Управление ВЭД ЗАТ "Южкабель"

В даній роботі проводиться оцінка охорони праці однієї з ділянок  Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» - відділу реклами  і зовнішніх зв'язків № 34.

Перш  за все, необхідно оцінити санітарно-гігієнічні умови праці в приміщенні.

Санітарна характеристика умов праці — відповідність чинників виробничого середовища гігієнічним вимогам та нормативам.

Відділ  № 34 розташовується на 2 поверсі двоповерхового будинку, що має площу 1200 м². Площа досліджуваного відділу складає 120 м². Робоче місце співробітника складається з робочого столу і комп'ютера. Також на деяких місцях є інша техніка: принтери, сканери, факси. Після вимірювання площі робочого місця було виявлено, що на кожного робітника припадає в середньому 4 м²,, що є порушенням ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Гігієнічні Вимоги до організації роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчіслювальних машин». Даний норматив передбачає мінімальну робочу площу для одного робочого місця 6 м² [3].

Колір стін в розглянутому приміщенні білий, стеля оштукатурена і також білого кольору. Підлога в приміщенні покрита  коричневим лінолеумом. Стан забарвлення  в цілому задовільний, проте в  деяких місцях фарба злізла.

Робочі  столи зроблені з ДСП і покриті  світло-коричневим лаком. Розмір робочої  поверхні столу відповідає мінімальним  вимогам ДСанПіН 3.3.2.007-98.

Подача  повітря здійснюється за допомогою  системи механічної вентиляції, розташованої рівномірно по всьому приміщенню. За рахунок  рівномірного розташування вентиляційних  отворів подача повітря здійснюється рівномірно. У спекотну пору року на робочих столах передбачена установка  переносних вентиляторів, які допомагають  працівникам уникнути перегріву. У  зимову пору року опалення здійснюється за допомогою теплової батареї. У  цілому система вентиляції й опалення відповідає вимогам, викладеними в  ГОСТ 21.602-79 "Опалення, вентиляція і кондиціонування" [4].

Рівень шуму в приміщенні досить низький. Джерелами  шуму при роботі з ПК є жорсткий диск, вентилятор блока живлення мережі, вентилятор, розташований на процесорі, швидкісні DVD-RОМ, механічні сканери, пересувні механічні частини принтера [3,6]. Джерелом електромагнітного випромінювання є монітори комп’ютерів. Завдяки заміні застарілих апаратів на більш сучасні, рівень електромагнітного випромінювання істотно знизився. Всі вимоги, викладені в ДСанПіН 3.3.2.007-98  виконуються.

  Джерелом світла в приміщенні  в денний час є природне  освітлення, у вечірній - штучне. В  якості джерел штучного освітлення  використовуються лампи розжарювання  та люмінесцентні лампи. Розрахунок  достатності рівня освітленості  показав, що рівень природної  освітленості знаходиться в межах  нормативних значень.

У виробничих приміщеннях на робочих  місцях з КТ мають забезпечуватись  оптимальні значення параметрів мікроклімату: температури (21-25 ⁰С), відносної вологості (40-60%) й швидкості руху повітря (0,1-0,2м/с) — [7,9].

Таблиця 2.11

Відповідність параметрів мікроклімату

Параметр	Фактичне значення	Нормативне значення	Відповідність нормативу
1	2	3	4
Температура повітря в приміщенні, 0С В теплий період року В холодний період року	21 - 25 0С 20 - 21 0С	21-25 0С 20-23 0С	Відповідає Відповідає
Вологість повітря, %	40- 58%	40-60%	Відповідає
Шум, дБА	42 дБА	До 65 дБА	Відповідає
Освітлюваність, лк	400 лк	300-400 лк	Відповідає

 

Як  видно з таблиці 2 за основними  параметрами санітарно-гігієнічних  умов праці приміщення відповідає нормативам за ГОСТ.

Щодня обслуговуючим персоналом проводиться  вологе прибирання приміщення з використанням  хімічних засобів дезінфекції, двічі  на день викидається накопичене сміття. Крім того, щомісячно проводиться  генеральне прибирання приміщення, в  ході якої відбувається миття вікон, стін, дверей.

Санітарний  вузол знаходиться на тому ж поверсі, де й розташоване саме приміщення відділу.

Техніка безпеки — система організаційних заходів і технічних засобів, які запобігають впливу на робітників небезпечних виробничих факторів.

Електробезпека  людей значною мірою залежить від вологості і температури  повітря у приміщенні, ступеня  електропровідності підлоги і стін, наявності в повітрі хімічних речовин й електропровідного  пилу тощо.

Всі виробничі приміщення за рівнем електробезпеки поділяються на три класи:

1. приміщення без підвищеної небезпеки. Це сухі приміщення зі струмонепровідною підлогою, з вологістю не вище 75%, без пилу або лише зі струмонепровідним пилом температурою повітря до 35 ⁰С, в яких відсутня можливість одночасного дотику людини до корпуса електричної установки і металевих елементів, з’єднаних з землею;
2. приміщення з підвищеною небезпекою. Для них характерним є наявність однієї з таких п’яти ознак: вологість перевищує 75%, наявний електропровідний пил, електропровідна підлога, температура повітря вище +30°С, існує можливість одночасного дотику до металевих предметів, з’єднаних з землею, і корпусу електроустановки;
3. особливо небезпечні приміщення. Вони можуть мати до 100% вологості або хімічно активне середовище, що руйнує електроізоляцію, або одночасно дві чи більше ознак, характерних для приміщення з підвищеною небезпекою [18].

Досліджуване  приміщення не є виробничим, відповідно в приміщенні немає великої кількості  пилу або установок під високою  напругою. Дерев'яні підлоги не проводять  електричний струм, а вологість  нижче 75%. З цього можна зробити  висновок, що приміщення належить до приміщення без підвищеної небезпеки.

У приміщенні відділу є 6 розеток, напруга  в яких сягає  220 В, які розташовані  на відстані 0,7 м від підлоги.

Електропроводка в приміщенні прокладена в стіні, що виключає ураження людей струмом  у випадку розриву. Певну небезпеку  приховують у собі розгалужувачі, через  які електротехніка підключена до мережі.

Все застосоване у відділі обладнання нове і не несе в собі підвищеної небезпеки.

Відповідно  до ГОСТ 12.1.019-79 для забезпечення захисту  від випадкового дотику до струмоведучих  частин необхідно застосовувати  такі способи і засоби: захисні  оболонки, захисні огородження (тимчасові  або стаціонарні), безпечне розташування струмоведучих частин, ізоляція струмоведучих  частин, ізоляція робочого місця, мале напруга, захисне відключення, попереджувальна  сигналізація, блокування, знаки безпеки [8].

З даних способів застосовуються захисні  оболонки, захисне відключення. Інші способи забезпечення безпеки зайві, тому що струмопровідні частини використовуваних засобів ізольовані.

Працівники  відділу, які приймаються на роботу, проходять первинний інструктаж по техніці безпеки. В подальшому інструктаж по техніці безпеки проводиться  один раз на півроку. Результати проведення інструктажу заносяться до журналу  по техніці безпеки.

За  останні 3 роки випадків травматизму  не виявлено, у зв'язку з чим можна  визнати дії адміністрації заводу і керівника відділу щодо забезпечення охорони праці успішними.

Приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяються на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д) [9]. Приміщення відділу відноситься до категорії В через  досить велику кількість горючих матеріалів: деревини, паперу.

Вогнестійкість — здатність будівельних конструкцій чинити опір дії високої температури, утворенню наскрізних тріщин та поширенню вогню в умовах пожежі і виконувати при цьому свої звичайні експлуатаційні функції. Вогнестійкість конструкцій будівель характеризується межею вогнестійкості.

Споруда, у якій розташований вивчаємий відділ, має 4 ступінь вогнестійкості згідно ДБН В. 1.1-7-2002 [5].

До  первинних засобів гасіння відносять: внутрішні пожежні крани, відра, кошми, лопати, пісок, вогнегасники (4 вуглекислотний вогнегасника ВВ-5).

Можливими причинами пожежі в даному приміщенні може стати несправність електропроводки, перегрів обладнання або порушення  техніки пожежної безпеки.

Для раннього виявлення осередку займання використовується система пожежної сигналізації, датчики якої розташовані  на стелі.

Для евакуації співробітників у будинку  передбачені 2 аварійні виходи. Схема  евакуації розклеєна в кожному  приміщенні будівлі і в коридорах, тому у разі виникнення пожежі працівники знають, у яку сторону необхідно  йти, щоб залишити приміщення.

У цілому рівень організації протипожежної  безпеки у відділі можна визнати  достатньо високим, однак можливості підвищення його ще не вичерпані.

Для підвищення рівня протипожежної  безпеки слід створити добровільну  пожежну дружину, яка буде навчена  способам гасіння пожежі відразу  після займання.

Іншим способом швидкого гасіння пожежі є  система автоматичного пожежогасіння. Установка даної системи в  приміщенні в разі загоряння дозволить  у найкоротші терміни загасити вогнище.

Після вивчення діючої на підприємстві системи  охорони праці можна зробити  висновок, що даному питанню приділяється як в цілому на підприємстві, так  і в межах відділу № 34, достатньо  уваги.

Санітарно-гігієнічний  стан підприємство забезпечує сприятливий  мікроклімат для працівників. Використання сучасної комп'ютерної техніки значно знижує рівень ультрафіолетового випромінювання. Дотримуються також і вимоги щодо рівня освітленості робочих місць.

Недоліком можна назвати відсутність теплоізоляції  і шумоізоляції на вікнах. Старі  дерев'яні рами мають безліч мікрощілин, через яких у зимовий час у  приміщенні спостерігаються протяги. Крім того, для підтримки тепла  взимку необхідно витрачати більше енергії. Для усунення цієї проблеми необхідно встановити в приміщенні відділу пластикові вікна. Для зниження температури повітря влітку рекомендується встановити на вікнах жалюзі або поставити  кондиціонер.

Системи забезпечення електробезпеки та пожежної безпеки відповідають сучасним нормативам і не потребують термінового поліпшення. Недоліком можна назвати лише відсутність автоматичної системи пожежогасіння та добровільних дружин.

 

ВИСНОВКИ

 

У ході виконання роботи було проведено  дослідження на тему організації  процесу виходу підприємства на новий  ринок. У процесі дослідження  були розглянуті теоретичні аспекти  всіх стадій, які проходить підприємство перш ніж здійснити вихід на ринок. Отримані в ході дослідження теоретичні знання були застосовані до ДНВП «Об'єднання  Комунар».

У процесі вивчення питання організації  виходу на новий ринок стояло завдання охопити всі аспекти, які необхідно  врахувати менеджменту на кожному  з етапів планування, організації  та безпосереднього здійснення даного процесу.

При виконанні роботи були розглянуті мотиви, якими керуються підприємства при  виборі форми експортної діяльності, а також типові цілі, переслідувані  ними. Вивчення мотивів і цілей  дозволяє точніше визначити оптимальний  спосіб виходу на ринок в кожному  конкретному випадку.

У роботі була дана порівняльна характеристика способів виходу на ринок, описані переваги та недоліки кожного з них. Крім теоретичного розкриття особливостей, як приклад, було наведено способи ведення зовнішньоекономічної діяльності, які практикують великі підприємства.

Крім  способів виходу на ринок розглядалися також базові стратегії елементів  маркетингу. У процесі виходу на ринок підприємство повинно вибрати  стратегію пошуку ринків, товарну  і цінову стратегії. Подальша деталізація  загальної стратегії виходу на новий  ринок на окремі стратегії дозволяє кожному підприємству формувати  таку комбінацію, яка найбільш підходить  його цілям і відповідає його можливостям.

Розроблена  схема виведення на ринки нового товару може з незначними змінами  застосовуватися при виборі будь-якої форми експортної діяльності. Послідовне виконання викладених у схемі  етапів допоможе уникнути помилок і  втрат.

Системний економічний і фінансовий аналіз результатів діяльності підприємства за 3 роки виявив безліч проблем як в  процесі виробництва продукції, так і в системі її збуту. Про  незадовільну ефективності діяльності підприємства свідчать низькі показники  різних видів рентабельності. Динаміка зміни показників ефективності позитивна, але без реформування системи  господарювання для виходу підприємства на прийнятний рівень рентабельності знадобляться довгі роки.

Після вивчення фінансово-економічного стану  досліджуваного підприємства був розроблений  комплекс заходів щодо підвищення ефективності ведення зовнішньоекономічної діяльності. Запропоновані заходи передбачають серйозну зміну структури підприємства і значне скорочення його виробничих потужностей. Разом з тим тільки завдяки радикальним заходам  можливо підвищити вкрай низькі показники ефективності діяльності підприємства і зробити якісний  технологічний стрибок в організації  виробництва й збуту продукції.

При виконанні роботи був розроблений  процес виходу «Об'єднання Комунар» на ринок комплектуючих для вагонобудування  Росії й ринок вимірювальних  приладів Грузії. На основі отриманих  теоретичних навичок в обох випадках були дані рекомендації з вибору форми  експортної діяльності, яка найбільш відповідає цілям на ринку. Також  для кожної товарної групи обрано комплекс стратегій у відповідності  з можливостями підприємства та особливостями  розглянутих ринків. Реалізувавши на практиці запропоновані рішення, підприємство має високі шанси закріпитися  на ринках і, в подальшому застосовуючи отриманий в ході освоєння ринків досвід, планувати розширення своїх  зарубіжних ринків збуту і збільшення обсягів експорту.