Фiзична реабiлiтацiя при цукровому дiабетi

4. Враховуючи все вище сказане, нами була поставлена мета дослідити методи фізичної реабілітації, які б стабілізували та нормалізували рівень глікемії в периферичній крові, а також зменшили клінічні прояви ускладнень у хворих на цукровий діабет середнього ступеня тяжкості.

 

РОЗДІЛ  ІІ

МЕТОДИ  І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

2.1. Методи досліджень

 

На основі вичення літературніх джерел ми визначили основні категорії  та поняття з теми «Фізична реабілітація при цукровому діабеті».Так як наше дослідження полягало в аналізі науково–методичної літератури, нами було проаналізовано 53 літературних джерела, з них 36 – вітчизняних, та 17 – інтернет-ресурси.

При визначені понять, що таке «цукровий діабет», ми посилалась на медичну літературу, зверталася до таких дисциплін як анатомія, фізіологія, біологія; для глибшого розуміння питань з поданої теми користувалась літературними джерелами  з області ендокренології.

Під час написання курсової роботи ми працювала с підручниками, посібниками, словниками-довідниками, опрацьовували матеріали з конференцій, переглядали автореферати дисертацій, користуалися періодичною літературою.

Під час дослідження ми використовували наступні методи: аналіз літературних джерел; історичний та логічний методи; методи індукції; та дедукції; узагальнення даних.

Власне дослідження почалося з  вивчення літературних джерел і узагальнення досвіду практичної діяльності. При  аналізі літературних джерел, було уточнення основних, ключових понять дослідження, що стосувалися теми «Фізична реабілітація при цукровому діабеті».

Аналіз ключових понять дослідження  починався зі словниково-енциклопедичної  літератури, тому що в ній концентровано і повно відбита сутність поняття «цукровий діабет» на даному етапі розвитку науки.

Наступним кроком був перехід до наукових праць по темі дослідження. Зробивши аналіз літературних джерел по даній тематиці, нами були розглянуті різні теорії, підходи у вітчизняній і закордонній теорії і практиці.

Індукція – це метод наукового пізнання, за допомогою якого ми маючи знання про окреме робили висновок про загальне.

Велике значення в даній роботі відіграли методи такі як; історичний та логічний, метод дедукції та індукції.

Також нами був використаний метод  узагальнення даних. Це метод наукового пізнання, за допомогою якого були зафіксовані загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснився перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального.

 

2.2. Організація  досліджень

 

Дослідження пройшло такі стадії:

І етап - грудень: на цьому етапі було обрано тему курсової роботи, розроблено зміст, обґрунтовано актуальність, сформована мета та завдання, визначено предмет, об’єм та методи дослідження, побудовано структуру роботи.

ІІ етап - січень: проаналізовано науково-методичну літератури з теми «Фізична реабілітація при цукровому діабеті» на основі чого було складено вступ та  написано перший розділ курсової роботи.

ІІІ етап -  лютий: за даними літературних джерел визначено та обгрунтовано використання засобів і методів фізичної реабілітації при цукровому діабеті.

ІV етап - березень: написаний третій розділ курсової роботи та розроблені практичні рекомендації.

V етап – квітень-травень: підведення підсумків і захист курсової роботи з мультимедійною презентацією.

 

РОЗДІЛ  ІІІ

РЕЗУЛЬТАТИ  ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

3.1. Клініко-фізіологічне обґрунтування засобів фізичної реабілітації при цукровому діабеті

 

На сьогоднішній день проблема лікування  ЦД не вирішена, медицина може лише зводити  до мінімуму його симптоми за допомогою  ретельно підібраної дози препаратів, але захворювання зберігається і  рано чи пізно призводить до різних ускладнень.

Приведені вище факти визначають актуальність проблеми і є підставою для  пошуку не медикаментозних способів корекції даної патології.

Одним з таких способів є саме фізична реабілітація. За її допомогою  у пацієнтів:

• стимулюється тканинний і м’язовий метаболізм;
• знижується маса тіла;
• покращується травлення;
• попереджається процес атеросклерозу;
• підтримується оптимальний кровообіг і дихання;
• нормалізується психологічно емоційна сфера;
• коректуються порушені відносини кори головного мозку і залоз внутрішньої секреції;
• розширюються адаптаційні можливості;
• підвищується загальна працездатність;
• посилюється засвоєння і споживання цукру м’язами;
• підвищується активність ферментів, відповідальних за утворення енергії з глюкози;
• нормалізується кислотно–лужний баланс.

Все вище сказане сприяє зниженню цукру в крові і підвищенню толерантності організму до вуглеводів.

У комплексному лікуванні цукрового  діабету значне місце приділяється засобам фізичної реабілітації, що діють не тільки симптоматично, а  і деякі з них націлені на окремі ланки патогенезу. Використовують ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапію, праце-терапію [30; 327].

Найбільш характерно особливістю  методу ФР є використання суворо дозволених фізичних вправ. Їх застосування в ФР вимагає активної участі хворого в лікувальному процесі. Дуже важливо визначити, який саме ступінь активності рекомендується тому чи іншому хворому з огляду на характер захворювання, ступінь функціональних розладів, загальний стан пацієнта і пристосованість до фізичних навантажень. Залежно від терапевтичних завдань лікар покликаний дозувати і методично направляти застосування ФР протягом курсу лікування [49].

ФР як метод лікування є частиною комплексної терапії. ЇЇ застосовують на всіх етапах реабілітації як у гострі періоди хвороби, так і на завершальних, пост стаціонарних і санаторно–курортних, успішно поєднують як з медикаментозною терапією, так і з різними фізіотерапевтичними методами лікування [47].

ФР застосовують як метод активної, функціональної і патогенетичної  терапії, вона покликана відновити у хворого порушені функції, загально оздоровити його і зміцнити сили хворого, а також запобігти ускладненням захворювань [49].

Отже, одним з кардинальних напрямів є використання засобів і методів  фізичної реабілітації, що й спонукало  нас до організації досліджень.

За допомогою методів аналізу  та синтезу нами було вивчено та проаналізовано спеціалізовану літературу з фізичної реабілітації хворих на цукровий діабет.

На підставі вивчення й аналізу  сучасних літературних джерел з проблеми реабілітації хворих на ЦД встановлено, що велике місце в системі реабілітації цих хворих займають лікувальна фізична культура, масаж, загартовуючі процедури, дієтотерапія, кліматотерапія, фітотерапія та аутотренінг.

 

3.2. ЛФК  при цукровому діабеті

 

Лікування хворих на цукровий діабет будується комплексно,  з урахуванням  наявних порушень обміну речовин, і  спрямоване на ліквідацію або компенсацію  інсулінової недостатності, нормалізацію обмінних процесів, відновлення порушеної  фізичної і розумової працездатності, попередження найважливіших патологічних змін внутрішніх органів, офтальмологічних та неврологічних порушень. Значне місце в лікуванні займає такий засіб фізичної реабілітації, як лікувальна фізична культура.

Лікувальна фізична культура при цукровому діабеті розв'язує такі завдання: [30; 327]

• покращання функцій ЦНС та нейроендокринної регуляції обміну речовин;
• стимуляція тканинного обміну, утилізація цукру в організмі, зниження гіперглікемії та компенсація інсулінової недостатності;
• поліпшення функціонального стану серцево–судинної, дихальної та травної систем;
• попередження або зменшення проявів супутніх захворювань, підвищення опірності організму;
• відновлення і підтримання загальної працездатності хворого. Протипоказана ЛФК при гіперглікемії в межах 16,6 ммоль–л"' (300 мг%) і вище, ознаках прекоматозного стану.

ЛФК призначають диференційовано, залежно від форми цукрового діабету.

При легкій формі в заняттях з  лікувальної гімнастики, що триває 30–45 хвилин, застосовують загально-розвиваючі, дихальні і вправи на розслаблення.

Щільність занять 60–65%. Рухи виконуються в повільному і середньому темпі, з повною амплітудою. Вони забезпечують загальне помірне фізичне навантаження, що оптимально сприяє засвоєнню глюкози з крові та її повному згорянню у м'язах і тим самим досягненню головної мети лікування – зменшення її вмісту у крові і сечі. Хворим рекомендують ранкову гігієнічну гімнастику, ходьбу у повільному темпі від 2–3 до 10–12 км, близький туризм, ходьбу на лижах, веслування, плавання, рухливі і деякі спортивні ігри. При цьому не можна використовувати вправи із значним загальним силовим напруженням та вправи на швидкість, при яких утворюється значний кисневий борг, переважають анаеробні процеси у м'язах, збільшується вміст у крові продуктів окиснення і рівень глюкози не зменшується [30; 328].

При цукровому діабеті середньої  важкості тривалість занять з лікувальної  гімнастики – 25–30 хвилин, щільність – у межах 30–40%. Комплекси складаються з вправ малої і помірної інтенсивності для всіх м'язових груп. У заняттях передбачають вправи на поліпшення функціонального стану серцево–судинної, дихальної і травної систем. Цим хворим рекомендують ще ранкову гігієнічну гімнастику і лікувальну ходьбу 2–7 км. При адекватності фізичних навантажень спостерігають зниження рівня глюкози у крові [30; 328].

При важкій формі цукрового діабету  заняття з ЛФК проводять за методикою, яку застосовують згідно з призначеним руховим режимом при захворюваннях серцево–судинної системи. На етапах реабілітації фізичні навантаження зростають поступово та обережно і не повинні перевищувати помірні [37].

Правильність дозування фізичних навантажень контролюють за суб'єктивними та об'єктивними показниками [49]:

• самопочуттям хворого;
• рівнем глюкози у крові та сечі;
• масою тіла та інше.

Заняття ЛФК проводяться не раніше ніж через годину після ін'єкції  інсуліну і легкого сніданку. Хворий має знати таке: якщо під час  занять або після них виникає  відчуття голоду, слабкості, тремтіння рук, необхідно з'їсти 1–2 шматочки цукру і припинити заняття. Відновити їх можна після зникнення гіпоглікемії на наступний день, але зменшити навантаження [30; 328].

Таким чином, основною метою при лікуванні хворих на цукровий діабет засобами лікувальної фізичної культури є: регуляція змісту глюкози в крові; попередження розвитку гострих і хронічних ускладнень діабету; підтримка нормальної маси тіла; поліпшення психоемоційного стану пацієнта; забезпечення високої якості життя.

 

3.3. Лікувальний  масаж при цукровому діабеті

 

Лікувальний масаж застосовують при легкій і середній формах ЦД з метою:

• поліпшення діяльності ЦНС, загального тонусу організму;
• активізації кровообігу і лімфообігу в кінцівках, окисно–відновних і обмінних процесів;
• стимуляції функцій серцево-судинної, дихальної і травної систем;
• підвищення тонусу і працездатності м'язів [30; 328].

Застосовують  загальний, місцевий масаж та точковий масаж.

При цукровому діабеті підшлункова залоза виробляє недостатню кількість інсуліну, що призводить до порушення загального обміну речовин. М’язи і печінка не встигають переробити цукор, що надходить в організм у глікоген. В результаті відбувається підвищення цукру в крові (гіперглікемія) і виділення цукру з сечею (глюкозурія) [49].

Таким чином, сновне завдання, що стоїть перед масажистом, – поліпшення загального стану хворого.

 

3.4. Фізіотерапія  при цукровому діабеті

 

Апаратна фізіотерапія є фактором, що доповнює  комплексне лікування  цукрового діабету. Фізіотерапевтичні  методи позитивно впливають на центральний, периферичний та регіональний кровообіг, нормалізують нейрогуморальні та імунні реакції, обмінні процеси, функції центральної та вегетативної нервової системи. Тому доцільно використовувати при ЦД усі практично види фізіотерапії.