Теоретичні аспекти грошово - кредитної політики

Протягом 2010 року нормативи  обов’язкових резервів залишалися незмінними [15]. 

В липні 2011 р. середньоденний обсяг кореспондентських рахунків складав 16,0 млрд. грн.., у серпні він  зменшився до 14,9 млрд. грн., а у  вересні – до 14,4 млдр. грн. Це показує  ефективність проведених заходів НБУ  щодо обмеження ліквідності [16].

15 листопада 2011 року була  ухвалена постанова "Про окремі  питання регулювання грошово-кредитного  ринку" Правлінням НБУ згідно  з Положенням про порядок формування  обов’язкових резервів для банків  України та філій іноземних  банків в Україні.

 

Постановою  "Про окремі питання регулювання грошово-кредитного ринку" передбачено, що з 30 листопада 2011 року формування обов’язкових резервів банками України в такому порядку:

-  на рахунку в Національному  банку України у розмірі 70% від обов’язкових резервів, що  були сформовані на попередній  період резервування;

-  на  кореспондентському  рахунку банку в НБУ–  залишок   суми обов’язкових резервів, сформованих  згідно з установленими нормативами  на відповідний період.

Були установленні такі нормативи  обов’язкового резервування:

 

-  за коштами юридичних і фізичних осіб у національній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 0%;

-   за коштами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті на вимогу і кошти на поточних рахунках – 8%;

-  за строковими коштами юридичних і фізичних осіб у національній валюті 0%;

-  за коштами, які залучені банками від банків-нерезидентів  та фінансових організацій-нерезидентів у національній валюті – 0%;

-  за довгостроковими кошти і вкладами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті – 2%;

-  за коштами, які залучені банками від банків-нерезидентів  та фінансових організацій-нерезидентів в іноземній валюті – 2%;

-  за короткостроковими коштами і вкладами юридичних і фізичних осіб в іноземній валюті – 7,5%.

А також було установлено, що з 30 листопада 2011 року обсяг обов’язкових резервів, який має берегтися щоденно на початок операційного дня на коррахунку банку в НБУ, не меншим, ніж 25 % від суми обов’язкових резервів, що сформовані за попередній звітний період резервування [17].

Процентна політика.  Процентна  політика НБУ у 2010 р. була спрямована на утриманні  вартості грошей, стимулювання на повернення вкладів у банки,зменшення інфляційний ризиків, а також на відновлення кредитування.

Облікова ставка коливалась впродовж січня-серпня, знижувалася,   а    з 10 серпня 2010 р. її було встановлено на рівні 7, 75% [14].

Динаміку змін облікової  ставки можна простежити на рис 2.1 [18].

Згідно з рис. 2.1 можна  побачити, що найбільша ставка була у 2007 році, потім вона поступово зменшувалася і  зараз досягла найменшого свого  значення. Вона є незміною починаючи  з 2010 року до сьогоднішнього часу.

Була знижена і ставка рефінансування , вона знизилася з 13,15% у січні 2010 р., до 10,42% річних у грудні [16].

В цілому за весь рік середньозважена  процентна ставка за інструментами  рефінансування була позитивною відносно інфляції і складала 11,62% річних. Для  порівняння у 2009 р. вона складала – 16,7%.

У 2010 р. загальний обсяг  операцій з мобілізації коштів зменшився  і становив 31,1 млрд. грн. Середня  процентна ставка за мобілізаційними  операціями в липні становила 2,2% річних, потім вона значно спала, і у вересні складала 0,3% річних [14].

Взагалі 2011 рік характеризується помірним зростанням депозитів та готівки  в обігу, обсяг коштів на коррахунку збільшився на 10, 4%. 

Стале зростання обсягів  кредитування  вплинуло  на  його  зростання  в цілому до 936,6 млрд. грн.

У вересні 2011 р. процентна  ставка за депозитами резидентів збільшилася  до 6,7% річних. Збільшення вартості відбулося за депозитами в національній валюті до 7,3, але зменшення до 5,1% річних в іноземній валюті

[16].

  В основному зросли процентні ставки за депозитами нефінансових корпорацій, в домашніх господарствах ставка за депозитами мала різноспрямовану динаміку.

Динаміку процентної ставки за кредитами та депозитами можна  побачити в табл. 2.2.

Отже, протягом 2010-2011 рр. процентна  ставка з  рефінансування коливалась, облікова ставка НБУ залишалася без  змін. На сучасному етапі збільшується обсяг кредитів та депозитів.

Рефінансування банків.  Протягом 2010-2011 рр. НБУ підтримував  ліквідність комерційних банків шляхом надання кредитів овернайт,  через лінію рефінансування, кредитів рефінансування, операцій репо.

Процентні ставки рефінансування наведені в табл. 2.3.

Загальний обсяг операцій у 2010 р. із рефінансування складав 5,2 млрд. грн. 18,5 млрд грн. було поверненно за цей  період [14].

24.11.2011 року Національним  банком України було проведено  тендер з рефінансування банків. Середньозважена  процентна   ставка  складала  14% річних [22].

Отже, Національний банк  України проводить активну підтримку  ліквідності банків та з кожним роком  збільшує обсяг коштів на рефінансування комерційних банків.

Депозитні операції.  З  метою підтримки стабільності грошової національної одиниці та рівноваги  на грошово-кредитному ринку НБУ  протягом 2010-2011 рр. активно впроваджував операції зворотного репо з державними облігаціями [23].

У 2011 р. загальний обсяг  здійсненних депозитних операцій складає 160 млрд. грн., у 2010 р. – 248,1 млрд. грн., у 2009 р. – 96,7 млрд. грн. [24].

Протягом 2010 р. було оголошено 575 тендерів на яких було розміщено  депозитних сертифікатів на суму 246,1 млрд. грн., номінальна вартість яких 1000 тис  грн.

Середньозважена процентна  ставка становила 3,2% річних. Для порівняння у 2009 р. – 6,6%. Операцій зворотного репо було проведено на 2 млрд. грн..з середньозваженою ставкою 2,1% річних.

Достроково було погашено депозитних сертифікатів  загальною  сумою на 503,0 млн. грн. [14].

Дослідивши дану інформацію можна зробити висновок, що Національнийбанк України впроваджує певні зміни застосування інструментів грошово-кредитної  політики  для  ефективного функціонування економіки країни вцілому. 

Сукупність показників засвідчує  про те, що зростають обсяги кредитів, депозитів, що позитивно впливає на грошово-кредитних ринок.

Стабілізація ситуації на валютному ринку та відновлення  зростання обсягів депозитів  створюють передумови для формування профіциту ліквідності.

Провівши аналіз, можна  зазначити, що на сучасному етапі  НБУ веде ефективну політику. 2011 рік характеризується поверненням  довіри до банків, помірним зростанням депозитів, обсягу кредитування, зростає  ліквідність банків тощо.

 

2.2  Проблеми сучасних  інструментів грошово-кредитної   політики НБУ

 

В умовах трансформації економіки  України виникають певні проблеми

реалізації  грошово-кредитної  політики та впровадження її сучасних інструментів.

В деяких випадках вживається  таке поняття  як «монетарна політика», суть якого полягає у спроможності грошово-кредитної системи впливати на пропозицію грошей та процентна  ставку, а вже через неї і  на інвестиції.

Грошово-кредитна політика є одним із найдієвіших засобів  макроекономічного регулювання. Але  досить важкою є реалізація грошово-кредитної  політики в умовах нестабільності.

На сучасному етапі  приборкання зростання цін та підтримка інфляції на стабільному  низькому рівні є одним із важливих питань. 

В Україні з початку 2011 року відбулося прискорення інфляційної  динаміки внаслідок стійкого зростання  світових цін на продовольство та енергоресурси разом зі зростанням адміністративно регульованих  цін    та тарифів [25].

 

 

На рис. 2.3 наведена динаміка рівня інфляції за 2008-2011 рр.

Тобто можна зробити висновок, що в країні спостерігається дещо високий рівень інфляції. Інфляція мала коливний  характер,  але  в  загалом рівень інфляції спадав, що можна побачити з лінії тренда на рис 2.3.

Зміна цін, рівень інфляції також впливає і на грошово-кредитну політику та на її інструменти.

На рис.2.4 наглядно зображено  вплив  інфляції на сучасні  інструментів грошово-кредитної політики.

Розглянемо детальніше вплив  інфляції на інструменти грошово-кредитної  політики та  як застосування цих  інструментів впливає на рівень інфляції в Україні.

Розмір обов’язкових резервів встановлюється до загальної суми залучених  коштів банком у  процентному відношенні. Різні норми обов'язкового резервування  можуть встановлюватися для різних видів залучених коштів.

Якщо в країні наявна інфляція та в обігу перебуває великий  обсяг грошової маси, НБУ підвищує норму резерву. Внаслідок цього  зменшується ресурсний потенціал  комерційного банку, наслідком є  зменшення обсягів кредитування. Це веде до зменшення рівня прибутковості  банківський установ. Тому для підтримки  рентабельності на належному рівні, банки  підвищують відсоткові ставки за кредитами. Таким чином зменшується  обсяг грошової маси в обігу.

Операції на відкритому ринку  –  це  найбільш  вагомий  інструмент  з точки зору регулювання пропозиції грошей.  Для регулювання обсягу грошової маси в обігу НБУ має  право на купівлю або продаж  урядових цінних паперів. При цьому  він вступає у відносини з  комерційними банками, не фінансовими  установами та населенням.

Операції на відкритому ринку  зменшують або збільшують обсяг  банківських ресурсів, що відбивається на вартості кредиту, обсязі попиту і  в кінцевому підсумку на обсязі грошової маси.

При  існуючій високій  інфляції та надмірній пропозиції грошей в обігу Національний банк України  продає  цінні  папери  на  відкритому  ринку,  тим 

самим зменшуючи грошову  масу в обігу та рівень інфляції у майбутньому.

Проведення операцій з  цінними паперами на відкритому ринку  сприяє тому, що цей інструмент є  зручним для усунення обсягів  надлишкової ліквідності [27].

Такий інструмент грошово-кредитної  політики  як  процентна ставка полягає в тому, що Національний банк України визначає рівень відсоткових  ставок за кредитами, які він надає  комерційним банкам для підтримки  ліквідності. 

Якщо НБУ проводить  політику стримування або зменшення  маси грошей в обігу, то він підвищує процентні ставки, тим самим зменшуючи  попит на кредитні гроші. Зменшення  попиту призводить і до зменшення  пропозиції. На застосовані для кредитування ресурси вкладаються в інші активи, наприклад цінні папери держави, або находяться на депозитах комерційних  банків у НБУ. Наслідком є скорочення грошей в обігу [28].

  Так само ставка рефінансування зв’язана з рівнем інфляції. НБУ коректує її величину, цим самим намагається оказати вплив.

Ставка  рефінансування  тісно  пов’язана  з  процентною  політикою,  але 

має певні особливості. Національний банк України надає кредити комерційним  банкам для підтримки ліквідності.

Комерційний банк у  разі дефіциту  первинних  ресурсів  звертається  до

НБУ за кредитом. Найчастіше такі позики видаються на короткий строк. Залежність між ставкою рефінансування  і рівнем  інфляції наведена на рис. 2.5.

З рис. 2.5 наочно можна побачити що зі зміною рівня інфляції в країні НБУ змінював і ставку рефінансування.

Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на обсяг грошової маси в обігу. Даний  інструмент використовується Національним банком України через:  -  реєстрацію  імпорту та експорту капіталу, тобто  встановлюються певні розміри максимальних і мінімальних процентних ставок за іноземними депозитами в українських  банках.

Отже можна зробити  висновок, що виникнення інфляції впливає  на впровадження інструментів грошово-кредитної  політики. Наслідком цього  є те, що НБУ змушений змінювати значення інструментів для підтримки стабільності в державі [29]. 

Інфляція спричиняє низку  інших проблем. По-перше, це те, що за умов інфляції бажання іноземних  інвесторів вкладами кошти в виробництво  України відсутнє. По-друге, за умови  інфляції ефективне функціонування фондового ринку майже неможливе.

Світова фінансова криза  є основною причиною спаду економіки  у 2008-2010рр. В цей період відбулося  знецінення національної валюти, зріс обсяг неповернених кредитів, була втрачена довіра до банків. Для вирішення  цих проблем держала застосовувала  різні методи фінансової політики, провідне місце серед яких займала  грошово-кредитна політика [30]..