Вплив церковних братств на зміну у соціальних та культурних процесах в Україні

Висновок

На завершення цієї роботи  хотілося би відзначити саму сутність питання, що в ній розглядалося.  А саме:  церковні братства виникли  та набули знаного з історії вигляду  у дуже непростий час на зламі  XVI та XVII сторіч. Це був час, коли невпинно йшли процеси полонізації та окатоличування місцевого населення земель Великого Князівства литовського та Галичини а перш за все місцевої шляхти.   Культурна експансія йшла рука об руку із соціальними утисками. Такому наступу православна церква самотужки не здатна була протистояти.  Як реакція на утиски та асиміляцію, як відчайдушна спроба зберегти власну культурну ідентичність і постали братства.

Серед їх членів та прихильників біли як міщани та дрібні шляхтичі Галичини, так і  більш  сильна та чисельна православна шляхта Київщини та Волині.  Неабияку підтримку  братствам надавало також козацьке військо та деякі  православні  магнати як, наприклад, князь   Костянтин-Василь Острозький. 

Своєю діяльністю в галузі освіти та видавництва братства поширювали культуру серед православного  населення Речі Посполитої. Найбільшим досягненням тут є можливість для місцевого населення отримувати знання та прилучатися до світової культури, не зраджуючи своєї віри та не втрачаючи власної культури. Також впливи реформації  дозволили  братчикам оздоровити  ситуацію, що склалася у православній церкві. Крім того, борючись із утисками українських міщан та з уніатами і допомагаючи єдиновірцям, братства чи не вперше згуртували місцеве населеня в його боротьбі за свої права.

Усі ці фактори  як культурно-освітні, так і громадсько-політичні, дозволили зламати тенденцію  до повної втрати  будь-якої національно-культурної ідентичності. Як писав Ярослав Ісаєвич: «Зробивши перші, можливо, найважчі кроки на шляху культурного відродження в кінці XVI на початку XVII ст., братства пізніше, внаслідок об’єктивних соціально-економічних причин, не змогли втримати здобутих позицій.  Проте ще і в другій половині XVII  ст.. та у XVIII ст.. вони зберігали важливе місце в суспільно-політичному та культурному жттті »¹⁴ 

 А тенденція  до зникнення культурної самобутності не лише мала місце, але і значно посилювалася в той час. Тож зміна соціокультурної динаміки  в Україні у XVI  та XVII  століттях від загрозливих тенденцій до повної полонізації та асиміляції до небаченого сплеску національної та релігійної свідомості, званого багатьма «Першим Українським Відродженням»,  є наслідком тих процесів, що їх організували, направляли та здійснювали самі братчики та  прихильники братств.

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Примітки

¹ Тут і далі дивитися Примітки на вісімнадцятій сторінці

¹ М.Грушевський. Історія України-Руси. Київ. «Наукова думка». 1995.  Т. VI. Стор. 464.

² Історія української культури (у  п’яти томах )  Київ. «Наукова думка».  2001. Т.2. ст. 549-550.

³ М.Грушевський. Історія України-Руси. Київ. «Наукова думка». 1995.  Т. VI. Стор.444.

⁴ І.П. Крип’якевич. Історія України. Львів. Видавництво «Світ». 1990. Стор. 135.

⁵ М.Грушевський.З історії релігійної думки на Україні.  Київ. Видавництво «Освіта». 1992р. стор. 79.

⁶ Я.Д. Ісаєвич. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI-XVIII століття. Київ. Видавництво «Наукова думка». 1966. Ст.. 99-100.

⁷ Там же стор. 73

⁸ Там же ст.. 50.

⁹ М.Грушевський. Історія Української Літератури (в 6 томах,  де’вяти книгах). Київ. «Либідь».1996. стор. 95.

¹⁰ Я.Д. Ісаєвич. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI-XVIII століття. Київ. Видавництво «Наукова думка». 1966. Стор. 182.

¹¹  Пам’ятки братських шкіл на Україні ( Під редакцієюВ.І. Шинкарук та ін.) . Київ. «Наукова думка». 1988р. стор. 46.

¹² Історія української культури (у  п’яти томах )  Київ. «Наукова думка».  2001. Т.2.  ст. 556-557.

¹³ Там же. Ст.. 566-567.

¹⁴ Я.Д. Ісаєвич. Братства та їх роль у розвитку української культури XVI-XVIII століття. Київ. Видавництво «Наукова думка». 1966. Стор. 205.