Фізкультурне заняття як форма організованого навчання рухам.

Позитивними особливостями  корекційно- лікувальних вправ є:

1 – глибока біологічність  - рухи притаманні всьому живому, тим більш дитині; 

2 - відсутність негативних побічних дій (при вірному дозуванні ) ; 

3 - можливість тривалого  застосування; 

4 - універсальність і  широкий диапазон впливу на  організм; 

5 - позитивний вплив  на емоційний стан дитини; 

6 - стимулюючий вплив  на всі органи і системи організму, який здійснюється як місцевим впливом, так і рефлекторно.

Не дивлячись на індивідуалізацію корекційних занять, існують загальні правила, яких треба дотримуватись:

1 - на заняттях, необхідно  застосовувати строго дозовані  фізичні навантаження з урахуванням усіх їх компонентів (інтенсивність, кількість повторів, інтервалів відпочинку, характеру вправ) ;

2 - поступово збільшувати  фізичне навантаження (стандартнi  навантаження при адаптації організму  до них, не дають розвиваючого  впливу);

З - під час занять вправи повинні охоплювати різні м'язові групи;

4- в заняття необхідно  включати дихальні та загальноукріплюючі  вправи;

5 - перед заняттям приміщення  повинно бути добре провітрене;

6 - проводити строгий  контроль за реакцією організму  на фізичне навантаження (до, в процесі занять та після навантаженння), найбільш доступним засобом контролю є підрахунок пульсу.

При появі ознак втоми: забарвленість шкіри, потливість,частота  дихання, характер рухів, зниження уваги, зниження м'язової працездатності, різке підвищення частоти -серцевих скорочень, заняття треба припинити та надалі переглянути характер навантаження для даної дитини.

На корекційних заняттях пропонуємо використовувати ігрові прийоми, імітаційні та наслідувальні  рухи, яскраві предмети, які підвищують емоційний стан дитини.

Використання ігрових  прийомів, психогімнастика мають  великі переваги і особливості:

- виконання физичних  вправ в ігровій формі стимулює  дітей до спілкування. Враховуючи  це, треба старанно регулювати  активність та емоційність взаємовідносин між дітьми, щоб не викликати загострення ігрових ситуацій;

- швидка зміна ситуацій  вимагає постійного внесення  коректив в дії дітей;

- під час гри педагог  має можливість надати дітям  самостійності у виборі засобів  поведінки, проявів ініціативи  і творчості в діях;

- навантаження для  кожної дитини залежить від  його активності і характеру  виконання ігрових дій;

- комплексне використання  рухових вправ вимагає прояви  вольових та моральних якостей  для досягнення успіху.

В програму занять ми радимо внести такі розділи:

1. Повідомлення знань  про психолого-гігієнічні вимоги  до особистості дитини.

2. Визначення рівня  фізичного стану.

3. Вправи на розвиток  навичок орієнтування.

4. Вправи та ігри  на формування правильної постави.

5. Вправи та ігри  на формування зводів ступні та укріплення м,язового апарату.

6. Ігри на розвиток  координації рухів, швидкості  реакції, уваги.

7. Ігри на рівновагу  та орієнтування в просторі.

8. Психогімнастика.

9. Сюжетні ігри-уроки.

10. Спеціальні корегуючі  вправи.

11. Вправи на удосконалення зорових функцій.

12.Пальчикова гімнастика.

 

Способи організації  дітей на заняттях з фізичної культури

Важлива умова поліпшення якості заняття - використання найбільш раціональних способів організації  дітей й досягнення оптимального фізичного навантаження на їх організм. Раціональна організація навчання дітей фізичних вправ є однією з основних передумов суттєвого підвищення загальної та моторної щільності занять з фізичної культури.

^ Загальна щільність заняття визначається як відношення часу, який педагогічно виправданий, до всієї тривалості заняття. Вона передбачає:

1. Організацію дітей, повідомлення навчальних завдань.
2. Підготовку та прибирання фізкультурних посібників, необхідних перешикування дітей під час заняття, та ін.
3. Безпосереднє виконання фізичних вправ та спостереження за ними під час відпочинку, участь у рухливих іграх, розвиток фізичних якостей.
4. Пояснення вихователя, виправлення помилок, допомога дітям, страховка.
5. Використання наочних посібників, показ вправ.
6. Педагогічний контроль.
7. Мотивація дітей.
8. Виховна робота під час заняття.
9. Підбиття підсумків заняття.

Вищезазначені елементи педагогічної діяльності вихователя, які спрямовані на підвищення загальної  щільності заняття, постійно доповнюються та зміцнюються залежно від віку дітей, змісту заняття, педагогічної майстерності вихователя та ін.

Час, затрачений на безпосереднє виконання вправ, має найбільше  значення, бо саме в цей період вирішуються  оздоровчі й освітні завдання (формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей). Відношення часу, затраченого на безпосереднє виконання фізичних вправ та рухливих ігор, до всього часу заняття називається моторною (руховою) щільністю його.

Моторна щільність - найбільш специфічний показник ефективності заняття. Вона може бути різною залежно від його змісту, організації і методики проведення. Щодо організації і методики, то вона повністю залежить від підготовки вихователя до заняття і дій під час його проведення.

Для збереження часу заняття, для виконання дітьми вправ велике значення мають завчасне розміщення та максимальне використання наявного фізкультурного інвентарю. Щільність заняття також залежить від того, у якому поєднанні за обсягом та тривалістю виконуються такі види діяльності дітей: сприйняття та осмислення пояснень, показ вправ; виконання вправ дітьми; спостереження за рухами інших дітей, відпочинок; допоміжні дії (встановлення фізкультурних посібників); паузи під час занять (чекання своєї черги, роздавання інвентарю та ін.).

Для збереження щільності  заняття необхідно намагатися максимально  скорочувати час на встановлення та прибирання посібників, чітко пояснювати вправи, запобігати невиправданим паузам для чекання виконання вправ, вибирати найбільш оптимальний спосіб організації дітей для виконання основних рухів. Моторна щільність безпосередньо відображається на фізичному навантаженні. Вихователю слід пам'ятати, що рухи, які виконуються з постійною зміною швидкості та ритму, а також вправи, які пов'язані із статичними зусиллями, стомлюють дітей значно швидше.

Особливої уваги вихователя вимагає визначення та регулювання  фізичних навантажень, тому що від них  суттєво залежить результат застосування фізичних вправ. Під навантаженням  слід розуміти певну величину впливу вправ, що виконуються, на ті чи інші органи, системи органів або весь організм у цілому. Відповідно до цього впливу реакції організму та зміни у його стані у значною мірою обумовлює успішність вирішення завдань, які ставляться перед заняттям.

Фізичне навантаження залежить від багатьох факторів: характеру вправ та ігор, поєднання різних видів рухів, їх інтенсивності, тривалості, кількості повторень, темпу виконання, координаційної складності, ступеня засвоєння даного руху та ін. Воно також залежить від нервово-психічного напруження дитини, її емоційного стану.

Всі ці фактори враховуються при регулюванні фізичного навантаження у процесі занять. Доцільно чергувати фізичне навантаження з відпочинком, більш інтенсивні рухи з менш інтенсивними, більш складні за структурою з менш складними, засвоєні дітьми вправи з новими.

Наші дослідження про  вплив різних за обсягом фізичних навантажень на організм дошкільників свідчить про те, що після виконання  найбільш інтенсивних вправ (стрибки  в довжину, висоту з розбігу, лазіння по канату та ін.) відновний період у дітей у середньому триває 1,5-2 хв. За цей час пульс, як правило, знижується до вихідних даних, а перебудова глибини дихання практично відбувається через 20-30 с. Отже, паузи для відпочинку після виконання вправ, які дають значне навантаження на організм дитини, не повинні перевищувати 1,5-2 хв. Після виконання рухів середньої і малої інтенсивності (стрибки в глибину, вправи з рівноваги, підлізання під дугу та ін.) час на відпочинок скорочується до 25-40 с.

Вибір певного способу організації дітей під час виконання рухів залежить від педагогічних завдань, ступеня засвоєння ними даного руху, його складності, наявності фізкультурного інвентарю та обладнання, місця проведення заняття.

Індивідуальний  спосіб передбачає виконання рухів однією дитиною, в той час як інші спостерігають за нею. Цей спосіб застосовується епізодично. Він виправдовується лише на початковій стадії формування навички, коли діти ознайомлюються з новим рухом, а також у молодших групах, якщо виконуються вправи, які потребують страховки (лазіння по гімнастичній стінці, перелізання через колоду, ходьба по гімнастичній лаві). При застосуванні цього способу моторна щільність найбільш низька.

Різновидністю індивідуального способу  є виконання вправ за викликом вихователя з метою уточнення деяких елементів рухової дії (одна дитина виконує, а інші спостерігають за нею). Однак індивідуальна робота з дитиною повинна мати місце при будь-якому способі ведення занять. 

Фронтальний спосіб організації дітей частіше за все застосовується у підготовчій та заключній частинах заняття. Цей спосіб застосовується при розучуванні нескладних рухів, які не потребують страховки та допомоги з боку вихователя, а також при закріпленні та удосконаленні вже засвоєних рухів. Його перевага – в максимальному охопленні дітей руховою діяльністю та забезпеченні високої моторної щільності заняття.

Проте фронтальний спосіб не позбавлений деяких недоліків. Основний з них той, що вихователю важко  здійснювати індивідуальний підхід у навчанні і він змушений в основному вказувати на помилки, характерні для більшості дітей.

^ Поточний спосіб організації передбачає виконання по черзі одного й того самого руху, найчастіше з шикуванням у колону. Наприклад, вправи у рівновазі, пролізання в обруч, стрибки у довжину або висоту з розбігу та ін. Під час виконання вправ потоком вихователь має змогу давати індивідуальні зауваження. У цьому одна із значних переваг даного способу.

Залежно від конкретних умов може бути організовано два або  три потоки. Наприклад, старші дошкільники пролізають в обруч або ходять по гімнастичній лаві двома-трьома потоками (у двох-трьох колонах).

Починаючи із середньої  групи, слід привчати дітей без нагадування  підходити до приладу, дотримуватися  своєї черги. Наприклад, при виконанні  ходьби по колоді або лаві, як тільки дитина дійшла до її середини, друга починає ходьбу, а третя в цей час підходить до приладу. Повертаючись на своє місце, після виконання запропонованого руху дитина також виконує вправу. Наприклад, після стрибка в довжину або висоту з розбігу діти йдуть у зворотному напрямку по мотузці, яка лежить на підлозі (землі), або підлізають під дугу. Після ходьби по гімнастичній лаві (колоді) вони виконують пролізання в обруч або стрибають на обох ногах (як зайчики), просуваючись вперед.

При груповому способі організації діти кожної підгрупи мають своє завдання. Дошкільників розподіляють на дві-чотири підгрупи і кожній з них пропонують для виконання різні рухи. Більш складні вправи виконуються під керівництвом вихователя та музичного керівника, а інші (у старших дошкільників) – самостійно. Потім підгрупи міняються місцями.

У застосуванні групового  способу важливе значення має  правильний добір основних рухів. Не рекомендується застосовувати вправи, спрямовані на розвиток одних і тих самих груп м'язів та фізичних якостей. Наприклад, стрибок у довжину з місця і стрибок у глибину (з гімнастичної лави або куба).

Наукові дослідження (Г.П. Лєскова, Н.А. Ноткіна, Ю.Ю. Рауцкис, О.Л. Богініч та ін.) підтверджують, що найбільш вдалі ті вправи, які доповнюють одна одну у всебічному впливі на організм дитини. Наприклад, вправи з лазіння або рівноваги раціонально поєднувати із стрибками у висоту або довжину; метання предметів у ціль або на дальність – із стрибками в глибину чи довжину з місця, пролізання в обруч (підлізанням під дугою) тощо. Оскільки при виконанні деяких рухів (лазіння по гімнастичній стінці, канату, повзання по лаві та ін.) інші діти тривалий час чекають своєї черги, для заповнення цих пауз рекомендується пропонувати їм додаткові вправи. Вони повинні бути прості та знайомі дітям. Місце для їх виконання відводиться поряд з основною вправою і, як правило, у полі зору вихователя. Наприклад, у старшій групі троє дітей виконують лазіння по гімнастичній стінці (кожний на окремому прольоті), а інші у цей час стрибають зі скакалкою. Після лазіння по стінці діти беруть скакалки і стрибають, а наступні троє виконують лазіння і т.д.

Застосування додаткових вправ значно підвищує рухову активність дітей, дає змогу частіше повторювати  різноманітні основні рухи і краще оволодівати програмовим змістом.