Організація операційних процесів

Забезпечити неперервний плин потоку

Генрі Форд був першим, хто реалізував потенціал потокової організації - організація руху матеріалів безупинним потоком. Проте Генрі Форд виробляв моно продукт, японці ж, для виробництва широкого асортименту продукції, замість однієї потужної «річки» зробили виробництво, організоване у «маленькі струмочки». Для цього застосовується менше обладнання, яке може бути швидко переналагоджене для випуску іншої продукції. Продуктивність при цьому зростає у двічі, суттєво зменшується кількість браку.

Витягування

Ощадливе виробництво дозволяє суттєво скоротити витрати завдяки тому, що виробляються дрібніші партії продукції і тільки тоді, коли їх потребує клієнт [«витягує» на себе]. Без «сигналу» від замовника ніхто на виробництві не буде виробляти жодних деталей. В результаті скорочується час повернення інвестицій, зменшується обсяг.

 Досконалість

Крім того, усвідомлення вимог конкретного замовника зумовлює прагнення швидше і якісніше виконати замовлення. Зростання швидкості потоку завжди допомагає виявляти «муда». Виявленням «муда» займаються спеціально призначені команди. Їх задача:

• краще визначити цінність,
• навчитись збільшувати швидкість потоку,
• спрощувати процес «витягування».

 Виникає закономірне запитання, то чому ж більшість компаній продовжують працювати в режимі серійного виробництва? Хоча в кожному окремому випадку можуть бути свої обставини, проте на загал поясненням цього можуть бути такі причини:

• інерція мислення;
• оснащення підприємств високошвидкісним обладнанням;
• діюча система обліку;
• кар'єрні пріоритети властиві функціональним структурам.

 Що ж можна порадити компаніям, які обирають стратегію максимального підвищення рівня обслуговування клієнтів і для цього планують перейти на засади ощадливого виробництва? Практики цієї технології рекомендують почати з наступних кроків:

1. Сформуйте неперервний потік  всюди, де це можливо;

2. Використовуйте буферні склади  для управління виробництвом там, де неперервний потік не проходить «вверх» за процесом. Неперервність буває неможливою через такі причини:

• Деякі процеси розроблені для роботи з дуже швидким або повільним часом циклу [час, який іде на опрацювання одної деталі] і потребують час на переналагодження для роботи з різними групами продуктів;
• Деякі процеси, як і ті, що виконують наші постачальники, є занадто далеко від нас і доставка одної деталі за раз є нереалістичною;
• Деякі процеси мають занадто довгий час виконання і є надто ненадійними щоб їх об'єднувати з іншими в неперервний потік.

3. Виробляйте відповідно до вашого  «періоду такту». Період такту  використовують для синхронізації  темпу виробництва з темпом  реалізації, особливо це стосується  «темпозадаючих» процесів.

Що ж виграють споживачі від запровадження ощадливого виробництва? Переваги для кінцевого споживача є очевидними: зменшення часу реакції на потреби споживача на 70%-90%;  індивідуальний підхід до потреб споживачів;  скорочення часу доставки замовлень на 70%- 90%;  збільшення надійності доставки до 90%;  доставка товару тоді, коли це потрібно споживачеві/клієнту; покращення якості товару.

Висновки

Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства - це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища. Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційної стратегії. 
Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю. 
Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.  
Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми. Ставлячи перед організацією певні цілі, керівництво підтверджує те, до чого організація прагне. Мета є конкретний кінцевий стан чи бажаний результат, якого прагне досягти фірма (ЛПР) при ухваленні рішення. Організація мас на меті формування керованої і керуючої систем і створює передумови для вирішення завдань, поставлених на стадії планування. Організація вирішує питання структури, упорядкування і регламентації дій виконавців, оптимізує розміщення устаткування, вибирає спеціалізацію і методи проведення робіт. Організація найтіснішим чином пов'язана з такими функціями управління, як керівництво й організація контролю. Для того, щоб ефективно управляти виробництвом, викладених компонентів виробничого менеджменту явно недостатньо. Необхідно чітко виявити сам об'єкт управління, тобто те, на що спрямоване управління, виявити форми і види самих управлінських впливів, форми зв'язків між складовими системи управління, і тільки тоді ми зможемо говорити про завдання виробничого менеджменту і методи їхнього вирішення. Постійне підвищення продуктивності - одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність - це баланс між багатьма чинниками, і лише деякі з них піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Таким чином, як об'єкт управління у виробничому менеджменті можуть виступати: фактори виробництва (ресурси), виробничі і допоміжні процеси, підприємницька діяльність підприємства, чи як називають за рубежем — бізнес-процес. тобто вдосконалення менеджменту у сфері виробництва передбачає: 
• орієнтацію діяльності фірми на довготривалу перспективу; 
• проведення фундаментальних наукових досліджень: 
• диверсифікацію виробництва; 
• інтенсивну інноваційну діяльність; 
• максимальне використання творчої активності персоналу.

Література

1. Василенко В/А., Мельник И.Е. Операционное и ситуаци-онное управление в системе        менеджмента: Учебное пособие. — М.:МГИУ, 2001. — 532 с.
2. Зкономическая стратегия фирмьі / Под ред. проф. Градова А.П. — 2-е изд. — СПб: Специальная литература, 1999. — 589 с.
3. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента (пер. с англ.). — М.: Дело, 1994.
4. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. Учебник. 3-є изд. — М.: Гардарика, 1998. — 528 с.
5. Курс зкономики: учебник / Под. ред. БА. Райзберга. — ИНФРА- М., 1997.

1. Производственньїй  менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенкова, А.В. Бандурин, Г.Я. Горбовцев и др. / Под ред. С.Д. Ильенковой. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. — 583 с.

7. Минаев З.С., Агеева И.Г., Аббата Дага А. Управление производством и операциями: 17-модульная программа для ме-неджеров «Управление развитием организации». Модуль 15. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 256.
8. Гзлловзй Лес. Операционньїй менеджмент. — СПб: Питер, 2001. — 320 с. (серия «Теория и практика менеджмента»).

9. http://referat.repetitor.ua

10. Бова  Т.В.// Економіка та держава- № 5,- 2006