Відповідальність за порушення нормативних актів по охороні праці, діючі на підприємстві

7.1 Відповідальність за  порушення нормативних актів  по охороні праці, діючі на  підприємстві.

Будь-яке підприємство, в  якій би сфері виробництва воно ні функціонувало, повинно відповідати  певним правилам і нормам, які прописані  в нормативних документах з охорони  праці. Поняття «охорона праці» тлумачиться  як система збереження життя і  здоров'я працівника в його робочий  час, до якої входять організаційно-технічні, соціально-економічні, правові, санітарно-гігієнічні, реабілітаційні та лікувально-профілактичні  заходи. Нормативні документи з охорони  праці включають в себе акти про  пожежну та промислової безпеки  життєдіяльності та виробництва  на підприємстві, будівельні норми  і правила та інша документація.

Нормативні документи  з охорони праці покликані  забезпечити проходження всім нормам безпеки на виробництві, захистити  працівників і проконтролювати  дотримання правил охорони праці, а  також озброїти фахівців теоретичними та практичними знаннями в даній  області, допомогти творчо вирішити проблеми, пов'язані з охороною праці  на конкретному підприємстві.

Охорона праці на виробництві починається  з організації управління охороною праці.

Роботодавець зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці  відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників  у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

- створює відповідні служби  і призначає посадових осіб, які  забезпечують вирішення конкретних  питань охорони праці, затверджує  інструкції про їх обов'язки, права  та відповідальність за виконання  покладених на них функцій,  а також контролює їх дотримання;

- розробляє за участю сторін  колективного договору і реалізує  комплексні заходи для досягнення  встановлених нормативів та підвищення  існуючого рівня охорони праці;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки,  засоби механізації та автоматизації  виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони  праці тощо;

- забезпечує усунення причин, що  призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення  профілактичних заходів, визначених  комісіями за підсумками розслідування  цих причин;

- організує проведення аудиту  охорони праці, лабораторних досліджень  умов праці, атестації робочих  місць на відповідність нормативним  актам про охорону праці в  порядку і строки, що встановлюються  законодавством;

- вживає за їх підсумками  заходів щодо усунення небезпечних  і шкідливих для здоров'я виробничих  факторів;

- розробляє і затверджує положення,  інструкції, інші нормативні акти  про охорону праці, що діють  у межах підприємства, та встановлюють  правила виконання робіт і  поведінки працівників на території  підприємства, у виробничих приміщеннях,  на будівельних майданчиках, робочих  місцях відповідно до державних  міжгалузевих і галузевих нормативно-правових  актів про охорону праці, забезпечує  безплатно працівників нормативно-правовими  актами про охорону праці;

- здійснює постійний контроль  за додержанням працівником технологічних  процесів, правил поводження з  машинами, механізмами, устаткуванням  та іншими засобами виробництва,  використанням засобів колективного  та індивідуального захисту, виконанням  робіт відповідно до вимог  з охорони праці;

- організує пропаганду безпечних  методів праці та співробітництво  з працівниками у галузі охорони  праці;

- вживає термінових заходів  для допомоги потерпілим, залучає  за необхідності професійні аварійно-рятувальні  формування у разі виникнення  на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. 

Кожен працівник, виконуючи трудові  обов'язки, зобов'язаний:

- дбати про особисту безпеку  і здоров'я, а також про безпеку  і здоров'я оточуючих людей  в процесі виконання будь-яких  робіт чи під час перебування  на території підприємства;

- знати і виконувати вимоги  нормативних актів про охорону  праці, правила поводження з  машинами, механізмами, устаткуванням  та іншими засобами виробництва,  користуватися засобами колективного  та індивідуального захисту;

- проходити в установленому  порядку попередні та періодичні  медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

На кожному підприємстві повинна  бути служба охорони праці. Роботодавець створює на підприємстві службу охорони  праці з кількістю працюючих 50 і більше осіб відповідно до типового положення, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з питань нагляду  за охороною праці.

Функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

Служба охорони праці підпорядковується  безпосередньо роботодавцю. Керівники  служб охорони праці прирівнюються  до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці  у разі виявлення порушень охорони  праці мають право:

- видавати керівникам структурних  підрозділів підприємства обов'язкові  для виконання приписи щодо  усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

- вимагати відсторонення від  роботи осіб, які не пройшли  медичного огляду, навчання, інструктажу,  перевірки знань і не мають  допуску до відповідних робіт  або не виконують вимог нормативно-правових  актів з охорони праці;

- зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування  та інших засобів виробництва  у разі порушень, які створюють  загрозу життю або здоров'ю  працюючих;

- надсилати роботодавцю підприємства  подання про притягнення до  відповідальності працівників, які  порушують вимоги охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони  праці може скасувати лише роботодавець.

Законодавча база охорони праці  на підприємстві.

Поняття охорони праці визначається ст.1 Закону України "Про охорону  праці". "Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці".

Законодавство України про охорону  праці складається із: Закону "Про  охорону праці", "Кодексу законів  про працю України", Закону "Про  забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", Закону України "Про пожежну безпеку", "Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" та інших нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини  між різними суб'єктами права  у сфері охорони праці

Нормативні акти з охорони праці підприємств

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі НПАОП і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, установи, організації. Відповідно до розроблених рекомендацій Держгірпромнагляду щодо опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, які діють на підприємстві, до основних нормативних актів підприємства належать:

- Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

- Положення про службу охорони праці підприємства;

- Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

- Положення про роботу уповноважених трудового колективу (уповноважених найманими працівниками осіб) з питань охорони праці;

- Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

- Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму;

- Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності до нормативних актів з охорони праці;

- Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;

- Положення про санітарну лабораторію підприємства;

- Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

- Інструкція про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;

- Загальнооб'єктні та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;

- Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

- Перелік посад працівників підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;

- Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;

- Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, зайнятим на роботах з шкідливими умовами;

- Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

З огляду на специфіку виробництва та вимоги чинного законодавства, роботодавець затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.

Інструкції з охорони праці - це нормативний акт, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства або в інших місцях, де за дорученням роботодавця виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Інструкції з охорони праці поділяються на:

- інструкції, що належать до нормативно-правових актів з охорони праці;

- примірні інструкції;

- інструкції, що діють на підприємстві.

Інструкції, що належать до нормативно-правових актів з охорони праці, розробляються для персоналу, який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, котельні установки, посудини, що працюють під тиском, і для інших працівників, правила безпеки праці для яких установлені міжгалузевими нормативно-правовими актами з охорони праці, затвердженими Держгірпромнаглядом. їх дотримання є обов'язковим для працівників відповідних професій на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкованості, форми власності та виду діяльності.

Примірні інструкції затверджуються міністерствами чи виробничими, науково-виробничими та іншими об'єднаннями підприємств, які мають відповідну компетенцію, за узгодженням з Держгірпромнаглядом та Національним НДІ промбезпеки та охорони праці. Дані інструкції використовуються як основа для розробки інструкцій, що діють на підприємстві. Останні ж розробляються з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених у експлуатаційній і ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовується на даному підприємстві.

Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються (переглядаються) керівниками робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, відділу та ін.) і затверджуються роботодавцем. Служба охорони праці реєструє в спеціальному журналі всі інструкції, які запроваджуються на даному підприємстві. Безпосередній керівник робіт видає працівникам на руки інструкції з охорони праці (під розписку) під час первинного інструктажу або вивішує на їхніх робочих місцях.

Перегляд інструкцій, що належать до нормативно-правових актів з охорони праці, та примірних інструкцій здійснюється в міру потреби, але не менше одного разу на 10 років, а інструкцій, що діють на підприємстві, - не менше одного разу на 5 років, причому для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою - не менше одного разу на 3 роки.

Кожній інструкції з охорони праці надається назва та скорочене позначення (код, порядковий номер), і вона повинна містити такі розділи: загальні положення; вимоги безпеки перед початком роботи; вимоги безпеки під час виконання роботи; вимоги безпеки після закінчення роботи; вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Інструкції містять тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких є обов'язковим для працівників. Порушення працівником цих вимог розглядається як порушення трудової дисципліни. Контроль за дотриманням вимог інструкцій покладається на роботодавця.

Відповідальність за порушення  нормативних актів по охороні  праці.