Аналіз сюжету, композиції драматичної поеми. Конфлікт твору. Герої п'єси

 

 

ЗМІСТ

     ВСТУП…………………………………………………………………………3

     РОЗДІЛ 1 ІСТОРИЧНІ  ПЕРЕДУМОВИ  НАПИСАНЯ ТА ФІЛОСОФСЬКО-ЕТИЧНІ  ПРОБЛЕМИ ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ  УКРАЇНКИ «КАССАНДРА»…………………………………………………….6

1. Історизм мислення Лесі Українки……………………………………….6
2. Особливості літературного жанру драматичної поеми………………..8
3. Втілення в драмі «Кассандра» філософсько-етичних поглядів Лесі Українки…………………………………………………………………9
4. Мова символів − творчий метод Лесі Українки………………………12

    РОЗДІЛ 2 МОВА ЧЕРВОНОГО  КОЛЬОРУ В ДРАМАТИЧНІЙ ПОЕМІ  ЛЕСІ УКРАЇНКИ «КАССАНДРА»…………………………………………….14

      2.1 Аналіз сюжету, композиції драматичної поеми. Конфлікт твору. Герої п'єси……………………………………………………………………………….14

      2.2 Вплетення червоного кольору в канву драматичного твору………….18

      2.3 Мова червоного кольору в поемі − мова віщих знаків………………..20

    ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...21

    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………..27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

     Леся Українка − знакова постать в українській літературі, Notre Dame D'Ukraine, за висловом провідної української письменниці і літературознавця Оксани Забужко. Творчість геніальної поетеси наповнена безліччю таємниць, які привертають увагу і звичайних читачів, і дослідників художнього слова. Кожен рядок її творів містить стільки цікавого і незвіданого, що кожного разу вони прочитуються по-новому. Мова її поетичного тексту закодована і наскрізь символічна, тому вона щоразу потребує нового прочитання та вивчення.

     Тема даної  роботи − символіка червоного кольору в драматичній поемі Лесі Українки «Кассандра». Її актуальність відповідає сучасним запитам науки і суспільства. Ми переживаємо період не лише економічної, а й глибокої національної культурної кризи. В списку «білих плям» знаходиться і творчість великої поетеси, Яка залишається незнаною і незрозумілою широкій публіці. В нелегкий час державного становлення України, в умовах жорсткого політичного протиборства твір Лесі Українки дає нам ключ для розуміння багатьох подій, стає знаковим для суспільства.

     Дослідження  символіки кольору в драматичній  поемі дає змогу глибше зануритися  в текст, знайти приховану інформацію, тобто є надзвичайно цікавим  об'єктом для наукового пізнання. Глибоке вивчення теми має  велике практичне значення для  студентів-філологів, всіх,хто хоче  пізнати таємницю слова Лесі  Українки.

     Драматургія  Лесі Українки досліджувалася  і вітчизняними, і зарубіжними  вченими. Вивчення творчої спадщини  Лесі Українки ініціювали ще  в 20-х роках минулого століття  Микола Зеров і Михайло Драй-Хмара. Академік  О.І.Білецький дав своє бачення драматичної спадщини поетеси в роботі «Трагедія правди». Повномасштабне вивчення творчості великої української поетеси припадає на останні десятиліття. Грунтовний аналіз драматичної поеми «Кассандра» знаходимо у В.Петрова («Драматична поема Лесі Українки «Кассандра»), В.Агеєвої («Проблема комунікативного розриву в драматичній поемі «Кассандра»), Т. Гундорової («ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація»), Н.Зборовської («Код української літератури»). Символіка кольору в драмі досліджували В.Саєнко та І.Пономаренко в роботі «Мистецський і творчий метод у «Кассандрі» Лесі Українки». Інші роботи торкаються теми червоної символіки лише частково (вищезгадана праця В.Агеєвої, стаття О.Бідюк «Мова віщих знаків у стилі Лесі Українки та Ліни Костенко»). Ці автори відзначають своєрідне використання Лесею Українкою символіки червоного кольору. Проте можна стверджувати, що тему символіки червоного кольору в драматичній поемі Лесі Українки ще не вичерпано повністю.

     Отже, об'єктом  дослідження даної роботи є  драматична поема Лесі Українки  «Кассандра». Предмет дослідження – символіка червоного кольору у творі.

     Мета роботи  – розшифрувати закодовані символи  червоного кольору на основі  аналізу тексту драматичної поеми  Лесі Українки «Кассандра» і визначити їх роль у творі.

     Досягнення  мети наукового дослідження зумовило  постановку і вирішення кола  питань, що склали його основні  завдання:

• проаналізувати історію написання та ідейно-художній зміст драматичної поеми;
• визначити знаки червоного кольору у творі і ати їм характеристику;
• визначити, у чому полягає своєрідність вживання символіки червоного кольору Лесею Українкою;

    Під час виконання курсової роботи були використані такі методи дослідження:

• вивчення та аналіз тексту художнього твору;
• опрацювання наукових джерел з даної теми;
• літературознавчі методи аналізу та порівняння, метод архетипів.

    Практичне значення даної роботи полягає в тому, що вона може становити інтерес для студентів, що займаються інтерпретацією художнього твору, вивчають художній стиль письменника.

     Дана курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. У вступі обґрунтовується актуальність роботи, визначаються об'єкт, предмет дослідження, формулюється мета і вказуються методи, використані в роботі. В першому розділі розкривається історизм мислення Лесі Українки, дається характеристика жанру драматичної поеми, розглядаються філософсько-етичні проблеми твору, а також визначається роль символіки кольору в творчості письменниці і аналізуються критичні статті з даної теми. В другому розділі роботи аналізується сюжет поеми, композиція твору, конфлікт драми, дається характеристика персонажів. В цьому ж розділі досліджується символіка червоного кольору і визначається її роль в розкритті ідейно-художнього змісту твору. Тут розглядається своєрідність використання символіки червоного кольору поетеси. У висновках підводяться підсумки дослідження.

                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НАПИСАННЯ ТА ФІЛОСОФСЬКО-ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ «КАССАНДРА»

1. . Історизм мислення Лесі Українки

     Леся Українка  є, без сумніву,однією із найвидатніших  постатей нашої літератури. Її  подвижницька праця, що втілилася  у визначні твори, є для кожного  з нас безцінним скарбом, який  ще належить осягнути. Літературна  творчість поетеси  була надзвичайно  різноманітна, але особливе місце  в ній посідають драматичні  поеми.

     Визначним  явищем художньої літератури  і філософської думки стала  драматична поема «Кассандра», яка побачила світ у 1908 р. Над нею Леся Українка працювала впродовж  семи років (1901-1907рр.). Саме в цій поемі найповніше втілена загальнофілософська концепція історичного розвитку.

     Після публікації  твору деякі критики звинувачували  Лесю Українку у тому,що вона  відірвалася від українського  народу, що вона не знає сучасного  життя і тому «кинулася в  екзотику». Як зазначає А. Костенко у своїй книзі «Леся Українка», це було не тільки несправедливо, а прямо протилежне істині. «Саме в цій «екзотиці» відтворено Україну та її долю глибше і яскравіше, аніж в усіх останніх письменників»[7;315].

     Сюжет драми  відсилає читача до епохи зламу  віків і до еллінсько-троянської  війни. В поемі розкривається  глибока психологічна драма головної  героїні. Сюжет для свого твору  письменниця взяла з античних  легенд про Троянську війну. За  стародавніми грецькими міфами, Каcсандра – дочка троянського царя Пріама і Гекуби. Закоханий Аполлон обдарував її пророчим хистом, але вона, піддавшись Мойрам, зреклася кохання. Тоді Аполлон покарав Кассандру, зробивши так, що її віщуванням навіть найочевиднішим ніхто не вірив. Троя в облозі. Кассандра прорікає загибель місту. Вона застерігає, що в дерев'яному коні греків криється небезпека, але засліплені троянці не слухають її, називають безумною. Коли греки підступом здобули місто, Кассандра при розподілі здобичі дісталася арагоському цареві Агамемнону і разом з ним загинула  в Мікенах від руки Клітемнестри і Егіста.

     Що стосується  конкретно-історичного пласта твору, то загальновідоме свідчення  А. Кримського, що поетеса працювала  над історичним твором «як справжній учений, дослідник». Вона зверталася не лише до історичних монографій, але насамперед до оригінальних історичних документів. Такий підхід давав їй змогу не лише з першоджерел осмислювати історичну дійсність, а й виявляти свій погляд на навколишні події і перекидати місток до сучасності. Багато дослідників творчості Лесі Українки приходять до думки, що в її античних і християнських сюжетах «неважко прочитати пекучі аналогії, весь гордіїв вузол національної історії і всю гостроту на всі часи актуальних проблем» [7;320]. Передбачення і пророцтва Кассандри, а також різні ситуації, діалоги і поведінка деяких ділових осіб нагадують багато чого з історії і становища України.

     До Лесі  Українки на сто років раніше, Котляревський у своїй «Енеїді»  натякав на спорідненість долі  України і Трої. Т. Шевченко в «Гайдамаках» вдався ще до глибшого порівняння: «…так було і в Трої».

     І. Франко в  поемі «Великі роковини» теж  порівнює Україну із Троєю:

     Вона горить!Та  Троя-Україна

     Палає, гине, з  серця точить кров…

     Отже, у драмі  Лесі Українки, за висловленням  А. Костенка, за стародавньою Троєю  «криється в якісь мірі Україна, а в трагічну постать Кассандри, у її пророцтва вкладено багато автобіографічного елемента» [7;400]. Він же застерігає,що було б помилково думати, що за літературними образами Троянців стоять справжні історичні діячі українського суспільства. В драмі діють персонажі класичних трагедій Греції. Поетеса не міняє історичних подій та ситуацій, а лище форсує соціально-психологічні фактори, що є характерними і спільними в поведінці суспільної верхівки Трої-України.

     Історизм поетеси в цьому творі включає в себе не лише життєву правдивість, а й морально етичну оцінку подій. На її думку, благородна історична мета вимагає таких же чистих з морального погляду засобів.

     Отже, головна  героїня твору причетна до  певної конкретно-історичної епохи. Істотні риси цієї епохи відбиваються  в творі, але як елемент широкого ідейно-художнього узагальнення, що синтезує не лише минуле і сучасне, а  майбутнє.

 

     1.2. Особливості літературного жанру драматичної поеми

     В українській літературі до Лесі Українки драматичної поеми майже не було. Саме означення цього жанру вона перша ввела в нашу літературу під впливом європейської.

     «Кассандра» Лесі Українки має складну, багатогранну художню структуру. Дослідники називають її драматичною поемою, драмою та трагедією. Жанрова своєрідність «Кассандри» така, що в її будові можна знайти риси різних видів драматичних творів. Назва жанру «драматична поема» вказує на віршовану форму тексту, але не охоплює всіх жанрових особливостей твору. Літературознавець, академік Білецький, наприклад, називав «Касандру» і драмою, і трагедією. І дійсно,за притаманним творові естетичним колоритом – це трагедія. Трагічні обставини і послідовні трагічні передчуття і видіння героїні твору наповнюють усі розділи п'єси. У кожній сцені і картині твору відбуваються трагічні події війни, що приводять до падіння Трої, полону троянських жінок і загибелі головної героїні. Трагедійну природу п'єси «Кассандра» чітко визначила сама Леся Українка у листі до Ольги Кобилянської від 27.03.1903р., назвавши героїню свого твору «трагічною пророчицею».

     Вибір жанру  поетесою не є випадковим. Як  всебічно освічена і обдарована  людина, Леся Українка працювала  на рівні світової літератури, твори її мали загальнолюдський  сенс. Драматична поема поєднує  у собі епос і лірику. Гегель  вважав її вищим ступенем поезії  і мистецтва взагалі, тому що  в порівнянні з будь-яким іншим матеріалом, казав він, «каменем, деревом, фарбою, звуком – це єдиний елемент,гідний передавати дух» [2]. Драматичні твори,писані віршами, становили собою художні віхи різних епох і дали найвищі зразки у творчості Шекспіра і Шиллера, Байрона і Гете. Вони досягали свого найбільшого розквіту в бурхливі і переломні періоди історії – в часи «бурі і натиску», революційних штормів, боротьби за національну незалежність. Леся Українка належала саме до таких поетів. Її «Кассандра» теж писалась на порубіжні епох, напередодні революційних подій і жорстоких соціальних потрясінь. Саме цей жанр дав їй змогу повною силою втілити свої філософсько-етичні погляди, змоделювати стосунки індивіда зі світом.

     Отже, можна зробити висновок, що жанр драматичної поеми був використаний поетесою, щоб якнайповніше втілити загально філософську концепцію історичного розвитку.

 

     1.3. Втілення в драмі «Кассандра» філософсько-етичних поглядів Лесі Українки

     За висловленням  … художник сюжетів не бере. Просто для художника батьківщина  людського духу – там, де найбільше  болить історія. Це мистецький  код порозуміння між народами, оскільки в свідомості людства  зафіксовані певні архетипи, образи, моделі загально значимої символіки. Увімкнутися в цей код – то один з найефективніших засобів прилучити проблеми свого народу до циркуляції актуальних для світу проблем [6;169].

     Н. Зборовська у своїй роботі «Код української літератури» досліджує патріотичний пророчий епос Лесі Українки. У психоісторії української літератури поетеса створює пророчу драму, в якій лунає голос національного несвідомого, що дає змогу символізувати майбутні психологічні події.

     Образ Кассандри втілює несвідоме пророче натхнення. У психоаналітичному тлумаченні Кассандра розглядається як архетип ний прототип істерички. На думку Н. Зборовської Леся Українка виявляє передусім  сутність національної істерії через втрату батьківського коду мужності, що активізує материнський інстинкт смерті, а відповідно й потенційне безсилля національної пророчиці порятувати ідею [6;104]. Тому образ Кассандри в психоісторії української літератури прочитується як символічне застереження.

     За архетипним психогенезисом Кассандра – донька Прометея. Як відомо, Прометей повстав проти богів. Цей батьківський комплекс характеризує психологію Кассандри, яка втілює одержиму Трою. Троя-Кассандра зрікається бога Аполлона, і цей бунт робить пророчицю приречену на загибель. Замість того, щоб навчити Трою мужньо жити, вона навчає її мужньо вмирати. Леся Українка так символізує внутрішню психологічнк причину загибелі Трої: зрікаючись аполлонівського (батьківського начала), істерична Кассандра з Мойрою в душі (материнським божеством) стала божевільною пророчицею, яка веде Трою до смертельної межі [6;231].