Безробіття в Україні

Динаміка і  структура безробіття в Україні

 

Сучасна ситуація на ринку  праці України істотно відрізняється  від тієї, що була ще 4 роки назад. За ці роки чисельність зайнятого населення  скоротилася на 9%. В даний час більш 6,5 млн. чоловік не мають заняття, але активно його шукають і майже 2,7 млн. чоловік зареєстровані в органах служби зайнятості в якості безробітних.

У зв'язку зі зміною галузевої  структури зайнятості (зменшенням числа  працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні  і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

Регіональна диференціація  гостроти безробіття з перших же місяців  реєстрації виявилася дуже значною. Уже до кінця 2006 р. найвищий і найнижчий  регіональний рівні безробіття відрізнялися більш ніж у 10 разів, але за минулий  період зазначене розходження зросло ще майже в 5 разів.

Цікава також диференціація  регіонів країни по складу безробітних. Спочатку основну масу безробітних  на Україні складали жінки, обличчя  з вищою і середньою фаховою  освітою, обличчя передпенсійного  віку. Але потім у тих регіонах, де рівень безробіття був вище за середнє, стала рости частка чоловіків, частка осіб з низьким рівнем освіти, частка молоді.

Таким чином, по складу безробітних  можна судити про просунення того чи іншого регіону по гостроті безробіття. У тих регіонах, де переважають  ”високоосвічені жінки передпенсійного  віку”, можна говорити лише про початкову  стадію безробіття. Рівень безробіття і напруженість на ринку праці  в таких регіонах як правило невеликі, хоча рости вони можуть високими темпами. У тих регіонах, де серед безробітних  переважає молодь, чоловіки, обличчя  з низьким рівнем утворення, проблема безробіття дуже гостра, але чисельність  безробітних найчастіше росте повільніше, ніж у середньому по країні

У загальному випадку всі  області України по гостроті зареєстрованого  безробіття можна розділити на кілька груп.

Перша група - регіони з дуже високим безробіттям. Ці регіони відрізняються високим рівнем безробіття, високими темпами його росту (у 2 рази вище середньо українських), великою напруженістю на ринку праці.

Друга група - регіони з високим рівнем безробіття і великою напруженістю на ринку праці (показники перевищують середньо українські). Але темпи росту безробіття тут середні або нижче середніх. В основному це регіони північної половини європейської частини країни. Багато хто з цих регіонів відрізняються підвищеною змушеною неповною зайнятістю.

Третя група - рівень безробіття і напруженість на ринку праці нижче середньо українських, але темпи росту рівня безробіття вище середньо українських. Фактично по гостроті безробіття ця група середня.

Четверта група - регіони з найменш гострим безробіттям у країні. У них рівень безробіття нижче середнього, низка напруженість на ринку праці, темпи росту безробіття нижче середньо українських. У даній групі багато північних регіонів з видобувною промисловістю.

Отже, на Україні гостре безробіття мається в регіонах двох типів.

По-перше, це райони з високим  природним приростом населення. Тут на ринок праці постійно виходить велика кількість молоді, тоді як кількість  робочих місць в умовах економічної  кризи не тільки не збільшується, але  і скорочується. У регіонах даного типу безробіття існувало й у минулому у виді аграрного перенаселення.

По-друге, депресивні регіони, тобто з перевагою найбільш кризових галузей.

Отже, розвиток безробіття в  Україні на сучасному етапі істотно  відрізняється від загальносвітових закономірностей. При різкому скороченні обсягів виробництва (більш ніж  у 2 рази) рівень безробіття з обліком  незареєстрованних безробітних  не перевищує 10% . При цьому рівень безробіття в сільській місцевості вище, ніж у міських поселеннях. У причинах безробіття існує значна регіональна диференціація. Істотними  виявилися і соціальні причини (високий природний приріст, значний  міграційний відтік), і економічні (різкий спад виробництва в одних  галузях, незначний - в інші).

За низьким показником офіційно реєструємого безробіття не видно, наприклад, сховане безробіття (змушений достроковий відхід на пенсію, збереження робочого місця без реального  відпрацьовування і т.д.), що ставить  необхідність підрахунку макроекономічних витрат росту безробіття. Така ціна росту безробіття повинна визначатися  в більшій мірі не ростом компенсаційних виплат і фінансуванням програм  зайнятості, а у формі втрат  можливого, але не зробленого ВНП  унаслідок незайнятості частини  робочої сили.

Міжнародна організація  праці (МОП) провела дослідження, що показало, що рівень безробітних на Україні значно вище офіційно визнаного. За даними МОП безробіття на Україні  в 2005 р. склало 19,5% (11,72 млн. чіл.). Причина  такої розбіжності даних у  тім, що людям не вигідно реєструватися  в якості безробітних (з відходом з номінальної роботи людина позбавляється  пільг), а підприємства намагаються  тримати “мертві душі” щоб  скоротити податки.

Таким чином, в обговорюваних  сьогодні програмах виходу економіки  України з кризи безробіття розуміється  як результат і наслідок економічної  політики, і, отже, боротьбі з безробіттям  не приділяється стратегічної ролі в  системі мір державного регулювання. Тим часом, безробіття уже вийшло на рівень, у значній мірі визначаючий  його прийдешню динаміку.

 

ВИСНОВОК

 

Завданням сучасного етапу  в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена  модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата  як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами  здійснюється, з одного боку, саморегулювання  на ринку праці, а з іншого –  відбувається втручання держави, яка  реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу  роль у процесі управління.

Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення  системи оплати праці, розширення можливостей  отримання населенням офіційних  основних і додаткових доходів, соціальна  підтримка окремих груп,  підвищення якості та конкурентно спроможності робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного  населення; запобігання зростанню  безробіття через створення робочих  місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і  перерозподілу, реструктуризації економіки  і піднесення вітчизняного виробництва.

Безробіття є реактивом,  який пришвидшує процеси дестабілізації. Тому вихід країни на шлях збалансованого зростання потребує спеціальних  дій по скороченню армії безробітних.

Однак спеціалісти ринкової економіки ніколи не ставлять перед  країною завдання забезпечення повної зайнятості, як це було записано в сталінській  конституції. Вважається, в якійсь мірі помірне безробіття є благом для  економічного зростання. Що при цьому  мається на увазі?

1. Безробіття представляє собою резерв незайнятої робочої сили, який можливо задіяти при наступному розширенні виробництва або при структурних перебудовах. Труднощі переходу нашої країни на рейки інтенсивного розвитку в багатьох були пов’язані з повною зайнятістю. Нові будови, цехи виявилися незадіяними, тому що робітникам було легше працювати на старих, вже освоєних робочих місцях. Капіталовкладення виявилися омертвілими, ефективність розвитку країни на певному етапі стала знижуватися.
2. Наявність безробіття обмежує агресію профспілок та їх вимоги підвищення заробітної плати і цим самим посилює стимули підприємницької діяльності.
3. Побоювання втратити роботу і влитися в число вивільнених із сфери виробництва є самим кращим організатором дисципліни праці, і , крім того,  створює умови для підтримки необхідної якості  витрат праці.

В силу позначених причин помірне  безробіття ( від 3 до 5% зайнятих ) вважається необхідним супутником розвитку ринкової економіки.

Ліберальна і соціал-демократична політекономія розглядають безробіття в зовсім іншому аспекті. Вони бачать в ній витрати для суспільства  і вважають, що ці витрати навіть перевищують рівень збитків, які  викликані монополізацією народного  господарства. Які ж витрати суспільства  викликає безробіття?

1. При безробітті недовикористовується економічний потенціал суспільства. Незайнята робоча сила не приймає участі в зростанні національного багатства. Тому в країні виникають витрати від недовикористаних  виробничих можливостей.
2. При задовгому безробіттю втрачається кваліфікація вивільнених працівників. Навіть при наступному включенні в виробничий процес працівник виходить на нормальний  постійний рівень виробничості праці приблизно через півроку. І весь цей період адаптації працівник недодає в результатах своєї праці в порівнянні з постійними робочими кадрами тієї чи іншої кваліфікації при рівних умовах праці.
3. Зростання безробіття, як показала медицина, підриває здоров’я нації. Вважається, що стрес, який отримує при повідомлені про звільнення робітник, по своїй силі відповідає реакції на смерть близької людини або на звістку про ув’язнення.
4. Зростання безробіття слугує фактором зростання злочинності.
5. Оцінюючи  безробіття як збитки суспільства, треба згадати й такі фактори економічної нестабільності, як зниження споживчого попиту; скорочення заощаджень; зниження інвестиційного попиту; скорочення пропозиції, спад виробництва.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

Безробітне населення (за методологією МОП) за регіонами у 2012 році

(за матеріалами вибіркового  обстеження населення з питань  економічної активності)

 

	Січень–березень		Січень–червень		Січень–вересень		Січень–грудень
	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного віку	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного віку	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного віку	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного віку
Україна	1845,0	1842,5	1710,3	1709,0
Автономна Республіка Крим	64,2	64,2	59,6	59,6
Вінницька	73,8	73,8	68,2	68,2
Волинська	44,1	44,1	40,9	40,9
Дніпропетровська	121,3	121,3	112,4	112,4
Донецька	193,4	193,4	181,2	181,2
Житомирська	61,5	61,5	59,6	59,6
Закарпатська	57,4	57,4	48,5	48,5
Запорізька	65,0	65,0	61,0	61,0
Івано-Франківська	53,3	53,3	46,8	46,8
Київська	63,1	63,1	55,4	55,4
Кіровоградська	44,5	44,5	43,2	43,2
Луганська	82,7	82,7	71,0	71,0
Львівська	98,7	98,7	88,5	88,5
Миколаївська	52,1	52,1	46,9	46,9
Одеська	72,3	72,3	68,5	68,5
Полтавська	66,4	66,4	62,3	62,3
Рівненська	56,9	56,9	55,2	55,2
Сумська	52,0	52,0	49,9	49,9
Тернопільська	51,2	51,2	49,2	49,2
Харківська	105,6	105,6	97,9	97,9
Херсонська	48,5	48,5	45,9	45,9
Хмельницька	59,6	59,6	54,6	54,6
Черкаська	62,4	62,4	58,3	58,3
Чернівецька	36,5	36,5	34,4	34,4
Чернігівська	55,9	55,9	53,2	53,2
м.Київ	90,1	87,6	86,1	84,8
м.Севастополь	12,5	12,5	11,6	11,6

 

Додаток Б

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, віковими групами та місцем проживання у 2012 році

 

(у середньому за період, у % до кількості економічно  активного населення відповідної вікової групи)

	Всього	У тому числі за віковими групами, років						Працездатного віку1
		15–24	25–29	30–39	40–49	50–59	60–70
Все населення	6,4	12,5	6,9	5,8	5,7	4,7	0,0	6,9
жінки	6,0	12,5	7,3	5,3	6,0	3,5	-	6,7
чоловіки	6,7	12,4	6,6	6,2	5,4	5,8	0,1	7,0
міське населення	6,8	13,6	7,1	5,8	6,0	4,9	0,1	7,1
сільське населення	5,4	10,2	6,2	5,7	4,9	4,3	-	6,2

 

¹ Жінки віком 15 - 54 роки, чоловіки - 15 - 59 років

 

 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

 

 

1. Економіка праці - Завіновська Г. Т.-2003

2. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. Посібник 2000

3. Тарасевич Л. С., Гребенников П. И., Леусский А. И. Макроэкономика: Высшее образование, 2008

4. Шевчук П. І. Соціальна політика - 2-ге вид. - Львів: Світ, 2005

5. Бардовський В.П., Рудакова О.В., Самородова Є.М. Економічна теорія: Підручник-М: Инфра-М, 2006 

6. Механізм економічної політики - Уманців Ю.М.

7. Державна  служба статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/

8. Міністерство соціальної  політики України http://www.mlsp.gov.ua/