Наукові, правові та етичні основи слідчої тактики

 

міністерство освіти та науки молоді і спорту України межрегіональна фінансово-юридична академія

Курсова робота

з теоріі судових доказів

на тему : «Наукові, правові та етичні основи слідчої тактики»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ірпінь

2012

Зміст

 

Вступ.

1.Предмет і поняття слідчої тактики, її значення.

2.Особливості тактики проведення окремих слідчих дій.

3. Слідча тактика і кримінально-процесуальний закон.

4.Етика слідчої роботи.

5. Характеристика моральних вимог при проведенні основних слідчих дій.

5.1. Моральна сторона одержання показань на допиті.

5.2. Врахування моральних норм при проведенні очної ставки, огляду        місця події та тіла особи.

5.3.  Етика проведення обшуку.

5.4. Дотримання моральних  вимог при проведенні упізнання.

Висновок .

Список використаних джерел та літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Зростання наукового рівня  розслідування злочинів є однією з основ успішної боротьби зі злочинністю та суворого додержання законності.

У першу чергу , криміналістика має розробляти найбільш ефективні  методи розслідування. Значне місце  в цій розробці належить слідчій  тактиці.

Однак слідчій тактиці  в криміналістичній літературі приділяється мало уваги. Проте, слідча тактика потребує систематичного оновлення та удосконалення, виходячи з рівня характеру злочину. Це стосується в першу чергу тактики проведення слідчих дій, яка, так само як і криміналістична техніка, визначають якість та науковий рівень розслідування злочинів.¹

Загальні положення слідчої  тактики дають напрямок для розробки тактики окремих  слідчих дій, являються відправною точкою при дослідженні окремих питань тактики тієї чи іншої слідчої дії. Без науково розроблених загальних понять слідчої тактики : її предмета, тактичних прийомів , їх видів та цілей , неможливо успішно розробляти конкретні тактичні прийоми.

Важливість розробки загальних  положень слідчої тактики має  не тільки теоретичне, але й практичне значення. Розслідування злочинів являє собою специфічний вид державної діяльності, що вимагає від слідчого відповідних вольових, психологічних і моральних якостей, що обумовлено особливостями його задач і умов їхнього досягнення. Знання слідчим загальних положень слідчої тактики допомагають йому визначити яку тактику в цілому необхідно впроваджувати відносно тих чи інших осіб.  Таким чином , загальні положення слідчої тактики є основою побудови системи тактичних прийомів, об’єднаних єдністю цілей.

Специфіка умов діяльності слідчого, що накладає свій відбиток на її моральний зміст, виражається  в ряді положень. Слідчий для розкриття  злочину і забезпечення притягнення  винного до відповідальності наділений  великими владними повноваженнями, у  тому числі і з обмеження основних прав і свобод людини і громадянина.

Він представник влади, правомочний застосовувати примусові заходи. Слідчий за законом самостійний у веденні слідства, при прийнятті найбільш важливих рішень. Він веде слідство в умовах негласності і, за деяким виключенням, одноосібно. Він самостійно приймає рішення і несе за них особисту відповідальність.

Вся професійна діяльність слідчого протікає в спілкуванні  з людьми, так чи інакше причетними до злочинів чи тими, які відчувають горе, стреси у зв'язку зі злочином, нерідко в умовах протидії встановленню істини, боротьби протилежних інтересів. Слідчий зв'язаний жорсткими строками розслідування й працює в багатьох випадках з напруженням фізичних і духовних сил через надмірні навантаження.

Таким чином, можна сказати, що слідчий повинен мати високі моральні і психологічні якості, а моральні вади особистості і поведінки  слідчого можуть привести до небезпечних  наслідків.

Головною метою даної  роботи є дослідження сукупності наукових, правових та моральних вимог, характерних для проведення слідчих дій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Предмет і поняття слідчої тактики, її значення.

 

Термін «тактика» означає  теорію і практику підготовки та ведення  бою. У більш загальному розумінні  — це система засобів, спрямованих  на досягнення певної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання  опору. Розслідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту  інтересів, протидії зацікавлених осіб. Термін «тактика» у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці  та її не слід зводити тільки до тих  способів, застосування яких призводить до усунення конфліктних взаємозв’язків та протидії.

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали  змін у теорії криміналістики. В  історії науки існує чимало термінів, що визначали її поняття: кримінальна  тактика, слідча тактика, криміналістична  тактика. Змінювалась не тільки назва  тактики, а й її зміст. Процес становлення  і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів  їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

Предмет слідчої тактики  включає наукові основи організації  слідчої діяльності, систему методів  і засобів підготовки і проведення окремих слідчих дій.

Наукова організація слідчої  діяльності полягає у вивченні закономірностей, що визначають програму її оптимального регулювання. Однією з таких закономірностей є планування розслідування. Значна роль в цьому належить слідчим версіям, як одному з методів пізнання істини у справі. Вона рекомендує найдоцільнішу послідовність у сполученні засобів проведення таких слідчих дій як слідчий огляд, допит, обшук, пред'явлення для впізнання тощо.

Окремим завданням слідчої  тактики є розроблення найбільш ефективних тактичних прийомів на основі використання сучасних наукових даних, узагальнення слідчої та судової  практики.

Отже, слідча тактика — це система наукових засобів і методів, заснованих на вимогах кримінально-процесуального закону, яка застосовується для підготовки і проведення слідчих дій та координації слідчих і оперативно-розшукних заходів з метою розслідування і попередження злочинів.²

До теоретичних основ  слідчої тактики належать:

а) законність усіх тактичних  засобів і методів, що використовуються слідчим у ході розслідування  злочину;

б) планування розслідування  для визначення його найефективніших шляхів;

в) використання даних логіки (формальної і діалектичної) та психології;

г) наукове узагальнення і аналіз передового досвіду слідчої  діяльності (обмін досвідом на оперативних  нарадах, семінарах і конференціях слідчих; анкетування справ по окремих  категоріях злочинів з метою вивчення криміналістичної ефективності тактичних методів і засобів).

Таким чином, слідча тактика  виявляється в двох взаємозалежних формах: з одного боку - це система  наукових рекомендацій зі здійснення слідчих заходів, з іншого боку - практична діяльність слідчого.

Тактика - це найбільш раціональна  й ефективна організація проведення слідчих заходів. Вона як категорія  динамічного плану повинна бути гнучке і рухливий, спиратися на науково обґрунтоване передбачення і покликана забезпечувати високу оперативну готовність органів внутрішніх справ і містити набір можливих варіантів дій при зміні умов і цілей рішення задач розслідування  злочинів.

Велике значення у проведенні окремих слідчих дій, у їх підготовці й виконанні мають логічні  засоби. Вони застосовуються на кількох  умовно взятих етапах.

Перший етап — виявлення доказів, визначення причинних зв'язків виявлених фактів до події злочину, характеру інформації у засобах доведення і їх ролі для дальшого розслідування.

Другий етап — конструювання окремих і загальних слідчих версій, планування, визначення загального напрямку розслідування, його послідовності, вибору найефективнішого сполучення способів і засобів його ведення.

Третій етап — тактика проведення окремих слідчих дій, оцінка результатів їх виконання.

До засобів слідчої тактики традиційно відносять тактичний прийом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію. Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальненні матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з меншою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування злочинів.

 Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином, за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

        Тактичні прийоми класифікуються за різними ознаками. Зокрема, В.Я. Колдін, враховуючи завдання слідчої діяльності, виділяє такі прийоми:

       - пізнавальні - встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслідувати;

        - управлінські - визначення ефективної взаємодії в розслідуванні злочинів;

        - організаційно-технічні - забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних  завдань В.Я. Колдін поділяє тактичні прийоми на:

         - початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації;

- проміжні,  які застосовуються  для встановлення доказувальних  фактів або формування висновків,  що забезпечують таке встановлення;

        - кінцеві,  спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.

       Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науковою базою пізнання злочину, що розслідується. Дані наукової організації праці та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконаленню форм і методів слідчої та оперативної роботи.

 Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.   

          Обов'язкові - визначаються законом, тому їх виконання обов'язкове. І називаються вони не тактичними прийомами, а правилами.

          Рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуацій, що складаються. Разом з тим рекомендаційні прийоми повинні відповідати принципам кримінального процесу та криміналістичної тактики, і поділяються вони на загальні та окремі.

         До загальних принципів належать:

         - законність - безумовна відповідність  засобів і методів діяльності  приписам закону, що забезпечують  процесуальні гарантії громадянам;

         - етичність - неприпустимість застосування  засобів та дій, які принижують  честь і гідність громадян, загрожують  їхньому життю й здоров'ю; 

         - науковість - відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;

         - планомірність - послідовна реалізація  планових засад, які забезпечують  доцільність діяльності по збиранню, дослідженню та використанню  доказової інформації;

         - взаємодія - узгодження діяльності  відповідних органів та осіб, які забезпечують компетентне  й ефективне застосування тактичних  прийомів для досягнення реальних  результатів. 

         Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: оперативність, вибірність, раптовість.

         - Оперативність означає своєчасність та невідкладність застосування тактичного прийому ;

         - вибірність - найбільш доцільний добір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату;

         - раптовість - це вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичного прийому, характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування.

         Нерідко слідчий успішно розкриває окремі злочини, користуючись тільки власним життєвим, фаховим досвідом, який дає практичні знання елементів логіки. Однак, без знання і вірного застосування законів логічного мислення він не може застосувати справді наукові методи розслідування і забезпечити належний його рівень у складних випадках. Тому необхідно постійно тренувати свій інтелект в оперуванні логічними формулами, стосовно конкретної обстановки, в логічному мисленні щодо оцінки доказів, установленні причинних зв'язків, визначенні ролі і місця доказів у розслідуванні злочинів.

У процесі розслідування  злочину, як конкретному специфічному випадку пізнавальної діяльності, слідчому необхідно широко використовувати  категорії матеріалістичної діалектики, закони логіки — це сприяє предметному і глибокому пізнанню істини, яка не лежить на поверхні і яку встановити надзвичайно важко.