Особа потерпілого: сучасний стан дослідження

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Ноября 2013 в 23:20, реферат

Описание работы

Потерпілий — це фізична особа, якій злочином безпосередньозаподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду і яку визнанопотерпілою постановою особи, яка проводить дізнання, слідчого,прокурора, судді або ухвалою суду.
У справі про незакінчений злочин особу визнають потерпілим за умови фактичного заподіяння їй шкоди.
Потерпілим може бути визнано тільки фізичну особу. Хоча останнім часом у літературі обговорюють можливість надання юридичній особі статусу потерпілого у кримінальній справі.
Підставою участі в процесі є винесення постанови (ухвали)про визнання потерпілим.

Содержание работы

Процесуальна характеристика потерпілого. 3
Психологічна характеристика потерпілого 3
Дослідження особистості потерпілого 5
Використані джерела: 10

Файлы: 1 файл

Реферат Криминология.docx

— 35.26 Кб (Скачать файл)

Слідчий повинен постійно мати на увазі можливість такого віктимологічні аспекту в показаннях потерпілого.

Аналіз слідчої практики показує , що нерідко потерпілими  виявляються особи, які ведуть аморальний спосіб життя, зловживають спиртними напоями, схильні до конфліктів, сварок.

Необ'єктивність показань потерпілого  може пояснюватися також і тим, що він, отримавши ту чи іншу інформацію слідчого про матеріали справи, підпадає під її вплив. У таких випадках свідчення потерпілого містять відомості не особисто ним сприйняті, а повідомлені іншими особами. Невідповідність показань потерпілого справжнім обставиною справи іноді є наслідком сором'язливості, збентеження, незручності при необхідності розповісти про дії злочинця або про власні дії в момент скоєння злочину. Такі ситуації виникають, зокрема, при допиті потерпілих у справах про статеві злочини. Показання потерпілого можуть не відповідати дійсності й тому, що він побоюється помсти з боку злочинця, його співучасників, родичів і друзів.

Фактором, що впливає на показання потерпілого, може виявитися навіювання навмисне або ненавмисне. Більшою мірою це характерно для неповнолітніх потерпілих, але навіюванню можуть бути піддані і дорослі.

Потерпілі взагалі сугестивності більше, ніж свідки, особливо тоді, коли вселяється відомості відповідають їх інтересам. Неповнота, неточність даних потерпілого також сприяє навіюванню. Для того щоб уникнути шкідливої ​​дії навіювання, на допиті передбачені певні процесуальні заходи, зокрема заборонені навідні питання, які можуть підказати потерпілому бажаний відповідь.

На закінчення можна сказати, що особистість потерпілого відіграє велику роль для роботи органів правосуддя.

Одне з найважливіших  питань - вивчення особистості потерпілого  на попередньому слідстві з метою  отримання від нього достовірних  свідчень. Таке вивчення проводиться  як традиційними методами (спостереження, бесіда, аналіз документів, узагальнення незалежних характеристик), так і специфічними (психологічна експертиза).

Показання потерпілого залежать від багатьох суб'єктивних і об'єктивних чинників. Знання психологічних закономірностей  процесу формування показань і їх особливостей у потерпілого, вивчення мотивації останнього допомагають слідчому обрати потрібні тактичні прийоми для отримання достовірних відомостей. Дані про потерпілого використовуються не тільки на допиті, але і при проведенні інших слідчих дій. 

Використані джерела:

  1. См.: Глазырин Ф.В. Психология следственных действий. Волгоград. 1983, с. 55
  2. Закатов А.А. Тактика допроса потерпевшего. Волгоград. 1976, с. 25.
  3. См.: Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. М., 1966, с. 52, Дулов А.В.
  4. Нестеренко П.Д. Тактика следственных действий. Минск. 1971, с. 79.
  5. Закатов А.А. Тактика допроса потерпевшего. Волгоград. 1976, с. 22.

Информация о работе Особа потерпілого: сучасний стан дослідження