Інструменти регулювання грошового ринку

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2012 в 15:33, курсовая работа

Описание работы

Метою курсової роботи є дослідження інструментів грошового ринку та необхідність регулювання грошового ринку державою.
Відповідно до поставленої мети визначимо такі завдання:
дослідити сутність та основні елементи функціонування грошового ринку;
охарактеризувати форми та інструменти регулювання грошового ринку;
визначити необхідність державного регулювання грошового ринку;
дослідити проблеми та перспективи розвитку системи державного регулювання грошового ринку.

Содержание работы

ВСТУП 3
1. ГРОШОВИЙ РИНОК: СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ 5
2. НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНК. ФОРМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ 12
3. ПРОБЛЕМИ ТА ПРЕСПЕКТИВИ РОЗВИНКУ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ 18
ВИСНОВКИ 22
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23

Файлы: 1 файл

ГРОШОВИЙ РИНОК (2).docx

— 63.08 Кб (Скачать файл)

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1.    ГРОШОВИЙ РИНОК: СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ 5

2.  НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНК. ФОРМИ ТА ІНСТРУМЕНТИ РЕГУЛЮВАННЯ 12

3. ПРОБЛЕМИ ТА ПРЕСПЕКТИВИ РОЗВИНКУ СИСТЕМИ  ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНКУ 18

ВИСНОВКИ 22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23

 

 

                                          ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Сучасний стан трансформації економіки України  характеризується розвитком стабілізаційних  процесів і переходом до сталого  економічного зростання. Поява нових  тенденцій у проведенні ринкових реформ, вихід з глибокої економічної  кризи та формування засад ринкової економіки вимагають адаптації  сучасних ринкових методів регулювання  грошової пропозиції до реалій економіки  України.

Важливу роль у забезпеченні процесу  розширеного відтворення відіграють гроші. На їх використанні базується  більшість економічних інструментів господарювання: ціноутворення, оплата праці, комерційний розрахунок, фінанси, податки, розрахунково-платіжні відносини, інвестиційна діяльність тощо. З урахуванням  закономірностей функціонування грошей формується економічна політика держави, відбувається ринкове регулювання  всіх сфер економічного життя суспільства.

Грошима можна кількісно виразити економічні процеси і явища у  процесі розвитку суспільного відтворення. Так, за їх допомогою підприємство визначає витрати і доходи від реалізації продукції, рівень прибутковості виробництва. А на макроекономічному рівні  визначають такі показники розвитку економіки: обсяг валового національного  продукту, національного доходу, інвестицій, фінансових і кредитних ресурсів. Без цього неможливе нормальне  регулювання соціально-економічного життя суспільства.

Регулювання грошового ринку в  арсеналі державної економічної  політики в сучасний період трансформації  набуває нового змісту і спроможне  утвердити тенденції економічного зростання, стабільності цін, скорочення безробіття та прискорити інтеграцію України у світову економіку.

Динаміка трансформаційних процесів вимагає їх своєчасного теоретичного осмислення та науково-методологічного  обгрунтування в контексті сучасних монетарних концепцій та їх практичної реалізації. Регулятивний вплив зміни грошового ринку поступово наближається до параметрів, властивих ринковим економікам..

Метою курсової роботи є  дослідження інструментів грошового ринку та необхідність регулювання грошового ринку державою.

 Відповідно до поставленої мети визначимо такі завдання:

  • дослідити сутність та основні елементи функціонування грошового ринку;
  • охарактеризувати форми та інструменти регулювання грошового ринку;
  • визначити необхідність державного регулювання грошового ринку;
  • дослідити проблеми та перспективи розвитку системи державного регулювання грошового ринку.

Предметом курсової роботи є теоретичні, методологічні та методичні аспекти  функціонування грошового ринку  та його регулювання.

Об’єктом дослідження є економіка  України за умов ринкових трансформацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.    ГРОШОВИЙ РИНОК: СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ

 

В економічній літературі немає чіткого однозначного тлумачення поняття "грошовий ринок", воно багатьма економістами часто ототожнюється із терміном "фінансовий ринок. [1, с. 66, 68]

Грошовий  ринок як самостійне явище висвітлюється  і в роботах М.І. Савлука. На його думку, грошовий ринок - це "особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція та ціна на цей товар". [2, с. 50-52]

Можна сказати також, що грошовий ринок - це мережа спеціалізованих банківсько-фінансових інститутів (установ), що забезпечує взаємодію  та врівноваження попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар.

Відомо, що ринок за своїм призначенням на регулярній основі забезпечує взаємодію  попиту і пропозиції на товари та послуги, інакше кажучи, зводить продавців  і покупців. Гроші, як уже зазначалося, є специфічним товаром, застосування якого регулюється не лише конкретно  визначеними, а й загальними принципами ринкової економіки. Виходячи з цього  можна дати таке визначення: ринок  грошей (монетарний ринок) ¾ мережа спеціальних інститутів, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар.

Слід підкреслити, що гроші не “продаються” і не “купуються” у тому ж  розумінні, що продаються і купуються  звичайні товари за відповідними цінами. Тут вкладено інший смисл ¾ гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позичкового процента. Тому грошовий ринок є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового риноку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції.

Об¢єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною “товару”, що продається і купується на ринку, є позичковий процент. Завжди попиту на гроші з боку суб¢єктів ринку протистоїть пропозиція грошової маси. Гроші, якими торгують на ринку, виступають у формі позичкового капіталу. Напевне, саме цю обставину мав на увазі Й.Шумпетер, коли писав, що між поняттями “ринок грошей” і “ринок капіталу” не існує різниці.

Грошовий ринок стихійно виник  у кожній країні для того, щоб  забезпечити проведення банківських  операцій в національній валюті. На грошовому ринку здійснюються операції двох типів:

  • операції комерційних банків між собою, цей сегмент ринку називається “міжбанківський ринок”;
  • операції комерційних банків та уряду з центральним банком, цей сегмент ринку називається “Відкритий ринок”.

Грошовий ринок обслуговує короткотермінові ¾ строком від кількох годин до одного року угоди. Назва терміну, однак, не повинна вводити в оману, оскільки основними інструментами грошового ринку виступають не гроші у вигляді готівки, а різноманітні фінансові активи, які за своєю ліквідністю наближаються до готівкових грошей і порівняно легко можуть бути перетворені у платіжні засоби.

Ринок грошей у більшості країн  складається із міжбанківського  ринку та ринку короткострокових цінних паперів.

Найбільш питому вагу на ринку мають  операції на міжбанківському ринку, які являють собою короткотермінові угоди з приводу незабезпечених кредитів. За допомогою міжбанківського  ринку комерційні банки можуть балансувати  потреби, як в оперативній, так і  поточній ліквідності. Іншими словами, за допомогою міжбанківського ринку  відбувається горизонтальне балансування ліквідності всередині кредитної  системи. Крім цього, операції на міжбанківському  ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентними  та валютними ризиками.

У грошового ринку нема визначеної локалізації; його учасниками (суб¢єктами) виступають: банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов¢язання. Інструментами ринку грошей служать: скарбницькі та комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо.

Безперечно, його головні учасники ¾ комерційн банки, які постійно або перемінно можуть виступати в якості продавців, покупців або посередників. На грошовому ринку між банками ведеться оперативна, дуже пожвавлена торгівля, де окремі банки відчувають тимчасову потребу в грошових коштах, а інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються прибутково розмістити ці кошти.

Комерційні банки мобілізовують  тимчасово вільні грошові кошти  клієнтів у формі вкладів та депозитів. Частка залучених коштів складає  фонд обов¢язкових резервів, які комерційні банки зобов¢язані тримати в Національному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобов¢язань (пасивів). Решта коштів може бути використана для проведення операцій на міжбанківському грошовому ринку. Такі операції здійснюються, по-перше, для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. По-друге, банки, які мають надлишкову ліквідність, намагаються розмістити ці кошти таким чином, щоб вони приносили доход у формі процентів.

Держава також виходить на грошовий ринок як позичальник шляхом розміщення та реалізації державних цінних паперів  серед його учасників. За своїми ознаками такі цінні папери характеризуються високою номінальною вартістю, емісією  у формі торгів (аукціонів) із обов¢язковим записом на окремий рахунок у центральному банку, які б активно працювали на вторинному ринку. Нині Національний банк впроваджує в практику загальноприйнятні у світовій банківській системі механізми регулювання процесами на грошово-кредитному ринку. А це і кредитні аукціони, і вексельне редисконтування і депозитні сертифікати тощо. Передбачається, що аукціони з розміщення державних цінних паперів проводитимуться регулярно. Для забезпечення ліквідності цінних паперів і капіталізації боргу запроваджується механізм використання державного майна, маються на увазі основні фонди, земля, рудники, золото, валюта тощо. Розпочатий випуск державних цінних паперів у подальшому дасть можливість в принциповому плані змінити взаємовідносини між Національним банком та Міністерством фінансів у питанні джерел покриття дефіциту державного бюджету.

Центральний банк майже завжди виступає на грошовому ринку в ролі позикодавця. Його завдання ¾ надавати банківській системі позики, щоб комерційні банки в свою чергу позичали гроші іншим економічним агентам. Національний банк передбачає кредитувати комерційні банки через викуп цінних паперів, та дисконтні операції з векселями.

Для Національного банку грошовий ринок ¾ надійний важіль взаємодії на ліквідні кошти комерційних банків, а через них ¾ на процентні ставки і грошову масу; тому центральний банк очолює і фактично здійснює керівництво грошово-кредитним ринком.

Поряд з традиційними учасниками на ринку грошей функціонують посередницькі  організації. Це позабіржеві маклери, котрі обмежуються тим, що зводять кредиторів і позичальників, і живуть на комісійних, які їм виплачують позичальники; ділингові контори, облікові дома, які мають статус банків і здійснюють грошові операції, позичаючи в одних учасників ринку, щоб дати в борг іншим, і отримують прибуток на різниці процентних ставок. В Україні нині створюється мережа регіональних ділингових центрів для здійснення операцій з державними цінними паперами, кредитними ресурсами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

З’явились нові учасники ринку ¾ фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди. Нині вони випускають короткострокові зобов¢язання і продають кредиторам або самі виступають у ролі кредитора.

Грошовий ринок поділяють на два основні сектори: 
1) сектор прямого фінансування (безпосередньо від власників до позичальників);

2) сектор опосередкованого (непрямого)  фінансування (по яких грошові  кошти рухаються від кредиторів  до позичальників через фінансових  посередників – банки (особливе  місце), небанківські фінансові установи).

У секторі прямого фінансування грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників. Пряме фінансування може здійснюватися двома способами:

1) капітальне фінансування - здійснюється передаванням коштів позичальникові (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму. Прикладом такого фінансування є емісія та продаж акцій акціонерними підприємствами.

2) фінансування шляхом отримання позик - здійснюється передаванням коштів фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов'язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом. Прикладом такого фінансування є продаж фірмами облігацій.

У секторі непрямого фінансування грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників.

 Фінансові посередники - це  сукупність фінансових установ  (банки, страхові компанії, кредитні  спілки, пенсійні фонди тощо), чиї  функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників.[ 2, с. 72]

Сектор  непрямого фінансування є об'єктивно  необхідною складовою грошового  ринку Він не просто доповнює сектор прямого фінансування, а створює  спеціальний механізм реалізації тих  зв'язків між кредиторами та позичальниками, які не можуть бути реалізовані через  сектор прямого фінансування. Завдяки  діяльності фінансових посередників вдається найбільш повно реалізувати всі  можливості і вигоди, які властиві грошовому ринку взагалі.

Грошовому ринку характерний складний механізм функціонування. Для його вивчення важливе значення має структуризація грошового ринку. Слід зауважити, що це питання є дискусійним і недостатньо висвітленим у літературі.

Окремі  сегменти грошового ринку можна  виділити за кількома ознаками:

  • за видами інструментів, що застосовують для переміщеним грошей від продавців до покупців;
  • за інвестиційними ознаками грошових потоків;
  • за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.

Информация о работе Інструменти регулювання грошового ринку