Аналіз і оцінка ефективності системи прийняття рішень та основні напрямки її оптимізації

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

Дисципліна

«Менеджмент»

тема:

«Аналіз і оцінка ефективності системи прийняття рішень та основні напрямки її оптимізації»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса 2015

Зміст

Вступ

Розділ 1. УМОВИ Й ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ.

1. Види управлінських рішень…………………………………………….5
2. Розробка управлінського рішення……………………………………..6
3. Процес ухвалення рішення…………………………………………..…7
4. Оптимізація управлінських рішень …………………………………..14

Розділ 2. СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ (СППР)

2.1. Поняття системи підтримки прийняття рішень (СППР)…………….…19

2.2. Історія виникнення та розвиток СППР……………………………….…20

2.3. Призначення та переваги СППР………………………………………....27

2.4. Сфери застосування і приклади використання СППР………………….33

Розділ 3. АНАЛІЗ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПАТ«УКРТЕЛЕКОМ»

3.1. Характеристика ПАТ «Укртелеком»…………………………………….35

3.2. Основні цілі та задачі оператора ПАТ «Укртелеком»………………….38

3.3. SWOT-аналіз телекомунікаційного оператора ПАТ «Укртелеком»…..39

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Прийняття рішень є важливою частиною будь-якої управлінської діяльності. Ефективність управління багато в чому обумовлена якістю таких рішень. У рішеннях фіксується вся сукупність відносин, що виникають у процесі трудової діяльності і управління організацією.  
Якщо комунікації - свого роду «стрижень», що пронизує будь-яку діяльність в організації, то ухвалення рішень - це «центр», навколо якого обертається життя організації. Ефективне прийняття рішень необхідно для виконання управлінських функцій. Вдосконалення процесу прийняття обгрунтованих об'єктивних рішень у ситуаціях виняткової складності досягається шляхом використання наукового підходу доданого процесу, моделей і кількісних методів прийняття рішень.

Важливість проблем, пов'язаних з прийняттям рішень, привертає до них увагу широкого кола науковців і практичних працівників, що представляють далекі один від одного галузі наукових і технічних знань. У даній сфері прийняття рішень процес систематизований.

Тема курсової роботи є актуальною, так як прийняття рішень є невід'ємною частиною процесу управління. Це «центр», навколо якого обертається життя організації. Багаторічний досвід прийняття рішень сходився всього лише на інтуїтивному опорі на свій досвід. Але відповідальність за прийняття організаційних рішень - важкий моральний тягар, від індивідуального рішення в організації може залежати доля самої організації та окремих її членів. Тому керівник у сьогоднішньому складному, мінливому світі не може приймати непродуманих рішень. Менеджер, який приймає ті чи інші управлінські рішення, повинен поєднувати в собі певні якості: мистецтво аналізу ситуацій, глибокі професійні знання, прийоми і методи прийняття рішень, професійні навички у роботі з людьми та інші.

Важливість управлінських рішень та й самої функції їх прийняття у процесі управління зумовлена тим, що їх ухвалення, по-перше, чітко простежується як умова виконання всіх інших функцій; по-друге, є безпосереднім продуктом діяльності керівників усіх рівнів управління; по-третє, є одним із важливих засобів формування соціальних інтересів; по-четверте, виступає однією з форм реалізації соціальних інтересів.

Метою цієї роботи є вивчення методів та моделей прийняття управлінських рішень, а також удосконалення процесу прийняття таких рішень на підприємствах, та розуміння того, що ефективне прийняття рішень необхідно для виконання управлінських функцій.

У даній роботі головною метою є дати загальне поняття прийняття рішень, з'ясувати які ж методологічні норми повинен дотримуватися менеджери в організації, щоб приймати ефективні та дієві рішення.

Головним завданням курсової роботи є проаналізувати ефективність прийняття управлінських рішень на підприємстві. Визначити методи вдосконалення цього процесу. Розкрити проблему підвищення рівня ефективності прийняття управлінських рішень, аналіз існуючого характеру, структури та механізмів прийняття управлінських рішень, систему зв'язків, що забезпечують визначеність та послідовність управлінських рішень.

 Прийняття рішень – складова частина будь-якої управлінської функції. Необхідність ухвалення рішення пронизує все, що робить керівник, формуючи цілі і процес їх досягнення. Тому розуміння природи прийняття рішень надзвичайно важливо для всіх, хто хоче процвітати в мистецтві керування.

Вдосконалення знань та вивчення процесу прийняття управлінських рішень на підприємстві робить вивчення цієї теми актуальним та необхідним для становлення повноцінного менеджера.

Методи дослідження : індукція та дедукція, аналіз і синтез; порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація, систематизація.

 

Розділ 1 УМОВИ Й ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

 

Прийняття рішення являє собою свідомий вибір з наявних варіантів чи альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаний стан організації. Основою прийняття ефективних управлінських рішень є якісна інформація. Риси управлінських рішень: обгрунтованість; своєчасність; комплексність підходу; законність; чітке формулювання завдань; наступність та узгодженість з раніше прийнятими рішеннями.

Менеджер протягом своєї діяльності змушений постійно приймати рішення, він накопичує певний досвід у цій галузі. Багато в чому технологія управління залежить від особистих якостей керівника, його національних особливостей, особливостей управління прийнятих в тій чи іншій країні.

Управлінське рішення - це творчий акт суб'єкта управління,спрямований на усунення проблем, які виникли в об'єкті управління.

 

1.  Види управлінських рішень

 

Оскільки рішення приймаються людьми, то їх характер багато в чому несена собі відбиток особистості менеджера, причетного до їх появи на світ.

У зв'язку з цим прийнято розрізняти врівноважені, імпульсивні, інертні,ризиковані і обережні рішення.

Врівноважені рішення приймають менеджери, уважно і критично що відносяться до своїх дій, що висуваються гіпотез та їх перевірки.

Зазвичай, перш ніж приступити до прийняття рішення, вони мають сформульовану вихідну ідею.

Імпульсивні рішення, автори яких легко генерують самі різноманітні ідеї в необмеженій кількості, але не в змозі їх як слід перевірити, уточнити, оцінити. Рішення тому виявляються недостатньо обгрунтованими і надійними, приймаються «з наскоку», «Ривками».

Інертні рішення стають результатом обережного пошуку. У них навпаки контрольні і уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей, тому в таких рішеннях важко виявити оригінальність, блиск,новаторство.

Ризиковані рішення відрізняються від імпульсивних тим, що їх автори не мають потребу в ретельному обгрунтуванні своїх гіпотез і, якщо ви впевнені в собі,можуть не злякатися будь-яких небезпек.

Обережні рішення характеризуються ретельністю оцінки менеджером усіх варіантів, сверхкритичним підходом до справи. Вони ще в меншій мірі,ніж інертні, відрізняються новизною й оригінальністю.

Ці види рішень приймаються, в основному, у процесі оперативного управління персоналом. Для стратегічного і тактичного управління будь-якої підсистеми системи менеджменту приймаються раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, обгрунтування і оптимізації.[5, c.42]

 

2.  Розробка управлінського рішення

 

Під якістю управлінських рішень слід розуміти ступінь його відповідності характеру дозволяються завдань функціонування та розвитку виробничих систем. Інакше кажучи, в якій мірі УР забезпечує подальші шляхи розвитку виробничої системи в умовах формування ринкових відносин.

Фактори, які визначають якість та ефективність управлінських рішень, можуть класифікуватися за різними ознаками - як фактори внутрішньої природи (зв'язані з керуючою і керованою системами), такі зовнішні фактори (вплив навколишнього середовища). До цих чинників слід віднести: закони об'єктивного світу, пов'язані з прийняттям і реалізацією УР; чітке формулювання мети - для чого приймається УР, які реальні результати можуть бути досягнуті, як виміряти, співвіднести поставлену мету та досягнуті результати; обсяг і цінність володіє інформацією - для успішного прийняття УР головним є не обсяг інформації, а цінність, яка визначається рівнем професіоналізму, досвіду, інтуїцією кадрів; час розробки УР - як правило, управлінське рішення завжди приймається в умовах дефіциту часу і надзвичайних обставин (дефіциту ресурсів, активності конкурентів, ринкової кон'юнктури, непослідовної поведінки політиків); організаційні структури управління; форми та методи здійснення управлінської діяльності, методи та методики розробки та реалізації УР (наприклад, якщо фірмалідирує - методика один, якщо потрібно за іншими - інша); суб'єктивність оцінки варіанта вибору рішення. Чим більше неординарною є УР, тим суб'єктивні оцінки стан керуючої і керованої систем (психологічний клімат,авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад кадрів іт.д.); систему експертних оцінок рівня якості та ефективності УР.

Управлінські рішення повинні спиратися на об'єктивні закони і закономірності суспільного розвитку. З іншого боку, УР істотнимчином залежать від багатьох суб'єктивних факторів - логіки розробкирішень, якості оцінки ситуації, структуризації задач і проблем, певного рівня культури управління, механізму реалізації рішень, виконавської дисципліни і т. п. При цьому необхідно завжди пам'ятати, щонавіть ретельно продумані рішення можуть виявитися неефективними, якщо вони не зможуть передбачити можливих змін в ситуації, станвиробничої системи. [9, c.18]

 

3. Процес ухвалення рішення

         

           Стадія 1. Визнання необхідності рішення : сприйняття і визнання проблеми, інтерпретація та формулювання проблеми, визначення критеріїв успішного рішення.

 Стадія 2. Виробленні рішень: розробка альтернатив,  оцінка альтернатив, вибір альтернативи.

 Стадія 3. Виконання рішення: організація виконання рішення,  аналіз і контроль виконання рішення, зворотній зв'язок та коригування. [8, c.145]

Стадія 1.

Визнання необхідності рішення.  
Вона включає наступні етапи:

* Визнання проблеми;

* Формулювання проблеми;

* Визначення критеріїв успішного  вирішення проблеми.

Головне завдання полягає в правильній постановці мети рішення. Будь-який процес прийняття рішення повинен починатися з усвідомлення необхідності його прийняття.

Якщо виходити з того, що рішення - це організаційна реакція на виниклу проблему, то етап вивчення ситуації спрямований на визнання або невизнання існуючої в організації проблеми.

Визнання проблеми є необхідною умовою для її вирішення, так як якщо проблема не існує для того, хто приймає рішення, то його прийняття не відбудеться.

Раз проблема визнана, то наступний етап у розглянутому процесі -інтерпретація і формулювання проблеми. Інтерпретація проблеми – це надання значення тієї проблеми, яка визнана. Проблема може бути визначена як можливість, як криза чи як рутинна проблема. Перший тип проблеми необхідно виявити і розкрити, другий і третій -виявляються самі і вимагають втручання менеджера.

Рутинні або повторювані проблеми відносяться до категорії структурованих, а можливості і криза - до неструктурованих.  
Відповідно для кожної категорії проблем потрібні рішення різноготипу: для структурованих - програмовані, для неструктурованих -непрограммірованние.

Визначення проблеми передбачає отримання відповіді на наступні питання:

• Що дійсно відбувається в організації?
• Які причини того, що відбувається?
• Що за всім цим стоїть?

Визначення і наступне формулювання проблеми дозволяють менеджеру ранжувати її в ряду інших проблем. Ранжування - упорядкування об'єктів відповідно до убування їх переваги.  
При цьому допускається вказівка на рівноцінність деяких об'єктів. Уоснову ранжирування можуть бути покладені наступні фактори:

• Наслідки проблеми (капіталомісткість, ефективність, вплив на ... і т.п.);
• Вплив на організацію (що відбудеться в результаті рішення проблеми);
• Терміновість проблеми та обмеження за часом;
• Ступінь використання здібностей і часу керівника;
• Увага до проблеми (чи може проблема вирішитися сама собою, або вона буде вирішена в ході вирішення інших проблем). [8, c.150]

Вивчення цих факторів дозволяє менеджеру визначити порядок вирішення проблем, проранжирувавши їх від найбільш важливих до найменш важливих.

Так як про рішення судять насамперед з отриманих результатів, тоз їх розгляду розумно і почати процес вибору. Ці результати іменуються "критеріями рішення" і являють собою основу фактично здійснюваного вибору. Менеджерам важливо чітко уявляти, чого вонихочуть досягти. Ключове питання в даному випадку такий: "Які фактори слід враховувати, роблячи вибір? "Це питання породжує ряд факторів,які повинні бути враховані при виборі рішення. У ситуації групового прийняття рішення постановка такого питання передбачає, що особи, надіяльність яких має вплинути дане рішення, будуть матиможливість висловити свої припущення, вимоги. [1, c.67]

Менеджер проводить поділ критеріїв за принципом їх важливості для організації. Критерії мають різне значення. Наприклад, однікритерії являють собою обов'язкові обмеження, тоді як іншіпросто фіксують бажані характеристики, щоб прийняти досить ефективне рішення, слід розділити критерії на жорсткі обмеження ібажані характеристики, без яких можна було б і обійтися.

Стадія 2.

Вироблення рішення.

На цій стадії здійснюється вироблення альтернатив. При обговоренні стандартних рішень це не становить проблеми. Наприклад, при порівнянні різних місць розташування нового пункту харчування. При розгляді інших типів рішень, особливо новаторських, цей крок більш складний.