Види підприємств на території України

О_об < 0,

З_ЗП  <0,

ЗАГ_ЗП < 0,

тобто за тривимірного показника (0, 0, 0).

 

Аналіз стійкості  фінансового стану

Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміна за період (+, -)
1. Джерела власних засобів  (р.380 ф.1)	60262	186612	126350
2. Основні засоби (р.080)	280049	399376	119327
3. Наявність власних оборотних  засобів (ряд.1 – ряд.2)	- 219787	- 212765	-7023
4. Довгострокові зобов’язання (р.480)	0	0	0
5. Наявність власних і  довгострокових позичкових джерел  формування запасів і витрат (ряд.3 + ряд.4)	-219787	-212765	-7023
6. Короткострокові кредити  і позичкові засоби (р.620)	333256	318565	- 14691
7. Загальна величина основних  джерел формування запасів (ряд.5 + ряд.6)	113469	105800	- 7669
8. Загальна величина запасів  (р.100 -140)	3465	6249	2784
9. Надлишок (+), або недостатність  (-) власних оборотних засобів  (ряд.3 – ряд.8)	- 223252	- 219014	- 442266
10. Надлишок (+), або недостатність  (-) власних і позичкових джерел  формування запасів і витрат (ряд. 5 – ряд. 8)	- 223252	- 219014	- 442266
11. Надлишок (+), або недостатність  (-) загальної величини основних  джерел формування запасів і  витрат (ряд.7 – ряд.8)	110004	99551	- 10453
12. Тривимірний показник  фінансової ситуації (ряд.9, ряд.10, ряд. 11)	0,0,1	0,01	х

Отже, можна зробити висновки,що на підприємстві нестійке фінансове  становище, пов’язане з порушенням платоспроможності, проте існує  можливість установлення рівноваги  за рахунок поповнення джерел власних  засобів і збільшення власних  оборотних засобів, а також за рахунок додаткового залучення  довгострокових кредитів і позичкових засобів.

Для оцінки фінансової надійності підприємства використовують наступні коефіцієнти:

1. Коефіцієнт власного капіталу.

Коефіцієнт власного капіталу = Власний капітал (р.380 ф.1)

                                                        Підсумок балансу (р.640 ф.1)

КВК_{на початок періоду} = 60262:393830=0,15

КВК_{на кінець періоду} = 186612:505880=0,04

Відхилення = -0,11

Отже, коефіцієнт власного капіталу на початок періоду становить 0,15, а на кінець 0,004, це свідчить про те, що фінансово становище підприємства погіршується.

2. Коефіцієнт фінансового  левериджу. Він характеризує залежність  підприємства від довгострокових  зобов’язань.

Коефіцієнт фінансового  левериджу = Довгострокові зобов’язання (р.480 ф.1)

                                                              Власний капітал (р.380 ф.1)

Даний показник розрахувати  неможливо, так, як підприємство не має  довгострокових зобов’язань.

 

2.4. Аналіз рентабельності активів і капіталу підприємства.

При оцінці рентабельності підприємства розраховують такі показники:

1. Рентабельність  продажу. Він показує, який прибуток з однієї гривні продажу отримало підприємство. Визначається як відношення чистого прибутку до чистої реалізації:

Рентабельність продажу = Чистий прибуток (р.220 ф.2)

                                            Чиста реалізація (р.035 ф.2)

РП _{за звітний період} =1351:415771= 0,03

РП _{за попередній період} =1915:517878= 0,04

Відхилення = - 0,1

Отже, розрахована велична  складає 0,03 (3%), це означає, що після  вирахування з отриманого доходу всіх витрат залишається 3 коп. прибутку від кожної гривні продажу. Показник є дуже низьким, підприємство є нерентабельним.

2. Коефіцієнт  оборотності активів. Характеризує на скільки ефективно використовуються активи з точку зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації припадає на кожну гривню вкладену в активи підприємства. Іншими словами – скільки разів за звітний період активи обернулися у процесі реалізації продукції.

Коефіцієнт оборотності  активів =Чиста реалізація (р.035 ф.2)

                    ф.1 (Активи на поч. року (р.280 гр.3) + Активи на кін. року (р.280 гр.4)) : 2

КОА _{за попередній період} = 517878:((385965+393830):2)=1,33

КОА _{за звітний період} = 415771:((393830+505880):2)=1

Відхилення = -0,33

Отже, коефіцієнт оборотності  активів за звітний період становив 1, що зменшився за попередній період на 0,33, це говорить про неефективне  використання активів.

3. Рентабельність  активів. Характеризує на скільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня вкладена в активи підприємства.

Рентабельність активів =    _Чиста прибуток (р.220 ф.2)

                    ф.1 (Активи на поч. року (р.280 гр.3) + Активи на кін. року (р.280 гр.4)) : 2

РА_{за попередній період} = 1915:((385965+393830):2)=0,04

РА_{за звітний період} =1351:((393830+505880):2)=0,03

Відхилення =- 0,01

Коефіцієнт рентабельності активів визначається добутком рентабельності продажу і коефіцієнта оборотності  активів.

Отже, розрахована величина складає 0,04 (4%), це означає, що кожна  гривня активів принесла підприємству прибуток у 4 коп.

4. Рентабельність  капіталу. Характеризує, на скільки ефективно підприємство використовує власний капітал. Показник визначає як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу:

 

Рентабельність капіталу  =___ Чиста прибуток (р.220 ф2)_

     ф.1 (Власний  капітал на поч. року (р.380 гр.3) + Власний капітал на кін. року (р.380 гр.4)) : 2

РК _{за попередній період} =1915:(( 58347+60262):2)=0,03

РК _{за звітний період} =1351:((60262+186612):2)=0,01

Відхилення = - 0,02

Отже, рентабельність капіталу становить 0,01, що зменшилась за попередній період на 0,02, це свідчить про зменшення  ефективності використання власного капіталу.

5. Фондовіддача. Цей показник характеризує, на скільки ефективно підприємство використовує основні фонди. Визначається як відношення виручки від реалізації до середньорічної вартості основних фондів (грн.). Цей показник порівнюється із середньо галузевим показником. Збільшення фондовіддачі в порівнянні з попереднім періодом свідчить про підвищення ефективності використання основних фондів.

Фондовіддача =                                                      Чиста реалізація (р.035 ф.2)

             ф.1 (Осн. фонди на поч. року (р.080 гр.3) + Осн. фонди на кін. року (р.080 гр.4)) : 2

Ф _{за попередній періоду} = 517878:((279058+280049):2) = 1,85

Ф _{за звітний період} = 415771:((280049+399376):2):2) = 1,22

Відхилення = - 0,63

Отже, фондовіддача за звітний  період становить 1,22, що зменшилась на 0,63.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III. Шляхи  підвищення ефективності функціонування підприємства.

Термін „ефект” у перекладі  з латинської означає „результат”. Отже, категорія „ефективність” може інтерпретуватись як „результативність”. Термін „ефект” має значення результату, наслідку зміни стану певного  об'єкта, зумовленої дією зовнішнього  або внутрішнього фактора.

Ефективність у широкому значенні цього слова означає  співвідношення між результатом (ефектом) та витратами.

Під ефектом також розуміють  результат реалізації заходів, спрямованих  на підвищення ефективності виробництва  за рахунок економії всіх виробничих ресурсів.

Ефективність виробництва - це комплексне відбиття кінцевих результатів  використання засобів виробництва  й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

Важливим завданням менеджменту  є підвищення ефективності роботи підприємств, акціонерних товариств, концернів.

Відповідно до об`єктів  визначення, ефективність ділять на:

• ефективність діючого виробництва на всіх його рівнях;
• ефективність капітальних вкладень, які використовуються для будівництва, реконструкції, технічного переозброєння підприємства з метою випуску нової продукції, збільшення обсягів виробництва;
• ефективність розвитку науки і техніки;
• ефективність зовнішньоекономічних зв`язків;
• ефективність охорони навколишнього середовища.

 

 

3.1. Шляхи підвищення  ефективності продукції.

Конкретні види ефективності можуть відокремлюватись не лише за різноманітністю  одержуваних результатів (ефектів) діяльності підприємства, про що уже мовилось вище, але й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруть для розрахунків. Застосовані ресурси - це сукупність живої і уречевленої праці, а споживані ресурси являють собою поточні витрати на виробництво продукції. В зв'язку з цим у практиці господарювання варто виділяти також ефективність застосовуваних ресурсів і ефективності споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва, тобто мова йде про так звані ресурсний і витратний підходи до визначення її рівня з застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючим показником ефективності споживчих ресурсів може слугувати  показник витрат на одиницю товарної продукції, що характеризує рівень поточних витрат на виробництво (собівартості виготовлення певних виробів). Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси  включаються у формі оплати праці (персоналу), амортизаційних відрахувань (основні фонди) і вартості матеріальних ресурсів (оборотні фонди).

До найважливіших узагальнюючих  показників ефективності виробництва  відноситься частка приросту обсягу вироблюваної продукції за рахунок  інтенсивних чинників (інтенсифікація виробництва). Це зумовлюється тим, що в сучасних умовах господарювання економічно і соціально вигіднішим є не екстенсивний (шляхом збільшення обсягу застосованих ресурсів), а саме інтенсивний (за рахунок  кращого використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

 

3.2. Шляхи підвищення  продуктивності праці.

Підвищення рівня продуктивності праці:

 

- є єдиним джерелом  збільшення обсягів виробництва  продукції рослинництва і тваринництва;

- приводить до скорочення  затрат живої праці на виробництво  продукції, а відтак - економії  робочого часу;

- створює передумови для  скорочення тривалості робочого  дня, робочого тижня і загальної  кількості робочих днів у році, що сприяє збільшенню вільного  часу працівників аграрних підприємств,  який буде використано для  задоволення особистих потреб;

- обумовлює скорочення  витрат на оплату праці в  розрахунку на одиницю продукції;

- сприяє підвищенню ефективності  використання затрат минулої  праці, уречевленої в матеріальних  ресурсах і промислового, і сільськогосподарського  походження;

- сприяє зниженню витрат  на оплату праці й витрат  на виробництво загалом, що  забезпечить підвищення рівня  рентабельності.

 

 

3.3. Шляхи підвищення  якості та конкурентоспроможності  продукції.

 

1. Більш висока якість  обходиться дорожче. Це найпоширеніша  думка щодо якості. Але новий  погляд на механізми створення  якості і процеси виробництва  показав, що висока якість не  завжди коштує дорожче. Важливо  зрозуміти, як створюється якість  виробу при сучасному масовому  виробництві. На основі потреб  ринку якість спочатку визначається  на папері у вигляді проекту.  Потім все це втілюється в  реальний виріб за допомогою  відповідних виробничих процесів. Вкладання більших коштів в  наукові дослідження і дослідні  розробки може дати в результаті  помітне підвищення якості виробу. Одночасне вдосконалення виробничих  процесів може привести до  значного зниження собівартості  виробу. Це широко продемонстровано  в Японії і на Заході на  всьому діапазоні промислових  товарів масового виробництва:  комп'ютери, побутова електротехніка і побутові прилади. За останні два десятиліття якість цих виробів помітно поліпшилась, а вартість впала.