Галузеві особливості та комплексно-пропорційний розвиток харчової промисловості України

Молочна промисловість. Найбільші підприємства є у Львові (молочні завод і комбінат, жировий комбінат), у Дрогобичі, Яворові, Миколаєві, Мукачевому, Ужгороді, Чернівцях, Долині, Івано-Франківську.

Борошномельно-круп'яна промисловість відіграє провідну роль у забезпеченні населення та інших галузей харчової промисловості борошном і крупами. Борошно продукують «Харчопродукт» (Львів), завод продтоварів (Стрий). Макаронні фабрики у Львові та Стрию. З цією галуззю тісно пов'язана хлібопекарська й кондитерська промисловість. Найбільшими підприємствами є «Львівхліб», КФ «Світоч», кондитерська фабрика, «Хлібопром» (Івано-Франківськ), харчосмакова фабрика (Чернівці).

Розвинена цукрова промисловість, що зумовлено тяжінням переробки сировини до сировинних баз. Найбільші цукрові заводи в Городенці, Самборі, Ходорові, Красному, Чернівцях.

Плодоовочевоконсервна промисловість зорієнтована на виробництво продукції овочівництва і садівництва. Фрукти й овочі сушені, а також консервовані в бляшаних та скляних банках випускають консервні заводи (Берегове, Виноградів, Тячів, Ужгород, Мукачеве). Соки фруктові, овочеві, напої з молочної сироватки та мінеральну воду виробляють і коркують: завод безалкогольних напоїв (Львів, Галицький район); харчосмакові фабрики (Снятин, Калуш); завод безалкогольних напоїв Воловець; заводи мінеральних вод (Свалява, Рогатин).

 

Причорноморський економічний район

До Причорноморського економічного району входять Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області.

Харчова промисловість району працює на місцевій сировині. Широко розвинені консервна, молочна, ефіроолійна, рибна, м'ясна, тютюнова галузі. На харчову промисловість припадає майже половина продукції промисловості району. М'ясна промисловість представлена м'ясокомбінатами в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Ізмаїлі, Сімферополі, Керчі, Первомайську, Вознесенську. Маслопереробна, сироварна галузі розміщені рівномірно по всій території регіону. В Одесі працює потужний олійно-екстрактовий завод та єдиний в Україні завод олій з кісточок фруктів. Рибоконсервні заводи є в Керчі, Генічеську, Ялті, Юлії, Білгород-Дністровському, Херсоні, Красноперекопську, Севастополі. У районі виробляється більшість вин України. Найбільші й найвідоміші підприємства в Ялті, Алушті, Судаку, Сімферополі, Феодосії, Старому Криму, Одесі, Ізмаїлі, Білгород-Дністровському, Херсоні та ін.

У районі є великі елеватори (Миколаїв, Херсон, Одеса). Менше розвинена цукрова промисловість, що зосереджена переважно в Первомайському, Вознесенському, Одеському районах. Кондитерська промисловість розвинена в Одесі, Сімферополі, Миколаєві, Херсоні.

Виробництвом тютюнових виробів займається Феодосійська тютюнова фабрика.

Поліський економічний район

До Поліського економічного району входять Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області. Природно - кліматичні умови сприятливі для ведення як сільського господарства, так і лісівництва. Проживає 93 - 94% етнічних українців.

Найважливішою галуззю є харчова промисловість, яка в структурі виробництва товарів народного споживання становить понад 57 % продукції. Це такі галузі, як цукрова, м'ясна, плодоконсервна, маслосироробна і молочна. Найпотужнішою галуззю харчової промисловості є цукрова. Найбільші підприємства розміщені в сировинних районах: Володимир-Волинський, Іваничівський, Гнідавський (Луцьк), Горохівський (Мар'янівка) у Волинській області та Дубнівський, Андрушівка, Яготин, Рокитне, Парафіївка, Новий Биків, Острозький і Шпанівський заводи у Рівненській області. Подібне розміщення мають найбільші заводи, що виготовляють овочеві консерви: Луцький, Іваничівський, Голобський, Радивилівський, Рівненський, Житомирі, Бердичеві, Овручі. М'ясна промисловість орієнтується, крім сировини, і на споживача. Молочні підприємства поширені по всій території району: Луцьк, Рівне, Дубно, Бердичева, Чернігова .

Кондитерська промисловість району не виділяється значними обсіосягами продукції, але кондитерські фабрики Житомира, Че-рняігова відомі своєю продукцією у всій державі.

 

 

 

 

 

 

5. Продукція харчової промисловості  у внутрішеій і зовнішній торгівлі

Експорт товарів - це продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Імпорт товарів - купівля (у тому числі з оплатою не у грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із вивезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установам та організаціям України, розташованим за її межами.

У травні 2008 року Україна набула повноправного членства у Світовій організації торгівлі.

Членство України в СОТ сприяє:

• розширенню експортних поставок та поліпшенню умов торгівлі;
• пожвавленню виробництва в експортоорієнтованих галузях аграрної економіки;
• прискоренню структурних і виробничих трансформацій в аграрному секторі за рахунок вільного доступу до іноземних технологій, ефективного менеджменту та маркетингу;
• стимулюванню вітчизняних виробників до розширення асортименту якісних товарів на продовольчому ринку;
• захисту вітчизняних експортерів на зовнішніх ринках.

 Експорт

Україна успішно нарощує експортний потенціал сільського господарства. У 2003-2010 рр. обсяги експорту продукції аграрного сектора збільшилися майже у 4,4 раза. У структурі експорту переважає сільськогосподарська продукція. Загальний зовнішньоторговельний обіг України за 9 місяців 2009 року склав 62,8 млрд. дол. США або 16% загального зовнішньоторговельного обігу України. При цьому експорт продукції аграрного сектора становив 6,79 млрд. дол.США, або 13,8 % від загального експорту України; імпорт - 4,35 млрд. дол.США, або 7% від загального імпорту України; сальдо позитивне  2,44 млрд. дол. США.

У структурі експорту переважає зерно та продукція олійножирового комплексу. Конкурентними на зовнішньому ринку є кондитерська, пивобезалкогольна, лікеро-горілчана та соледобувна промисловість.

Україна має визнані у світі торгові марки: "Немиров", "Союз Віктан", "Хортиця", "Оболонь", "Славутич", "Рогань", "Миргородська", "Олейна", "Чумак", "Рошен", "Світоч", "Харківська бісквітна фабрика", "А.В.К.", "Артемсіль", "Сандора", "Ясен" та інші.

Головним пріоритетом зовнішньоекономічної діяльності харчової промисловості є поступова інтеграція у світову економіку, нарощування та ефективне використання експортного потенціалу, подальше збереження позитивного зовнішньоторговельного сальдо, забезпечення захищеності внутрішнього ринку, виходячи з інтересів держави.

Починаючи з 2009 р., в агропромисловий комплекс було залучено 2,5 млрд. дол. США, що становить 7,8% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій в українську економіку:

• Нідерланди (443,1 млн. дол. США);
• Кіпр (200,9 млн.),
• США (145,4 млн.);
• Швеція (140,6 млн.);
• Великобританія (140,4 млн.);
• Німеччина (59,9 млн.);
• Швейцарія (79,3 млн.);
• Франція (63,9 млн.).

 

Імпорт

Доля імпорту в загальному обсязі зовнішньої торгівлі продукції аграрного сектору складає 37,5%. При цьому, найбільшу питому вагу в структурі основних видів продукції аграрного сектору імпортних надходжень припадає на: м'ясо та субпродукти (12,48%), рибу та ракоподібні, молюски (9,13%), плоди, горіхи та цедра (8,61%), різні інші харчові продукти (8,57%), олія (7,28%), тютюн та вироби з нього (6,77%), шоколад, какао (5,31%), продукти переробки овочів, плодів (4,65), кава, чай, прянощі (3,18%), зернові злаки (2,17%), молокопродукти (1,59%), цукор, меляса та кондвироби (0,99%) тощо.

В структурі імпорту українських молокопродуктів значна частка припадає на кисломолочну продукцію – 35,3 млн. дол. США (39%) або 23,7 тис. тонн (зменшившись на 28% порівняно з відповідним періодом 2007 року). Імпорт сира за 12 місяців 2008 року склав 53 млн. дол. США (49%) або 13,1 тис. тонн (збільшившись на 43% порівняно з відповідним періодом 2007 року).

Імпорт за 2010 рік порівняно з відповідним періодом 2009 року має тенденцію росту по таким видам продукції як: свинина свіжа, охолоджена чи морожена – на 321 млн. дол. США (у 4,4 рази); м’ясо та субпродукти домашньої птиці – на 290 млн. дол. США (у 6,1 рази); олія пальмова – на 174 млн. дол. США ( на 71%); цитрусові, свіжі або сушені – на 109 млн. дол. США (у 2,3 рази); риба морожена – на 90 млн. дол. США ( на 33%); шкіра із шкур інших тварин – на 61 млн. дол. США (у 22,5 рази); банани свіжі або сушені – на 55 млн. дол. США (на 66%); мило на 32 млн. дол. США ( у 2 рази).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Перспективи розвитку і розміщення  харчової промисловості України

У розв'язанні продовольчої проблеми значне місце займає харчова промисловість, яка є заключним ланцюгом у виробництві продовольчої продукції. Вона має розгалужену структуру, потужний виробничий потенціал і може практично повністю забезпечити потреби населення у високоякісних продуктах харчування в широкому асортименті.

Проте внаслідок загострення економічної кризи виробничий потенціал харчової промисловості повністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у своєму дальшому розвитку та вдосконаленні.

Останніми роками здійснення заходів щодо дальшого реформування економіки призвело до деякого уповільнення темпів спаду виробництва продукції сільського господарства. Основною причиною спаду стало в останні роки скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Слід зазначити, що криза призвела до скорочення випуску насамперед найнеобхідніших у фізіологічному відношенні продуктів харчування — м'яса, молока та продуктів їх переробки. Харчова промисловість змінилася у складному становищі. В більшості країн із розвинутою економікою на продовольчі продукти першої необхідності ставки податку на додану вартість значно зменшені або відсутні. На внутрішньому ринку продовольства України триває зростання цін.

Перехід України до ринкових методів господарювання негативно позначився на аграрних галузях. Так, до проблем, які потребують вирішення, належать:

• зростання витратності виробництва, яке призводить до кредиторської та дебіторської заборгованості підприємств харчової промисловості;
• відсутність ринку страхових послуг, ефективної системи регулювання та підтримки виробництва харчових продуктів, що піддає доходи селянина коливанням цінової кон'юнктури, а відтак призводить до обігу  продукції за тіньовими схемами;
• питання технічного переоснащення сільського господарства, оскільки за останні три роки забезпеченість галузі технікою зменшилася на;
• належне фінансування видатків на розвиток харчової промисловості;
• вдосконалення відносин власності в секторі харчової промисловості,
• формування розгалуженої інфраструктури ринків, зокрема, системи збуту сільськогосподарської продукції та інфраструктури банківських фінансових інститутів, удосконалення механізмів заставних закупівель та запровадження інтервенції на ринку зерна, створення правового поля щодо запровадження ф'ючерсної торгівлі базовими товарними активами (зерном, насінням соняшнику тощо);
• проведення активної інформаційної підтримки просування харчової продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках і гармонізація системи стандартизації та сертифікації з міжнародними вимогами;

Важливою стратегічною метою розвитку харчового сектора України є розширення меж ринку збуту продукції.

Основні заходи вирішення проблем у харчовій промисловості:

• проведення підготовчих робіт з метою забезпечення оптимальних умов взаємозв’язку України із СОТ, удосконалення механізмів захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог багатосторонньої міжнародної торговельної системи;
• гармонізація системи сертифікації та стандартизації з міжнародними вимогами; прискорення створення правового поля щодо системи гарантій виконання форвардних контрактів та розвитку ринку товарних деривативів з метою формування об'єктивних цінових індикаторів;
• запровадження сучасних ринкових механізмів стимулювання збільшення експорту продукції харчової промисловості та продовольства, вдосконалення його інфраструктури;
• створення умов для формування сприятливого інвестиційного клімату;
• забезпечення правових та інституційних передумов впровадження системи іпотечного кредитування з метою забезпечення середньо та довгострокових вкладень у виробництво;

 

 

                                                          Висновок

Незважаючи на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові вид високоякісної продукції в сучасній упаковці.

Формування соціально-орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічного завдання — створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й збереження його здоров'я, вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості країни, наповнення фінансами державного бюджету.

Виходячи з цього, розвитої харчової промисловості має бути пріоритетним напрямком економічної політики держави. Необхідні зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищення його ефективності, стане на дійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень.

Для стабілізації становища в ряді галузей харчове промисловості необхідно:

• оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;
• забезпечити  пріоритетність  розвитку  галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних витрат підприємств цукрової, олійножирової, плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;
• продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;
• створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;
• запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;
• відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;
• активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції.