Ян Амос Коменський (1592—1670)

Роль учителя  Я. А. Коменський підносить до рівня високих патріотичних завдань визволення своєї батьківщини і сприяння розквіту чеського народу. "Чи може бути для вас, — звертається Я. А. Коменський до вчителів, — що-не-будь приємніше, ніж те, щоб бачити найрясніші плоди вашої праці?

Хай запаляться ваші серця, невідступно  спонукаючи вас, а  через вас і  інших, турбуватися  про це доти, доки вогнем цього світла не загориться і не буде щасливо осяяна вся наша батьківщина".

Минуло понад 370 років від часу виходу в світ творів Я. А. Коменського, але всі вони зберігають своє величезне значення для педагогічної науки. Я.Коменський — не лише історія, це й наша сучасність, бо його ідеї, критично переосмислені, увійшли в систему української педагогіки, українського національного виховання. Українські освітяни в спадщині Я. А. Коменського знаходять безцінний скарб для творчої праці в такий складний і відповідальний час.

    Педагогічна творчість Яна Амоса Коменського є великим внеском у світову педагогічну науку, в розвитку якої зацікавлений кожен цивілізований народ. Росія та її школи протягом трьох століть виявляли і виявляють жвавий інтерес до спадщини Коменського. Використовуючи те найкраще, що було заповідано великим педагогом і філософом 17 століття, вони в міру можливості творчо переломлює його метод навчання згідно з російським потребам та умовам, не порушуючи, однак, цілісності висунутих Коменський принципів. Інтерес до Коменському завжди народжувався в силу суспільної потреби.  
У 1700 р. в Москві була заснована перекладацька школа. У цій школі користувалися підручниками Коменського, завдяки чому безумовно впроваджувався і його новий метод навчання. Серед навчальних книг фігурує "Відкриті двері мов" Коменського, вона широко застосовувалася в процесі навчання. Не виключено, що в цій школі застосовувалися й інші підручники Коменського, наприклад, відомий "Світ у картинках".  
Та обширність, енциклопедичність знань і навчань, яка знайшла своє відображення у змісті книги Коменського "Світ у картинках", характерна для самого Петра I і його часу. Цей твір Коменського знайомило учнів з різними видами техніки, ремесел і праці, а це Петро I вважав особливо необхідним. Але науково-популярна енциклопедія Коменського, знайомитися з усім матеріальним і духовним багатством світу, одночасно була і посібником для вивчення іноземних мов. У ній немає того важкого, абстрактної мови, який зустрічався в підручниках 17 і початку 18 століть. Будучи написаною простою розмовною мовою, вона залучала учнів і була просто необхідна для епохи Петра I.  
Якщо в 17 і 18 століттях дорогу Коменському до Росії прокладали переважно його мовні підручники, то в 19 і 20 століттях Росія широко застосовує, вивчає і поглиблює його педагогічну систему.  
Головна заслуга в тому, що праці Я. А. Коменського проникли в нашу державу, належить школам (необхідність у знанні латинської мови, що ще в 18 столітті залишався мовою науки і міжнародних зносин, а потім, пізніше, та інших західноєвропейських мов, стала стимулом до цього).  
Природно, що з мовними підручниками Коменського проникав і його метод навчання, неодноразово перевірений на досвіді багатьох західноєвропейських шкіл, а це сприяло руйнування старих схоластичних методів навчання, що панували в старих російських школах.  
Особливо епоха Петра I залишила нам багато свідчень про використання педагогічної спадщини Коменського в Росії. У всіх школах того часу, де навчалися іноземним мовам, вдавалися до мовних підручниками Коменського і користувалися його методом, що сприяло переходу російських шкіл на шлях педагогічного реалізму і було кроком вперед у розвитку російської педагогіки.  
Можна констатувати, що російська школа першої половини 18 століття досить широко використовувала спадщина Коменського, а це дає нам право спростувати думку про незначне розповсюдження книг Коменського та обмеженій вплив його на російську педагогіку 18 століття.  
Питання практичного застосування навчальних книг Коменського не можна розглядати ізольовано від питання засвоєння методу Коменського, бо обидва процеси проходили одночасно з перемінним переважанням або одного, або іншого залежно від умов, часу і тих, хто впроваджував Коменського в Росії.  
Можна сказати, що спочатку в Росії досить механічно запозичують підручники Коменського, але це дало імпульс до пошуків нових методів. Якщо на початку 18 століття ще не знаходимо прагнення вдосконалити підручники Коменського або критично їх переоцінювати, то в другій половині 18 століття починається творче освоєння спадщини Коменського.  
Необхідно підкреслити, що реалізм Коменського відповідав духу російської школи, особливо Петровським школам, жадібно шукають нових, прогресивних, ефективних засобів навчання. Такою була вимога часу, а підручники Коменського розширювали коло знань учнів, піднімали їх рівень, знайомили з ремеслами, мистецтвом і мораллю Європи, готували до життя.  
Указом царського уряду 1756 Московській друкарні ставилося в обов'язок однієї з перших навчальних книг, призначених для гімназії, надрукувати "Світ речей в картинках" у 400 прим. Ця книга була видана в 1768 р. професором Московського університету К. А. Чеботарьовим під таким заголовком: "видимий (світло) латинською, російською, німецькою, італійською, французькою мовами представлений з реєстром найпотрібніших російських слів. Перекладач професор Шаден". У Росії її видавали вісім разів під різними назвами: "видимий світ", "видимий світ", "Видовище вселенния" - в якості навчальних посібників для народних училищ. "Світ речей ..." вивчали цілі покоління; високу оцінку їй дав К. Д. Ушинський (використав у роботі над "Рідним словом"), по ній вчився М. І. Пирогов.  
Ідея наочності, покладена Коменській в основу "Міра речей ..", стала дуже привабливою і викликала ряд наслідувань на Заході і в Росії. Академією наук було видано в 1784-1790 рр.. твір під заголовком "Видовище природи і мистецтв" у 10 частинах з 480 малюнками м 10 великими картинами з великим педагогічним введенням. Це видання було призначене для навчання дітей "заможних сімей вищого кола". Ідея наочності багатьма педагогами бралася за основу по складанню книг "природно-наочного навчання" і так званих "предметних уроків". Безсумнівно вплив педагогіки Коменського на розробку шкільного Статуту 1786 року, педагогічні ідеї Коменського певною мірою були використані Ф. І. Янковичем при складанні навчальних посібників і методичних посібників для народних училищ. У 1857 р. К. Д. Ушинський у статті "Про користь педагогічної літератури" закликав до вивчення досвіду великого чеського педагога. У 60-і рр.. в педагогічних журналах Росії з'являється ряд статей, знайомлять з біографією Коменського (П. Д. Шестаков) і оцінюють його як "засновника наукової педагогіки, яка поклала початок першого народної освіти" (Л. Модзалевський, І. П. Паульсон). У ці роки по суті було покладено лише початок ознайомлення російських педагогів з педагогічними поглядами і діяльністю Коменського, причому не за першоджерелами основних його творів, а з оглядовим статтям та витягів з них. Було ще далеко не з'ясовано, який існує зв'язок між сучасними пошуками в області розробки питань виховання і навчання та використанням педагогічної спадщини Коменського.  
70-80-і рр.. Х1Х в. - Новим етап у вивченні, оцінці та пропаганді педагогічної спадщини великого педагога: з'являється велика кількість монографій і статей, перекладається на російську мову "Велика Дидактика", відома дискусія російських педагогів про використання ідей Коменського для поліпшення народної школи. Ця дискусія допомогла встановлення правильного ставлення до педагогічної спадщини Коменського, визначення значення педагогічних поглядів Коменського для розробки питань викладання загальноосвітніх предметів. З цього ж часу вивчення ідей Коменського включається в програми і підручники з історії педагогіки для учительських семінарій та інститутів.  
500-річний ювілей Я.А. Коменського, широко відзначався в 1892 р. в Росії і на Заході, дав могутній поштовх для подальшого розвитку коменіологіческого руху. У ці роки українською мовою видаються окремими книгами "Велика дидактика" і більшість інших творів Коменського. У журналах і окремих монографіях друкуються численні дослідження життя і діяльності Коменського, його педагогічних ідей. У 1892 г при Військово - педагогічному музеї створюється спеціальний "Відділ імені Коменського", що став членом Міжнародного товариства Коменського, який поставив собі за мету "поширення педагогічних ідей Коменського серед вітчизняних педагогів та освіта Російського товариства взагалі".  
 
Інтерес російських педагогів до вивчення, пропаганді і застосування ідей Коменського на початку ХХ ст., У зв'язку із збільшеним увагою до педагогічної спадщини К.Д Ушинського, пропав. З'являються лише окремі статті та брошури. Найбільш помітна з них - книга приват-доцента Московського університету, надалі відомого радянського педагога П.П. Блонського "Ян Амос Коменський", видана в 1915 р. дала уявлення про Коменському як про геніального педагога і мислителя, великого гуманіста і демократа.  
 
Буквар.  
Яна Амоса Коменського прийнято вважати родоначальником всіх ілюстрованих букварів. Коменський у своєму світі чуттєвих речей в картинках дав як би "мальовничу абетку", тобто зображення різних тварин, крик яких схожий з членороздільні звуками людської мови. У передмові до "Миру в картинках" Коменський пише, що при навчанні рідною мовою книга ця дасть дітям більш легкий спосіб навчитися читати, ніж це було до цих пір. Це досягається перш за все предпославши книзі символічним алфавітом, а саме: дані форми окремих букв, а до них зображення тих живих істот, що видається якими звук прагнути передати та чи інша буква. Завдяки цьому, що вивчає абетку дитина "при одному погляді на тварину легко пригадає, як вимовлятися відповідна буква, і врешті-решт його уяву, укріплене вправою, приведе його до швидкого запам'ятовування всіх букв. Розглянувши потім таблицю первинних складів, учень зможе перейти до розгляду малюнків і надрукованих над ними написів. Тут знову саме розглядання намальованого предмета, викликавши в його думці найменування останнього, нагадає йому, як потрібно прочитати заголовок малюнка ".1  
До думки Коменського - зробити навчання грамоті більш легким і наочним - близько підійшов Каріон Істомін. У 1692 році Каріон Істомін склав ілюстрований Буквар (що призначався для царевича Олексія Петровича), який за своєю дидактичної ідеї нагадує "Світ у картинках" Коменського. На кожній сторінці цього букваря поміщається в алфавітному порядку літера, що ілюструється зображеннями ряду предметів, тварин і птахів, назви яких починалися з тієї ж букви. Над кожним малюнком поміщено повна назва зображуваного предмета. На нижній частині сторінки містився у віршованій формі текст, різні вислови і настанови, які теж починалися з тієї ж букви.  
Каріон Істомін складав цей буквар з метою легкого засвоєння букв і складів. Питання про вплив Коменського на складання руських букварів 17 і початку 18 століття в російській історико - педагогічної літератури не досліджений, але натяки на наявне схожість ми знаходимо, наприклад, у Є. Н. Мединський: "... деякі абетки мали малюнки (позначалося на південно - західних букварях вплив Коменського, перейняте потім і деякими букварями Москви) "2 і Н. П. Кисельова:" ... Каріон Істомін був прихильником методів наочного навчання, розроблених Яном Амоса Коменського. "3.  
Коменський розумів, що однією з найважливіших умов правильної організації шкільного навчання є наявність хороших підручників, при тому в достатній кількості. Коменський визначив і коло вимог до підручників: "Вони повинні викладати повно, грунтовно й точно, представляючи найважливішу картину всесвіту ... І чого я особливо бажаю і на чому наполягаю - ці книги повинні викладати всі простою, доступною мовою, всіляко висвітлюючи учням шлях" .4  
Узагальнюючи інформацію передових вчених, яка існувала в той час, Коменський поклав її в основу своєї видатної дидактичної теорії. 
У праці Коменського "Загальна рада про виправлення справ людських", вивчення якої було значно просунутися за останні роки, багато місця, природно, присвячений питанням освіти та освіти. У цьому творі Коменський виступає як великий демократ, реформатор і законодавець, який мріє про перебудову людського суспільства на основі свободи, справедливості та гуманізму.  
Виступаючи проти війн та соціальної несправедливості Коменський вважає, що засобом до їх подолання є освіта, поширене повсюдно. Коменській писав: "Щасливий народ, багатий хорошими школами, хорошими підручниками, гарними установами та методами виховання суспільства" .5  
Все більше наближаючись в свої ідеї до природи, до єства, Коменський намагається впровадити в метод виховання принцип природосообразно, керуючись і людською природою в тому числі. Принцип природосообразно Коменського випливає з його філософського світогляду, з погляду на людину, як на частину цього світу, який вивчався і був представлений передовими умами того часу, такими, як Копернік, Кеплер, Ньютон, Гарвей, Сервет і т.д.  
"Я вирішив знайти непохитна основа науки про викладання і ось, після багатьох праць, я знайшов їх з непорушних законів природи, які й покладені в обгрунтування мною моєї Великої дидактики". Цей принцип полягає в наступному. "Людина - частина природи. Отже, він і його розвиток підкоряються її універсальним законам. Ці закономірності проявляються в пристрої неживої природи, в житті рослин і тварин, у розвитку людини. Природа і життя людини пізнаванності. Пізнаванності також закони навчання" .6  
Скрізь є свої закономірності: у природі, в людині. Так само є певний порядок і в процесах виховання, і навчання, його необхідно вивчати дослідним шляхом, у цьому й полягає завдання педагогіки.  
Коменській висунув ідею тісного взаємини між вихованням і розвитком людини. Розвиток дитини не відбувається автоматично, саме по собі, без правильно поставленого виховання і навчання. І, навпаки, відсутність виховання може вкрай негативно позначитися на розвитку підростаючого людини. Природа дає людині тільки насіння знань, моральності, розвинути і оформити їх дано тільки організованому і планомірно поставленому вихованню. Виховання повинне будуватися тільки в генетичному плані, у відповідності з віковими особливостями учнів.  
Коменський розрізняє наступні етапи пізнавальної діяльності в процесі навчання:  
1. Перший етап - вправи переважно зовнішніх почуттів з тим, щоб діти привчалися звертатися правильно з оточуючими їх предметами і розпізнавати їх.  
2. Другий етап - вправи більше внутрішніх почуттів, сили уяви та пам'яті з їх виконавчими органами - рукою та мовою - шляхом вивчення певних предметів.  
3. Третій етап - це розвиток розуміння і судження про все матеріалі, по відчуттях, теж за допомогою певних предметів.  
4. Четвертий етап - розвиток переважно того, що відноситься до області волі, тобто здатності, яка навчить зберігати гармонію.  
Думки Коменського про розчленовування навчального процесу і виділення в ньому окремих стадій, хоча і суперечать нашим сучасним уявленням, для того часу мають бути визнані цікавими.  
Чотирьом етапам у розвитку пізнавальної діяльності відповідає чотири типи шкіл.  
Виступаючи проти середньовічної школи, де вивчалися лише "схоластичні дрібнички", Коменський говорить про те, що необхідно навчати людей тих речей, які більше пов'язані з життям, з народним побутом. У своїй теорії він один з перших в історії педагогіки ставить питання про зв'язок школи з життям. Зближення освіти з життям, з працею відповідало прагненням народу. Коменський зробив крок на шляху трудового навчання і виховання.  
Коменський говорить не про придбання навичок якого-небудь одного ремесла, а про засвоєння більш загальних ремісничих прийомів.  
Коменський - творець нової дидактики, яка до цих пір зберегла своє значення і яка випливала з визначених ним же сформульованих принципів.  
Перш за все необхідно сказати про те, що саме освіта робить людину особистістю. Це положення не містить у собі конкретного матеріалу для вчителя, яким би він озброївся, але часто вчитель, занурившись у свій предмет, забуває про те, що школа повинна виховати цілісну особистість, не дивлячись також на те багатий це людина чи бідна. Це положення ще важливо враховувати тому, що зазвичай із принципів дидактики часто випадає людина, її покликання і призначення.  
Які ж принципи дидактики по Коменському? Перший принцип може бути сформульовано таким чином:  
1) Основою навчання має бути порядок, запозичений з природи.  
У цьому принципі міститься два основних положення:  
* Необхідно дотримуватися в навчанні строгий порядок у всьому;  
* Варто запозичити цей порядок з природи.  
Принцип природосообразно спрямований на те, щоб?? зробити процес навчання більш життєвим і природним, легким і плідним. Цей принцип мав велике прогресивне значення в боротьбі зі старими методами викладання, які вимагали неймовірних зусиль для засвоєння матеріалу. Навчання повинне вестися на основі переходу від більш легкого до більш важкого, від близького і знайомого до віддаленого і незнайомій, від загального до конкретного, від простого до складного. Дуже важливо дотримуватися в процесі навчання строгу поступовість, послідовність і наступність у викладі предмета, "щоб попереднє прокладає шлях подальшому".  
Для Коменського навчання - процес органічного розвитку внутрішніх сил природи, глибокого розуміння, осмислення явищ, ретельного їх пояснення, а потім вже закріплення, вирази в мові і застосування на практиці.  
2) Навчання, як і природа, повинні перебувати в постійному русі вперед, продовжувати, вдосконалювати перш розпочате. Цей принцип тісно пов'язаний з попереднім. У ньому отримала подальший розвиток думка про те, що процес навчання - це процес внутрішнього органічного зростання. Він становить щось цільне. У ньому все виходить із загального кореня і все стоїть на своєму місці.  
3) зміст та форми повинні знаходитися в певному співвідношенні між собою. Природа раніше "готує матеріал, а потім вже надає йому форму ...". Звідси випливає перелік правил навчання: необхідно раніше вивчати предмети (матеріал), а потім - мови (форма), раніше вивчати приклади, а потім граматичні правила.  
* Освіта повинна починатися вчасно.  
* Один і той же учень повинен вчитися одного й того ж предмету тільки в одного вчителя (інакше йому доведеться долати різні форми).  
* Вчити без різнобій у методах.  
4) Навчання повинне бути всебічним. Потрібно вчити так, щоб у майбутньому людина не зустрічався в житті з такими явищами, предметами, про які не міг би "скромно міркувати і без шкідливої помилки застосовувати з безсумнівною користю для себе". Навчання, отже, має бути пов'язане з життям. Знання, які людина отримує в школі, допомагають йому орієнтуватися у звичайних, найбільш поширених життєвих явищах.  
Навчання повинне бути розвиває, щоб "вправлялися природні дарування, удосконалювалися мови, облагороджувати вдачі". Коменський особливо цінував зв'язок розумового і морального виховання, "хто досягає успіху в науках, а в моральності відстає, той швидше відстає, ніж досягає успіху".  
5) Все має бути преподаваемо шляхом безпосередніх чуттєвих сприймань і з життя. Коменський стверджував, що вчити треба не тільки «з життя», а й для життя ( "Ми вступаємо в життя не тільки глядачами, а й виконавцями"). Першоджерело знань - саме життя, самі предмети. Коменський виводить принцип наочності, це "золоте правило" для вчителів. Чим більше знання спирається на відчуття, тим більше воно достовірно. Наочність дає можливість зробити школу життєвої, навчає учнів розуміти і вивчати дійсність самостійно.  
Якщо учням кожен раз показувати, яке застосування має щоденно те, чому їх навчають, для чого служить кожна річ, то вони отримають повну можливість переконатися в своїх знаннях і в них виникне бажання діяти.  
Однак спостережень і чуттєвих доказів недостатньо для того, щоб забезпечити повноцінні, цілком доброякісні знання. Для цього потрібно ще "приведення в дію розуму". Ось чому такий принцип Коменського говорить:  
6) нічому не вчити на підставі авторитету, а все обгрунтовувати на свідоцтві почуттів і розуму. При навчанні необхідно все підкріплювати розумними доводами, пояснювати причини, щоб не залишалося місця ні сумніву, ні можливості забути. Воно повинно супроводжуватися розвитком мислення, розкриття здібностей, а також виробленням самостійного підходу учнів до засвоюваним ними знаннями, щоб вони "не дивилися чужими очима, не мислити чужим розумом". Учні повинні вміти висловлювати свої знання в правильної мови, вільно їх використовувати в житті.  
Коменський так же розробив питання методики вправ, поклавши в основу її роботу над елементами. Особлива увага повинна бути звернена на вправи в області навичок читання, письма, грамотності. Потрібно починати навчання не зі слів або цілих фраз, а зі звуків, як елементів, з яких складається слово. Те ж саме ставитися і до листа.  
Найбільшою заслугою Коменського є відкриття їм і опрацювання питання щодо класно-урочної системи занять. Коменській вперше вказав ознаки класно-урочної системи:  
*Певні щорічні ознаки початку навчального року; 
* Поділ на класи; 
* Розподіл часу. 
    Він також висвітлив питання про методику уроку. Урок повинен проводитися головним чином, за допомогою систематичного викладу вчителем. Живе слово вчителя має велике значення для засвоєння матеріалу. Але дуже важливим методом є також використання книги на уроці, хоча вони німі вчителі. Особливо велике значення має на уроці бесіда як метод роботи. Але бесіда повинна проводитися вміло, так, щоб учитель "підбурював" учнів, ставлячи перед ними питання, порушуючи активність всіх учнів, залучаючи всіх в роботу. Під час бесіди виховується увагу учнів, вони привчаються до слухання і повторення сказаного вчителем.  
Це все потім допоможе учням самостійно засвоювати матеріал, а не "сидіти" над ним будинку. Урок будується з урахуванням ступеня сприйнятливості учня. Учитель повинен пам'ятати, що він тільки слуга природи, а не пан її. З огляду на характер сприйнятливості в учня, вчитель перш за все дає учневі уявлення про предмет. Велике значення має тон, стиль, ставлення до учнів, зовнішній вигляд класу. Все має сприяти легкому, приємному засвоєнню матеріалу, порушуючи увагу і мислення учнів. На уроці повинні бути використані всі органи чуття по можливості: зір, слух, руки. Коменський ратує за малювання, за використання наочності в усіх її видах і формах, вказуючи деталі техніки поводження з наочними посібниками. Велике значення має не тільки ланка сприйняття і розуміння матеріалу. Коменський розробляє питання про інше ланці уроку, про запам'ятовуванні. Потрібно заучувати тільки те, що добре зрозуміло, не потрібно втомлювати пам'ять.  
Поряд з навчанням Коменський ставить питання про систему морального виховання, яка будується на певних основних принципах, що додають певний зв'язок, цілісність всьому виховання.  
Моральне виховання протікає не тільки в процесі навчання, але і в умовах позакласних занять. Особливого значення Коменський надавав позакласного читання. До позашкільних занять Коменський відносить також ігри та драматичні вистави. Він рекомендує тілесні, гігієнічні вправи (бігатня, стрибання, боротьба, гра в м'яч і т.д.), прогулянки, сидячі ігор, театральні вистави. Останні розвивають гостроту людського розуму, сприяють кращому заучування і запам'ятовування в живій формі віршів, висловів, текстів; радують вчителів, батьків, публіку, виявляють таланти, розвивають міміку, мова, вимова, володіння голосом, усувають сором'язливість і т.д.8  
У школі діти не тільки навчаються, але і виховуються як майбутні громадяни. У школі має бути організовано щось на зразок "самоврядування", в якому Коменський хоче бачити віддзеркалення суспільства, державного ладу дорослих. Він вважав за необхідне, щоб школа в цілому і кожен клас окремо "вдавав із себе держава, зі своїм сенатом і головою сенату, зі своїм консулом або суддею, або претором". Інакше кажучи, Коменський прагнув до того, щоб кожен клас і школа в цілому являв собою якусь спільноту, яка обговорює спільні справи. Це засіб підготовки юнаків до "життя шляхом навички до такого роду діяльності" .9  
Отже, Коменський долає однобічність і вузькість підходу до виховання, борючись проти його відома тільки до інтелектуалізму, віддаючи собі звіт у важливості виховання почуттів. Виховання в його розумінні направлено на розвиток найрізноманітніших здібностей, охоплює різні види діяльності, творчості дітей та підлітків.  
Така система виховних засобів, які повинні формувати в учнів моральні уявлення, поняття, забезпечити їх правильне поводження.  
Однак важко повністю застерегти дітей від поганого, злого, що все таки проникає в їхню душу. Тому потрібна дисципліна для протидії дурним вдачам.  
У школах дисципліна повинна бути не стільки заради наук, які так не мають потреби в дисципліні, скільки заради моральності.  
Тому потрібно вивчити джерело недисциплінованості. Одна справа, якщо недисциплінованість викликається постановкою навчальних занять, інше - якщо характером поведінки, моральними вчинками. "Якщо навчальні заняття поставлені правильно, то вони вже самі по собі привабливі для розуму і власної красою притягують всіх (крім виродків)". Учитель не повинен привертати увагу учнів на уроках способами насильства і примусу. Вони можуть швидше викликати огиду, ненависть до них.  
Заходи насильства, примусу, побої повинні бути замінені іншими засобами, а саме: суворим словом, доганою, іноді насмішкою. Що стосується заходів заохочення, то Коменський рекомендує похвалу, щоденні та щомісячні змагання на отримання схвалення, заняття певного місця і т.д.  
У всякому випадку з недисциплінованими дітьми повинна вестися постійна напружена виховна робота. Потрібно все спробувати до кінця, перш ніж визнати дитини невиправним, безнадійним. Дуже важлива витримка, спокій, такт вихователя. Самий правильний шлях виховання це строгість, вимогливість, навіювання вихованцям почуття страху і повного послуху в поєднанні з ласкавим зверненням. Все це підійме юнацтво "до любові і радісним бадьорості".  
Перейдемо до наступної складової морального виховання. Для того, щоб воно розвивалося в країні, необхідно, щоб рівень освіченості був відповідним. У своїй праці "Про культуру природних обдарувань" Коменський пов'язує рівень освіти в країні з розвитком в ній соціальних відносин, що є передумовою для поширення свободи в суспільстві. У неосвічених народів або ложнообразованних місце свободи посідає свавілля.  
Поширення освіти тягне за собою зростання соціальності, який неминуче властивий людям освіченим.  
Теорія навчання Коменського є найбільше досягнення людської думки, не втратив свого значення до сих пір. Виходячи з передових поглядів гуманістів на природу, на людську особистість, а також з вимог будувати наші знання на спостереженнях, досвіді, індукції, Коменський поклав початок матеріалістичного обгрунтування педагогіки як науки. Серйозною опорою педагогічної теорії Коменського був передовий погляд на природу і на людину як її частину, об'єктивні закономірності якої повинні бути науково вивчені. Саме вивчення законів природи дало Коменському тверду можливість для побудови "науки про викладання".  
Весь розвиток дидактики у закордонній і російської педагогіки являє собою подальшу розробку тих ідей і питань, які були поставлені великим слов'янським педагогом. Важко вказати на які б то не було дидактичні проблеми, які не йшли своїми історичними коренями до Коменському.  
Вже Коменський поставив питання про соціальну функцію навчання і освіти, їх зв'язку з епохою, з політикою і філософією. Коменський зумів включити проблему навчання в рамки передової велику науку, яка допомогла йому виокремити основні принципи педагогіки (природосообразно, розвиток зв'язку з життям, розвиток думки, реалізм, всебічний розвиток і т.д.).  
Розробляючи дидактику на тлі справжньої науки, Коменський прийшов до ідеї об'єктивних закономірностей в сфері освіти та навчання, які повинні вивчатися на основі розкриття причинно-наслідкових зв'язків. Завдяки опорі на філософію і психологію, Коменській в основу своєї дидактики кладе відому концепцію про співвідношення між навчанням і розвитком, про співвідношення між теорією пізнання і теорією навчання, а також встановлює деякі етапи навчання у зв'язку з тими чи іншими психологічними поняттями, які він вважає характерними для них.  
Коменській вперше розробив цілісну схему дидактики в її практичному сенсі. Він дав вичерпну систему общедідактіческіх принципів, шляхів і засобів викладання, які лягли в основу розробки приватних методик.  
Цінним є те, що Коменській в основу своєї педагогічної теорії поклав поряд з положеннями передової науки досвід передової школи тієї епохи.  
Підходячи до процесу навчання як до найважливішого розділу педагогіки, яка має свій предмет і розвивається за своїми об'єктивними законами, Коменський поставив питання про методи вивчення цього процесу. У Коменського ми маємо спробу вирішити питання організації на наукових засадах. Так, наприклад, чотири типи шкіл, які пропонує Коменський будувати, відповідають чотирьом етапам у розвитку пізнавальної діяльності. Вони спрямовані на підготовку людини до активної діяльності в навколишньому середовищі, до вміння розбиратися і користуватися навколишніми предметами, для чого вправляються мова і руки. Все це говорить про те, що Коменський підходив до думки про необхідність виховання всебічно розвиненої цілісної особистості.  
Незважаючи на суперечливість у поглядах Коменського на цілі виховання, в них бере гору передове, зокрема аспект зв'язку школи з життям. Ось чому серед реальних завдань виховання і навчання, намічених Коменського, порівняно помітне місце займає трудове виховання і навчання. Елементи трудового навчання в його навчальному плані мають на меті ознайомити з ремісничими прийомами, з механічними навичками.  
А принцип дидактики Коменського, як вираження його світогляду, мають ідейно-філософський характер і строго відрізняються від величезної кількості правил і прийомів навчання. У цій частині спадщина Коменського дає нам можливість глибше осмислити, краще зрозуміти ряд дидактичних питань, які з особливою силою постали перед нами зараз в нашій школі (концентричне розташування навчального матеріалу, послідовність, наочність навчання) і які вимагають певної гнучкості в їх застосуванні (урок, його структура).  
Проблема спілкування вчителя та учнів завжди хвилювала прогресивну педагогічну думку. Вона виникла фактично одночасно з розвитком класно-урочної системи.  
Ще на початку ХVII ст Я А. Коменський писав про те, що відносини навчають і учнів мають бути пронизані батьківською любов'ю. Я.А. Кам'янський одним з перших показав, що від самопочуття дитини у школі залежить його ставлення до навчання, формування потреби в знаннях. А ця ставлення завжди опосередковується вчителем.  
Ідея Я. А. Коменського про взаємини вчителя і учнів залишається актуальною і в даний час. Розглядаючи ідею Я.А. Коменського про взаємини вчителя та учнів у контексті нашого часу, однією з умов її реалізації ми бачимо вміння встановлювати педагогічно доцільні взаємовідносини з учнівським колективом.  
Значення культури педагогічного спілкування між учителем і учнями визначається провідною роллю спілкування в педагогічній діяльності. Практично вся діяльність учителя - це спілкування: спілкування з учнями під час уроку і поза ним, спілкування з батьками, з іншими вчителями, з адміністрацією школи і т.д.  
Формування культури педагогічного спілкування вчителя з учнями як одного з головних компонентів професійно - педагогічної культури є необхідною умовою реалізації ідеї Я. А. Коменського про взаємини вчителя і учнів. Створення цілісної системи виховання культури педагогічного спілкування вчителя - нагальна потреба практики.  
Ідеї гуманізму епохи Відродження визначили в Я. А. Коменського віру в величезні можливості виховання та освіти людей, в необмежені можливості розвитку здібностей у всіх дітей. Він вважав, що діяльність вчителя з навчання інших людей є "мистецтвом мистецтв", складної та благородної. Цю думку він висловлює і обгрунтовує у своїх творах неодноразово.  
Все своє життя він присвятив пошуку найкращих методів о6ученія молодих людей. Результатом стала "Велика Дидактика", яку він назвав "універсальним мистецтвом вчити всіх усьому!". Усе думки Коменського були спрямовані на необхідність раціональної організації навчального процесу, на економію сил і часу. У цьому він бачив шляхи вдосконалення професійної майстерності вчителя.  
Кам'янський сміливо вводить у навчальний процес "школу-гру з елементами театралізації. Ігрова діяльність служила потреб студентів, полегшувала процес навчання, наближала їх до життя. При цьому під грою Коменський розумів не веселе проведення часу в декорованих костюмах. Гра з його точки зору має переслідувати серйозні мети. Вона повинна навчати і виховувати, розігрувати світ в почуттєвих картинах. Принцип діяльного підходу до гри - так назвали б ми цю новаторську ідею.  
Важливу роль відводив Коменський читання і обговорення торгових і комерційних газет (для нас це важливо, тому що наш час - час комерції). Це дозволяло молоді того часу розширювати кругозір, встановлювати різні причинно-наслідкові зв'язки, вчитися іншим мовам, пізнавати світ у практичних справах, виробляти в собі високу культуру розумової праці (чого нам зараз особливо не вистачає).  
При цьому знання під час читання й обговорення зв'язувалися єдиною системою: вони не містили в собі безладні відомості.  
Формування знань, умінь і навичок (у Коменського "метод мистецтв") в системі "учитель-учень, учень-учитель" проходило через певну систему правил, які повинні вживатися правильно і розумно, підтверджуватися частими вправами. "Ці вправи потрібно продовжувати до тих пір, поки, вони не доведуть учнів до повного оволодіння мистецтвом. Адже відповідь є єдиним засобам зробити людину майстром".  
Далеко не повний перелік новаторських ідей Коменського має неминуще значення для нас. Наприклад, дуже цінне положення: "нехай вчаться писати - вправляючись у листі".  
Власний успішний досвід студентів підтверджує велику мудрість Я А. Коменського: "Саме таким чином все на власному успішний досвід відчувають справедливість відомого вислову: роблячи що-небудь, робимо себе".  
У педагогічних працях Я А. Коменського (26-я гл. "Великої дидактики", "Материнська школа") велике значення надається підготовці дітей до шести років до шкільного навчання.  
Цю проблему Я. А. Коменський розглядає за трьома основними напрямками: значення підготовки дітей до школи, ознаки готовності дітей до вступу до школи, форми і способи роботи школи і батьків.  
Значення підготовки дітей до школи Я. А. Коменський бачить у тому, щоб батьки завчасно налаштовували дітей на майбутнє вчення, не залякували б дітей школою і, навпаки, не вселяли їм, що школа - місце розваги та пустощів.  
Ознаками готовності дітей до школи Я. А. Коменський вважає такі якості: якщо дитина засвоїв те, що йому слід знати в материнській школі; якщо в ньому помічена здатність судження і умовиводи, якщо в ньому пробуджуючи прагнення до подальшого навчання.  
Способи та форми роботи батьків з виховання у дітей готовності до шкали Я. А. Коменський