Функції маркетингу

Управління фінансами підприємств включає також сферу формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Розподіл прибутку є однією з форм реалізації економічних інтересів учасників процесу відтворення. Так, у результаті фінансово-господарської діяльності підприємств держава одержує свою частку у вигляді податків, підприємство — у вигляді чистого прибутку, а працівники — від розподілу і використання частини прибутку. Від регулювання розподілу чистого доходу залежить мотивація розвитку виробництва, можливість дальшого збільшення прибутку.

Инвестир

1. Методи оцінки інфляції при інвестуванні.

Термін "інвестиції" почав використовуватися у вітчизняній  економічній літературі починаючи  з 80-х років. В умовах адміністративної системи управління економікою основним поняттям інвестиційної діяльності буликапітальні вкладення. Основні підходи до аналізу сутності капітальних вкладень - витратний і ресурсний - характеризували капітальні вкладення лише з одного боку: з точки зору витрат на відтворення основних фондів або ресурсів, що витрачаються на ці цілі. Одним з найважливіших показників, що впливають на аналіз проектів, є інфляція, яка в останні десятиліття стала просто неодмінним атрибутом нашого життяОб'єктом дослідження виступає процес аналізу інвестиційних проектів. Предмет дослідження - чинник інфляції. 

Оцінка ефективності реальних інвестицій — відповідальний етап у процесі прийняття рішень. Від того, наскільки неупереджено та різносторонньо проведена ця оцінка, залежать строки повернення вкладеного капіталу, варіанти альтернативного його використання. Розглянемо базові принципи й методичні підходи щодо оцінки ефективності реальних інвестицій.

Перший принцип —  оцінка повернення інвестованого капіталу на основі показника "чистий грошовий потік", сформованого за рахунок  суми чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту.

Другий принцип —  обов'язкове приведення до дійсної вартості як інвестованого капіталу, так і суми чистого грошового потоку. Процес інвестування здійснюється у кілька етапів. Тому, за винятком першого етапу, всі наступні суми, що інвестуються, повинні приводитись до дійсної вартості диференційовано з кожним етапом наступного інвестування. Сума чистого грошового потоку теж корегується.

Третій принцип —  вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтна ставка) у процесі дисконтування  грошового потоку для різних інвестиційних  проектів. Обсяг доходу від інвестицій формується з обліком таких факторів: середньої реальної депозитної ставки; темпу інфляції (премії); премії за ризик; премії за низьку ліквідність та інших з урахуванням особливостей інвестиційних проектів. При порівнянні двох інвестиційних проектів з різними загальними періодами інвестування (ліквідністю інвестицій) більш висока ставка відсотка повинна братися за проектом з більшою тривалістю реалізації.

Четвертий принцип —  варіація форм ставки відсотка, що використовується для дисконтування залежно від цілей оцінки. Можуть бути використані такі ставки відсотка: середня депозитна ставка, середня кредитна ставка, індивідуальна норма прибутковості інвестицій з урахуванням рівня інфляції (рівня ризику, рівня ліквідності інвестицій), норма прибутковості за іншими можливими видами інвестицій.

Економічний зміст показника  норми рентабельності інвестицій полягає  в такому: підприємство може прийняти будь-яке рішення щодо інвестиційного проекту, але IRR не може бути нижче поточного  значення СВК (ціна джерела коштів для певного проекту). Індекс рентабельності характеризує дохід на одиницю витрат (грн/грн). Саме цей критерій найкращий, якщо потрібно упорядкувати незалежні проекти для формування оптимального портфеля у разі обмеженості (є межа) загального обсягу інвестиційЛогіка критерію IRR така, що норма рентабельності інвестицій показує максимальний рівень витрат, який може бути асоційований за певним проектом, тобто якщо ціна капіталу, що залучається для фінансування, більше IRR> то проект призведе до збитків і його треба відхилити.

Якщо IRR двох альтернативних проектів більший, ніж ціна коштів усіх джерел, залучених з реалізації цих  проектів, то вибір кращого з проектів відповідно до критерію IRR неможливий.

Усі грошові потоки доходів  приводяться до майбутньої (кінцевої) вартості за середньозваженою вартістю капіталу й підсумовуються. Сума приводиться до теперішньої вартості за ставкою внутрішньої рентабельності. З теперішньої вартості доходів віднімається теперішня вартість грошових витрат і визначається чиста дійсна вартість проекту, що зіставляється з теперішньою вартістю витрат. MIRR характеризує ефективність проекту.

Середня величина інвестицій обчислюється шляхом ділення первісних  витрат, коли в кінці строку реалізації проекту передбачається списання всіх капітальних вкладень. Якщо передбачається наявність залишкової чи ліквідаційної вартості, то її оцінка повинна бути врахована (+, -).

Критерій ARR — не найкращий  показник аналізу інвестиційних  проектів та формування бюджету капітальних вкладень. Основна сфера його використання — порівняльна оцінка діяльності підрозділів фірми або фірми в цілому. Цей показник розраховується за недисконтованими вихідними даними

2. 2. Формування інвестиційного портфеля фірми за методами вибору по Борда.

Оцінка інвестиційних рішень, ранжування інвестиційних об'єктів та моделювання інвестиційного портфеля можуть здійснюватися на основі різних методів.

Методи моделювання інвестиційного портфеля. У відповідності з правилом вибору по Парето найкращим із сукупності передбачуваних інвестиційних об'єктів є варіант, для якого немає жодного об'єкту по заданим показникам не гірше нього, а хоча б за одним показником краще. При цьому для порівняння об'єктів інвестування по заданим показникам складаються, як правило, таблиці переваг, що демонструють переваги тих чи інших інвестиційних об'єктів. застосовується правило вибору за Борда, згідно з яким інвестиційні об'єкти ранжуються за значенням кожного показника в порядку убування з присвоєнням відповідного значення рангу, і найкращим варіантом визнається об'єкт інвестування з максимальним значенням сумарного рангу.

Процедура вибору може здійснюватися  і на основі методу вибору за питомими вагами показників, при якому самі основні показники ранжовані  за ступенем значущості для інвестора. Кожному показнику присвоюється ваговий коефіцієнт (в частках одиниці) при сумі всіх вагових коефіцієнтів, що дорівнює одиниці. Значення рангів показників для кожного інвестиційного об'єкта зважують за питомою ваг самих показників і підсумовуються. Кращий інвестиційний об'єкт характеризується максимальним значенням такого зваженого рангу.

Слід зазначити, що при складанні  інвестиційного портфеля можуть використовуватися  комбіновані методи, для чого відбір інвестиційних проектів проводиться  в кілька етапів, на кожному з яких застосовується одне з правил з наступним виключенням вибраних варіантів з подальшого розгляду. Відбір об'єктів інвестування за критерієм прибутковості. Відбір об'єктів інвестування за критерієм прибутковості (ефективності) грає найбільш суттєву роль в процесі інвестиційного аналізу в зв'язку з високою значущістю цього фактору в системі оцінок Оцінка ліквідності інвестиційних об'єктів за рівнем фінансових втрат визначається на основі аналізу окремих складових цих втрат шляхом співвіднесення суми втрат і витрат до суми інвестицій. Показники ліквідності інвестицій за часом і рівнем фінансових втрат знаходяться між собою в оберненій залежності, економічний зміст якої полягає в тому, що якщо інвестор погоджується на більший рівень фінансових втрат при реалізації інвестицій, то він швидше зможе реалізувати проект, і навпаки Моделювання інвестиційного портфелю та оцінка інвестиційних рішень можуть здійснюватися на основі різних методів (правило Парето, правило Борда, вибір за питомою ваг показників, ранжируваних за ступенем значущості, комбіновані методи, методи лінійного програмування та ін.) Вибір методу оцінки інвестиційних рішень і формування інвестиційного портфеля визначається цілями інвестора. Сформований портфель цінних паперів підлягає сукупної оцінки за критеріями прибутковості, ризику і ліквідності.

Инф сис и тех.

Організація   інформаційного   забезпечення Державної податкової служби

Україна сьогодні знаходиться на етапі  формування податкової системи, основна  задача якої — створити умови для розвитку підприємництва і на цій основі забезпечити найповніше задоволення державних і соціальних потреб населення. Основна передумова створення такої системи: відносини між державою і підприємцем повинні бути паритетними і взаємовигідними, регулюватися тільки через збалансовану систему оподаткування. Для реформування існуючої податкової системи однією з найважливіших складових є інформатизація, впровадження сучасних інформаційних технологій на всіх рівнях ієрархічної структури Державної податкової служби (ДПС)

Відповідно до Національної програми інформатизації та Концепції інформатизації податкової служби України створюється  та вдосконалюється інформаційно-аналітична система ДПС. За своєю суттю інформаційно-аналітична система (ІАС) податкової служби — це сукупність інформаційних служб, програмних комплексів і БД для забезпечення процесів адміністрування податків. При вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї проблеми, слід дотримуватися принципів сумісності об’єктів інформатизації ДПС та інших органів державного управління, у тому числі Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної митної служби, НБУ та установ банків, органів внутрішніх справ, прокуратури, судів, органів Державної адміністрації.

Основними завданнями, вирішення яких покладається на ІАС ДПС, є:

• забезпечення контролю за повним і своєчасним надходженням коштів до бюджетів;
• підвищення оперативності, достовірності та якості інформації, яка використовується для прийняття рішень;
• реалізація принципово нової технології взаємодії між платниками податків і податковою адміністрацією — «електронної звітності», що дасть змогу суттєво знизити витрати на перевірку звітних документів платників податків, значною мірою скоротити витрати часу платників податків на взаємодію з податковою адміністрацією, а також сформувати бази даних для аналізу господарської діяльності;
• створення сучасних технологій розподіленого оброблення даних з можливістю реплікацій даних і постійного віддаленого доступу до ЦБД з ДПІ районного рівня для оперативного отримання інформації про кожного із зареєстрованих платників;
• створення центральної бази даних ДПА України як елементу міжвідомчої системи обміну даними з різними зацікавленими відомствами та організаціями;

районний, обласний і державний (центральний) рівні, або відповідно оперативний, тактичний і стратегічний рівні. На кожному рівні створено локальні системи оброблення даних, які в свою чергу поділяються на забезпечувальні та функціональні підсистеми. Забезпечувальні підсистеми є типовими за складом і функціями. До них належать підсистеми інформаційного, технічного, програмного, математичного, організаційного, правового забезпечення. Функціональні підсистеми розрізняються за функціями або структурними підрозділами управління. Інформаційне забезпечення органів податкової служби, як сукупність методичних та інструктивних документів, систем класифікації й кодування, інформаційних баз, має свої особливості, спричинені специфікою функціонування податкової служби.

Методичні та інструктивні документи  — це сукупність законодавчих актів, урядових керівних документів, відомчих нормативних документів, пов’язаних з нормуванням процесу сплати податків і зборів, а також стандарти та проектні рішення зі створення та ведення інформаційного забезпечення. На основі цих документів створюються текстові файли, які використовуються спеціалістами як нормативно-довідкова інформація. При цьому запроваджуються їх класифікація та ключі для пошуку.

Система класифікації і кодування  — це сукупність методичних вказівок і конкретних проектних рішень для створення класифікаторів з конкретних номенклатур. У Державній податковій службі використовуються загальнодержавні класифікатори і відомчі довідники. Загальнодержавні класифікатори в основному розробляються, підтримуються Держкомстатом і передаються в електронній формі іншим державним і недержавним установам. До таких класифікаторів належать: єдиний державний реєстр підприємств, організацій України (ЄДРПОУ), державний реєстр фізичних осіб (ДРФО), класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД), класифікатор форм власності (КФВ), класифікатор організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ), класифікатор валют (КВ), класифікатор адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), класифікатор управлінських документів (КУД) та ін. Ці класифікатори підтримуються в центральних БД — на кожному рівні ієрархії ІАС ДПС Основною складовою інформаційного забезпечення органів ДПС є інформаційна база (ІБ), яка за загальними принципами декомпозиції поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня ІБ являє собою сукупність вхідних і вихідних повідомлень Вхідні повідомлення надходять в локальні системи ДПС зафіксованими на паперових документах, машинних носіях, а також по каналах передавання інформації як електронні документи. Близько 80 % вхідних повідомлень надходить від платників податків, до 10 % — від вищестоящих органів, ще 10 % — від інших державних і недержавних установ. Перелік всіх вхідних повідомлень, що надходять на кожний рівень ІАС ДПС, надто значний і навести його повністю в межах розділу неможливо. Нормативно-довідкова інформація містить законодавчі і нормативні акти, державні класифікатори та локальні довідники. В розділі законодавчих і нормативних актів підтримуються закони України і зміни до них, нормативні акти, які регламентують діяльність податкової служби, розміри ставок і терміни сплати за кожним видом податкових платежів, проценти для розрахунків сум штрафних санкцій та інша довідкова інформація.