Виникнення анімації

Київський національнний торговельно-економічний університет  
Вінницький торговельно-економічний інститут  
Кафедра туризму та готельно-ресторанної справи  
 
 
Презентація з дисципліни 
“Організація готельного господарства” на тему:

 

“Виникнення анімації”

 

Підготував  студент групи ГРС-21

Артем Когут

 

Вінниця 2012

• Важливим етапом становлення анімаційних форм відпочинку став період розквіту давньогрецької культури. Стародавні греки розуміли важливість змістовного, різноманітного дозвілля і говорили: “Ми започаткували багато різноманітних розваг для відпочинку душі від трудів та турбот. Із року в рік у нас повторюються ігри й святковості. Благопристойність домашньої обстановки дає насолоду і допомагає розсіяти турботи повсякденного життя”.

 

 

Анімаційні  форми дозвілля 
Стародавньої Греції  

• Анімаційні форми дозвілля давніх греків базувалися на „триєдиній хореї” – своєрідному синтезі музики, співу і танців. Представники цих мистецтв мали своїх попередників і покровителів уже в прадавній міфології: божественний Аполлон Музагет, покровитель муз, надихав як поетів, так і музикантів, співаків, танцюристів.

• Найпершими видовищами римлян, що сприймалися саме як розвага були цькування тварин, гладіаторські бої, ярмарки потвор (людей і тварин з фізичними вадами).

 

Стародавній Рим

   під час перегонів досягали апогею, коли змагалися представники різних країн, що входили до складу Римської імперії.

 

 

Стародавній Рим

 

Іншим анімаційним заходом, що відбувався у спеціально збудованих цирках, були перегони на колісницях. Для  римлян ці видовища були азартними, оскільки робилися ставки на переможця. В перегонах  брали участь представники еліти  і навіть імператори. Емоції

• Римляни в своєму дозвіллєвому арсеналі мали велику кількість ігор. Особливо їм подобались азартні ігри. У тавернах існували спеціальні кімнати для гри в „кості”. Азартні ігри, в принципі, були заборонені протягом усього року, за винятком свята Сатурналій.

 

Стародавній Рим

 

Тут ми легко  вибачаємо багатство, лише бідним соромно  і в кістки грати, і непристойно  поводитися соромно; коли ж цим займається багатій – набуде ім’я і веселого, і спритного” (Ювенал, Сатири, ХІ).

• Перед обличчям усіляких негараздів і лихоліть, жорстокої боротьби за існування середньовічна людина знаходила забуття і перепочинок у святковостях і веселощах. Свято знімало внутрішню напругу, переносило людину в інший, безпроблемний світ

 

Середньовіччя та епоха Ренесансу

Постійними носіями святкового начала в середньовічному суспільстві  були професійні розважальники (аніматори) – мандруючі актори.

    мім (mimus),

    пантомім (pantomimus),

    гістріон (histrio).

    йокулятор (joculator)

    Останніх  розрізняли 

за родами інструментів – 

гітаристи, волинщики,

 віолісти, лютнярі,

    цимбалісти (symbalista) та

    ін. Розповсюдження  отримала 

французька назва  жонглер (jongler); в Іспанії їй відповідала назва хуглар; в Німеччині – шпільман, на Русі – скоморох, у Сербії – іграч, у                Чехії – герец.

 

 

 

Середньовіччя та епоха Ренесансу

• Мандрівними акторами також були ваганти (школярі), менестрелі (співаки і музиканти), трубадури (провансальські поети-співці), трувери (поети-співці Північної Франції), міннезінгери (поети-співці Німеччини). Всіх їх можна назвати аніматорами дозвілля Середньовіччя. Діяльність представників саме цих професій створила фундамент для появи сучасних розважальників –    аніматорів дозвілля.

 

 

Середньовіччя та епоха Ренесансу

• Творчість жонглерів розквітла в ХІ-ХІІ ст. разом з розвитком міської і придворної культури. ХІІІ-XV ст. – золотий вік жонглерії. Зазвичай жонглери були універсальними акторами.В ідеальному варіанті вони уособлювали в собі поета-співака, розмовника, міма, акробата, танцюриста, музиканта, дресирувальника, фокусника, лялькаря. Артист мандруючого театру не знав обмежень у засобах виразності. Він міг ковтати вогонь, імітувати голоси тварин і співи птахів. Він уособлював синтез видовищних мистецтв і задовольняв усі бажання святкуючого люду.

 

Жонглери

• Aнімація в туризмі почала розвиватися як така з 70-х років ХХ ст. на Сході, і тільки з середини 90-х вона з'явилася в Росії.Спочатку аніматори освоїли Єгипет і ОАЕ. Пізніше - Туреччину, де музичні та циркові колективи представляли свої програми переважно в готелях. Танцюристам і циркачам була запропонована дещо інша сфера діяльності - не просто концертні програми, але ще й спілкування з гостями у невимушеній обстановці. В середині 90-х років набули поширення школи аніматорів, де навчалися як самі турки, так і іноземці, в тому числі які прибули з Росії.

 

Сучасність