Економічні засади управління ліквідністю страховиків

потрібно спростити  існуючу методику розрахунку мінімальної  маржі платоспроможності;  

необхідно розробити  єдину формулу визначення рівня  ризику, властивого діяльності компанії, яка б використовуватися до розрахунку мінімального і предпочтительного  рівня капіталу, наприклад з урахуванням  коефіцієнтів (за аналогією з RBC).

2) Друга функція,  виконувана системою регулювання  розміру капіталу страхової компанії, залежить від ранньому попередженні  органів нагляду про труднощі, завдань, які страхова компанія. У разі, якщо розмір капіталу  компанії нижче даного рівня,  компанія має піддаватися жорсткому  обов'язковому регулювання органами  страхового нагляду, проте наглядові  органи можуть проводити додатковий  докладний аналіз визначення  методів подальшого регулювання.  Щоб виконання даної функції  було ефективним, методи оцінки  повинні прагнути бути об'єктивними  і обгрунтованими й вірогідно  відбивати рівень ризику, якому  піддається страхової компанії. Вивчення системи RBC, і навіть  наявної системи оцінки маржі  платоспроможності показало, що  ці методи недостатньо ефективно  виконують функцію раннього попередження. Ефективнішим засобом раннього  попередження є аналіз фінансової  звітності та фінансових коефіцієнтів.

3) Третя функція  залежить від визначенні розміру  капіталу, достатнього захисту від  коливань ділову активність, тобто.  забезпечує дуже малий, практично  рівний нулю рівень ризику  неплатоспроможності. Цей капітал  називається кращим (desirable, target level of capital). Розмір даного рівня капіталу значно перевищує мінімально припустимий рівень, вимагає втручання наглядових органів у діяльність страхової компанії. Цілком зрозуміло, що насправді в окремі року обсяг капіталу компанії може бути менш необхідного рівня життя та не зажадати втручання органів страхового нагляду, т.к. ризик банкрутства залишиться досить низький рівень, якщо передбачається, що очікувана прибуток компенсує тимчасову недостатність капіталу. Проте орган страхового нагляду повинен мати декларація про додаткове вивчення фінансового стану компанії шляхом виїзний перевірки чи запиту додаткової інформації.

Розрахунок даного рівня капіталу повинен відбивати  діяльність конкретній страховій компанії, рівень її ризику, прогнози розвитку. Передусім  цей показник може бути корисним самій  компанії і враховуватися керівництвом компанії після ухвалення рішень, щодо ризиковій політики, політики щодо виплаті дивідендів та політики ціноутворення. Існуюча система RBC і  метод оцінки маржі платоспроможності, застосовуваний у ЄС, і не відповідає даної функції, тому зростає інтерес  до моделям внутрішніх ризиків страхової  компанії (internal risk models). Європейська  комісія вирішила тому, що інструменти  до виконання даної функції мають  стояти до загальної системи контролю над платоспроможністю страхових  компаній.

Як можливих методів  розрахунку предпочтительного розміру  капіталу розглядаються такі варіанти.  

З співвідношень  між двома рівнями розміру  капіталу - мінімально припустимого і  предпочтительного. У у системі RBC передбачається встановлення різних рівнів розміру капіталу, які передбачають різну ступінь втручання органів  страхового нагляду у діяльність страховика, з урахуванням твори  мінімальної відстані капіталу на коефіцієнти. З теоретичної погляду, немає  ніякої підстави для цього методу розрахунку співвідношення мінімального і предпочтительного величин  капіталу, але з практичної погляду, така методика є такою завдяки  їхній простоті.  

За підсумками розробки стандартної моделі ризику, яка застосовуватися  у відношенні всіх страхових компаній ЄС. Виняток може бути зроблене лише компаній, чиї внутрішні моделі ризиків  виявляться точнішими і підходящими, ніж стандартна модель. Перевагою  цього варіанту і те, що всім страхових  компаній пропонується можливість вивчення своєї роботи і розробки власної  моделі. До браку можна віднести би потенційно небезпечним те, що страхові компанії ні розробляти внутрішні моделі, а обмежаться застосуванням стандартної  моделі. Як можливих аналогів, застосовуваних розробки стандартної моделі, розглядаються  фінська модель і модель, розроблена Міжнародною асоціацією актуаріїв.  

При третьому варіанті страхові компанії зобов'язані розробити  внутрішні моделі розрахунку предпочтительного  капіталу і ні стандартні моделі пропонуватися  ні. Застосування стандартної моделі дозволять лише малим компаніям, які мають змогу розробки власної  моделі.

При вдосконалюванні  методики, застосовуваної в Україні, досвід ЄС може бути надзвичайно корисний.

      Найцікавішим  бачиться   зміна,   що   стосується   необхідності   для європейських    страховиків    підтримки    фактичного     розміру     маржі платоспроможності в будь-який момент часу. Дане  питання  є  актуальним  для України,  тому  що  ні  для  кого   не   секрет,   що   в   ситуації,   коли платоспроможність,  розміщення  активів,  прийнятих  у  покриття   страхових резервів, перевіряються наглядовими органами за станом на  конкретні  звітні дати,  існує  ймовірність  фіктивного   поліпшення   показників.   Перевірка платоспроможності за станом  на  конкретні  дати  не  дає  гарантій  захисту інтересів страхувальників у кожний момент часу.

      Також  бачаться цікавими плани ЄС  по зміні існуючої методики, засновані на використанні досвіду США й інших країн. Безумовно,  методики,  адаптовані до ризиків діяльності конкретних  страховиків,  дозволяють  більш  вірогідно оцінювати їхня платоспроможність і  ризик  банкрутства.  Існуюча  в  Україні методика не дозволяє  враховувати  специфіку  діяльності  окремої  страхової компанії й може привести до помилкових висновків при її застосуванні.

Висновки

Проблема визначення платоспроможності страхової компанії являє собою одну із важливих проблем  як для окремої компанії, так і  для всього страхового ринку. Платоспроможність  страхової компанії— це можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто означає здатність у  будь-який наперед взятий час виконувати зобов'язання із укладених договорів  страхування. Інакше кажучи, платоспроможність  означає, що вартість активів страхової  компанії перевищує вартість й зобов'язань  або дорівнює їй. Обсяг і структура  активів — основний індикатор  фінансового здоров'я і платоспроможності  страхової компанії — це кошти  страховика, які інвестовані у  цінні папери, нерухомість, рахунки  і депозити у банках. Їхнім джерелом є пасиви — статутний і резервний  капітал, технічні резерви, прибуток.

Отже, платоспроможність  — це основний показник діяльності страховика з точки зору страхувальника, оскільки укладаючи договір страхування, страхувальник розраховує на уникнення  втрат при настанні страхового випадку, а страховик за умови свого  стабільного фінансового становища  може мінімізувати збиток страхувальника. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або  недоступні в певний час, щоб здійснювати  виплати при настанні страхових  випадків. Платоспроможність страховика залежить від достатності розміру  сформованих страхових резервів.