Поняття правового статусу засуджених

План

Вступ

1. Поняття правового статусу засуджених
2. Основні права засуджених
3. Основні обов’язки засуджених

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

   Правовий статус — це юридичне закріплене положення особи в державі й суспільстві. В правовій доктрині виділяється декілька видів правового статусу: 1) загальний, або конституційний, статус людини і громадянина; 2) спеціальний, або родовий, статус окремих категорій громадян; 3) індивідуальний статус громадянина; 4) статус іноземців, осіб без громадянства, осіб із подвійним громадянством; 5) галузеві правові статуси особи (кримінально-процесуальний та ін.).

  Правовий статус засуджених являє собою різновид спеціального статусу, який, у свою чергу, поділяється на правові статуси осіб, які відбувають різні види кримінальних покарань (громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі). 
  У найбільш загальному вигляді правовий статус засуджених можна визначити як засновану на загальному статусі громадян України і закріплену в нормативно-правових актах різних галузей права сукупність їх прав, законних інтересів і обов'язків, що залежать від призначеного виду кримінального покарання та поведінки в період його відбування. Зокрема, в ч. 4 ст. 7 КВК України встановлено, що правовий статус засуджених визначається законами України, а також КВК України, виходячи з порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. Правовий статус засуджених іноземців і осіб без громадянства визначається законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. З ст. 7 КВК України). В цілому КВК України приділяє значну увагу регламентації правового статусу засуджених на відміну від Виправно-трудового кодексу України, де цьому питанню була присвячена лише одна стаття, що містила загальні норми щодо правового положення осіб, які відбували покарання у виді позбавлення волі та виправних робіт. КВК України містить окрему главу “Правовий статус засуджених”, яка, як і розділ Конституції України про права, свободи та обов'язки людини і громадянина, розміщена на другому місці в Загальній частині кодексу і в якій закріплені основи правового статусу засуджених (ст. 7), основні права засуджених (ст. 8) та основні обов'язки засуджених (ст. 9). В окремій статті (ст. 10) закріплено право засуджених на особисту безпеку. Положення цих статей стосуються всіх засуджених незалежно від виду призначеного судом покарання. Додатково в главах Особливої частини розміщені ще й норми, які більш детально визначають правовий статус засуджених до окремих видів кримінальних покарань.

 

 

 

 

 

1. Поняття правового статусу засуджених

    Правовий статус засуджених — це сукупність юридично закріплених конституційних, громадянських та інших прав, свобод, законних інтересів та обов'язків, якими володіє засуджений в період відбування кримінального покарання. Як зазначено в ч. 1 ст. 7 КВК, держава поважає і охороняє права, свободи, законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Такий захист забезпечується за допомогою прокурорського нагляду, судового та громадського контролю, а також безпосередньо відомчими органами. При цьому держава застосовує спеціальні заходи для виправлення та ресоціалізації засуджених.

   Засуджені в період відбування ними тих чи інших видів покарань залишаються громадянами України, у зв'язку з чим на них поширюються всі права людини і громадянина, законні інтереси та юридичні обов'язки, як і на всіх інших громадян, за винятком обмежень, які пов'язані з фактом їх засудження. Обсяг та рівень цих правообмежень залежить від виду покарання, що призначено за вироком суду, та умов його відбування. Проте такі обмеження мають тимчасовий характер, оскільки вони діють лише в період відбування покарання і встановлюються лише законом. Ці правообмеження зумовлені метою захисту основ конституційного устрою, внутрішньої і зовнішньої безпеки, моральності суспільства, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів інших осіб.

   Зміст правового статусу, виходячи з теорії права, становлять суб'єктивні права, законні інтереси та обов'язки.

   Суб'єктивне право засудженого — це закріплена законом і гарантована державою можливість певної поведінки засудженого або користування ним соціальними благами, що забезпечується юридичним обов'язком посадових осіб органів виконання покарання, інших суб'єктів правовідносин, які виникають при цьому.

  Законні інтереси засудженого — це закріплені в правових нормах конкретні дії і прагнення засудженого до володіння тими чи іншими благами, які задовольняються, як правило, за результатом оцінки адміністрацією установи виконання покарання, посадовими особами органів виконання покарання, прокуратурою, судом поведінки засудженого під час відбування покарання1.

  Обов'язок засудженого — це передбачена чинним законодавством міра і вид необхідної поведінки засудженого під час відбування кримінального покарання, що забезпечує досягнення мети покарання, підтримання правопорядку, забезпечення прав і законних інтересів як самого засудженого, так й інших осіб.

  Права, свободи, законні інтереси та обов'язки засуджених поділяються на дві групи:

1)   загальні (які існують для всіх громадян України).

2)   спеціальні (такі, якими наділяються лише засуджені).

Загальні права, свободи, законні інтереси і обоє 'язки засуджених поділяються на конституційні і громадянські, які регулюються Конституцією України, адміністративним, цивільним, трудовим та іншим законодавством. Так, за засудженими зберігається загальний правовий статус громадянина, отже, вони продовжують користуватися правами та нести обов'язки, як і всі громадяни України.

  Як і більшість сучасних країн, Україна, закріплюючи права людини і громадянина, ставить на перше місце природні, не-відчужувані права, що належать людині в силу народження, — право на життя, свободу, недоторканність і гідність особистості, особисту і сімейну таємницю, деякі інші права.

Права, свободи, законні інтереси та обоє 'язки, які є спеціальними, визначаються самим фактом засудження особи та видом покарання, яке призначене судом. Слід звернути увагу на те, що адміністрація установи виконання покарання не може на свій розсуд обмежувати права або законні інтереси засуджених. Відповідно до ч. 2 ст. 7 КВК такі обмеження мають встановлюватись лише законом, а саме: «Засуджені користуються всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексом і встановлених вироком суду». Так, наприклад, засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі на певний строк, не мають права в період проведення виборів до органів державної влади та місцевого самоуправління проводити зустрічі з виборцями; не допускається проведення мітингів, походів та демонстрацій; обмежено право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації тощо.

   Спеціальні права та обов'язки регламентуються кримінально-виконавчим законодавством та притаманні лише засудженим, їх обсяг та рівень, як зазначалося, визначається видом покарання, яке відбуває засуджений, умовами та порядком його відбування, а також поведінкою засудженого.

  Виходячи з такого розуміння правового статусу засуджених, кримінально-виконавче законодавство України визначає основні права та обов'язки засуджених.

Правовий статус іноземних громадян та осіб без громадянства визначається встановленням їхніх прав і обов'язків, передбачених кримінальним, кримінально-виконавчим законодавством та іншими законами України.

 

2.  Основні права засуджених

   Основні права засуджених регламентуються ст. 8 КВК, відповідно до якої засуджені мають право на отримання інформації про свої права та обов'язки, про порядок і умови виконання та відбування призначеного судом покарання. У свою чергу, адміністрація зобов'язана надати таку інформацію та своєчасно знайомити засуджених зі змінами порядку та умов відбування покарання.

   Засуджені мають також право на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивої людській особистості. Вони не можуть зазнавати жорстокого або такого, що принижує людську гідність, поводження, підлягати медичним чи іншим дослідам, які ставили б під загрозу їх життя та здоров'я, незалежно від того, чи давав засуджений згоду на проведення таких дій.

   Заходи примусу можуть застосовуватись до засуджених лише у крайньому випадку і тільки на законних підставах.

   Слід зазначати, що ввічливе ставлення мало б бути взаємним як з боку засуджених, так і з боку адміністрації. Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань регулюють це питання нормативно. Засуджені повинні вітатися при зустрічі зі співробітником установи та зобов'язані звертатися до нього на «Ви» (називати посаду або звання чи звертатися на ім'я та по батькові). Персонал установи повинен звертатися до засудженого на «Ви» і називати «засуджений», «засуджена», «громадянин», «громадянка», вказавши прізвище. У виховних колоніях персонал може звертатися до засуджених на ім'я. Закон категорично забороняє персоналу установи вступати із засудженими та їх родичами і близькими у відносини, якщо це не викликано інтересами служби, а також користуватися їх послугами.

   Засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян. Такі звернення, а також листування ведуться рідною мовою. Відповіді засудженим даються мовою звернення. У разі неможливості дати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою з перекладом відповіді на мову звернення, який забезпечується органом або установою виконання покарань.

   Процедура подання пропозицій, заяв та скарг врегульована у нормативному порядку. Так, засуджені можуть подавати пропозиції, скарги або заяви лише від свого імені. Якщо вони викладені у письмовій формі, то направляються за вказаною адресою через адміністрацію установи: реєструються у спецвідділах та у секретаря і не пізніше 3 діб направляються зазначеному адресату.

  Пропозиції, заяви або скарги, що адресовані контролюючими органами, а також органам, які здійснюють нагляд за діяльністю установ, направляються за належністю негайно.

   Відповіді, які отримані після розгляду пропозицій, заяв або скарг, повинні оголошуватися засудженому не пізніше З діб з моменту їх отримання та долучатися до особової справи засудженого.

  Важливе право засуджених — право на охорону здоров'я, включаючи отримання першої медично-санітарної та спеціалізованої допомоги. Законом передбачено, що охорона здоров'я забезпечується системою медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а також поєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги. Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовою згодою пройти курс лікування від вказаних захворювань.

  Вперше КВК закріплює право засуджених на соціальне забезпечення. Право на соціальне забезпечення, в тому числі й на отримання пенсій, засудженим надається на загальних підставах відповідно до чинного законодавства.

  Засудженому гарантується право на правову допомогу. Для одержання правової допомоги засуджені можуть користуватися послугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

  Окремі права засуджених деталізуються Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

   Важливе значення має забезпечення права засуджених на особисту безпеку. При цьому у нормах ст. 10 КВК гарантується особиста безпека засудженого незалежно від того, від кого виходить загроза його безпеці (від інших засуджених, персоналу тощо).

   Засуджені мають право звернутися із заявою до будь-якої посадової особи органу чи установи виконання покарань з проханням про забезпечення особистої безпеки, а посадова особа зобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засудженого. У разі необхідності начальник установи (в разі його відсутності — інший представник адміністрації установи) за заявою засудженого вживає заходів щодо переведення його в безпечне місце або інших заходів для усунення загрози безпеці засудженого.

   Переведення засудженого в безпечне місце відбувається на підставі мотивованої постанови начальника установи на строк до ЗО діб, а в екстрених випадках — оперативним черговим до приходу начальника установи, але не більш ніж на 24 години.

   При вирішенні питання про необхідність переведення засудженого до іншої установи надсилається мотивований висновок, затверджений начальником територіального органу управління, та усі матеріали, що зібрані в ході перевірки обставин, які загрожують життю і здоров'ю засудженого. Після отримання персонального наряду засуджений переводиться до іншої установи, яка визначається управліннями організації оперативної роботи, охорони, нагляду і безпеки за участю управління щодо контролю за виконанням судових рішень.