Комунікації в керівництві

Комунікації в керівництві

 

Підготувала:

    cт. гр. МЕ-33

    Самохотіна К. Т.

 Керівництво - процес впливу на людей для спрямування їхніх зусиль на досягнення певних цілей.

 

Управлінська діяльність  керівника полягає у розв’язанні управлінських завдань засобами комунікації.

   Суть комунікативної функції керівництва :

поза спілкуванням з  учасниками взаємодії неможливе  розв’язання управлінських завдань, прийняття управлінських рішень, професійне зростання керівника  та його співробітників.

В кожній ситуації успіх  визначається якістю спілкування, умінням керівника слухати й  передавати інформацію, здатністю  зрозуміти співрозмовника.

      Аналіз комунікативної природи управління людьми дає можливість визначити такі його особливості :

 

•   в управлінському процесі все перебуває у взаємодії та єдності – комунікації;

 

•  комунікація як функція управління наділена інтегрувальною здатністю, що забезпечує реалізацію інших функцій;

 

• керівник і підлеглий у процесі обміну інформацією, взаємодії та взаємного сприйняття є активними учасниками спільної діяльності;

 

• ефективність комунікації зумовлюють характер управлінської діяльності, індивідуальні психологічні особливості учасників взаємодії, вибірковість відносин, рівень групової сумісності та ін.;

 

• керівник і підлеглий за комунікативного підходу до управління постійно перебувають у процесі комунікації  тощо.

Комунікативна компетентність:

• вміння приваблювати до себе інших людей, викликати у них симпатію
• зацікавлювати їх своєчасною і корисною інформацією
• аргументовано переконувати у важливості тих чи інших дій
• впливати на інших з метою спрямування їхніх зусиль на виконання поставленої мети
• завойовувати та підтримувати своїми діями довіру.

 

• Особистісно-психологічною основою комунікативної компетентності керівника є наявність у нього відповідного комунікативного потенціалу.

 

• Комунікативний потенціал керівника – притаманні керівникові комунікативні можливості, які є внутрішнім резервом особистості, реалізуються як свідомо, так і стихійно.

 

• Професійне становлення і розвиток керівника пов’язані із зростанням його комунікативних можливостей, розкриттям комунікативного потенціалу, формуванням стійких комунікативних зв’язків і відносин, які забезпечують його ефективну управлінську діяльність.

    Ефективність, успіх роботи організації, який багато в чому залежить від її керівників, визначаються їхніми психологічними і моральними якостями.

 Американськими ученими К. Томасом і Р. Кілменном розроблена методика, яка дає змогу менеджеру обирати стратегію поведінки і спілкування в організації :

 

• Протистояння (суперництво)
• Партнерство
• Компроміс
• Уникнення
• Прилаштування

Спілкування менеджера-керівника  з підлеглими відбувається у  відповідних формах :

 

• Субординаційній;
• службово-товариській;
• дружній.

 Вибір стратегії і тактики поведінки та спілкування керівника повинен визначатися завданням менеджменту.

 

• Дослідження показують, що найкраще сприймають люди конструктивну критику, в якій є підтекст про повагу до людини та віра в її здібності, знання та досвід.

 

•  У світовій практиці менеджменту є правила, які забороняють певні дії керівників, бо ті порушують етичні або морально-психологічні вимоги до спілкування.

 

 

 

• Управлінське спілкування – двосторонній або багатосторонній процес, зумовлений необхідністю здійснення управлінських функцій шляхом встановлення відносин, налагодження зворотного зв'язку.

Дякую за увагу!