Інтеграція рухової діяльності у процес навчання (пізнавальна діяльність у русі, фізкультурні хвилинки)

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ……………………....5

1. Поняття про здоров'я та його складові…………………………….8
2. Здоров'я як практична і культурологічна проблема…………..…12

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОЗДОРОВЧО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ В ШКОЛІ……………………………………………………………………....18

2.1. Гімнастика до занять як засіб збереження та формування здоров’я…………………………………………………………………………..18

2.2. Застосування уроків здоров’я як метод та засіб покращення здоров’я школярів……………….…………………………………………….…20

2.3.Інтеграція рухової діяльності у процес навчання (пізнавальна діяльність у русі, фізкультурні хвилинки)………………………………..26

ВИСНОВКИ………………………………………………………………...……32

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………...………34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Зміцнення та збереження здоров’я підростаючого покоління є одним із актуальних державних завдань сьогодення. Відомо, що саме у дитинстві закладається фундамент здоров’я людини. Реформування освіти супроводжується інтенсифікацією навчального процесу, впровадження нових технологій, значним потоком інформації, нерідко недотриманням гігієнічних норм і правил організації навчання, що в свою чергу загострює протиріччя між такою пріоритетною цінністю, як здоров’я підростаючого покоління, і відсутністю умов, необхідних для формування цієї цінності протягом періоду навчання у закладах освіти, у яких ослабла фізкультурно-спортивна база, зменшена кількість літніх баз відпочинку, існують недоліки в організації шкільного харчування і навчального процесу. Як зазначено у Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (2004 р.), Законі України “Про фізичну культуру і спорт” (1994 р.), завданнями загальної середньої освіти є збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я учнів, фундамент якого закладається саме у дитинстві [22].

В останні  роки дедалі частіше говориться про  фізичний стан організму не тільки як про абстрагований соціальний феномен, а й як про властивість особистості. В системі фізичного виховання зібрано її механізми і наслідки впливу на розумовий розвиток та розширення пізнавальної інформативності, удосконалення почуттів і соціальної поведінки, моральності й духовності.

Удосконалити  та зміцнити здоров'я дітей можна  шляхом комплексного розв'язання педагогічних, медичних та соціальних завдань з  урахуванням індивідуальних особливостей дитини в різні вікові періоди.

Нинішня концептуальна основа шкільного  фізичного виховання полягає  у формуванні рухової сукупності людини, яка виявляється в оволодінні руховими уміннями і навичками для  досягнення визначеного результату з бігу, стрибків, метань. Однак за цим результатом не видно рівня розвитку особистості школяра з його інтересами, потребами, прагненнями. У процесі фізичного виховання не враховується, що показники сили, витривалості, спритності − це тільки зовнішній бік, який не завжди зумовлений внутрішнім психофізичним станом дитини.

Водночас  фізичний розвиток і здоров'я дитини треба розглядати у взаємозв'язку з інтелектуальною та соціальною активністю, формуванням його особистості  та індивідуальності.

Мета роботи – виявити та теоретично обґрунтувати ефективні засоби та методи збереження і формування здоров’я учнів на уроках фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах.

Завдання  дослідження:

1. Визначити основні складові здоров’я та з´ясувати основні поняття здорового способу життя.
2. Обґрунтувати засоби та методи збереження та формування здоров’я учнів в процесі навчання.
3. Виявити найсуттєвіші чинники які впливають на формування та збереження здоров’я школярів.

Методи дослідження:

1. Вивчення й аналіз наукової, науково-методичної та популярної літератури
2. Педагогічні спостереження.
3. Узагальнення отриманої інформації.

Об’єкт дослідження – процес формування та збереження здоров’я учнів на уроках фізичної культури.

Предмет дослідження – система педагогічних засобів та методів збереження та формування здоров’я учнів у на уроках фізичної культури.

Практичне значення роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні системи засобів і методів формування та збереження здоров’я школярів.

Структура та обсяг роботи: курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 35 с.

РОЗДІЛ 1.

ОСНОВИ  ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

 

Здоров’я  – найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно  досконалий організм, прекрасної форми  з універсальною стійкістю до труднощів життя  – холоду і  спеки, ран і отрут, страхів і  нервових потрясінь, голоду та захворювань. З роками  здоров’я все слабшає, а хвороб стає все більше. Кожна  людина являє собою єдність двох  протилежностей  ‒ здоров’я і захворювання. Стан здоров’я і стан хвороби можуть  багаторазово переходити один в одний, причому в одних випадках цей перехід очевидний, в

інших ‒ прихований, і його можна виявити лише шляхом всебічного і глибокого обстеження  організму [2, 20].

Здоров'я ‒ найбільша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства. Істина відома, але вона поки що не стала домінуючою як у поведінці кожної людини, так і в державній політиці. У кращому разі ця істина лише декларується. І це чи не одна з головних причин погіршення стану здоров'я людей у нашій країні, катастрофічне зниження народжуваності, зменшення середньої тривалості життя [4].

Основоположником шкільної валеологічної  науки та практики є видатний педагог  України В. О. Сухомлинський. Він  у своїй книзі «Серце віддаю дітям», у розділі «Здоров'я, здоров'я і ще раз здоров'я» стверджує: «Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров 'я ‒ найважливіша пращ вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших 4 років навчання, то добра половина з них ‒ про здоров 'я» [24].

Здоров'я дитини В. Сухомлинський  сприймав глибинно, суттєво і комплесно ‒ з педагогічної точки зору, а не в медичному тлумаченні, як відсутність хвороб. «Педагог має справу з мислячою матерією, здатність якої в роки дитинства сприймати й пізнавати навколишній світ значною мірою залежить від здоров 'я дитини. Ця залежність дуже тонка й важковловима. Вивчення внутрішнього духовного світу дітей, особливо їхнього мислення, ‒ одне з найважливіших завдань учителя».

В. Сухомлинський, виходячи зі свого  досвіду, звертає увагу на аспекти  формування та збереження здоров'я  дітей, починючи з дошкільного закладу, що є актуальним й на сьогоднішній день.

По-перше. При підготовці дітей до школи він звертає особливу увагу і батьків, і педагогів на здоров'я дітей, а не тільки на оволодіння елементами читання, писання та початкових основ математики. «Перш ніж давати знання, треба навчити думати, сприймати, спостерігати Треба також знати індивідуальні особливості здоров'я кожного учня ‒ без цього не можна нормально вчити». Відповідно до цього подає практичні рекомендації батькам за літо перед школою оздоровити дітей, загартувати їх, подбати, аби вони якомога більше перебували на свіжому повітрі, якомога більше споживали овочів та фруктів.

По-друге. Наголошуючи на важливості здоров'я дитини, особливо в перші роки навчання, В. Сухомлинський не вводить практику навчання здоров'ю до освіти й викладання його як предмета. Оскільки вікові особливості дітей такі, що вони сприймають світ образно й емоційно навчає здоров 'ю не словом, а самою організацією шкільного та позашкільного життя учня, його духовною взаємодією з учителем. «Школою радості» він називає початкову школу, де вчитель не тільки наставник, а й друг, товариш, якого з дітьми зв'язують багатогранні емоційні стосунки в дружньому колективі. Це основа психічного й емоційного здоров'я дітей і вчителів.

По-третє. Велику увагу В. Сухомлинський приділяє природному джерелу оздоровлення дітей: ранкова гімнастика, душ, улітку ‒ купання у ставку до пізньої осені та ходіння босоніж, мандри до лісу, в поле. Важливо, щоб діти більшу частину доби будь-якої пори року бували на свіжому повітрі, багато рухалися й не засиджувалися над підручниками одразу після шкільних занять. Не можна щоб домашня розумова праця втомлювала. Другу половину дня діти мають проводити не над підручниками й не в закритому приміщенні.

Великого значення надавав В. Сухомлинський здоров'ю ‒ фізичному, психічному, моральному, й духовному ‒ вчителів, бо без цього важко досягти очікуваних результатів і в дітей [24].

Праці педагога-новатора з природного виховання й гармонійного розвитку дітей, зокрема і їхнього здоров'я, є джерелом наукових і практичних надбань, із яких кожен учитель може багато корисного взяти для своєї практики.

Останнім часом розвивається педагогічна (шкільна) валеологія, яка вивчає методи і зміст валеоло- гічного виховання учнівської молоді; санологія, або медична валеологія, яка вивчає закономірності проявів здоров'я людини, методи його діагностики, немедикаментозного його оздоровлення і зміцнення здоров'я здорових людей [15].

Одним зі шляхів формування та збереження здоров'я дітей і молоді, передбачених Державною національною програмою «Діти України» (Указ Президента України від 18.01.1996 р. № 63/96), є створення та розвиток валеологічної освіти. Її головною метою є формування валеологічного світогляду та поведінки учнів, мотивацій, що забезпечать активне й свідоме залучення кожної особи до процесу творення свого здоров'я [11].

Валеологія як навчальний предмет  являє собою систему наукових і емпіричних (народних) знань, умінь  і практичних навичок, які необхідні для виховання валеологічного світогляду й поведінки, стійких мотивацій на здоровий спосіб життя й безпечну життєдіяльність як важливої умови й потужного механізму формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного та духовного здоров'я молоді. Валеологічні знання дають можливість формувати в собі свідоме дбайливе ставлення до здоров'я як умови реалізації духовного, творчого й фізичного потенціалу, як ефективного методу запобігання інфекційним, соматичним і психічним захворюванням, недугам, що передаються статевим шляхом, а також набути навичок безпечної життєдіяльності, щоб уникнути травматизму та нещасних випадків, здобути вміння першої медичної само- і взаємодопомоги в екстремальних умовах.

Валеологія повинна забезпечувати  реалізацію таких завдань:

• ознайомлення учнів із основними валеологічними принципами та закономірностями життєдіяльності людини;
• створення сталих емоційних установок на валеологічну поведінку й здоровий спосіб життя, формування, збереження та зміцнення здоров'я;
• виховання в учнів усвідомлення, що людина є частиною Природи, і що стан її здоров'я формується й залежить від природних факторів і встановлення гармонійних відносин із природою та суспільством;
• свідоме оволодіння учнями валеологічними знаннями, вміннями і навичками та активне творче їх застосування з метою формування, збереження та зміцнення індивідуального здоров'я [7].

 

1.1. Поняття про здоров'я та його складові.

Вивчаючи  проблему здоров'я в житті сучасного  суспільства, тобто ознайомлюючись з основами валеології, слід уточнити, розширено та поглиблено розуміти термін предмета «здоров'я». Валеологічне визначення Проголошений статут Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), затверджений у 1949 р., дає таке визначення «здоров'я ‒ це стац повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб та фізичних вад» [1].

Природа наділила людину досконалим функціональним організмом із універсальним захистом від усіляких зовнішніх і внутрішніх негативних впливів. Тому здоров'я слід розглядати не як щось набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Отже, необхідно завжди стежити за своїм здоров'ям і підтримувати його у гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього потрібно вести здоровий спосіб життя.

Отже, щоб  бути здоровим, недостатньо мати тільки здорове тіло. Здорова людина значною  мірою залежить від багатьох чинників довкілля, зокрема кліматичних і географічних особливостей навколишнього середовища, від способу життя людини, її духовності, світогляду, ставлення до власного здоров'я та до інших людей і природи. Для повного здоров'я потрібне сприятливе поєднання умов життя як природних (температура повітря, атмосферний тиск тощо), так і соціальних (побут, культура, суспільно-виробничі відносини) [6].

Важливе значення для здоров'я має внутрішня рівновага організму людини ‒ це збалансована робота всіх його функціональних систем: серцево-судинної, дихальної, нервової, гуморальної та інших. Внутрішня гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної цілісності особистості.

Складові здоров'я.