Проблеми перекладу власних назв у романі Тоні Моррісон "Пісня Соломона"

Переклад конкретних власних назв зазвичай не залежить від функціонального типу тексту, контексту його використання, наявності у мові перекладу інших слів з аналогічними чи близькими значенням або емоційно-оцінювального компонента в семантиці таких слів. Тому власні імена у мові перекладу передаються за допомогою транскрипції чи постійного однозначного відповідника, що традиційно закріплений у мові перекладу та у словнику.
Труднощі виникають тоді, коли перекладачеві необхідно відтворити імена, яким притаманна історична чи мультикультурологічна алюзивність, яскрава образність, тобто вони є семантично наповненими [1, c.63]. І саме з цієї точки зору є цікавим роман Тоні Моррісон «Пісня Соломона». Тут зустрічаються традиційні імена, а також авторські власні назви. Тому при перекладі перекладач використовує різні трансформації, щоб створити найбільш приближений до оригіналу художній переклад. В даній статті ми розглянемо переклад роману, виконаний О. Королем.