Інвестиційна діяльність страхових компаній

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Загальні засади інвестиційної  діяльності страхових компаній на фінансовому ринку: стратегія, принципи, ризики……………………………………………6
2. Обсяги та аналіз інвестиційних вкладень страхових компаній за основними напрямами……………………………………………………...............................13
3. Проблеми та перспективи розвитку інвестиційної діяльності страхових компаній в Україні……………………………………………………………….25

Висновки…………………………………………………………………………….28

Список використаних джерел……………………………………………………..30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Страхування – це стратегічний сегмент економіки, оскільки воно дозволяє суттєво знизити навантаження на витратну частину бюджетів різних рівнів; сприяє соціально-економічній стабільності в суспільстві, тому що є важливим елементом соціального захисту  населення; дозволяє оптимізувати діяльність суб’єктів економіки за рахунок  централізованих фондів фінансових ресурсів; забезпечує компенсацію збитків, завданих юридичним і фізичним особам в результаті настання несприятливих  подій; є джерелом внутрішніх довгострокових інвестицій в економіку країни.

Актуальність теми. Необхідність розгляду сутності інвестиційної діяльності, особливостей формування інвестиційного потенціалу, державного регулювання  та оптимізації процесу інвестування страхових компаній пов’язана з  потребою дослідження цього напряму  їх діяльності, з точки зору як кінцевих результатів функціонування страховиків, так і національної економіки  в цілому. Активізація інвестиційної  діяльності страхових компаній підносить  сферу страхування до рангу важливих чинників, які впливають на розвиток економіки, оскільки пасивні кошти, отримані від страхувальників, стають активним капіталом, що задіяний на фінансовому  ринку.

Зростання інвестиційних ринків України  значною мірою може бути забезпечено  за рахунок ефективного використання страхових ресурсів вітчизняних  страхових компаній. На теперішній час цей напрям діяльності страховиків  в Україні залишається недостатньою мірою розвинутим і використаним. Однак, в перспективі його реалізація здатна забезпечити піднесення національної економіки. В сучасних умовах важливого  значення набуває вирішення проблем  економічного, організаційно-правового, функціонального, інформаційно-аналітичного, кадрового та соціально-психологічного характеру, що стримують як розвиток вітчизняного страхового ринку, так  і здійснення страховими компаніями ефективної інвестиційної діяльності. У цьому контексті особливої  актуальності набуває система заходів  щодо активізації та удосконалення  інвестиційної діяльності страховиків.

Вагомий вклад у дослідження  теоретико-методологічних та організаційно-правових основ страхової діяльності внесли такі вчені, як М.М. Александрова, Т.Г. Александрова, Т.М. Артюх, В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, Н.Н. Внукова, К.Г. Воблий, О.О. Гаманкова, О.А. Гвозденко, Л.М. Горбач, С.Л. Єфімов, О.М. Залєтов, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, Є.В. Коломін, В. Кругляк, О.Б. Крутик, М.В. Мних, Л.А. Орланюк-Маліцька, С.С. Осадець, Л.І. Рейтман, О.О. Слюсаренко, К.Є. Турбіна, В.В. Шахов, Р.Т. Юлдашев, Л.А. Юрченко, Т.О. Яковлєва та ін. Теоретичні проблеми та складові процесу інвестування детально розглянуто у працях В.В. Бачарова, І.А. Бланка, В.М. Геєця, Є.Ф. Жукова, Ю.Ф. Касімова, О.В. Мертенса, Д. Норткотта, А.А. Пересади, С.К. Реверчука, У. Шарпа, В.О. Чернова, А.В. Чупіса та інших вчених. Теоретико-методологічні  питання економіко-математичного  моделювання, які стосуються оптимізації  та прогнозування діяльності фінансових установ, досліджували О.В. Бережна, А.М. Єріна, В.С. Зарубін, Ю.Ф. Касімов, Н.І. Костіна, С.І. Шелобаєв та багато інших.

Проте, особливості інвестування коштів страховими компаніями досліджені недостатньо. Водночас проблема підвищення ролі інвестиційної діяльності в  страхуванні, а також методологічні  підходи до обґрунтування питань ефективного формування та управління інвестиційним потенціалом страхових  компаній потребують подальшого розвитку та узагальнення.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є уточнення  теоретико-методологічних засад інвестиційної  діяльності страхових компаній та розробка напрямів поліпшення процесу інвестування, націлених на підвищення ефективності функціонування як страхового бізнесу, так і економіки України.

Відповідно до поставленої  мети визначені завдання дослідження:

• дослідити сутність інвестиційної діяльності страховиків та визначити її місце і роль у страховому бізнесі;
• визначити інвестиційні можливості страхових компаній відповідно до спеціалізації страховиків;
• проаналізувати інвестиційну діяльність вітчизняних страхових компаній та виявити причини недостатньої їх ролі як постачальників інвестиційного капіталу для національної економіки;
• дослідити особливості державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній в Україні;
• визначити основні шляхи активізації інвестиційної діяльності страхових компаній;
• розробити економіко-математичну модель, яка дозволяє оптимізувати інвестиційну діяльність страхових компаній.

Предметом дослідження  є фінансові відносини, пов’язані  з формуванням, розподілом і використанням  інвестиційних ресурсів страховиків.

Об’єктом дослідження  є інвестиційна діяльність страхових  компаній на фінансовому ринку України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження стали сучасна  економічна теорія, фундаментальні положення  страхової справи, а також інвестиційної  діяльності та економіко-математичного  моделювання.

У досліджені використано: методи системно-структурного та порівняльного  аналізів, статистичних групувань, фінансового  аналізу – для оцінки стану  і перспектив розвитку страхового ринку  та напрямів розміщення коштів страхових  компаній; методи теорії ймовірностей та прогнозування – для визначення обсягу надходжень страхових платежів і здійснення страхових виплат.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗАГАЛЬНІ  ЗАСАДИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ  КОМПАНІЙ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ: СТРАТЕГІЯ, ПРИНЦИПИ, РИЗИКИ

 

У сучасній економіці страхування  виступає в ролі найважливішого стабілізатора  процесу суспільного відтворення. Постійне збільшення техногенних, економічних  і соціальних ризиків загрожує збереженню й подальшому зростанню суспільного  багатства,що вимагає від держави  та суб’єктів господарювання дбати  про формування ефективної системи  страхових резервів, призначених  першочергово для захисту майнових прав суб’єктів господарювання та своєчасної компенсації збитків.

На роль та значення інвестиційних  та страхових операцій у страховому бізнесі є різні точки зору. Одна з них ґрунтується на тому, що основним завданням страхової  компанії є надання страхових  послуг, а тому інвестиційна діяльність має вторинне значення.

Прихильники іншої точки  зору вважають,що інвестиційна діяльність є головною, створює умови для  виконання страхових зобов’язань  перед клієнтами, особливо це стосується страхування життя. Якщо для західних страхових компаній інвестиційна функція є рівнозначною щодо інших функцій, вітчизняні страховики часто недооцінюють важливість інвестиційної функції. Переважна більшість вітчизняних страховиків зароблять кошти безпосередньо на страхових операціях і задовольняються низько дохідними інвестиційними інструментами, такими як депозити.

Проте дослідження показують, що основним джерелом одержання прибутку для страхової організації більшості  цивілізованих країн є не збір страхових платежів, а саме інвестиційна діяльність,кошти від якої спрямовуються ,як правило на фінансування нових  продуктів, підготовку кадрів й ін..

Таким чином, інвестиційна діяльність страхових компаній має  велике значення на мікрорівні, оскільки вона є одним з головних факторів забезпечення ефективного функціонування страхової компанії,виконуючи при цьому наступні функції:

• По-перше, інвестиційна діяльність визначає можливість надання страхових послуг за рахунок формування достатніх обсягів страхових резервів.
• По-друге, добре організована інвестиційна діяльність забезпечує в певній мірі якість страхових послуг і визначає ринкову пропозицію страховика.
• По-третє, інвестиційна діяльність впливає на основні характеристики страхового продукту,насамперед на його вартість, і на фактичне виконання зобов’язань страховиком, обумовлене строками страхових виплат.
• По-четверте, інвестування дає можливість власникам страхової компанії розвивати свій бізнес і самостійно управляти ним. За рахунок інвестування ресурсів . Це положення є суттєвим у світлі тенденцій щодо поступового збільшення вимог до мінімальних розмірів статутного капіталу страхових організацій.

     На макрорівні  фінансові ресурси, які акумулюються  у вигляді страхових резервів,служать  істотним джерелом інвестицій  в економіку держави. У розвинених  країнах світу страхові компанії  за обсягами інвестиційних вкладень  перевищують загальновизнаних інституціональних  інвесторів-банки й інвестиційні фонди.

    Основними джерелами коштів,які використовують страховики для здійснення інвестиційної діяльності,є:

• Власні кошти (статутний фонд, резервний фонд, утворений з прибутку, прибуток, цільове фінансування і надходження);
• Залучені кошти (поточне надходження страхових премій, резерви внесків і відшкодувань, фонд запобіжних заходів).

    Інвестування коштів, що належить до першої групи, законодавчо не регламентується і здійснюється страховиком на власний розсуд. Виняток становить статутний фонд. Закон України «Про страхування» регламентує його структуру наповнення, отже, обмежує варіанти інвестування коштів статутного фонду.¹

Інвестування коштів другої групи жорстко регламентується. Тим самим регламентуються можливості отримання певних видів доходів. Регламентування пов’язане з тим, що ці кошти не є власністю страховика, тому розпоряджатись ними він повинен особливо обачно. Обсяг цих коштів відповідає обсягу страхових зобов’язань страхової компанії. Страховик повинен утримувати кошти страхових резервів у диверсифікованих, прибуткових, надійних активах, які характеризуються достатньо високим рівнем ліквідності.

   Але перебуваючи  в ролі інвестора, страховик  не тільки набуває додаткове  джерело доходів, а й наражається  на додаткові ризики, адже найважливішою  особливістю грошового обігу,  який пов'язаний з наданням  страхового захисту та інвестування, є ризиковий характер руху  коштів. Тому питання стосовно  визначення ризиків, які супроводжують  рух грошових потоків страховика, є надзвичайно актуальним.

   На інвестиційну  та фінансову діяльність страхової  компанії впливають ринкові, податкові,  інфляційні, кредитні ризики,,ризики  репутації, стратегічний, політичний  ризики, ризик персоналу тощо.

   Так, при непередбаченій  зміні процентної ставки (як депозитної,так  і кредитної) на фінансовому  ринку виникає процентний ризик.

   Валютний ризик  проявляється в недоотриманні  доходів у результаті безпосереднього  впливу зміни обмінного курсу  іноземної валюти, що використовується  в зовнішньоекономічних операціях, порівняно з очікуваними грошовими потоками від цих операцій.²

   Кредитний ризик  відображає ризик ненадходження грошового потоку, який пов'язаний з визначеним активом чи дебіторською заборгованістю.

   Інфляційний ризик  пов'язаний із можливим знеціненням  реальної вартості капіталу (у  формі фінансових активів страховика), а також очікуваних доходів  від фінансових операцій в  умовах інфляції.

    При виникненні непередбачених фінансових витрат через запровадження нових видів податків, збільшення ставок податків, скасування наданих компанії податкових вільг тощо, можна говорити про податковий ризик.

 Політичний ризик зумовлюється можливістю збитків чи зменшення прибутку внаслідок ведення певної державної політики.

    Усунення деяких видів наведених вище ризиків у сучасних умовах страхові компанії можуть досягти саме завдяки інвестиційній діяльності на фінансовому ринку, формуючи інвестиційний портфель та вкладаючи кошти у фінансові активи.

    Інвестиційний портфель – це сукупність зібраних воєдино різних інвестиційних цінностей, які служать інструментом для досягнення  конкретної інвестиційної мети вкладника. У портфель можуть входити цінні папери одного типу (акції) чи різні інвестиційні цінності (акції, облігації, ощадні і депозитні сертифікати, заставні засвідчення та інші).³

    Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека і прибутковість вкладень, їхній ріст, ліквідність вкладень. Під безпекою розуміється невразливість інвестицій від потрясінь на ринку інвестиційного капіталу і стабільність одержання доходу. Безпека звичайно досягається на шкоду прибутковості і росту вкладень.