Методика побудови тренувального процесу

Серед методів, спрямованих переважно на освоєння спортивної техніки, виділяють методи розучування вправ у цілому (цілісно-конструктивні) і по частинах (расчлененно-конструктивні). При застосуванні цілісно-конструктивного і расчлененно-конструктивного методів велика роль відводиться підвідних і імітаційним вправам. В імітаційних вправах зберігається загальна структура основних вправ, однак при їх виконанні забезпечуються умови, що полегшують освоєння рухових дій.

Серед методів, спрямованих переважно на вдосконалення фізичних якостей, виділяють дві основні групи методів — безперервні та інтервальні. Безперервні методи характеризуються одноразовим безперервним виконанням тренувальної роботи. Інтервальні методи передбачають виконання вправ як з регламентованими паузами, так і з мимовільними паузами відпочинку.

При використанні цих методів вправи можуть виконуватися як в рівномірному (стандартному), так і в змінному (варіативному) режимі. При рівномірному режимі інтенсивність роботи є постійною, при змінному — варьирующей. Інтенсивність роботи від вправи до вправи може зростати (прогресуючий варіант) або неодноразово змінюватися (варіююча варіант).

Безперервні методи тренування - застосовується в умовах постійної і змінної роботи, в основному використовуються для підвищення аеробних можливостей, виховання спеціальної витривалості до роботи середньої та великої тривалості.

Рівномірний метод характеризується виконанням фізичних вправ протягом відносно тривалого часу з постійною інтенсивністю. Вправи можуть виконуватися з малою, середньою та максимальною інтенсивністю. Недоліком цього методу є швидке пристосування (адаптація) до нього.

Змінний метод відрізняється від рівномірного послідовним варіюванням навантаження в ході безперервного вправи, шляхом зміни швидкості, темпу, ритму, амплітуди руху.

Інтервальний метод характеризується виконанням серії вправ однакової і різної тривалості з постійною та змінною інтенсивністю і строго регламентованими довільними паузами відпочинку

Повторний метод характеризується багаторазовим повторенням вправ з певним і спрямованим інтервалом відпочинку, за умови достатньо повне відновлення працездатності спортсмена.

Метод кругового тренування – характеризується виконанням спеціально підібраного комплексу фіз. вправ з використанням ряду методів.

Ігровий метод використовується в процесі спортивного тренування не тільки для початкового навчання рухам або виборчого впливу на окремі здібності, скільки для комплексного вдосконалення рухової діяльності в ускладнених умовах

Змагальний метод передбачає спеціально організовану змагальну діяльність, яка в даному випадку виступає в якості оптимального способу підвищення ефективності тренувального процесу.

Контроль і управління

Планування пов'язане з розподілом тренувальної роботи на порівняно тривалий термін, наприклад на чотириріччя між двома олімпійськими іграми, на один рік і на один період річного циклу. Потрібно враховувати, що в зв'язку з тривалістю періоду, на який планується робота, все передбачити неможливо. Недоцільно в перспективному плані перераховувати вправи та порядок їх виконання, оскільки неможливо передбачити стан спортсмена на багато місяців вперед.

Контроль – це перш за все контроль за фізичним станом людини, його техніко-тактичною майстерністю і навантаженнями на тренувальних заняттях. Як відомо, фізичний стан людини характеризується: 1) стану здоров'я, 2) характером. статури і 3) ступенем розвитку рухових функцій. Тому контроль за фізичним станом у практиці зводиться до контролю за цими трьома показниками. Стан здоров'я оцінює лікар. Характер статури визначається за допомогою різних антропометричних приладів. Рівень розвитку рухових якостей може бути визначено: 1) за результатом у змагальному вправі; 2) по результату в будь-якому елементі змагального вправи; 3) за допомогою контрольних вправ, тобто тестів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Таким чином, в даному рефераті проаналізовано педагогічний аспект діяльності тренера-викладача з підготовки спортивного резерву різного рівня, поряд з проблемами формування особистісних якостей молоді. Показано, що багатостороння діяльність тренера оцінюється не тільки спортивними результатами його вихованців, але й має значно більш широке коло впливу на своїх підопічних і, перш за все в плані соціальної активності особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних літературних джерел

1. Головченко Р. Т., Бондаренко Т. В. Формування особистості фахівця засобами фізичного виховання: Учеб. Посібник. Харків: ИВМО «ГК», 2001. – 156 с

2. Деркач А.А., Исаев А.А. Педагогическое мастерство тренера. М.:ФиС, 1981. – 375 с.

3. Дятченко Л.Я. Социальные технологии в управлении общественными процессами. – Белгород: Центр социальных технологий, 1993. – 343 с.

4. Жмарев Н.В. Управлінська та організаторська діяльність тренера.- Київ: Здоров'я, 1980. – 144с.

5. Крамской С.И. Учебно-тренировочный процесс студентов, занимающихся гандболом: Учеб.пособие.-Белгород: Издательство БГТУ им. В.Г.Шухова; Изд – во АСВ., 2003. – 75 с.

6. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. Пособие. М.: Изд. Центр «Академия». 2002.- 408 с.