Заняття гральним бізнесом

Спеціальні заборони на зайняття видами господарської діяльності можуть стосуватися й інших моментів - предмета діяльності, правового статусу  суб’єкта, його освіти, кваліфікації тощо і формулюватись у законо-давстві різними способами (у т. ч. шляхом встановлення відповідальності за вчинення певних дій). Наприклад, до провадження окремих видів діяльності, пов’язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і перекур-сорів, не можуть бути допущені: неповнолітні особи; особи, які мають незняту або непогашену судимість за злочини середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі чи/або злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психо-тропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, у тому числі скоєні за кордоном, та інші злочини; особи, визнані в установленому порядку недієздатними; особи, яким встановлений діагноз психічного розладу; особи, які не пройшли в установленому порядку наркологічний чи психіатричний огляд. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати доходи від корпоративних прав, а провадження кредитною спілкою іншої діяльності, крім прямо передбаченої відповідним законом, не допускається.

Зайняття неналежними  суб’єктами - фізичними особами, не уповно-важеними на це юридичними особами та юридичними особами недержавної форми власності - видами діяльності, які для них не дозволені, потрібно розцінювати як зайняття забороненими видами господарської діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 203. Зайняття господарською діяльністю з порушенням вимог законодавства щодо організаційно-правових форм для конкретних видів діяльності також утворює розглядуваний склад злочину.

У разі, коли суб’єкт господарювання у встановленому порядку отримав ліцензію на певний вид господарської діяльності, для провадження якого необхідні спеціальні знання, а згодом порушує ліцензійні умови, пов’язані з кваліфікаційними вимогами, вчинене не містить ознак даного складу злочину і за наявності до цього підстав може кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 202.

Зайняття забороненими видами господарської діяльності слід відмело-вувати від злочину проти правосуддя - ухилення від позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Якщо особа, позба-влена за вироком суду права займатись певною діяльністю, не виконує вине-сений щодо неї вирок, її дії слід кваліфікувати не за ст. 203, а за ч. 1 ст. 389.

Види діяльності, які підлягають ліцензуванню і за умови отримання  спеціального дозволу можуть здійснюватись  суб’єктами господарювання, не розглядаються як такі, щодо яких є спеціальна заборона. Зайняття цією дозволеною діяльністю, але з порушенням встановленого порядку (без державної реєстрації як суб’єкта підприємництва або без отримання спеціального дозволу) тягне за собою адміністративну (зокрема, ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р.) або кримінальну (ст. 202) відповідальність. На відміну від ст. 202, 203 встановлює відповідальність за здійснення певних видів господарської діяльності, які суб’єкт взагалі не має права здійснювати або не може одержати дозвіл на їх здійснення без зміни свого правового статусу (наприклад, здійснення банківських операцій приватною особою - див. коментар до ст. 202).

Стаття 203 підлягає застосуванню лише у випадках, коли заборонені види діяльності не передбачені іншими статтями КК. Зокрема, це стосується злочинних  посягань, окремі з яких можуть набувати вигляду господарської діяльності і відповідальність за які передбачена  статтями 198, 204, 216, 224, 263, 300, 301, 307, 311, 310, 321. Купівлю, продаж або інші операції з  приватизаційними документами без  належного дозволу слід кваліфікувати  за ст. 234.

Від зайняття видами господарської  діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, потрібно відмежовувати випадки, пов’язані із зайняттям підприємництвом тими особами, яким законом взагалі заборонено займатись такою діяльністю (зокрема, це: військовослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, покликаних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, посадові особи місцевого самоврядування тощо).

Уповноважені на виконання  функцій держави особи, які всупереч спе-ціальному обмеженню, встановленому для запобігання корупції, займаються підприємництвом, повинні притягуватись до адміністративної та дисцип-лінарної відповідальності за умови, що у вчиненому ними правопорушенні відсутні ознаки злочину у сфері службової діяльності чи іншого злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття одним  із заборонених видів господарської  діяльності.

 

2.2.Суб’єкт та  суб’єктивна сторона злочину

 

Суб’єктивна сторона злочину - прямий умисел. Обов’язковою ознакою інтелектуального елемента прямого умислу є усвідомлення винним забороненості своєї господарської діяльності.

Суб’єкт злочину - будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

Зайняття забороненою  господарською діяльністю кваліфікується за ст. 203 КК за умови, що воно не містить  складу іншого злочину. Так, наприклад, незаконне виготовлення і реалізація наркотичних засобів охоплюється ст. 307 КК, незаконне виготовлення зброї - ст. 263 КК тощо.

Частина 2 ст. 203 КК встановлює відповідальність за ті ж дії, пов’язані з отримагґням доходу у великих розмірах або вчинені особою, раніше судимою за такий злочин.

У примітці до ст. 203 КК роз’яснюється, що отримання доходу у великому розмірі має місце, якщо його сума в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Розділ ІV.ВІДПОВІДАЛЬНІТЬ ЗА ЗЛОЧИН «ЗАНЯТТЯ ГРАЛЬНИМ БІЗНЕСОМ»озділ ІV.ВІДПОВІДАЛЬНІТЬ ЗА ЗЛОЧИН «ЗАНЯТТЯ ГРАЛЬНИМ БІЗНЕСОМ»

 

11 червня 2009 року Верховна  Рада України подолала вето  Президента на Закон України  «Про заборону грального бізнесу в Україні» [12]. За відповідне рішення проголосувало 390 народних депутатів, зокрема, від Партії регіонів - 160, від БЮТ - 152, НУ-НС - 32, Компартії України - 27, Блоку Литвина - 19.

Цим Законом передбачається заборонити гральний бізнес в Україні  як вид підприємницької діяльності, що наносить суттєву шкоду правам і свободам громадян, а також здоров’ю та моральності населення. Законом також пропонується чітко розмежувати гральний бізнес та діяльність, пов’язану з організацією та проведенням лотерей, конкурсів, ігор, розіграшів, що не відносяться до публічних азартних ігор, а також побутові азартні ігри. З дня набуття чинності даного закону видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення публічних азартних ігор суб’єктам підприємницької діяльності в України припиняється, а ліцензії, видані суб’єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим законом, скасовуються.

Законом також пропонується внести зміни до статті 181 Кодексу  Украї-ни про адміністративні правопорушення у частині скасування адміністратив-ної відповідальності за організацію азартних ігор, оскільки з прийняттям закону на відповідних осіб поширюватиметься склад злочину, який перед-бачено статтею 203 Кримінального кодексу України - зайняття забороненими видами господарської діяльності. Пропонуються відповідні зміни до Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» щодо надання органам Державної податкової служби права подавати позови з метою застосування фінансових санкцій, передбачених законопроектом за організацію і проведення азартних ігор. Даний закон набере чинності з дня опублікування.

Через 7 місяців після  заборони грального бізнесу в  Україні влада вирішила повернути  до життя казино, створивши спеціальні гральні зони.

Державний комітет підприємництва запропонував законопроект «Про азартні ігри», яким пропонується розміщувати казино, зали гральних автоматів, букмекерські контори виключно на території розважальних центрів у чотирьох великих містах і відповідних областях, а також на території Криму (де проводилося Євро-2012, до них увійшов Харків і його передмістя).

Відповідно до документа, у казино і салонах має бути не менш як 20 гральних столів і не менш як 50 автоматів (це не стосується букмекерів). Відвідувати гральні заклади  зможуть люди старше 25 років (раніше було - після 18 років).

Цей Закон - перша принада  для обговорення в суспільстві, оскільки, заборонивши азартні ігри, їх не викорінили. Казино перейшли на нелегальне становище, держава не одержуємо  податки з цієї галузі, не контролює  її. Необхідно правильне регуляторне  поле, зокрема - дуже дорогі ліцензії. Азарт  має стати привілеєм багатих - нехай витрачають свої гроші –  це пропонують автори законопроекту.

Водночас колишні власники гральних салонів до запропонованих змін ставляться скептично.

Через три місяці після  прийняття Закону «Про заборону грального бізнесу в Україні» [12] Кабмін і Верховна Рада мали представити варіанти переведення казино і гральних закладів у спеціальні економічні зони. Але необхідні доповнення до Закону досі не прийнято, а сам гральний бізнес тим часом пішов у підпілля.

Із набранням чинності Законом  України «Про заборону грального бізнесу в Україні» [12] юридичним особам незалежно від їх форми власності та організаційно-правової форми, їх об’єднанням, а також фізичним особам-підприємцям забороняється здійснювати на території України діяльність у сфері грального бізнесу, до якої зазначений закон відносить діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино.

Запроваджена зазначеним вище Законом заборона поширюється  також і на участь в азартних іграх, під якими відповідно до зазначеного  закону розуміються ігри, умовою участі в яких є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат яких повністю або  частково залежить від випадковості.

Суб’єктів господарювання за порушення законодавства у сфері грального бізнесу притягуються до юридичної відповідальності.  

За проведення на території  України азартних ігор без відповідної  ліцензії винні особи повинні  притягуватись до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності незалежно від розміру доходу, одержаного від такої діяльності.

Адміністративна відповідальність повинна застосовуватись до організаторів  азартних ігор та їх посадових осіб, які допустили порушення законодавства  у сфері грального бізнесу (допущення  до грального закладу або до участі в азартній грі осіб, молодше 21 року, проведення азартних ігор на несертифікованому  гральному обладнанні тощо).

Рішення про застосування фінансових санкцій приймаються  органом ліцензування. Суми фінансових санкцій зараховуються до Державного бюджету України [2, с.104].

Зайняття видами господарської  діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями Кримінального кодексу, - карається штрафом від п’ятдесяти до ста нерпо-датковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обій-мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, якщо вони були пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності, - караються обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства про заборону грального бізнесу в Україні» від 22 грудня 2010 року №2852-VI, який вступив в силу 13.01.2011 року (опублікований в газеті «Голос України» №5), Кримінальний кодекс України доповнено статтею 203-2 з назвою «Зайняття гральним бізнесом». Розміщена ця стаття у Розділі VII «Злочини у сфері господарської діяльності».

Названим Законом встановлена  кримінальна відповідальність за заняття  гральним бізнесом і передбачено  відповідальність у вигляді штрафу від десяти до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170.000-850.000 грн.).

Частина 2 ст. 203-2 КК передбачає кримінальну  відповідальність до обмеженням волі на строк до п’яти років за зайняття гральним бізнесом особою, раніше судимою за зайняття гральним бізнесом.

Відповідно до ч.2 ст.112 Кримінально-процесуального кодексу України, у справах про  злочини пов’язані із зайняттям гральним бізнесом, досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ.

Шляхом доповнення ч.1 ст. 10 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII пунктом 32, в обов’язки міліції покладено забезпечувати в межах своїх повноважень виконання вимог закону про заборону грального бізнесу в Україні.

Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні» вiд 15.05.2009 року №1334-VI також передбачена відповідальність за порушення цього Закону (стаття 3 Закону).

Зокрема, до суб’єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

Застосування фінансових санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів  міліції та/або органів державної  податкової служби.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

В історичних документах і  законодавчих актах засвідчено розвиток грального бізнесу з давніх часів. Ця сфера діяльності постійно перебувала під контролем держави і державних органів (поліції, суду, прокуратури, жандармерії). Було вироблено законодавчу базу, спрямовану на створення сприятливих умов розвитку індустрії грального бізнесу і боротьби з нелегальними азартними іграми.