Технології соціальної роботи з дезадаптованими дітьми і підлітками

Варіант цієї вправи: члени групи  по черзі малюють на загальній  картині на стіні, додаючи до композиції щось, що виражає їх настрій в  даний момент і в якому стверджується це настрій групі [11].

 

 

Протилежності: конфлікт «нападаючого» і «захисника»

 

Мета: Ця вправа служить введенням  в поняття «протилежності». Воно допомагає усвідомлювати конфліктні сторони особистості і отримати досвід активної боротьби з будь-ким.

Необхідний час: 45 хвилин.

Матеріал: Не треба.

Підготовка: Ознайомлення з поняттям «протилежності». Керівник повинен мати досвід в гештальттерапії.

Процедура: Сядьте обличчям до обличчя  з партнером і вирішіть, хто  з вас буде грати роль «нападаючого», а хто – «захисник». Потім ведіть діалог. Твердо стійте на своїй позиції, намагайтеся не здаватися. Якщо ви «нападник», говорите своєму партнерові, як він повинен поводитися і що повинен робити. Сваріть і критикуйте з позиції явної переваги і упевненості в собі. Якщо ви «захисник», постійно вибачайтеся і виправдовуйтеся. Говоріть своєму партнеру, як ви намагаєтеся, як хочете догодити і як щось заважає вам виконати його вимоги. Через п'ять-десять хвилин закінчите цю частину досвіду.

Помінятися ролями. Постарайтеся повністю випробувати влада, авторитет «нападаючого» або маніпулює пасивність «захисника». Через п'ять або десять хвилин зупиніться. Поділіться своїми переживаннями. (Одні члени групи можуть відзначити, що вони відчували пожвавлення, граючи роль «нападаючого», інші можуть відзначити, що почували себе впевнено в ролі «захисника»). Порівняйте зіграні вами ролі з вашим способом дії в реальному житті. Обговоріть також, що ви відчували в ролі «захисника»: гнів, приниження? Винним або караючим були в ролі «нападаючого»? Аналіз ваших вражень може дати інформацію про окремих сторони вашої особистості [11].

 

                          «Зазнали корабельну аварію»

 

Мета: Вправа використовується для  дослідження процесу ухвалення  рішення групою; вчить ефективному  поводженню для досягнення згоди  при вирішенні групового завдання; надає інформацію щодо стереотипів  комунікації, керівництва й домінування  в групі і може зробити внесок у згуртованість членів групи.

Необхідний час: 1,5 години.

Матеріали: Копії інструкцій, великі паперові листи і олівці.

Підготовка: Керівник повинен мати навички дослідження групового  процесу.

Процедура: Кожному члену групи  дають наступну інструкцію і просять  виконати завдання протягом 15 хвилин.

Ви дрейфуете на яхті в південній  частині Тихого океану. В результаті пожежі більша частина яхти і її вантажу знищена. Яхта повільно тоне. Ваше місцезнаходження неясно через  поломки основних навігаційних приладів, але приблизно ви знаходитесь  на відстані тисячі миль на північний  захід від найближчої землі.

Нижче подано список 15 предметів, які  залишилися цілими і не ушкодженими  після пожежі. На додаток до цих  предметів ви розташовуєте міцним надувним рятувальним плотом з веслами, достатньо  великим, щоб витримати вас, екіпаж і всі перелічені нижче предмети. Майно залишилися в живих людей  складають пачка сигарет, кілька коробок сірників та п'ять однодоларових  банкнот ...

Ваше завдання - класифікувати 15 нижче  предметів у відповідності з  їх значенням для виживання. Поставте цифру 1 біля самого важливого предмета, цифру 2 - в другого за значенням і так далі до п'ятнадцятого, найменш важливого для вас.

Секстант. 
Дзеркало для гоління. 
Пятигалонова каністра з водою. 
Москітна сітка. 
Одна коробка з армійським раціоном США. 
Карти Тихого океану. 
Подушка (плавальний засіб, що санкціоноване береговою охороною). 
Двухгалонова каністра нафтогазової суміші. 
Маленький транзисторний радіоприймач. 
Репелент, відлякуючий акул. 
Двадцять квадратних футів непрозорого пластику. 
Одна кварта пуерто-американського рома фортецею 80°. 
П'ятнадцять футів нейлонового каната. 
Дві коробки шоколаду. 
Рибальська снасть. 

Після того як завершена індивідуальна класифікація, групі дається 45 хвилин для виконання загального завдання. Ця вправа на групове прийняття рішень. Ваша група, керуючись принципом досягнення згоди при прийняття спільного рішення, повинна прийти до єдиної думки щодо місця в класифікації кожного з п'ятнадцяти предметів, перш ніж воно стане частиною рішення. Використовуйте наступні рекомендації для досягнення згоди:

 
1. Уникайте захищати свої індивідуальні судження. Підходите до задачі логіч- но. 
2. Уникайте змінювати свою думку тільки заради досягнення згоди, не намагайтеся уникнути конфлікту. Підтримуйте тільки ті рішення, з якими ви можете погодитися хоча б частково.

 
3. Уникайте таких методів «зменшення конфлікту», як голосування, компро-місні рішення з метою досягнення згоди при вирішенні груповий завдання. 
4. Розглянемо розходження думок як допомогу, а не як перешкоду при прий-нятті рішень. 

Після того як група проранжировала 15 предметів в залежності від їх важливості, подивіться правильний порядок класифікації, наведений у Додатку до цього вправі. Тут ви можете порівняти дані індивідуального ранжирування з даними, до яких прийшла група в результаті згоди. Затратьте додатково якесь час для обговорення процесу прийняття рішень. Які види поведінки допомагали або заважали процесу досягнення згоди? Які з'явилися стереотипи лідерства? Хто брав участь, а хто ні? Хто чинив вплив? Чому? Яка була атмосфера в групі під час дискусії? Оптимально чи використовувалися можливості групи? Які дії робили учасники групи для «протягування» своїх думок? Як поліпшити прийняття рішення групою? В якості варіанту один або кілька спостерігачів, які не беруть участі в груповому процесі, можуть надати після виконання завдання зворотний зв'язок про груповому або індивідуальному поведінці [11].

 

Висновок до третьго розділу:

У цій  главі пропонуються різні практичні вправи - тренінги. Вони допомагають груповому розвитку й активно сприяють здійсненню групових та індивідуальних цілей. Крім того, хороші практичні вправи можуть сприяти згуртуванню групи, зменшуючи перешкоди для емоційної відкритості й підштовхуючи учасників далі до саморозкриття і адаптації.Кожна вправа містить вказівки на час, необхідний для його виконання, і спеціальну підготовку. Таким чином кожен ділится своїми  успіхами у досягненні особистих цілей, для одержання зворотнього зв'язоку і підтримки.Також необхідно пам'ятати, що вправа є засобом дослідження індивідуальних і групових проблем, а не самоціллю.

                                        ВИСНОВКИ

 

 

Отже поняття "дезадаптовані діти" має соціальний та соціально-психологічний відтінок і характеризує дану категорію дітей з позиції як невідповідності до соціальних загальновстановлених норм. Важливо дати підліткам можливість відчути, що вони потрібні і корисні людям і всьому суспільству. Значну роль у формуванні протиправної поведінки відіграють особливості виховання в сім'ї. Доброта і чуйність не з'являються самі по собі, вони виховуються, і основну роль у цьому відіграє батьківська любов - любов не на словах, а на ділі. Якщо батьки не формують у дітей (в першу чергу за допомогою власного прикладу) доброзичливого, серцевого, м'якого ставлення до людей, то дитина росте жорстоким, черствим, агресивним. Навколишня соціальна мікросфера, психологічний клімат у сім'ї, умови виховання, стосунки з батьками та педагогами - все це відбивається на дитині. Дослідження показують, що однією із важливих причин формування дезадаптивної поведінки у підлітків є страх перед майбутнім. Скоєння правопорушеня стає спробою перебороти цей страх у тій ситуації, коли дитина не бачить можливості раціонального вирішення ймовірних труднощів у майбутньому. Успішність адаптації значною мірою залежить від адаптаційного потенціалу особистості. Адаптація є однією з сторін процесу соціалізації, який обов'язково проходить індивід у ході свого життя.

Адаптація займає істотне  місце в змісті соціальної роботи. Вона характеризує, з однієї сторони, процес взаємодії об'єкта соціальної роботи з соціальним середовищем, а з іншої - є відображенням певного результату соціальної роботи, який може виступати критерієм її ефективності. Стан дезадаптації можна розглядати з двох сторін: як відносно короткочасний ситуативний стан та достатньо складним і тривалим психічним станом.  Під переадаптацією розуміється процес переходу із стану стійкої адаптації у звичних умовах у стан відносно стійкої адаптації в нових незвичних (змінених) умовах існування або результат цього процесу, що є успішним для особистості.

Підсумовуючи, слід зазначити, що технології соціально-моральної переорієнтації дезадаптованої особистості визначаються і розробляються з урахуванням індивідуально-психологічних, вікових і статевих особливостей, причин відхилень у поведійці і розвитку дитини. Головна мета соціального працівника у роботі з такими дітьми - пристосувати, адаптувати їх до соціуму, зробити так, щоб їхня поведінка не виходила за рамки соціальної норми, не перешкоджала встановленню гармонійних взаємин з оточу¬ючими. У соціальній роботі для розробки ефективних технологій слід враховувати різні види соціальної адаптації. У соціальній роботі для розробки ефективних технологій слід враховувати різні види соціальної адаптації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1)  Коваль Л.Г., Зверева ІД.% Хлєбік CJ>. Соціальна педагогіка / соціальна  робота. - К., 1997.

2)  Кон И.С. НТР и проблема  социализации молодежи. М., 1987.

3) Кьелл Рудестам «ГРУППОВАЯ  ПСИХОТЕРАПИЯ ПСИХОКОРРЕКЦИОННЫЕ  ГРУППЫ: ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА», Переводчики:  А.Голубев  Л.Трубицына  и  Э.Дикий , 1982; М.: Прогресс, 1990 – СПб.: Питер Ком, 1998 (Терминологическая  правка В.Данченко ), К.: 2004.

4 )Корекційна педагогіка в початковій  овіті: Учеб.посібник для студ. середовищ.  пед. навч. закладів/ Г.Ф.  Кумаріна , М.Е.Вайнер, Ю.М. Вьюнкова  та ін; Під ред. Г.Ф. Кумаринів.- М.: Видавничий центр «Академія», 2003.-320с.

5)  Лукашевич М.П., Мигович І.І.  «Теорія і методи соціальної  роботи». 

Навчальний посібник – 2-ге вид., доп. і випр. - К.:2003. - 168 с. : с.75 - 115.

6)  Основы социального прогнозирования:  Учеб.-метод, пособие / Под ред.  Г.Е. Шепитько. - М., 2001.

7) Психологічні критерії соціальної  дезадаптації дітей// Максимова Н.Ю., Манілов І.Ф. та ін.- К. Педагогічна  дмка, 2010 - 192с.

8)Тюптя Л.Т., Іванова І.З. «Соціальна  робота (теорія і практика): Навч. посіб. - К.: ВМУРОЛ "Україна", 2004.»

9) Холостова Е.И. Социальная работа  с дезадаптированніми детьми: учебное  пособие . - М., 2007 - 280с.

10) Шахрай В.М.  «Технології соціальної  роботи».  Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с. : с. 78 - 104; с.339 - 360.