Аналіз сюжету, композиції драматичної поеми. Конфлікт твору. Герої п'єси

     В сюжеті  драми «Кассандра» є інші фатальні жіночі архетипи: фатальна Жінка-імперія в образі Гелени, яка позбавлена духу вітчизни, а тому здатна погубити світ. В пророчій драмі Лесі Українки також озвучені фатальні маргінальні жіночі архетипи. Це архетип Андромахи або несвідомої матері, яка протистоїть позиції духовного материнства Кассандри. Архетип Клітемнестри символізує фатальну деструктивність, неусвідомлений потяг до вбивства. Саме від символічного меча Клітемнестри гине головна героїня драми.

     В драматичний  поемі «Кассандра» Леся Українка виконала глибокий теоретичний аналіз і дала оцінку двом філософським концепціям – інтуїтивізмові і прагматизмові.

     На початку  ХХ ст. ці ідеї набули значного  поширення в Європі і в Америці. На думку В. Лесика, філософське  значення твору «Кассандра» полягає в тому, що в ньому письменниця «спростувала спекулятивні постулати інтуїтивізму і прагматизму» [17]. Принципи інтуїтивізму здобули критичне художнє втілення в образі Кассандри. З'ясовуючи ідейно-естетичну природу цього образу Леся Українка писала у листі до Ольги Кобилянської: «…вона все провидить, вона все знає, але не холодним знанням філософа, тільки інтуїцією людини, що все спостерігає несвідомо і безпосередньо…, не розумом, а почуттям». Леся Українка показала обмеженість і безсилість інтуїтивних поглядів на життєві події. Інтуїція не давала можливості Кассандрі активно втручатися в життя. Полемізуючи з автором розвідки про драматичну поему «Кассандра» Білецьким О. І., В. Лесик каже, що п'єса «Касандра» − це не «трагедія правди», це твір про безпорадність, про трагедію інтуїції. Однак, він віддає належне академіку в тому, що він побачив у творі Лесі Українки переконливу критику філософії прагматизму.

     Адептом прагматизму в драматичній поемі є Гелен. Для нього не існує корінних філософських категорій правди й істини,яких постійно дошукується Кассандра. Гелен веде відверту боротьбу з правдою, якщо вона суперечить його прагненням, не забезпечує йому корисної дії. Корисність – основний критерій істини з погляду прагматизму. На запитання Кассандри: «Як же ти віщуєш? Що кажеш людям?». Гелен без вагань відповідає: «Те, що треба, сестро, те, що корисно, або що почесно». Такий основний принцип прагматизму.

     Дослідження  вчених-літературознавців В. Петрова, В. Агеєвої, О. Забужко, Н. Зборовської та інших відкрили нові філософсько-етичні пласти драматичної поеми.

     В. Петров писав  про схрещення в драмі «Кассандра» «фастівської теми знання» з «прометеївською темою бунту і кари за бунт» [11;154]. До них додана кассандрина тема провидіння, відчуття загибелі. В. Агеєва додає до цих мотивів аспект феміністичний, наголошення відмінності чоловічого і жіночого світосприйняття, розкриття патріархальних стереотипів. На думку дослідниці, Лесі Українка в своїй драмі наголошує на значущість страждань і непокори. Відкидання оптимізму, віри в настання кращого майбутнього, як винагороди за людські зусилля, пов'язано з опозиціями життя/смерті та знання/незнання. Знання Кассандри – це не нагромадження раціональних фактів, які можна пояснити, а проникнення в якусь езотеричну таїну. Окрім аналітичного розуму, героїня має ще пророчу інтуїцію, ту одержимість, що дозволяють проникнути в таємниці буття, недоступні буденному та прагматичному «фрігійському розуму».

     О. Забужко  пише про «міфологічного наратора», як про творця і твориво в одній особі. Кассандра весь час наголошує, що вона не владна над собою, що вона не може трактувати майбутнє інакше, ніж воно постає перед її очима. Часом, під градом звинувачень, вона сумнівається навіть, чи не її видіння викликають трагічні події. Кассандрине оточення воліє не слухати її. Кассандрина етика ґрунтується на тому, що зло завжди породжує зло. Вона не вірить у плідність людських зусиль змінити світ на краще, бо кожний людський індивідуальний намір і дія відносні. Те, що видавалося добром, обертається злом.

     В. Агеєва стверджує, що філософія Кассандри – це «філософія стоїчного сізіфівського бунту, це настанова на боротьбу безнадії на перемогу. І лише цей бунт без ілюзорних сподівань надає сенс людському життю» [1].

     Отже, філософські  проблеми та естетичний зміст  образів п'єси «Кассандра» переконують в тому, що це класичний приклад філософського художнього твору, де погляди та інтуїції Лесі Українки систематизовано в цілісну і струнку концепцію. Внесок геніальної  поетеси в розвиток філософської думки настільки великий, що Ю. Шевельов писав: «не можна писати історії новітньої української філософії, обминувши творчість Лесі Українки.» [5;274].

     1.4 Мова символів − творчий метод Лесі Українки

    Художня мова лесі Українки наскрізь символічна. Така закодована мова поетичного тексту потребує уважного і всебічного вивчення. Вся творчість Лесі Українки насичена барвами та відтінками. Серед усього цього багатства палітри домінує декілька кольорів: червоний, чорний, золотий, білий. Колір у художньому творі, як відомо, існує не лише для позначення певної реальності, а й несе певне естетичне значення, вказує на сутність певного явища.

     А. Ф. Лосєв  бачив сутність символу у тому, що він, на відміну від метафори, може викликати у читача довгий  ряд асоціацій, тоді як метафора  є самодостатньою для її розуміння.

     Тому колір, з'являючись поряд із конкретним образом, органічно вливається в нього, семантично доповнює його. Якщо ж цей образ символічний, то і колір набуває символічної семантики. При цьому один і той же колір в різних письменників, навіть в різних творах одного й того самого письменника може мати різне символічне значення.

     Червоний колір  має особливо багато символічних  значень. В Енциклопедії символів  червоний колір означає пристрасть  та нестримну енергію, це символ  боротьби, ризику, руху вперед. Дуже  часто червоний колір символізує  радість, щастя, любов, особливо в  жанрі народної пісні. Символіка  кольору в творах Лесі Українки  не є сталою, вона постійно  змінюється, набуває нових семантичних  відтінків, революціонізує. Навіть в одному і тому самому творі колір може символізувати різні поняття,інколи протилежні. Червоний колір в творах лесі Українки часто виступає означенням до різних предметів і явищ дійсності, він набуває різних відтінків: багряний, пурпуровий, кривавий, огнистий та інші.

     Для творчого  стилю поетеси характерне поєднання  кольорів, Навіть перехід від  одного кольору в інший (наприклад, червона кров перетворюється  в чорну),кольори ідуть паралельно(червоний  з чорним, червоний з білим).

     Насиченість  кольором творів Лесі Українки  дуже велика, їх семантика дуже  різноманітна, має безліч смислових  відтінків. Все це свідчить, що  Леся Українка чудово володіла  кольоровою символікою. Насиченість  її творів кольором, особливо  червоним, свідчить про їх глибоку  емоційність, поетичний код, який  можна розшифрувати тільки при уважному прочитанні кожного рядка.

РОЗДІЛ 2

МОВА ЧЕРВОНОГО КОЛЬОРУ В ДРАМАТИЧНІЙ ПОЕМІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «КАССАНДРА»

     2.1. Аналіз сюжету, композиції драматичної поеми. Конфлікт твору. Герої п'єси

   Дія драматичної поеми відбувається в останній період війни. В центрі твору – доля сімейства троянського царя Пріама. Жриця і пророчиця Кассандра бачить у своїх видіннях близьку загибель міста, вона постійно віщує смерть і нещастя найближчим людям, проте не може відвернути біди. Кассандра не знаходить розуміння і підтримки ні серед рідних, ні серед простого люду, − її слова викликають лише страх і ненависть. Вона приречена на самотність. Кассандра переконана в неминучості долі, тому не чинить опору, хоча іноді і намагається відвернути непотрібні жертви. Але вона безсила перед фатумом. Такою є головна дія – фабула твору.

     Сюжет драми  взятий з давньогрецької міфології. Іде останній період війни, Троя  оточена ахейцями. В місті живе  родина троянського царя Пріама.

Серед членів сім'ї – жриця Аполлона, пророчиця Кассандра, яка постійно бачить картини майбутнього, в яких – смерть близьких і руїни рідного міста. Зав'язка твору починається із загибелі Патрокла у поєдинку з Гектором. Далі іде розгортання подій. Ахіллес, який заручився з Поліксеною, мстить за смерть свого друга і б'ється з Гектором. Гектор гине. Троянці посилають у розвідку в ахейський табір колишнього нареченого Кассандри Долона. Він потрапляє до рук ворогів і теж гине,як і пророкувала Кассандра. Після цього найстарший брат Кассандри домовляється про заручини своєї сестри з лідійським царем Ономаєм в обмін на допомогу у війні проти еллінців. Кассандра змушена погодитися з рішенням родини, хоча і розуміє, що це не принесе перемоги у війні. Лідійці зазнають поразки, Ономай вбитий. Греки пускаються на хитрість. Вони відступають, лишаючи на згадку дерев'яного коня. Троянці вбачають в цьому знак миру і не слухають попереджень Кассандри. Тим часом троянська варта ловить грека Сінона, залишеного ахейцями біля коня. Сінону за допомогою хитрощів вдається перемогти Кассандру і вижити. Саме він пускає греків у місто. Наступає розв'язка. Кассандра бачить подальшу долю своїх рідних у далекій Елладі. В епілозі ми зустрічаємо Кассандру разом з Агамемноном в Греції. Царя чекає смерть, і Касандра знає це. Вона обирає смерть і для себе.

     Дія поеми  починається напередодні вирішальних  подій троянської війни. Позаду  кровопролитні битви, героїчна загибель  Троїла – сина Пріама. Всі основні події твору відбуваються за лаштунками, − про них ми дізнаємося з діалогів персонажів. Це поєдинки Геракла і Патрокла, Геракла і Ахіллеса, нічна вилазка Долона, його смерть. Вони проходять перед нами в паралельному плані: спочатку в пророцтві Кассандри, а потім наяву. Кожен епізод драми побудований у логічні послідовності.

     Композиція  драми:

1. Зав'язка: заручини Поліксени з Ахіллесом. Пророцтво Касандри щодо майбутнього своєї сестри.
2. Розвиток подій:

• загибель Патрокла, друга Ахіллеса, в бою  Гектором;

• бій Гектора з Ахіллесом, перемога останнього;
• розмова Кассандри з Долоном. Пророцтво Кассандри, загибель Долона;
• заручини Кассандри з Ономаєм, виступ лідійців проти греків, розгром греками війська Ономая;
• конфлікт Кассандри і Гелени;
• припинення воєнних дій;
• допит полоненого грека Сінона;

3. Кульмінація: розмова Кассандри з Сіноном. Відмова Касандри вити грека.

4. Розв'язка:вхід греків в Трою, загибель міста, полон дочок Пріама.
5. Епілог: Кассандра в Елладі.мерть головної героїні.

Головний песонаж драми – Кассандра. Вся дія твору будується на конфліктах між нею а іншими персонажами. Перші зіткнення відбувається на початку драми між Кассандрою і Геленою, дружиною спартанського царя Менелая, яка втекла з Парісом в Трою. Саме її пророчиця бачить причиною нещасть, що звалилися на Трою. Для Кассандри Гелен ототожнюється зі смертю. В першій картині ми бачимо ще один конфлікт – між Кассандрою та її молодшим братом Парісом. Його необдуманий вчинок призвів до війни. Кассандра засуджує його легкодумність і егоїзм. Взаємини Кассандри і її молодшої сестри Поліксени не є антагоністичними. Поліксена, яка щиро любить Кассандру, намагається яїї зрозуміти і допомогти. Хоча і її часто жахають страшні видіння сестри, вона залишається поруч з нею, не проклинаючи, як це роблять інші. Гловний конфлікт драми розгортається у взаєминах Касандри і її брата Гелена, теж пророка і жреця. Головне питання цього конфлікту – питання правди. Чи потрібна вона людям? Кассандра не втаює нічого з того, що бачить у своїх видіннях. Вона попереджає про небезпеку,проте до її слів майже ніхто не прислухається. Більше того, про неї в Трої йде лиха слава, в Кассандрі люди вбачають причину всіх нещасть. Люди воліють за краще не знати правди. Це добре розуміє Гелен. Він говорить лише те, що вигідно. Війна у творі точиться не лише на полі бою, вона відбувається між Кассандрою і Геленом. Ц поєдинок між правдою і неправдою. Потрібно сказати,що тягар правди надзвичайно важкий для Кассандри. Вона страждає від своїх видінь. Через свої пророцтва Кассандра нещаслива в особистому житті: її кидає наречений Долон, бо не в силі винести погляд її очей. Кассандру не розуміють і бояться рідні. Ми бачимо, що Касандра глибоко нещасна. Вона не може відвернути загибель коханого  Долона, вона змушена дати слово на шлюб з Ономаєм. Та найбільше випробування чекає її, коли Деїфоб і Гелен пропонують їй стратити Сінона, полоненого грека, якого Кассандра вважає шпигуном. Але на це їй не вистачає ні сили, ні волі. Цей епізод сповнений найвищої напруги і хвилювання. Сліпа доля перемагає і Кассандру.

     Конфлікт в  драмі є виявом, як зовнішнього  протиборства (Кассандра − Гелен, Кассандра − Гелена, Кассандра − Ономай), так і внутрішнього (внутрішня боротьба Кассандри між бажаним і дійсним).

     Ступінь напруження  в поемі постійно зростає. Конфлікт  проявляється вже в першій  сцені твору між Кассандрою і Геленою, переростаючи в конфлікт з Парісом. Драматизм посилюється під час очікування Андромахи і Поліксени на результати поєдинку Гектора і Ахілла. Зустріч Долона і Кассандри сповнена теж глибокої внутрішньої сили. Кассандра не може висловити палкість своїх почуттів. Недарма вона ховає свої очі під покривалом. Хвилюючою є сцена, де Кассандра просить Артеміду закрити коханого покривалом ночі. Вона готова скочити з муру і загинути разом з Долоном. Протиборство Кассандри з Геленом складає головний конфлікт драматичної поеми. Це боротьба між правдою і неправдою. Кожен з героїв робить свій власний вибір.

     Сходження  до катастрофи відбувається  в  сцені розмови Кассандри з греком Сіноном. Хитрий еллінець знаходить вразливе місце пророчиці, він грає на її почуттях до Долона і перемагає.

     Проблеми персонажів  виникають під впливом зовнішніх  подій, які, в свою чергу, породжують  проблеми внутрішні. Трагедія доводить, що ці проблеми не піддаються  вирішенню. Доля всіх героїв твору визначена провидінням. Намагання Гелена змінити пророцтво є лише прагненням видати бажане за дійсне, і ця його життєва практика дуже вигідна.

     Оскільки «Кассандра» − це драматична поема, комунікація персонажів відіграє найважливішу роль. Велике значення для розуміння подій мають діалоги між Кассандрою та іншими персонажами. Вони сповнені іронії, прихованих натяків, показують глибину розуму і проникливість героїні з одного боку, і егоїзм,і лицемірство, і пристосованість до обставин її співрозмовників. Всі другорядні події в драмі підпорядковані головній. Вони органічно вплітаються в канву твору і виконують підсилювальну функцію.

     Драматична  поема «Кассандра» − надзвичайно складний твір. Після першого прочитання п'єси виникає дуже багато питань: Чому Кассандра бездіяльна? Чому вона не відвернула смерть Долона? Чому не вбила Сінона, здогадуючись, що це підступний ворог? Чому,зрештою, обрала смерть?

     Ця п'єса  має різні трактування, але найбільш  ймовірним є те, що Кассандра знала значно більше, ніж бачила і віщувала. Вона розуміла, що загибель Трої – це кара за колишні гріхи її батька і брата. Тому вона була неминуча, як неминуча розплата за заподіяне зло. Змагання Кассандри з богами полягало в тому, що вона не піддалася спокусі змінити долю, ціною інших жертв, а з гідністю витримала її удари і прийняла достойну смерть.