Відповідальність за порушення нормативних актів по охороні праці, діючі на підприємстві

Сфера охорони праці як правовий інститут включає нормативні акти, що регламентують персональну відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про працю та нормативних актів про охорону праці.

Вищий нагляд за точним виконанням законів  та законодавчих актів з охорони  праці державними установами, громадськими організаціями, органами місцевих рад  та іншими підприємствами, службовими особами й окремими громадянами  покладається на генерального прокурора  і підлеглих йому прокурорів.

Службові особи, які порушили законодавство  про працю, правила та нормативно – правові акти про охорону  праці, допустили невиконання зобов’язань  за колективними договорами і угодами  з соціальних питань та охорони праці  чи створювали перешкоду для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, згідно з  існуючим законодавством можуть притягатися  до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності.

Відповідальність щодо охорони  праці несуть службові та інші особи  на яких покладені обов’язки виконувати вимоги охорони праці, техніки безпеки  та виробничої санітарії, передбачені  КЗпП (ст. 139–159), законом «Про охорону праці» (гл.VIII, ст. 43, 44), правилами внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємствах та іншими законодавчо - нормативними актами.

Вище вказані види відповідальності законодавчо застосовуються до порушників правил охорони праці залежно  від характеру порушення та важкості наслідків.

Дисциплінарна відповідальність

Підставою для притягнення робітників і службовців до дисциплінарної відповідальності є порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці та дії спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду своїх повноважень.

Дисциплінарна відповідальність – це догана або звільнення з  роботи, якщо вичерпані усі засоби дисциплінарних і громадських дій (КЗпП, ст.147).

Право накладати на винних осіб дисциплінарні стягнення має  орган, який користується правом приймати працівників на роботу, або вищий  за рангом орган.

Дисциплінарне стягнення  також може накладатися з ініціативи органів державного нагляду за охороною праці, якщо їм створювалися перешкоди  для виконання їхніх повноважень. Посадові особи цих органів мають  право надсилати роботодавцям подання  про невідповідність окремих  службових осіб займаній посаді для  вжиття до них відповідних заходів.

У формі подання питання  про притягнення до дисциплінарної відповідальності, винних осіб у порушенні  законодавства про охорону праці  можуть також надсилати органи прокуратури.

Окрім цього, спеціалісти  служби охорони праці також мають  право вимагати від посадових  осіб підприємства відсторонення від  роботи або накладання дисциплінарного  стягнення на працівників, які:

1) не пройшли медичний  огляд;

2) навчання, та перевірку  знань з охорони праці;

3) не мають допуску  до відповідних робіт, або порушують  нормативно-законодавчі акти про  охорону праці.

Для застосування дисциплінарного  стягнення роботодавець має отримати від порушника письмове пояснення, а у разі його відмови скласти  акт за підписом особи і працівника підприємства, які були свідками цієї відмови. Відмова особи дати пояснення  не може бути причиною непритягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність застосовується не пізніше, ніж через  один місяць з дня виявлення правопорушення і шести місяців з дня його допущення (КЗпП, ст. 148).

За кожне правопорушення трудової або технологічної дисципліни може застосовуватися лише одне дисциплінарне  стягнення, яке оголошується в наказі й повідомляється працівникові під  розпис.

Якщо протягом року працівник  не порушував законодавчих актів, то він вважається таким, що немає дисциплінарного  стягнення.

Адміністративна відповідальність

Законодавство про адміністративну  відповідальність регламентується  кодексом про адміністративні правопорушення (КАП), законом «Про охорону праці», постановами Кабміну і іншими законодавчими актами.

Відповідно до чинного  законодавства адміністративна  відповідальність встановлюється за порушення  правил:

• охорони праці в будівництві;
• санітарно – гігієнічних умов праці;
• пожежної безпеки;
• охорони навколишнього середовища;
• безпечної експлуатації транспортних засобів і т. ін.

Адміністративна відповідальність настає тоді, коли порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися, відповідно до КАП, такі стягнення (ст.34):

• попередження (у письмовій формі) або штраф;
• оплатне вилучення предмета, що став знаряддям правопорушення або конфіскація того, що було наслідком правопорушення;
• позбавлення спеціального права (напр. керування транспортом);
• виправні роботи або адміністративний арешт.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п’яти відсотків  місячного фонду заробітної плати  юридичної чи фізичної особи, яка  відповідно до законодавства використовує найману працю. Несплата штрафу тягне  за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків  за кожен день прострочення. Рішення  про стягнення штрафу може бути оскаржене  протягом місяця у судовому порядку.

Позбавлення спеціального права  застосовується на строк до трьох  років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом.

Виправні роботи згідно з  КАП застосовуються на строк до двох місяців за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне  правопорушення, з відрахування 20 % її заробітку в дохід держави. Виправні роботи призначаються у  судовому порядку.

Народним судом також  призначається адміністративний арешт  на строк до п’ятнадцяти діб.

Якщо одна особа вчинила  кілька адміністративних правопорушень  стягнення накладається окремо за кожне  правопорушення не пізніше як через  два місяці з дня його вчинення, а в разі триваючого правопорушення – два місяці з дня його виявлення (КАП ст.38).

Справи про адміністративні  правопорушення розглядають:

• адміністративні комісії при райдержадміністраціях;
• органи державних інспекцій та державного нагляду за охороною праці;
• органи пожежного і санітарного нагляду.

При скоєнні адміністративного  правопорушення складається протокол, за винятком коли штраф береться на місці правопорушення або сума штрафу не перевищує трьох неоподаткованих  мінімумів доходів громадян, або  особа не хоче оскаржувати його стягнення (КАП ст.258).

Протокол направляється  органу, уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (КАП, ст.257).

По справі після її розгляду може виноситися одна з постанов:

• накладання адміністративного стягнення;
• закриття справи;
• прийняття відповідних заходів впливу.

Постанова може бути оскаржена  протягом десяти днів з дня її винесення  у судовому порядку. Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає, а підлягає виконанню з моменту  його винесення.

Якщо з дня винесення  постанови про адміністративне  стягнення минуло три місяці і  вона не була виконана то вже не підлягає до виконання за давністю строку.

Штраф має бути сплачений  не пізніше п’ятнадцяти днів з  дня вручення постанови, а у разі відмови постанова надсилається для утримання суми штрафу у примусовому  порядку. При стягнені штрафу на місці  скоєння адміністративного правопорушення порушникові видається квитанція, що є фінансовим документом.

Державні адміністрації  всіх рівнів на своїх територіях координують  роботу всіх державних і громадських  органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю органів внутрішніх справ, адміністративних комісій та інших органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними  правопорушеннями.

Кримінальна відповідальність

Настає, якщо порушення вимог законів  та інших нормативно-правових актів  з охорони праці спричинило небезпеку  для життя або здоров'я громадян. Суб'єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно  від форм власності, а також громадянин - власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається в судовому порядку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Жидецький В.Ц., «Основи охорони праці», 2010 р.
2. Запорожець О.І. , «Основи охорони праці», 2009 р.
3. Москальова В.М., «Охорона праці»,  2009 р.
4. Закон України "Про охорону праці".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФТТС

5 курс, 1 група

Боєчко С.Я.

Тема розділу 7:

«Відповідальність за порушення нормативних  актів по охороні праці, діючі  на підприємствах»