Комунікації в керівництві
Підготувала:
cт. гр. МЕ-33
Самохотіна К. Т.
Керівництво - процес впливу на людей для
спрямування їхніх зусиль на досягнення
певних цілей.
Управлінська діяльність
керівника полягає у розв’язанні управлінських
завдань засобами комунікації.
Суть комунікативної функції
керівництва :
поза спілкуванням з
учасниками взаємодії неможливе
розв’язання управлінських завдань,
прийняття управлінських рішень,
професійне зростання керівника
та його співробітників.
В кожній ситуації успіх
визначається якістю спілкування,
умінням керівника слухати й
передавати інформацію, здатністю
зрозуміти співрозмовника.
Аналіз комунікативної природи
управління людьми дає можливість визначити
такі його особливості :
- в управлінському процесі все перебуває у взаємодії та єдності – комунікації;
- комунікація як функція управління наділена інтегрувальною здатністю, що забезпечує реалізацію інших функцій;
- керівник і підлеглий у процесі обміну інформацією, взаємодії та взаємного сприйняття є активними учасниками спільної діяльності;
- ефективність комунікації зумовлюють характер управлінської діяльності, індивідуальні психологічні особливості учасників взаємодії, вибірковість відносин, рівень групової сумісності та ін.;
- керівник і підлеглий за комунікативного підходу до управління постійно перебувають у процесі комунікації тощо.
Комунікативна компетентність:
- вміння приваблювати до себе інших людей, викликати у них симпатію
- зацікавлювати їх своєчасною і корисною інформацією
- аргументовано переконувати у важливості тих чи інших дій
- впливати на інших з метою спрямування їхніх зусиль на виконання поставленої мети
- завойовувати та підтримувати своїми діями довіру.
- Особистісно-психологічною основою комунікативної компетентності керівника є наявність у нього відповідного комунікативного потенціалу.
- Комунікативний потенціал керівника – притаманні керівникові комунікативні можливості, які є внутрішнім резервом особистості, реалізуються як свідомо, так і стихійно.
- Професійне становлення і розвиток керівника пов’язані із зростанням його комунікативних можливостей, розкриттям комунікативного потенціалу, формуванням стійких комунікативних зв’язків і відносин, які забезпечують його ефективну управлінську діяльність.
Ефективність, успіх роботи
організації, який багато в чому залежить
від її керівників, визначаються їхніми психологічними
і моральними якостями.
Американськими ученими К. Томасом
і Р. Кілменном розроблена методика, яка
дає змогу менеджеру обирати стратегію
поведінки і спілкування в організації
:
- Протистояння (суперництво)
- Партнерство
- Компроміс
- Уникнення
- Прилаштування
Спілкування менеджера-керівника
з підлеглими відбувається у
відповідних формах :
- Субординаційній;
- службово-товариській;
- дружній.
Вибір стратегії і тактики поведінки
та спілкування керівника повинен визначатися
завданням менеджменту.
- Дослідження показують, що найкраще сприймають люди конструктивну критику, в якій є підтекст про повагу до людини та віра в її здібності, знання та досвід.
- У світовій практиці менеджменту є правила, які забороняють певні дії керівників, бо ті порушують етичні або морально-психологічні вимоги до спілкування.
- Управлінське спілкування – двосторонній або багатосторонній процес, зумовлений необхідністю здійснення управлінських функцій шляхом встановлення відносин, налагодження зворотного зв'язку.
Дякую за увагу!