Теорія економічних систем. – Том 1. – К.: Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. 1997.
4. Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М.: Общество «Знание», 1996.
5. Бузгайн А.В. Переходная экономика: Курс по политической экономии. – М.: Таурус, 1994.
6. Валовой Д.В. и др. Политэкономия (история экономических учений, экономическая теория, мировая экономика)6 Учебное пособие для вузов. – М., 2000.
7. Видяпин В.И. Экономическая теория. Политическая экономия: Учебник. – М., 1997.
8. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. – К.: Вища школа, 1995.
9. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 2001.
10. Економічна енциклопедія: У 3х т. / Відп. ред. С.В. Мочерний. – Т.2. – К.: ВЦ “Академія”, 2001. – 848 с.
11. Економічна теорія: Політекономія: Підручник/ За ред. В.Д. Базилевича. – К.: ЗнанняПрес,2001. – 581 с.
12. Євременко В.Г. Основи соціальної економіки: Популярний курс. – К.: МАУП, 1997.
13. Зайдель Х., Теммен Р. Основы учения об экономике: Пер. с нем. – М.: Дело ЛТД. 1994.
14. Історія економічних учень / За ред. Л.Я. Корнійчук, Н.О. Титаренко – К.: КНЕУ, 1999.
15. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Єкономикс: принципы, проблемы, политика: В 2 т.: Пер. с англ. – М.:Республика, 1992.