Північна війна і Україна

 

 

Миколаївський національний університет імені В.О.Сухомлинського

 

Навчально-науковий інститут історії, політології та права

 

Кафедра нової та новітньої історії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дипломна робота

бакалавра

 

на тему: «Північна війна і Україна»

 

 

 

 

 

 

Виконав: студента IV курсу, групи 454

галузі знань

0203. Гуманітарні науки

напряму підготовки «6.020302. Історія»         

Олійник Олександр Володимирович

 

Керівник: доктор іст. наук, професор

Шкляж Й. М.

Рецензент: кандидат іст. наук,старший викладач

Кузовков В. В.

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв – 2015

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

Розділ 1. ДИПЛОМАТИЧНА ПІДГОТОВКА ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ…… 6

1.1. Укладання Преображенського договору………………….………...10

1.2. Завершення турецької кампанії……………………………………..11

Розділ 2. ПОЧАТОК ВІЙНИ………………………………………………….14

2.1. Датська кампанія Карла XII……………………………………...….14

2.2. Карл XII вступає на територію Польщі……………………………..18

2.3. Зрадництво Августа II……………………………………………......20

Розділ 3. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ВІДНОСИН ДОБИ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ 1700-1721 рр. В ОЦІНЦІ ІСТОРІОГРАФІЇ РОСІЇ……………………………………………………….22

Розділ 4. РОЛЬ КОЗАЦТВА ТА ІВАНА МАЗЕПИ ХОДІ ВІЙНИ…….…41

3.1. Українсько-шведський союз 1708 року………………………...…..47

3.2. Історичні зв’язки між Україною та Швецією…………………...….52

3.3. Полтавська битва та її наслідки…………………………………......56

ВИСНОВКИ……………………………………………………………...……...60

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….…..63

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проблематика даного дослідження на сучасному етапі є актуальною, оскільки Північна війна стала однією з переломних війн історичної науки, вона розподілила баланс сил та сфери впливу, як наслідок падіння Швеції як сильного політичного та військового гравця на політичній арені північно-східноної Європи і погіршення стосунків між Україною та Російською Імперією. Цей військовий конфлікт мав визначне значення на зовнішньополітичні зв’язки маж країнами які наклали свій відбиток на тривалий час.

Тема  дипломної роботи – «Північна війна і Україна». Актуальність теми висока вона описує передумови домінування Росії у Східної Європи, котре триває і по сьогодні, і навіть причини догляду Швеції з «клубу великих держав», повернутися до і його змогла лише у другій половині минулого століття.

Об’єкт дослідження – Північна війна та особливості зовнішньої політики Російської імперії з Україною та країнами східної Європи.

Предмет дослідження – роль України у ході військового конфлікту, значення та наслідки для України і країн учасниць.

Територіальні рамки цього дослідження охоплюють територію України, Російської імперії, Швеції та території інших країн північно-східної Європи і Туреччини.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1700-1721 рр.

Нижня хронологічна межа – 1700 р. (початок дипломатичної підготовки до війни).

Верхня хронологічна межа – 1721 р. (кінець військового конфлікту та вихід Російської імперії до Балтійького моря).

Мета дипломної роботи – виявити особливості побудови і функціонування міжнародних відносин початку XVIII століття та місце України на на політичній арені Європи.

Під час написання даної роботи було поставлені такі завдання: виявити причини війни" та простежити дипломатичну підготовку країн регіону до війни; виділити чинники військових і дипломатичних успіхів Швеції, паралельно проаналізувавши причини поразок Росії взаємопов'язані як деструктивного чинника щодо її зовнішньополітичного впливу у регіоні; і навіть огледіти спроби шведської дипломатії з допомогою західних союзників протистояти закономірному наступу Росії і близькому перетворенню їх у імперію.

Методологічною основою дослідження є наукові принципи історико-культурологічного пізнання об'єктивність, історизм, системність, всебічність; загальнонаукові принципи системного, комплексного аналізу суспільних явищ, багатопланового, цивілізаційного підходу до всієї сукупності об'єктивних і суб'єктивних чинників розвитку суспільства. У роботі широко використовувався порівняльний метод, а також історичний, системний, ціннісно-нормативні підходи. Використовувалися різні методи міждисциплінарних досліджень: культурологічний, історичний, логічний, класифікаційний, хронологічний, синхронний і проблемний принципи.

Подана тема досить добре розглянута в історичній літературі, проте більшість видань датується серединою минулого століття й раніше. Сучасніші видання описують історію Швеції стисліше, через що конкретні періоди розглядаються у руслі найголовніших подій. Також помітна тенденція розподілу літератури на військову і дипломатичну: перша приділяє увагу з описів битв і підготовчих процедур, а друга – переговорам, договірно-правовій базі і зовнішньополітичним пристрастям окремих держав.

Під час написання дипломної роботи використовувались у основному друковані джерела. Військові аспекти міжнародних відносин цього періоду найповніше висвітлені у виданнях У. Баскакова й О. Беспалова. Дипломатична сторона питання досліджується в працях Б. Кафенгауза – «Северная война и Ништадтский мир (1700–1721). М.; Л. : Изд-во АН СССР, 1944. 80 с.» і М. Молчанова - . Загальна інформація по аналізованій проблематиці можна знайти на роботах А. Мишлаєвского – «Северная война на Ингерманландском и Финляндском театрах в 1708–1714 гг». (Документы гос. архива). – Спб., 1893., C. Соловйова – «Три разговора о войне, прогрессе и конце всемирной истории (1900)», Є. Тарле -  "Історія дипломатії" та інших. З огляду на наявності літератури зокрема і шведській мові, було використано перекладні видання, наприклад П. Энглунда «Полтава: Розповідь про загибель однієї армії».

Практичне значення роботи: матеріали даного дослідження можуть бути використанні при викладанні курсів «Історія України» в університеті для поглиблення і розширення знань студентів, при написанні дипломних та курсових робіт, а також у підготовці вчителя до уроків всесвітньої історії.

Апробація результатів дослідження. Частина теоретичного матеріалу знайшла відображення у науковій статті – «Північна війна».

Структура дипломної роботи: дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ДИПЛОМАТИЧНА ПІДГОТОВКА ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ 

Північна війна між Російським царством і Швецією за панування на Балтиці за масштабом бойових дій в перевершувала минулі військові конфлікти і означала нову віху у військовому мистецтві. Але той період поруч із великими битвами славиться ще й високою дипломатичною активністю між європейськими державами, кожна з яких переслідувала суто особисті мети.

Багато питань, перш ніж вирішувати на полі битви, піднімалися на дипломатичних зустрічах, де посли майстерно намагалися виторгувати на свої панів побільше вигод, часто ціною зрадництва через спрагу наживи проблем недавніх ще союзників. Така суть дипломатії: у ній поруч із розумом і ерудицією лежить аморальність і брехня, хоч вона, як виправдовувалися завжди дипломати, й у порятунок.

Закінчується XVII століття. У цей час в північно-східній Європі склалося таке становище: є дві конкуруючі потужні держави - Росія та Швеція, і навіть «затиснута» поміж них держава Річ Посполита. Проблема цієї держави в тому, що влада була децентралізована, країну розривали зсередини магнатські суперечки, вплив на «некомпентну» владу, і орієнтація на західні уряди створювала небезпечну тенденцію для Речі Посполитої стати свого роду «маріонетковою» державою. На жаль, ця тенденція виправдалася наприкінці наступного століття.

У Речі Посполитій кандидатури виборних королів підтримували ті чи інші іноземні двори, і після обрання вони проводили відповідну політику. У першій половині XVIII століття, практика «ліберум вето» стає дедалі звичнішою для сесій сейму, що паралізувавало політичне життя в Речі Посполитій. Натомість сусіди - Росія та Пруссія - вважали це зручним інструментом ослаблення Польщі. Варто згадати, як Пруссія,  перебуваючи посеред майбутніх воюючих держав, на той час починала своє сходження як держава й активно перебудовувала армію руками реформатора Фрідріха-Вільгельма.

          Король Польщі Август II Сильний був одночасно саксонським курфюрстом. Ця «подвійна посада» сприяла подвійним стандартам у його політиці.

Швеція ж встановила контроль над Балтикою. Вона відвоювала в Росії землі, що прилягають до Фінської затоки (Інгрію і частину Карелії). У результаті війни з Річчю Посполитою для Росії повністю опинився втрачений вихід до Балтійского моря, де Швеція володіла Ліфляндією та Істляндією [23, с. 201]. Король Швеції Густав-Адольф, виступаючи у риксдазі, заявив: «Росіяни - небезпечні сусіди... тепер цей ворог без нашого дозволу неспроможний жодного судна спустити на Балтійське море» [24, с. 95-96].

          Швеція переживала господарський підйом. Вона мала значне число мануфактур, у тому числі особливу увагу займали залізовиплавні, з урахуванням яких виросло виробництво озброєння для шведської армії. Через Тридцятилітню війну Швеція заволоділа, крім відвойованих Інгрії і Карелії, всім басейном Балтійського моря. Її гарнізони були розкидані по території всієї Прибалтики та Північної Німеччини, тому всі головні стратегічно важливі пункти тут, знаходилися під шведським контролем. Шведський флот міг цілком безперешкодно доставляти війська і вантажі до будь-якої точки узбережжя, тоді як майбутні її противники Данія, Росія та Польща не мали такої можливості: Данія – тому, що її флот за чисельністю поступався шведському, Польща та Росія - за його відсутності. Отже, територія власне Швеції була недосяжна для військ союзників [14].

          У війнах з німецькими державами, до об'єднання яких залишалося ще майже 170 років, Швеція отримала північнонімецькі землі Бремен, Верден, Померанію та інші. А стосунки з Данією у шведів складалися дуже напружені: Данію підштовхували в конфлікт зі Швецією суперництво і реваншистські настрої датських еліт. Ще 1658 року Карл X Густав розбив датчан в поході в Ютландию і відторг частину провінцій на півдні скандинавського півострова, які належали Данії. З іншого боку, країни гостро сперечались через вплив на південного сусіда Данії - герцогство Шлезвіг-Голштейн.

          Вступ у майбутній антишведский союз Саксонії можна пояснити зобов'язанням Августа II перед Річчю Посполитою. У 1697 року Август став королем Польщі, отже він повинен дотримати обіцянки - повернути Ліфляндию Речі Посполитій, адже це було умовою його сходження польською трон. Ця провінція потрапила до рук Швеції по Олівскому мирному договору 1660 року. Договір дозволяв конфлікти між Річчю Посполитою і Швецією, які залишалися після війни Швеції з Сигізмундом (1598-1599), польско-шведских війн (1600-1629) і Північних війн (1655-1660). Серія військово-дипломатичних поразок у тих війнах означала втрату польськими правителями права на шведський трон. Шведи свою самостійність відстояли. Наступний хід був за Річчю Посполитою.