Функції грошей

Окрім міжнародних, укладалися ще і регіональні валютні угоди. Вони охоплювали валютні блоки і валютні зони. Такі угоди забезпечували пануюче положення однієї грошової одиниці найрозвиненішої держави. Зокрема, були створені стерлінговий блок (1931), доларовий блок (1953), золотий блок (1953 на чолі з Францією,).

У час 2-й Світової війни і після її закінчення на базі валютних блоків сформувалися валютні зони (стерлінгова, доларова, французького франка). Пізніше з'явилися зони: голландського гульдена, італійської ліри, іспанської песети, ЮАР, ринда.

Валютний кліринг– це система розрахунку між країнами на основі заліку взаємних вимог відповідно до міжнародних платіжних угод. Угоди передбачали клірингові рахунки, валюту, порядок вирівнювання платежів.

Після II Світової війни валютний кліринг діяв в умовах валютних обмежень. Коли відмінили валютні обмеження, угоди про валютний кліринг між розвиненими країнами були ліквідовані.

Для створення міжнародної рахункової грошової одиниці з метою ослаблення проблеми міжнародної ліквідності, МВФ ввів нові резервні і платіжні засоби, які називаються спеціальні права запозичення (СПЗ, SDR). СПЗ призначені для регулювання сальдо платіжного балансу країн-членів МВФ для поповнення офіційних резервів для розрахунку і порівняння національних валют. У 1971г. золотий вміст СПЗ був встановлений на рівні золотого вмісту долара, тобто 0,888…гр. Але з 1 липня 1974 після девальвації долара вартість одиниці СПЗ визначалася на основі середньозваженого курсу спочатку 16, а потім 5 провідних валют розвинених країн.

Для країн-учасниць Європейської Валютної Системи (ЕВС) з березня 1979 введена регіональна міжнародна рахункова одиниця – ЕКЮ. На відміну від СПЗ, ЕКЮ забезпечена наполовину золотом і доларами США, а наполовину національними валютами країн-учасниць ЕВС.

ЕКЮ – це безпаперові грошові одиниці, які виступали у вигляді записів на рахунках в центральних банках країн ЕВС. Вартість ЕКЮ визначається так само, як і СПЗ – середньозваженим курсом валют країн ЕВС. У ЕВС входили на той час 12 країн.

Після створення Європейської валютної системи ЕКЮ служило головним чином засобом міжнародних розрахунків та існувало тільки у вигляді записів та на рахунках центральних банків країн-членів ЄВС у Європейському фонді валютного співробітництва.

Реалізація Маастрихтської угоди країн-учасниць ЄЄ привела до утворення з початку 1999 р. повномасштабного Економічного і валютного союзу (ЕВС) з єдиним Європейським центральним банком та загальною одиницею евро, яка замінила національні грошові одиниці 12 європейських країн. Введення євро,

 

яке опирається на об'єднаний економічний потенціал Європейського Союзу, привело до суттєвого посилення конкурентної боротьби на світовому валютному ринку. Країни-учасниці ЄВС зацікавленні в тому, щоб розширити сферу використання євро, оскільки це дозволить їм отримати переваги, якими сьогодні користуються США. Згідно з планами ЄС, стабільна грошова одиниця євро повинна відігравати значно важливішу роль у міжнародній валютній системі як торгова, інвестиційна і резервна валюта, аніж будь-яка з чинних національних валют. Крім того, євро може стати серйозним конкурентом долару в ролі розрахункового засобу й альтернативною резервною валютою як для країн ЄВС, так і для торгово-фінансових партнерів у всьому світі.

Механізм взаємодії функції грошей як світових грошей і всіх попередніх функцій. Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Таким чином, світові гроші - це комплексна функція, що повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Світові гроші проявляються у взаємодії з такою функцією, як міра вартості, оскільки національні ціни жодної країни не можуть повністю задовольняти потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін.

Також світові гроші виконують функцію засобу платежу, коли використовуються для погашення боргів на міжнародному рівні, банківських та фінансових позичок.

У разі оплати репарацій, надання грошових позичок чи допомоги, а також вивезення грошей емігрантами світові гроші переміщаються з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу, таким чином, вони забезпечують перенесення багатства.

Світові гроші виконують також функцію засобу обігу, коли вони витрачаються для купівлі товарів чи послуг, і замість їх певної суми, що вивозиться, у країну ввозиться еквівалентна товарна вартість (наприклад, у випадках надзвичайних подій - стихійного лиха, неврожаю).

Всі 5 функцій грошей знаходяться в тісному зв'язку і єдності, є проявами єдиної суті грошей, як загального еквівалента товарів і послуг. Логічно і історично кожна подальша функція припускає розвиток попередніх.

З сказаного витікає 3 основні властивості грошей, які розкривають їх суть:

1. Гроші забезпечують  загальний безпосередній обмін, при якому купується будь-який  товар.

2. Гроші виражають мінову  вартість товару. За допомогою  їх визначається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні за споживчим вартостями товари.

3. Гроші виступають матеріалізацією  загального робочого часу уречевленого  в товарі.

 

 

Сучасний розвиток економіки, її інформаційний характер та нові підходи до суті грошей через призму фінансової науки, де гроші розглядаються як основний предмет дослідження, на думку доктора економічних наук Дяченко Я.Я., дають підставу для появи та обгрунтування нової функції грошей - інформаційної.

Інформаційна функція - це функція грошей, в якій вони виступають як засіб інформаційного забезпечення розвитку економіки як на макрорівні, так і на рівні суб'єкта господарювання й окремої особи.

Наприклад, професор Б.С. Івасів не виділяє інформаційну функцію грошей як окрему функцію, але в ракурсі функції "міри вартості" підкреслює, що за допомогою грошей можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- та макрорівні, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможлива належна їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни/

Тобто у цьому випадку ми бачимо поєднання функції виміру вартості з інформаційною, але у разі оцінки ринків, аналізу грошових потоків та фінансового стану підприємств використання грошей через відоме нам поняття "засіб виміру вартості" обмежене.

Інформаційна функція грошей дає можливість не лише оцінювати реальний стан економіки окремих господарств країни, а й прогнозувати економічний і соціальний розвиток держави, планувати роботу підприємств та окремої особи в умовах невизначеності. У разі об'єднання ринків за допомогою сучасної банківської системи гроші стають світовим інформаційним інструментом.

Необхідно також підкреслити, що інформаційна функція не може існувати окремо, без взаємозв'язку з іншими функціями грошей, що досліджувались раніше.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Всі наведені функції грошей представляють собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквіваленту товарів та послуг, знаходяться в тісному зв'язку та єдності. Логічно та історично кожна наступна функція е результатом розвитку попередніх функцій.

З усього вищесказаного випливають три основні властивості грошей, які розкривають їх сутність:

• гроші забезпечують загальну безпосередню обмінність – за них купується будь-який товар;

• гроші виражають мінову вартість товарів – через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчими вартостями товарів;

• гроші виступають загальною матеріалізацією загального робочого часу, що втілюється в товарі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1) Базилевич В. Д. Економічна теорія. Політекономія : підручник / за ред. В. Д. Базилевича. – 7-ме вид., стер. –  К.: Знання-Прес, 2008. – 719 с.

 

2) Иванова В. В. Деньги. Кредит. Банки : учебник / под. ред. В. В. Иванова, И. Соколова. – М.: Проспект, 2003. – 71 с.

 

3) Климко Г. Н. Основи економічної  теорії: політ економічний аспект : підручник для студ. екон. спец. вищ. закл. осв. / Г. Н. Климко, В. П. Нестеренко  та ін.; ред. Г. Н. Климка. – 2. вид., перероб. і доп. — К.: Вища школа, 1999. – 743 с.

 

4) Ковальчук С. В. Фінанси : навч. посіб. / С. В. Ковальчук, І. В. Форкун. – Львів: "Новий Світ - 2000", 2005. - 568 с.

 

5) Невіжена В. П. Електронні гроші: накопичення, використання, зберігання, безпека : підручник / за ред. В. П. Невіженої. – М., 1995. – 364 с.

 

6) Савлук М. І. Вступ до банківської  справи : підручник / за ред. М. І. Савлука. – К.: Лібра, 1998. – 344 с.

 

7) Савлук М. І. Гроші та кредит : підручник / М. І. Савлук. – К.: Лібра, 1992. – 599 с.

 

8) Директива 2000/46/ЄС Європейського парламенту та Ради «Про започаткування та здійснення діяльності установами – емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними» від 18 вересня 2000 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_178