Види підприємств на території України

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Підприємство

1. Види підприємств на території України.
2. Рентабельність як економічна категорія. Методичні основи планування й аналізу рентабельності.
3. Загальна рентабельність.

РОЗДІЛ ІІ. Оцінка результативності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання.

2.1.Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

2.2.Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

2.2.1.Аналіз ліквідності підприємства

2.2.2.Аналіз довгострокової платоспроможності підприємства

2.3.Аналіз фінансової надійності підприємства

2.4.Аналіз рентабельності активів і капіталу підприємства

РОЗДІЛ III. Шляхи підвищення ефективності функціонування підприємства.

3.1. Шляхи підвищення ефективності  виробництва продукції.

3.2. Шляхи підвищення продуктивності  праці.

3.3. Шляхи підвищення якості та  конкурентоспроможності продукції.

Висновки

Список використаної літератури.

Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

За умов переходу економіки України  до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної  діяльності значно зростає роль своєчасного  та якісного аналізу фінансового  стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності.

Систематичний аналіз фінансового  стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості  необхідний тому, що дохідність будь-якого  підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Сьогодні економіка України  потребує швидких структурних та технологічних перетворень при  одночасному вдосконаленні механізму  грошових розрахунків, так як сучасний його стан характеризується розладом платіжно-розрахункової системи  та платіжною кризою. Своєчасна і  повна сплата доставленої продукції, виконаних робіт та наданих послуг, інших боргових зобов'язань є  однією з головних передумов та ознак  ефективності функціонування економіки  в цілому і кожного його суб'єкта окремо.

Від стану грошових розрахунків, своєчасного  і повного надходження від  платників коштів залежить стан грошового  обігу, ціноутворення, кредитні відносини, фінансовий стан підприємств і, як підсумок, соціальний стан населення. В період економічної кризи порушується  система грошових розрахунків, збільшується попит на готівку та кредит банків.

Метою курсової роботи є поглиблення  теоретичних і практичних знань  з економіки підприємств та економічного аналізу, отримання навичок їх застосування при вирішенні конкретних практичних завдань; уміння пов’язувати проблеми діяльності підприємств з сучасним етапом розвитку суспільства;  набуття досвіду отримання і нагромадження аналітичного інструментарію для аналізу форм фінансової звітності підприємств. Використовуючи знання із загальнотеоретичних і спеціальних дисциплін, а також підібрані фактичні матеріали діяльності підприємств, потрібно самостійно дати оцінку фінансовому стану вибраного об’єкта дослідження.

Об’єктом моєї курсової роботи є  діяльність ПАТ «Рошен».

 

Завданням курсової роботи самостійне опрацювання основних методичних положень нормативних  та законодавчих документів, що стосуються діяльності підприємств, за досліджуваною проблемою.

При написанні курсової роботи були використані дані фінансової і бухгалтерської звітності, періодична література, книги, законодавчі, нормативні матеріали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Підприємство.

 

Підприємство — самостійний  суб'єкт господарювання, створений  компетентним органом державної  влади або органом місцевого  самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих  потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським  кодексом України та іншими законами.

Домінуюче місце серед  суб'єктів господарського права  належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє  суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

 Усі основні закони  та інші нормативні акти господарського  законодавства приймаються виходячи  з економічного та правового  становища підприємства.

 Поняття "підприємство" є узагальнюючим, або збірним.  Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства. Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні", уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства. Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

 

 

1. Види підприємств на території України.

Підприємства класифікуються за рядом ознак, а саме:

1. Мета і характер діяльності:

• комерційні, метою яких є одержання прибутку;

• некомерційні, які не ставлять собі за мету отримання грошових економічних результатів (благодійні фонди і організації).
• Форма власності:
• приватні (індивідуальні, засновані на власності однієї особи без права найму робочої сили; сімейні, засновані на
• власності і праці однієї сім'ї; приватні, засновані на власності однієї особи з правом найму робочої сили);
• колективні (засновані на власності колективу працівників підприємства, кооперативу, громадської організації);
• державні (засновані на власності держави, в тому числі казенні);
• муніципальні (державні комунальні підприємства, засновані на власності громади адміністративно-територіальних одиниць);
• спільні підприємства (засновані на власності фізичних або юридичних осіб різних держав);
• іноземних громадян або організацій (засновані виключно на власності фізичних або юридичних осіб іноземних держав).

2. Правовий статус і форма господарювання:

• Одноосібні приватні підприємства - власником є фізична особа або сім'я; отримує дохід (прибуток); несе весь тягар ризику.

• Кооперативні - добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності.
• Орендні - мають в основі функціонування договірні відносини між фізичними або юридичними особами з приводу тимчасового володіння і користування майном.

• Господарські товариства - передбачають об'єднання капіталів двох або більше юридичних або фізичних осіб за умов спільного розподілу прибутку, контролю результатів бізнесу, активної участі у здійсненні бізнесової діяльності.Основою взаємовідносин між партнерами є договір.

3. За ступенем участі партнерів-засновників у діяльності підприємства та відповідальності за її результати розрізняють:
• товариство з повною відповідальністю (всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за її результати не лише своїми частками у статутному фонді, а й власним майном);
• товариство з обмеженою відповідальністю (учасники несуть відповідальність за господарську діяльність у межах своїх внесків у вигляді майна, грошових коштів, продуктів інтелектуальної власності тощо);
• командитне товариство (поряд з учасниками, які несуть повну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, включає принаймні одного учасника, відповідальність якого обмежується внеском у майно підприємства, але не особистим майном; такий учасник називається команд итом);
• акціонерні товариства (відкритого і закритого типу) (власність підприємства розподілена на частини і власниками вважаються акціонери, які мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску в акціонерний капітал; весь прибуток належить акціонерам і поділяється на дві частини: одна розподіляється серед акціонерів у вигляді дивідендів, друга - це нерозподілений прибуток, що використовується на реінвестування; функції власності і контролю поділені між власниками (акціонерами) і менеджерами.

 

 

 

1.2. Рентабельність як економічна категорія. Методичні основи планування й аналізу рентабельності.

Для оцінки результативності й економічної доцільності діяльності підприємства недостатньо тільки визначити  абсолютні показники. Більш об'єктивну  картину можна одержати за допомогою  показників рентабельності. Показники  рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства.

Термін рентабельність веде своє походження від «рента», що в  буквальному значенні означає дохід. Таким чином, термін рентабельність у широкому змісті слова означає  прибутковість, прибутковість.

   Як відомо, безпосереднім  результатом комерційної діяльності  підприємства служить прибуток, але він часто досить приблизно  відображає ефективність підприємницької  діяльності. Більш точну оцінку  функціонування організацій дає  рентабельність. Це не просто  статистичний, розрахунковий параметр, а складний комплексний соціально-економічний критерій. На відміну від прибутку, він характеризує ефективність фінансової діяльності будь-якого конкретного економічного суб'єкта, щодо всіх інших (індивідуальних підприємців, організацій, регіонів, окремих країн  і миру в цілому), незалежно від розмірів і характеру економічної діяльності. Ця якість надає рентабельності, з одного боку, форму економічної категорії, що виражає економічні відносини між економічними суб'єктами із приводу результативності використання  факторів капіталу, а з іншого боку – характер об'єкта й інструмента фінансового менеджменту.

Розділяють рентабельність як загальну - відсоткове відношення балансового (загального) прибутку до середньорічної сумарної вартості виробничих основних фондів і нормованих оборотних коштів; і рентабельність розрахункову - відношення розрахункового прибутку до середньорічної вартості тих виробничих фондів, з  яких стягується плата за фонди. Застосовується також показник рівня рентабельності до поточних витрат - відношення прибутку до собівартості товарної або реалізованої продукції.

Основними відмітними ознаками рентабельності в системі торговельних і виробничих відносин є наступні:

• відношення прибутку до витрат виробництва, що характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію коштів праці, видатки по керуванню й обслуговуванню виробництва й заробітній платі працівників);
• відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів, що характеризують відносний розмір зростання авансованих витрат і що дає оцінку економічної ефективності виробничих фондів.