Історія української культури

27. Вплив античної та  римсько-християнської культури  на давню українську культуру.          Античний вплив безпосередньо відчуваємо й в Україні. Античні міста Північного Причорномор'я – це символи елліністичного впливу. Пам'ятки давньогрецького мистецтва у скіфських курганах, і, нарешті, один з перших описів території України та народів, що її населяли, були зроблені давньогрецьким істориком Геродотом. Античне мистецтво в цілому стало для нас класикою.Вплив античності на генезу і розвиток укр.. культ античні впливи на культуру слов’ян Подніпров’я помітні ще в дохристиянські часи (схожими є народні звичаї, традиції, міфологія слов’янських племен і стародавніх греків);· в часи Київської Русі християнство сприяло залученню прадавніх українців до духовної спадщини античного світу, зокрема його філософських ідей та мистецьких досягнень; з творами античних філософів, істориків були добре обізнані діячі української культури доби Відродження (І.Вишенський Смотрицький · античність вплинула на поширення в Україні філософських течій неоплатонізму, і особливо пантеїзму, що є характерним для творів, В.Суразького, Г.Сковороди. Вони були не просто наслідувачами і популяризаторами філософської спадщини античності, але на її основі розробили оригінальні філософські системи і вчення;· сюжети, образи античної філософії, міфології, літератури широко використовувалися в українському професійному мистецтві й літературі (опери Д.Бортнянського, А.Веделя, „Енеїда” І.Котляревського, поезія Т.Шевченка, Л.Українки, І.Франка); надбання античної культури надихали українських архітекторів (Софія Київська, Десятинна церква, · синтез давньої язичницької та античної культур став ґрунтом, на якому розвинулася українська культура, література, мистецтво, філософія з їх гуманістичністю, цілісністю, зверненістю до людини, її розуму, загостреною увагою до етичних проблем, осмислення світу через естетичне його сприйняття.

28. Доба зарубинецької  культури. Розвиток матеріальної і духовної культури

Зарубине́цька культу́ра — одна з головних археологічних культур України періоду Залізного віку. Зарубинецька культура відома за групою неукріплених поселень,городищ,могильників. Поселення займали високі миси річок,ярів або розташувалися на надзаплавних терасах. Зарубинецьку культуру відкрив у 1899 р. Вікентій Хвойка, який виявив могильник з тілоспаленням поблизу с. Зарубинці Переяслав-Хмельницького району Київської області. Зарубинецькі поселення, були розташовані по краях берегових терас, групувалися в кількості 10—15. Розміри поселень невеликі. Поселення мали оборонні споруди — земляні вали. Житла трохи заглиблені, квадратної форми, з каркасноглинобитними стінами, вогнищем у центральній частині, будували й наземні житла зі стовбовою конструкцією.

29. Доба черняхівської  та київської культури. Господарський, культурний розвиток.               Черняхівська культура — одне з найяскравіших культурно-історичних-утворень першої половини І тис. н. е.Культуру відкрив В. В. Хвойка.Племена черняхівської культури залишили цілі серії неукріплених поселень, розміщених, зазвичай, на південно-східних схилах перших над-заплавних терас річок та їхніх приток. За площею і приблизною кількістю житлово-господарських комплексів у кожному з них селища можна поділити на великі, середні та малі.На черняхівських поселеннях виявлено і досліджено такі основні типи житлових і господарських споруд: наземні дерево-каркасні, наземні з кам'яними конструкціями і напівземлянки стовпової або зрубної конструкції. Житла мали переважно двосхилу покрівлю, були вкриті соломою або очеретом. Для опалення жител влаштовувалися відкриті вогнища, глинобитні печі і печі-кам'янки. Крім жител на поселеннях відкрито наземні і заглиблені в землю господарські приміщення. Зокрема, типовими є ями-льохи для зберігання харчових продуктів. За межами жител виявлено також залишки літніх печей та вогнищ. Керамічний комплекс черняхівської культури включає гончарні й ліпні виробиІмпортна кераміка представлена амфорами провінційно-римських майстерень.У побуті черняхівців були кістяні вироби. Важливими господарськими об'єктами у черняхівців були млини з використанням круглих кам'яних ротаційних жоренЧерняхівські племена добре знали різноманітні ремесла: залізоробне,гончарське, ювелірне, склоробне, будівельне, бондарське.

30. Розвиток держави Київська  Русь. Діяльність Володимира Великого. Прийняття християнства.              Культура Київської Русі IX-XIII ст. відзначалася поступальним розвитком, мала давні вікові традиції. Мистецтво русичів являло собою не лише органічну потребу побуту, намагання прикрасити багатоманітний світ речей, які оточували людину, а й відображало її світосприйняття та ідеологію.Феномен незвичайного злету культури Київської Русі часто пояснюється тісними контактами її з Візантією, Хозарією, країнами Центральної і Західної Європи. Їх вплив на культурний поступ Русі був дуже великим, але вирішальним феномен культури Київської Русі сформувався на основі місцевих традицій під впливом умов соціально-історичного буття й творчого переосмислення та засвоєння досягнень світової культури, що дало змогу розширити культурні обрії, змістовно збагатитися, але при цьому зберегти власну самобутність і не відірватися від живильних коренів рідної землі. Характерними рисами та особливостями розвитку культури Київської Русі були: домінуючий вплив християнської релігії; запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань та канонів; існування на Русі дохристиянського культурного середовища — підґрунтя для створення місцевої культури; піднесення культури, поява нових культурних явищ. Надзвичайно важливим було запровадження Володимиром у 988 р. християнства, обумовлене необхідністю укріплення єдності Русі, князівської влади, підняття міжнародного авторитету держави, її зближення з високорозвиненою Візантією. Прийняття християнства сприяло розвитку давньоруської культури, входженню Русі в сім'ю європейських народів.

31. Духовна культура давніх  слов’ян.           Основою культури Київської Русі була багатовікова самобутня культурна традиція східнослов'янських племен. Одним з елементів матеріальної і духовної культури людського суспільства є житло, яке відігравало надзвичайно важливу роль у житті людини. Тому в давніх українців будівництво будинку, вибір місця були регламентовані великою кількістю обрядів і ритуальних дій. Усна поезія у наших предків з давніх часів користувалась широкою популярністю, вона була невід'ємною частиною духовного життя трудового народу. Нею виражали труднощі боротьби з силами природи, свої погляди на світ, своє горе і радощі. З широкого загалу виходили співці й музиканти, майстри різних видів прикладного мистецтва, оповідачі билин, різних переказів, казок, загадок тощо. Уже зазначалася роль релігії в розвитку мистецтва, науки, моралі в історії середньовіччя усіх народів. У східнослов'янській релігії яскраво відображені дві риси, найбільш характерні для землеробських племен раннього середньовіччя: обожнювання сил природи в різноманітних, формах і культ роду. Ранньою дохристиянською релігією в праукраїнців був язичницький політеїзм, або багатобожжя, що являв собою нашарування різних вірувань дослов'янських епох. У язичницьких віруваннях своєрідно поєднувались народна фантазія та знання людини про світ, віковий досвід поколінь, що проявився у правилах етики, естетики, моралі. У народній поетичній творчості вищі сили — боги мали людську подобу, але були наділені більшою силою, більшими вміннями, можливостями і розумом. Поряд з позитивними живуть герої негативні. Вони доповнюють перших, відтіняючи їхні найкращі риси.

32. Розвиток мистецтва  Київської Русі: архітектура і малярство. Візантійський стиль.              Активна художня діяльність розпочалася на Русі з впровадженням християнства, яке визначило основні категорії суспільної свідомості, форму їх художнього виявлення у Х-ХІ ст. Храми розмальовували і прикрашали мозаїками, фресками й іконами.У малярстві панувала візантійська художня мова та візантійський образ, відповідний спіритуалістичному світогляду. В програмі живописної тематики важливим був догматичний зміст, оскільки вся система розмалювання хрестокупольної церкви найобразніше виражала сутність її символіки: розміщення сцен залежало від літургії та церковного календаря. Зображення відповідали основним догматам християнства. Кількість їх чітко обмежена, адже відбирали найсуттєвіше, тому історичний розповідальний момент у розпису не був чинним. Храм вирізняється ідейною глибиною архітектурно-художньої концепції. Архітектура Київської Русі починає активно розвиватись у старокняжу добу Х-ХІІ ст., коли Русь-Україна почала жити повним державним культурним життям. Найвидатнішою пам’яткою староукраїнської архітектури є Софіївський собор у Києві. Як зародилось це будівництво, які форми прибрало і як розвивалось — на цю тему існує багата й різнорідна література і висловлено багато здогадів та припущень. Дослідники цього питання вказували на впливи Царгороду головний храм Києво-Печерської лаври — церква Успіння Пресвятої Богородиці.Близькою до архітектури Києва і Чернігова була теж архітектура Володимира Волинського, з відомим Успенським соборомархітектура Чернігівської землі XII ст., яка була найсильнішим конкурентом Києва.

33. Писемність, літописання, література в Київській Русі.

На початок ХI ст. на Русі використовувалися дві системи письма - кирилиця, що базувалася на грецькому алфавіті, і глаголиця - розроблена Кирилом фонетична система, яка була менш популярна. Причому ще до ІХ ст. місцеве населення користувалося абеткою з 27 літер, тоді як класична кирилиця нараховує 43 літери. Давньоруська література розвивалася рідною мовою. До особливостей писемної культури Русі треба віднести утворення двох типів літературної мови: церковнослав“янської і близької до просторіччя давньоруської. Першою писалася церковно-повчальна і житійна література, близькою до розмовної велося ділове листування, складалися юридичні акти (“Руська правда”), літописи, пам”ятники світської літератури (“Слово о полку Ігоревім”). Писемна література, яка сформувалася в Київській Русі на початку ХI ст., спиралася на два найважливіших джерела - усну народну творчість і християнську традицію, що прийшла з сусідніх держав, насамперед Візантії. У творах літераторів того часу широко використовувалися героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів'я, приказки, замовляння і заклинання. Першим самостійним жанром давньоруської літератури стало літописання. Вона була створена на початку ХII ст. ченцем Нестором на основі декількох більш давніх літописів Х-ХI ст. Одна з величезних заслуг Нестора полягає в тому, що він об'єднав місцеві, регіональні записи “за літами” в єдиний, загальноруський літопис. В особливий жанр оригінальної літератури Київської Русі виділилися повчання. Князь Святослав Ярославич створив знаменитий "Ізборник". Ще однією характерною рисою тогочасної літератури Київської Русі були короткі зведення життєвих правил.

34. Галицько-Волинське князівство. Діяльність князя Данила Галицького.

Культура Галицько-Волинського князівства є складовою частиною культури Русі. При тому вона відчутно відрізняється від культури інших земель, маючи власні самобутні риси та оригінальність. Навіть після монголо-татарської навали впродовж століття Галицько-Волинська Русь не відставала у своєму культурному розвитку від сусідніх держав, а в ряді випадків стала батьківщиною творчих здобутків, що збагатили всю тогочасну східноєвропейську культуру. Освіта в Галицьких і Волинських землях продовжувала традиції Київської Русі. При церквах, особливо при монастирях, єпископських кафедрах існували школи. Найраннішою літописною пам’яткою краю є «Повість про осліплення Василька» Найяскравішою пам’яткою літописання Галицько-Волинського князівства є «Галицько-Волинський літопис». Галицькі та Волинські міста багаті на муровані споруди: храми, князівські палаци, замки, укріплені двори бояр. Серед збережених часом монументальних споруд є Успенський собор у Володимирі-Волинському. На території міста археологи знайшли близько тридцяти кам’яних будівел до нашого часу зберігся храм Св. Пантелеймона. Живопису належала провідна роль у мистецькій культурі Галицько-Волинського князівства. Вона представлена монументальним живописом (фресками) та іконами.Фресковий живопис продовжував київські традиції. Ними були розписані головні храми Волині й Галича. Мистецтво Галицько-Волинського князівства представлене також і книжною мініатюрою, розквіт якої припадає на ХІІІ ст. Нечисленні збережені мініатюри рукописів належать виключно до високопрофесійних зразків. Данило був мудрим і вмілим правителем, за часів його правління було побудовано нові міста, в тому числі Львів, фортеці, церкви, монастирі; князь сприяв розвитку культури.Отже, Галицько-Волинська держава — важливий етап в історії України. Вона зберегла, примножила і передала наступним поколінням державницьку, культурну і духовну спадщину Русі.

35. Умови культурного розвитку України в складі Литовсько-Руської і Польської держав.                Своєрідний характер культурного життя України XIV—XVI ст. зумовлений тим, що народ з втратою державності, роз'єднаний державами-завойовницями і приречений виключно на роль виконавця чужої волі, був позбавлений можливості вільно, розвивати свої інтелектуальні та творчі здібності. Починаючи з XIV ст., вся духовна енергія українського народу спрямовувалась на те, щоб довести свою життєвість, прив'язаність до традицій національної культури. ЇЇ поступ перебував у зв'язку зі складними реаліями, що іноді суперечили суспільно-культурному розвитку. Позитивним моментом в цьому процесі відзначимо входження українських земель в коло західної цивілізації. Однак за умовами Кревської унії Польща повела тотальний наступ на українську культуру, віру, звичаї, традиції, відкривши шлях колонізації України.У цей період українська культура розвивалася в надзвичайно складних умовах. Більша частина українських земель знаходилася у складі Литовської та Польської держав. Разом з тим XIV-XVI ст. - це час подальшого формування українського народу, активізація його боротьби проти польсько-литовського панування, поява на історичній арені України такого самобутнього в культурному контексті явища, яким було українське козацтво. Тому головним питанням культурного життя цієї доби було національне питання. У XV ст. відроджується народний героїчний епос України у формі історичних пісень і дум. Це було продовженням, але на вищому рівні, епічних давньоруських традицій. Архітектура XIV - середини XVI ст. базувалась переважно на традиціях давньоруської епохи. Для цього періоду характерною є поступова кристалізація національних рис архітектурного будівництва і поява не тільки церковних, але й світських будівель з каменю. Формується український стиль дерев'яних церков.Вікнам і дверям надавали характерної шестикутної форми. В XIV-XV ст. в містах Західної України будуються церкви перехідного типу, які поєднують візантійський стиль з елементами готичного і романського. Деякі церкви, особливо ті, що стояли поза межами укріплень, у неспокійну добу постійної татарської загрози, феодальних усобиць і війн брали на себе функції фортець. Готичний стиль поширюється в Галичині у XIV ст. Найбільшими будівлями цього стилю були католицькі костели у Львові та Перемишлі. Образотворче мистецтво у цей період досягло значних вершин. Польські королі XIV-XV ст., першими з яких були Казимир Великий та Ягайло доручали саме "руським" майстрам розписувати фресками найголовніші храми в Польщі. У фресковий розпис проникають народні й світські мотиви, пов'язані з раннім Ренесансом, хоча в цілому пам'ятки монументального фрескового живопису XIV - середини XVI ст. присвячені виключно релігійній тематиці. До кращих зразків тогочасного фрескового малярства відносяться сюжети-композиції "Різдва Христового" й "Успіння Богородиці," стінопису Кирилівської церкви в Києві, Вірменської церкви у Львові. Продовженням і розвитком давньоруської культури було літописання. До найзначніших літописів тієї доби слід віднести "Короткий Київський літопис" XIV-XVI ст. і так звані "литовські"  літописи. Істотний вплив на початок українського книгодрукування справило виникнення кириличного кириличним шрифтом були надруковані церковні книги "Часословець", "Псалтир",  і "Квітна Тріодь".Найвидатнішою пам'яткою української літератури такого роду "Пересопницьке Євангеліє». 
36. Культурні здобутки українського козацтва.