Товарознавче дослідження ринку м’яких меблів в Україні

1. Аналіз ринку і вибір найбільш  конкурентоспроможних товарів -зразків  в якості бази для порівняння і визначення рівня конкурентоспроможності для товару;

2. Визначення набору порівнювальних параметрів двох товарів;

3. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару.

Зразок повинен належати до групи, де аналізуються вироби, бути найтиповішим для даного ринку. Параметри споживчих  властивостей і параметри, що відображають економічні властивості, можуть бути жорсткими і м'якими. Жорсткі описують важливі функції товару і його характеристики, задані конструкторськими принципами в виробах.

М'які - це естетичні властивості  товарів, які є виразом пакування, дизайну і оцінюються експертним шляхом.

Розрахунок інтегрального показника  базується на порівнянні параметрів двох товарів, які найповніше відображають потреби покупців.

Для оцінки співвідношення параметрів виробу і зразка знаходять ступінь  відповідності цього виробу параметрам зразка - еталону у відсотках.

Ступінь відповідності: фактична величина параметру; величина, при якій потреби  задовольняються на 100%.

Для розрахунку інтегрального показника  конкурентоспроможності необхідним є  розрахунок зведеного периметричного індексу за споживчими властивостями, а також за економічними параметрами.

Зведений  параметричний індекс за споживчими властивостями розраховується з  урахуванням: числа аналізуючи кількісних параметрів; вагомих параметричних  індексів.

Інтегральний показник конкурентоспроможності розраховується за формулою:

K = J_n/J_e                                        (1)

Якщо к >1, аналізоване переважає  за конкурентоспроможністю, зразок: к < 1 – поступається йому; к = 1 – знаходиться на однаковому рівні. Цей інтегральний показник характеризує ступінь привабливості для покупця. Питома вага для продавця:

К_пр = В_р / З       (2)

де В_р - чиста грошова виручка від реалізації;

З - затрати  на виробництво одиниці продукції  і її доставку.

Цей показник характеризує економічність доцільність продажу товару.

Метод оцінки конкурентоспроможності за допомогою інтегрального показника  важкий, тому що потребує багато технічних, економічних даних, які потребують досконалого пошуку. Тому для проведення співставлення конкурентоспроможності зразків меблів оберемо методику визначення її за допомогою    групового    показника    конкурентоспроможності,     що    дає можливість оцінити рівень конкурентоспроможності без складних і дорогих ринкових досліджень.

Одиничні  показники визначаються експертним шляхом за трьохбальною системою. Ранжування показників проводиться в залежності від вагомості кожного з них. Вагомий коефіцієнт відповідає номеру показника.

Підсумковий груповий показник визначається за формулою:

К_загал = П₁*(l₁+т).                       (3)

Де П₁ - показник конкурентоспроможності в балах, одиничний показник;

1₁ - вагомий коефіцієнт;

m - кількість одиничних показників.

3. Аналіз нормативних документів, які регламентують вимоги до  м’яких меблів вітчизняного виробництва

Регулююча роль ринку надзвичайно жорстока: підприємства, які в умовах ринку не приділяють належної уваги якості товару, ринок знищує. Руйнуються цілі галузі, не витримуючи конкуренції з західними і східними фірмами, незважаючи на протекціоністську митну політику держави.

Якість, як стратегія  реформ, повинна стояти понад приватизацією, стабілізацією, дохідністю, інвестиціями і структурною перебудовою. Важливо зрозуміти, що якість не потребує великих інвестицій, більш того, інвестиції без гарантій якості - це загублені гроші. Закупівля сучасних технологій, модернізація виробництва виправдані лише тоді, коли в результаті буде випускатися якісна, конкурентоспроможна продукція.

Згідно з міжнародним  стандартом ІСО 8402-86, якість продукції (послуги) – це сукупність властивостей і характеристик продукції, які надають їм здатність задовольняти обумовлені або передбачені потреби. За ДСТУ 2925-94. якість продукції – це сукупність характеристик продукції (процесу, послуги), що стосуються її здатності задовольняти встановлені й передбачені потреби.

Властивості товару можуть виявлятися під час його експлуатації або споживання. Експлуатація товарів – це втрата ресурсів у процесі використання. Під терміном споживання розуміють повне розходження певного товару.

І хоча у поняття "якість" товарів слід включати також повноту і різноманітність асортименту, оскільки від цих чинників залежить найповніше задоволення потреб споживачів, на практиці під якістю продукції розуміють лише її відповідність вимогам нормативної документації.

Якість товару залежить від комплексу притаманних йому фізичних, хімічних і біохімічних  властивостей, а також від відповідності товару функціональним, естетичним, ергономічним та іншим вимогам, які задовольняють певні потреби людини.

Якість товару передбачає задоволення соціальних потреб суспільства і характеризує доцільність виробництва. Воно є сукупністю властивостей продукції, що обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби суспільства відповідно до призначення продукції. Товар з корисними властивостями може не мати високої якості, якщо він не відповідає вимогам для задоволення певних потреб. Тому вимоги до якості продукції постійно зростають, що в свою чергу пов'язано з ростом її конкурентоспроможності на ринку товарів.

Торгівля, яка пов'язує виробництво із споживачем, відіграє важливу роль у підвищенні якості товарів, особливо в ринкових умовах. Вона повинна оперативно реагувати на попит населення, вивчати ринок збуту товарів. Випуск продукції високої якості пов'язаний як з її виробництвом, так і з ринком збуту. Дослідження ринку збуту товарів свідчать, що підвищення якості товарів на 10% сприяє зростанню ціни на 40...50%, а при зниженні якості ціна товарів зменшується на 20...25%. Встановлено, що реалізувати товари, якість яких на 50% нижча за світовий рівень, практично неможливо. Отже, якість продукції має дуже важливе значення для економічного розвитку держави і цій проблемі необхідно приділяти постійну увагу.

Нормативно-технічна документація встановлює регламентовані, номінальні, граничні та оптимальні значення показників якості продукції. Регламентоване значення показника якості продукції – це таке значення, яке встановлюють нормативними документами. Номінальне значення показника якості продукції є таким, відносно якого відраховують допустиме відхилення.

На даний час в Україні  діє така нормативно-технічна документація, яка регламентує показники якості м’яких меблів:

ГОСТ 19917-93 «Меблі для сидіння і лежання. Загальні технічні умови», в якому регламентуються категорії м'якості меблів, межі допустимої концентрації (МДК) шкідливих хімічних речовин, що виділяються полімерними матеріалами, а також вимоги до безпечності м'яких меблів, під якою розуміють безпеку механізмів трансформації, пружинних блоків, методів кріплення елементів.

ГОСТ 30255-95 «Меблі, дерев'яні і полімерні матеріали. Метод визначення виділення формальдегідних та інших летючих хімічних речовин в кліматичних камерах», що встановлює один з методів визначення виділення формальдегідних та інших летючих хімічних речовин з меблевих виробів.

ГОСТ 21640-91, що встановлює методи визначення м'якості м'якого елементу.

ГОСТ 19918.3-79, яким регламентується визначення показника  остаточної деформації безпружинних м'яких елементів у ході випробувань.

СанПін  № 6027 А-91, що встановлює межі здатності до електризування полімерних матеріалів, з якою пов'язана забруднюваність обивочних матеріалів.

 

 

 

 

 

 

4. Показники споживних властивостей  м’яких меблів

М'які меблі в традиційному значенні - це комплект, що складається з дивана і двох крісел. До роду м'яких меблів відносяться також софи, тахти, кушетки, крісла, пуфи, кутові дивани і інше.

М'які меблі призначені для відпочинку господарів будинку і їх гостей і  встановлюються найчастіше у вітальні. Доповнює зону відпочинку маленький декоративний столик.

Сучасні комплекти м'яких меблів можуть бути будь-яким поєднанням елементів, що окремо стоять, наприклад: тримісний  диван, крісло і пуф; два двомісні дивани; тримісний диван і три  крісла; два крісла, - а можуть утворювати цілий конгломерат, що має кутову форму і займає половину площі вітальні.

М’які меблі характеризуються рядом показників і вимог, які необхідно враховувати під час їхнього конструювання, виробництва, продажу і експлуатації. Розглянемо основні вимоги до якості меблів що формують їх споживчі властивості.

Функціональні вимоги передбачають відповідність  меблів призначенню. Так, розміри і  форма меблів повинні відповідати росту і масі людини. Це забезпечує зручність користування меблями, правильну організацію інтер'єру, раціональне використання житлової площі, можливість трансформації і взаємозамінність окремих елементів. У свою чергу зручність користування залежить від вибору конструкції, складових матеріалів, обробки і інших особливостей.

Естетичні вимоги передбачають, що меблі нарівні з виконанням утилітарних функцій значною мірою є засобом прикраси житла і тому повинні відповідати сучасним вимогам до форми, декору, співвідношення елементів і їх забарвлення. Естетичні вимоги враховують сучасні напрями моди, в якій відбиваються умови життя людей, що міняються, їх поняття про красу. Сучасним меблям властиві визначеність форм, легкість і економічність, простота конструкції, що тісно пов'язано з прогресивним напрямом в оформленні приміщень, прагненням до раціонального планування і найкращого використання кожного предмета.

Ергономічні вимоги визначаються комфортабельністю  і гігієнічністю меблів.

Комфортабельність меблів характеризується зручністю користування, розміщення, транспортування і зберігання.

Гігієнічність меблів характеризується безпекою матеріалів, що застосовуються, легкістю чищення поверхні, безпекою в експлуатації, повітро- і вологопроникністю м'яких елементів, електризовністю полімерних обивочних матеріалів.

Технологічність меблів передбачає такі вимоги, як виготовлення їх на сучасному обладнанні, зниження матеріалоємкості і трудомісткості одиниці готової продукції, стандартизація і уніфікація вузлів і деталей.

Надійність меблів характеризується довговічністю і ремонтопридатністю.

Найважливіший показник довговічність визначається властивостями конструкційних матеріалів, технологією виготовлення, міцністю з'єднання деталей і вузлів меблів, властивостями захисно-декоративних покриттів опором стиранню, впливу світла, температури, кислот і лугів.

Ремонтопридатність забезпечується конструктивними особливостями меблів (легко піддаються ремонту меблі з уніфікованих елементів), підбором покриттів, дефекти яких можна усунути або легко замінити обивку (чохол) на нову.

Одним з основних матеріалів каркасів м’яких меблів є деревина.

Формування властивостей меблів та якість готового виробу залежать від  двох чинників: якості сировини та якості технології (як виробництва так і  проектування).

Основним матеріалом, який використовується в меблевій промисловості є деревина.

Деревина, як конструкційний матеріал має багато позитивних властивостей. Вона достатньо міцний та легкий матеріал. Твердість деревини відносно невисока, що дозволяє легко обробляти її на станках та надавати практично будь-яку форму. Деревина добре працює і при вібраційних навантаженнях.

Пластичність деревини та можливість зміни її властивостей при термо  та вологій обробці дозволяє обробляти  матеріал методами гнуття, лущення  пресування. Деревина хмає також властивість  зворотну пластичності - пружність, що дозволяє повертатись до первинної форми та розмірам після припинення дії зовнішньої сили. Вона міцно утримує металеві та інші кріплення, добре склеюється. Деревина має високі декоративні властивості, при цьому їх можна цілеспрямовано змінювати різними засобами і зміною напрямку розрізу, пресуванням, фарбуванням, оздобленням різними лако-фарбними матеріалами.

Поряд з позитивними властивостями  деревина має і ряд недоліків, які необхідно враховувати при  її використанні.

Так, наприклад, міцність при розтягуванні , статичному вигині та модуль пружності у напрямку поперек волокон приблизно у 20 разів менше, ніж у відповідних показників вздовж волокон.

Необхідно враховувати здатність  деревини поглинати вологу - її гігроскопічність.

До недоліків деревини слід також  віднести її горючість, біологічну нестійкість у вологому стані, наявність природних пороків, умов зростання деревини, різноманітних хімічних факторів та ін.

Властивості виробів з деревини, ціна меблів багато в чому визначаються видом деревних порід, використовуваних для виготовлення цих виробів. Ознаками, по яких їх розпізнають, є колір деревини, особливості річних шарів, судин і інших елементів будівлі, що характеризують текстуру деревини. Щільність, вологість, усушку і розбухання, модуль пружності і межі міцності при статичному вигині, ударну міцність при вигині й інші механічні властивості деревини визначають по методиках, викладених у відповідних стандартах.

Пороки, що зустрічаються в деревині, істотно впливають на характер її використання, якість меблів і інших  виробів. Багато пороків деревини не допускаються не тільки на лицьових, але і на всіх поверхнях готових виробів.

Деревина в меблевій промисловості  використовується у вигляді: дощок; брусків; шпону; фанери; столярних, деревинно-волоконних, деревинностружкових плит та ін.

1. Дошки та бруски: до дощок  відносять матеріали, у яких  ширина більше подвійної товщини;  для брусків - ширина менше  подвійної товщини. Дошки та  бруски використовуються для  виготовлення каркасу меблів.