Проблеми перекладу власних назв у романі Тоні Моррісон "Пісня Соломона"

Воскобойник Ю.В., студентка

Свиридов О.Ф., доцент

Херсонський національний технічний  університет

ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ  ВЛАСНИХ НАЗВ У РОМАНІ ТОНІ МОРРІСОН «ПІСНЯ СОЛОМОНА»

      Переклад конкретних власних назв зазвичай не залежить від функціонального типу тексту, контексту його використання, наявності у мові перекладу інших слів з аналогічними чи близькими значенням або емоційно-оцінювального компонента в семантиці таких слів. Тому власні імена у мові перекладу передаються за допомогою транскрипції чи постійного однозначного відповідника, що традиційно закріплений у мові перекладу та у словнику.

      Труднощі виникають тоді, коли перекладачеві необхідно відтворити імена, яким притаманна історична чи мультикультурологічна алюзивність, яскрава образність, тобто вони є семантично наповненими [1, c.63]. І саме з цієї точки зору є цікавим роман Тоні Моррісон «Пісня Соломона». Тут зустрічаються традиційні імена, а також авторські власні назви. Тому при перекладі перекладач використовує різні трансформації, щоб створити найбільш приближений до оригіналу художній переклад. В даній статті ми розглянемо переклад роману, виконаний О. Королем.

      Більшість імен відтворено за допомогою транскрипції та транслітерації: Mr. Smith – Містер Сміт , Foster – Фостер, Miss Rufie – Пані Руфі, Freddie – Фредді, Mrs. Bains– Місіс Бейнз, Cency – Сенсі, Porter – Портер, Ricky – Рікі, Bradlee – Бредлі, Emmet Till – Емет Тілл , Sam Sheppard – Сем Шепард, Fred Garnet – Фред Гарнет, Omar – Омар, John – Джон, Winnie Ruth Judd – Вінні Рут Джадд, Michael-Mary – Майкл-Мэрі.

      Інша група імен, що зустрічаються у романі Тоні Моррісон, є іноземними прізвищами. Тут перекладач повинен милозвучно, а головне зі збереженням внутрішньої звукової форми, яка виражає національно-мовну приналежність персонажів, передати їх в українській мові: Anna Djvorak – Анна Джворак, Albert Schweitzer – Альберт Швейцер. Як бачимо, для їх відтворення використано транскрибування, що й виразило їхню національну приналежність до угорської та німецької мов.

      У романі зустрічаються також власні імена, які мають прямі відповідники в українській мові, закріплені традицією та зафіксовані у спеціальних словниках, тому й перекладаються за допомогою еквівалентів: Circe – Цірцея, Graham – Грем, Louise – Луїза. Сюди відносяться і відомі історичні персоналії, як правило, власні імена історичних осіб, відомі у мові перекладу, мають у ній постійні відповідники: Eleanor Roosevelt – Елеонора Рузвельт, President Lincoln – Президент Лінкольн, Mary Todd – Мери Тодд, General Lee – Генерал Лі.

      Виняток складають випадки, коли власні імена набувають певного поняттєвого змісту, а також у разі історична особа невідома мові перекладу. Наприклад: What about if you was roaming with streets and met up with Orval Faubus? Ім’я Orval Faubus незнайоме українському реципієнту, тому його не можна перекласти застосувавши транскрипцію, де було б відтворено тільки звукову форму, а не основний смисл, який доповнює ціле висловлювання. Тому перекладачеві слід звернутися до додаткових джерел, де з’ясовується, що Орвал Фаубус (1910–1994) був губернатором штату Арканзас. Коли у 1954 році уряд Сполучених Штатів видав указ про відміну роздільної форми навчання для чорношкірих та білошкірих, Орвал Фаубус порушив його. Тому для певної частини американського населення це ім’я набуло додаткового смислу – «прихильник сегрегації білого і чорного населення». Як результат, перекладач вдається до описового способу перекладу: Ну, а якщо просто гулятимеш містом і раптом зустрінеш расиста?

      У романі використовуються алюзії не тільки стосовно відомих історичних постатей, а й персонажів відомих народних казок: When Hansel and Gretel stood in the forest… Тож, у даному випадку перекладач традиційні відповідники, які завжди можна зустріти у перекладах цієї казки українською мовою: Коли Гензель і Гретель стояли у лісі…

      Саме власні імена біблійського походження з яскраво вираженою алюзією привертають у даному творі особливу увагу: Pilate,Corinthians.

Pilate перекладено як Пілат. З одного боку, у перекладі збережено алюзію (біблійний персонаж, який засудив Христа на розп'яття); з іншого – такий переклад дозволив обіграти комічний ефект, що присутній в оригіналі:

-Pilate. You wrote down Pilate

-Like a riverboat pilot?

-No. Not like no riverboat pilot. Like a Christ-killing Pilate [3, p.17].

Як ми бачимо, весь комізм полягає у схожості фонетичної форми Pilate та pilot, а в українському перекладі цей комічний ефект також вдало збережено:

- Пілат. Ти  написав: Пілат.

- Під лад?

- Який там лад! Пілат! Той, що Христа вбив [2, c.25].

      Ще одна героїня роману має досить оригінальне ім’я. Повністю воно звучить як First Corinthians, але має і скорочену форму – Corinthians. Для правильного перекладу необхідно також бути ознайомленим зі змістом Біблії та її перекладом українською мовою. Відомо, що в канон Нового Завіту до жителів міста Коринф прийшло два послання. У англійському варіанті перше послання називається The First Epistle to the Corinthian, але зазвичай частинка  Epistle опускається. Українською це ім’я перекладено як Перше Посланіє Коринтянам. Треба звернути уваги, що в даному випадку слово посланіє не можна вилучити.

      Проте найсуттєвішу проблему при перекладі власних імен складають назви, вигадані автором для естетичного впливу на реципієнта, створення комічного чи іронічного тону у творі [1, c.81]:  Milkman - Дояр, Guitar - Гітара, Macon Dead – Мейкон Дед. Переклад із застосуванням українських відповідників у цьому випадку слід одразу відкинути, так як ми порушимо контекст всього твору.

      Отже, при перекладі власних імен слід врахувати цілий спектр різноманітних елементів-складників смисла: внутрішню семантику, історичну алюзивність, а також інтенцію автора.

      Література

1. Алексеева, И.С. Введение в переводоведение. - М.: «Наука», 2004. – 189с.
2. Тоні Моррісон. Пісня Соломона/ з англ. пер. О. Король – Київ: «Юніверс», 2007. – 374 с.
3. Toni Morrison. Song of Solomon. New York: Knopf Doubleday Publishing Group,  2004. – 380 p.