Управління інноваційною діяльностю підприємства в умовах ринкової економіки

 

ЗМІСТ

Вступ 1. Суть та значення інноваційної діяльності 2. Методи оцінки ефективності інноваційної діяльності 3. Управління інноваційною діяльностю підприємства в умовах ринкової економіки ВИСНОВКИ Бібліографічний список

3   4 10   16 21 22

 

ВСТУП

Інноваційна діяльність розглядається  сьогодні як одна з умов модернізації національного господарства, переходу до нової, постіндустріальної стадії соціального  прогресу і сприймається як необхідний атрибут ринкових економічних відносин. Інноваційна діяльність для економіки підприємства:  є чинником конкурентоспроможності продукції;  забезпечує ефективність використання виробничих ресурсів;  підвищує ступінь адаптивності підприємства до умов зовнішнього середовища,  що змінюються;  розширює можливості підприємства по виходу на зовнішні ринки продукції;  створює передумови для довгострокової стабільності. У зв'язку з цим нові економічні умови вимагають інтенсивної інноваційної діяльності, підвищення уваги до ефективної організації досліджень та розробок, організації нововведень на всіх стадіях життєвого циклу продукції, зниження інноваційних ризиків, стратегічного управління в діяльності кожного підприємства [4].

Особливість інноваційної діяльності як одного з різновидів підприємницької  діяльності полягає в тому, що вона є діяльністю підвищеного ризику порівняно зі звичайним підприємництвом. Такий ризик обумовлений новизною, творчим характером науково-технічної  роботи, можливістю отримання як позитивного, так і негативного результату.

Розвиток інноваційної діяльності вітчизняних підприємств надзвичайно  ускладнений непристосованістю колишньої системи управління інноваціями до нових,  ринкових умов господарювання. Отже, для підвищення ефективності інноваційної діяльності, для впорядкування і її системної організації, поглиблення обґрунтованості і аналітичної підготовки схвалюваних рішень, оптимізації складу вживаних технологій,  вдосконалення методів і форм обліку в інноваційній діяльності необхідна наявність цілої системи управління інноваційною діяльністю [5].

 

Суть та значення інноваційної діяльності

 

В економічній літературі, присвяченій аналізу інноваційного процесу, інноваційна діяльність розглядається, як правило, у тісному взаємозв'язку з інноваціями. Унаслідок цього, для визначення економічної сутності інноваційної діяльності підприємства доцільно почати з визначення терміна "інновація".

Найбільш універсальною  вважається дефініція, відповідно до якої під інновацією (англ. Innovation – нововведення, новаторство) розуміється "інвестиція в новацію" як результат практичного освоєння нового процесу, продукту або послуги. При цьому новація (лат. novation – зміна, відновлення) розглядається як нововведення, якого не було раніш: нове явище, відкриття, винахід, новий метод задоволення суспільних потреб і т.п.

Відповідно до міжнародного стандарту з науки й інновацій, у якості якого, зокрема, виступає так  зване "Руководство Фраскати", інновація виступає результуючим продуктивним компонентом інноваційної діяльності. Інакше кажучи, інновація це кінцевий результат, продукт, наслідок, реалізована мета інноваційної діяльності підприємства.

Інноваційна діяльність –  досить нове поняття як у науково-теоретичній сфері, так і в українській практиці господарювання. В економічній літературі "інноваційна діяльність" як поняття з'явилося наприкінці 80-х років минулого століття і набуло значення процесу науково-технічної, організаційно-економічної діяльності, спрямованої на створення прогресивної техніки і технологій на основі досягнень НТП.

Як свідчить аналіз, термін "інноваційна діяльність" відрізняється  надмірним різноманіттям формулювань. Наразі в розумінні інноваційної діяльності відсутня єдність поглядів. В результаті аналізу літератури з проблем інноватики можна виділити декілька підходів щодо теоретичних поглядів на поняття "інноваційна діяльність".

Перший підхід – під  інноваційною діяльністю вважається діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення і відновлення номенклатури і поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалення технології виготовлення з подальшим впровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому і зарубіжному ринках. Даний підхід у більшому ступені співзвучний Закону України "Про інноваційну діяльність",  згідно з яким: інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію наукових досліджень і розробок і обумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Другий підхід – під  інноваційною діяльністю розуміється процес, спрямований на розробку і реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково технічних досягнень у 1новий або удосконалений продукт, реалізований на ринку; у новий або удосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також пов'язані з цим додаткові наукові дослідження і розробки.

У першому випадку результатами науково-технічного прогресу є наукові досягнення: нові знання, нові науково-технічні ідеї, відкриття і винаходи, нові технології на зовсім нових принципах. В другому випадку результатами науково-технічного прогресу є виробничо-технічні досягнення – інновації, створення яких припускає:

• професійний цілеспрямований розвиток і доведення результатів науково-технічних досягнень до створення нових технологій, нових систем, машин, устаткування, нових методів організації планування виробництва і т.п.;
• практичну реалізацію створених результатів виробничо-технічних досягнень споживачу або через ринок, або через механізм "замовлення – виконання";
• забезпечення ефективного використання й експлуатації створеного інноваційного продукту;
• дослідження й одержання нових науково-технічних досягнень (якщо такі відсутні), необхідних для створення і реалізації затребуваних ринком або замовником інновацій.

Відповідно ж до Закону України "Про інноваційну діяльність", інновації - це новостворені і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, забезпечують економію витрат чи створюють умови для такої економії [1].

Інноваційна діяльність є  ланкою між науковою і виробничою сферою, у результаті взаємозв'язку яких реалізуються техніко-економічні потреби суспільства. Інноваційна діяльність має забезпечити усунення розриву між наявним обсягом і рівнем вже отриманих і перевірених науково-технічних досягнень і їхнього застосування на підприємствах.

Як самостійний вид  діяльності інноваційна діяльність має такі особливості:

1. У ході реалізації  інновацій відбувається зміна  об'єкта управління: міняється специфіка  продукту, предмети праці, технологія.

2. Управління інноваційною  діяльністю, на відміну від традиційного  управління підприємством, характеризується високою нестабільністю і мінливістю всіх елементів системи управління і високим ризиком.

3. Управління інноваціями  нерідко мотивується зовнішніми  економічними факторами. При цьому досить часто інноваційні проекти мають іміджеву або соціальну спрямованість. Традиційні фінансові підходи обґрунтування економічної ефективності інноваційних рішень не завжди адекватно враховують вплив інновацій на внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства, недооцінюється позитивний ефект інновацій.

4. Управління інноваціями  припускає не тільки організаційно-технічні  аспекти, але і координацію діяльності.

Інноваційна діяльність підприємства припускає цілий комплекс заходів, об'єднаних в один логічний ланцюг. Кожна ланка цього ланцюга, кожна стадія цієї діяльності підлягають своїй логіці розвитку, мають свої закономірності і свій зміст. Поєднуючись наукові пошуки, дослідно конструкторські і технологічні розробки, інвестиційно-фінансові, комерційні і виробничі заходи підлягають одній головній меті – створенню нововведення. Таким чином, до інноваційної діяльності відноситься вся діяльність підприємства у рамках інноваційного процесу, а також маркетингові дослідження ринків збуту і пошук нових споживачів, інформаційне забезпечення можливого конкурентного середовища і споживчих властивостей товарів конкуруючих фірм, пошуки новаторських ідей і рішень; партнерів із впровадження і фінансування інноваційного проекту.

Основу інноваційної діяльності сучасних підприємств становлять не тільки покупка і впровадження результатів НТП, але і "інновації власного виробництва", тобто ті, які розробляються і упроваджуються власними силами підприємства. Враховуючи, що головною складовою інноваційної діяльності є інноваційний проект, схема інноваційної діяльності підприємства набуває такого виду (рис. 1).

Рис. 1. Схема інноваційної діяльності підприємства

Головне завдання інноваційної діяльності – це реструктуризація виробництва, спрямована на досягнення конкурентних переваг вітчизняних виробів на світовому ринку на основі наукових досягнень і передового досвіду. Це важливо не тільки з позиції розвитку експортного потенціалу, але особливо необхідно і для утримання внутрішнього ринку. Вихід на такий рівень конкурентоспроможності означає активізацію інноваційної діяльності.

Отже, інноваційна діяльність є особливого роду підприємництвом, спрямованим на використання нових знань, одержання технологічно нових або поліпшених продуктів (процесів) з метою одержання прибутку.

Інноваційна діяльність безпосередньо  випливає за створенням і виявленням нововведень, заснована на їхній реалізації й організації ефективного задоволення суспільних потреб у нових товарах і послугах. Однак інноваційна діяльність не є самоціллю, вона у свою чергу є частиною головного завдання – створення нових унікальних споживчих властивостей продукції або послуг.

Інноваційна діяльність підприємства базується на таких принципах:

1) пріоритет інновацій  над традиційним виробництвом;

2) економічність інноваційного  виробництва (досягнення комерційного  успіху);

3) гнучкість (під нову  ідею створюється самостійна  інноваційна структура, що може бути абсолютно непридатною для вирішення інших проблем);

4) комплексність (кардинальна  інновація, як правило, викликає  появу цілої сукупності супутніх  їй більш незначних нововведень).

 Прояви інноваційної  діяльності підприємства можуть  бути найрізноманітнішими, що  обумовлено багатозначністю поняття "інновація". В залежності від цього основними типами інноваційної діяльності є:

• виробництво нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;
• упровадження нових засобів виробництва;
• освоєння нового ринку збуту;
• залучення нових джерел сировини, комплектуючих і напівфабрикатів;
• уведення нових організаційних інституційних форм (приватизація, нова система управління й ін.);
• зміни інфраструктури.

Слід відзначити існуючу  систему взаємозв'язку між окремими структурами підприємства й елементами його інноваційної діяльності(рис. 2).

Рис. 2. Система взаємозв'язків  між елементами інноваційної діяльності

Як видно з рис. 2, одним  з елементів інноваційної діяльності є сфера збуту, яка бере безпосередню участь у визначенні напрямків інноваційної політики і вимог до якості нової продукції. Якщо інновація орієнтована лише на сферу виробництва, а не на збут, то така інновація вкрай ризикована для підприємства. Науково- технічні підрозділи підприємства взаємодіють зі службами маркетингу щодо перетворення імпульсів, що виходять від споживачів, у конкретну нову продукцію.

Варто мати на увазі, що інноваційна  діяльність – це діяльність комерційна, пов'язана з одержанням нового знання і реалізацією його іншим учасникам ринку. Таке розуміння інноваційної діяльності знаходиться в руслі традиційних уявлень про бізнес, що характерно для зарубіжних підприємців. Так, у діловій практиці США інновація визначається як використання нового продукту (послуги, методу) у практиці бізнесу, що безпосередньо випливає за його відкриттям; це новий підхід до конструювання, виробництва і збуту продукції, який дозволяє обійти конкурентів. Тому метою інноваційної діяльності є не тільки одержання соціально-економічного ефекту від використання інтелектуального потенціалу, але й в одержання прибутку [4].